Ухвала суду № 29198824, 06.02.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

"06" лютого 2013 р. Справа № 5004/2314/11 Вищий господарський суд України в складі колегії

суддів:Овечкін В.Е. Чернов Є.В. Цвігун В.Л.розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Вояві"на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 24 січня 2012 у справі№ 5004/2314/11 господарського суду Волинської областіза позовомпрокурор Волинської області в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністраціїдо третя особаВолинського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Волиньтурист" Товариства з обмеженою відповідальністю "Вояві" Світязька сільська радапровизнання договору оренди землі недійсним, повернення земельної ділянки, стягнення шкодиВ С Т А Н О В И В :

Касаційна скарга від 22.01.2013 (ВГСУ вх.№ 1210/2013 від 01.02.2013), що подана через апеляційний господарський суд 23.01.2013 (цінний лист Львів 0 № 79000344119961) не відповідає вимогам розділу ХІІ1Господарського процесуального кодексу України з таких підстав.

Відповідно до приписів частин 4 ст. 111 ГПК України, до касаційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно оскаржуваних рішення господарського суду Волинської області від 29.11.2011 та постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 24.01.2012 р. предметом спору є вимоги про визнання договору оренди землі недійсним, повернення земельної ділянки, стягнення шкоди.

Як вбачається з прохальної частини касаційної скарги, скаржник оскаржує судові рішення в частині визнання недійсним пункту договору та стягнення 71017,66 грн. шкоди, тому при визначені ставки судового збору в частині вимог майнового характеру слід враховувати суму грошей, стягнення якої заперечує скаржник, а в частині вимог про визнання договору оренди землі недійсним - судовий збір сплачується за ставкою, встановленою для позовів немайнового характеру.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За змістом частини третьої ст. 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Згідно із ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" від 06.12.2012 № 5515-VI мінімальна заробітна плата на 2013 р. з 01.01.2013р. встановлена на рівні 1147 грн.

Згідно з підпунктом "1" пункту 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору з позову майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Згідно з підпунктом "5" пункту 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання касаційної скарги на судове рішення сплачується 50 відсотків ставки, що обчислюється, виходячи з оспорюваної суми.

З огляду на оспорювану суму, ставка судового збору в частині вимог майнового характеру становить 860 грн. 25 к..

Згідно з підпунктом "2" пункту 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674 - VI ставка судового збору з позову немайнового характеру становить 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Згідно з підпунктом "5" пункту 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання касаційної скарги на рішення сплачується 70 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви.

З огляду на зазначене, ставка судового збору в частині вимог немайнового характеру становить 802 грн. 90 к..

Як вбачається з касаційної скарги до неї додано квитанцію № 21313.530.1 від 17.02.2012 як доказ про сплату 1555 грн. 85 к. судового збору, що, з огляду на предмет спору в частині вимог майнового та немайнового характеру, не відповідає вищенаведеним вимогам законодавства.

Відповідно до п. 4 частини першої ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Відповідно до частини третьої ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України після усунення зазначених обставин скаржник має право повторно подати скаргу в загальному порядку.

Відповідно до ст. 44 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі, зокрема, залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням).

Оскільки повернення сплаченого заявником судового збору 1555 грн. 85 к. згідно квитанції № 21313.530.1 від 17.02.2012 вирішено ухвалою Вищого господарського суду України від 09.11.2012, тому повернення судового збору за тими ж платіжними документами суд касаційної інстанції повторно не вирішує.

Зважаючи на викладене, керуючись ст.ст. 44, 46, 86, 107, 108, п. 4 ст.1113 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Вояві" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.01.2012 у справі № 5004/2314/11 господарського суду Волинської області не приймати до розгляду і повернути.

Головуючий, суддя В. Овечкін

судді Є. Чернов

В. Цвігун