Постанова № 29198801, 06.02.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2013 р. Справа № 5023/2491/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М. - головуючого, Коваленка В.М. (доповідач у справі), Короткевича О.Є., розглянувши касаційну скаргувідкритого акціонерного товариства "Харківський завод "ТОЧМЕДПРИЛАД", м. Харківна постановувід 15.11.2012 р. Харківського апеляційного господарського судуу справі№ 5023/2491/11 господарського суду Харківської областіза заявою боржникавідкритого акціонерного товариства "Харківський завод "ТОЧМЕДПРИЛАД", м. Харківпровизнання банкрутомрозпорядник майнаарбітражний керуючий Чаговець Т.П.керуючий санацією Самокиш С.О.голова комітету кредиторівПАТ "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації", м. Харківза заявоюпублічного акціонерного товариства "Земельний банк", м. Харківпровизнання кредиторських вимог

в судовому засіданні взяв участь представник:

ВАТ "Харківський завод "ТОЧМЕДПРИЛАД"Берездецька В.В., довір.,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.04.2011 року порушено провадження у справі № 5023/2491/11 про банкрутство відкритого акціонерного товариства "Харківський завод "Точмедприлад" (далі - Боржник, Товариство) за заявою останнього в порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.11.2011 року у задоволені клопотання публічного акціонерного товариства "Земельний банк" (далі - Банк) про зупинення провадження у справі відмовлено. При цьому, визнані частково грошові вимоги Банку - на загальну суму 53 008 грн. 57 коп., з якої 51 386 грн. 58 коп. включено до реєстру вимог кредиторів у першу чергу задоволення, як вимоги, що забезпеченні заставою майна Боржника, а 1621 грн. 99 коп. (судові витрати у справах №57/132-10 та № 42/245-10) у четверту чергу задоволення. Також, включено до реєстру грошових вимог кредиторів у першу чергу задоволення сплачені кредитором державне мито у розмірі 340 грн. 00 коп. та судові витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у справі про банкрутство у розмірі 40 грн. 00 коп. "В залишку суми заборгованості" кредитору відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.12.2011 року ухвалу господарського Харківської області від 21.11.2011 року залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.03.2012 року скасовано постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.12.2011 року. та ухвалу господарського суду Харківської області від 21.11.2011 року, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

При новому розгляді справи ухвалою господарського суду Харківської області від 21.08.2012 року (суддя - О.А. Дзюба) визнано вимоги публічного акціонерного товариства "Земельний банк" до Боржника на загальну суму 2 226 038 грн. 39 коп. та включено їх до реєстру вимог кредиторів: у першу чергу задоволення 1 599 000 грн. 00 коп. - основного боргу, 431 420 грн. 52 коп. процентів, нарахованих за рішеннями суду та 31 025 грн. 00 коп. процентів за період з 01.07.2010 р. по 02.08.2010 року; у четверту чергу задоволення - 3 074 грн. 99 коп. судових витрат за попередні рішення суду; у шосту чергу задоволення - 161 517 грн. 88 коп.; а у залишку суми заборгованості Банку відмовлено.

Не погодившись із цією ухвалою суду, публічне акціонерне товариство "Земельний банк" звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило змінити ухвалу господарського суду Харківської області від 21.08.2012 року в частині відмови в задоволенні вимог у розмірі 328 268 грн. 22 грн. за процентами за користування Боржником кредитними коштами в період з 02.08.2010 року по 12.04.2011 року та прийняти постанову, якою визнати грошові вимоги Банку у повному обсязі.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.11.2012 року (головуючий суддя - Крестьянінов О.О., судді: Кравець Т.В., Плахов О.В.) апеляційну скаргу задоволено частково: ухвалу господарського Харківської області від 21.08.2012 року змінено, пункт 1 її резолютивної частини викладено в редакції, відповідно до якої визнані вимоги Банку до Боржника на загальну суму 2 530 345 грн. 48 коп. із включенням їх до реєстру вимог кредиторів згідно наступної черговості: перша черга: 1 600 000 грн. 00 коп. - основного боргу, 685 951 грн. 82 коп. -процентів та 221 013 грн. 62 коп. - пені, які забезпечені заставою майна боржника; 125 грн. витрат, пов'язаних з розглядом справи про банкрутство; четверта черга: 23 255 грн. 04 коп. судових витрат; а в іншій частині ухвалу господарського суду Харківської області від 21.08.2012 року залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням апеляційної інстанції, відкрите акціонерне товариство "Харківський завод "ТОЧМЕДПРИЛАД" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та уточненнями до неї, в яких просить змінити постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.11.2012 року щодо визнаних вимог Банку, ухваливши нову постанову, якою відмовити Банку в задоволенні кредиторських вимог у розмірі 246 139 грн. 30 коп. за процентами, нарахованими в період з 02.08.2010 року по 12.04.2011 року та у розмірі 59 495 грн. 74 коп. пені; та віднести вимоги щодо визнаної суми пені до шостої черги вимог кредиторів.

Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 2, 19, 20, 91 Закону України "Про банки і банківську діяльність", ст.ст. 1, 4, 5 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", ст.ст. 1, 31 Закону про банкрутство, а також норм процесуального права.

Заслухавши пояснення представника скаржника, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Розглядаючи заявлені Банком кредиторські вимоги до Боржника, суд першої інстанції, з урахуванням вказівок касаційної інстанції, викладених в постанові від 14.03.2012 року, зазначив, що після відкликання у Банку ліцензії зарахування однорідних зустрічних вимог, а також нарахування ним процентів Боржнику не допускається. Також суд зазначив, що сума кредиторських вимог підтверджена рішеннями судів про стягнення в інших справах, а тому вимоги підлягають задоволенню - у тому числі суми пені. Основний же борг є вимогами, що забезпечені заставою майна Боржника, а суд врахував часткове погашення кредиторських вимог в сумі 1000 грн. 00 коп.

Змінюючи вказану ухвалу, апеляційний суд вказав, що допускається нарахування Банком процентів по кредитам після відкликання у нього ліцензії, оскільки визначені нормами ст. 91 Закону України "Про банки і банківську діяльність" проценти відносяться до економічних санкцій, а кредитні зобов'язання за укладеними договорами не припиняються з відкликанням вказаної ліцензії. Також, апеляційний суд вказав про невірне визначення зарахування перерахованих Банку Боржником коштів, оскільки в першу чергу сплачуються проценти за договором. Віднесення ж сум пені до шостої черги задоволення є невірним, оскільки ці вимоги також забезпечені заставою майна Боржника; до першої ж черги відносяться лише ті судові витрати, що пов'язані із провадження у справі про банкрутство.

Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із викладеними висновками апеляційного суду, оскільки вони зроблені без врахування вказівок касаційної інстанції, що містяться у постанові у даній справі, та з невірним застосуванням норм законодавства.

Так, направляючи справу в частині розгляду кредиторських вимог Банку на новий розгляд до місцевого суду, суд касаційної інстанції в постанові від 14.03.2012 року, з посиланням на норми ст. 91 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) вказав, що з моменту прийняття Національним банком України рішення про відкликання ліцензії та відкриття ліквідаційної процедури банку останній втрачає право на здійснення банківської діяльності, зокрема, нарахування процентів за всіма кредитними договорами.

Саме частина вказаних процентів, нарахованих за укладеними між Банком та Боржником кредитними угодами, за період після відкликання у Банку з 02.08.2010 року банківської ліцензії були визначені та включені до складу заявлених Банком спірних кредиторських вимог.

Суд же апеляційної інстанції, не врахувавши дані вказівки касаційної інстанції та невірно застосувавши визначені норми законодавства, дійшов неправомірного висновку, що нараховані Банком у складі заявлених до Боржника кредиторських вимог проценти після відкликання згаданої ліцензії відносяться до економічних санкцій, оскільки нарахування таких процентів Банком є частиною його банківської діяльності, здійснення якої припиняється з моменту відкликання банківської ліцензії.

До викладеного слід додати, що виходячи з приписів ст. 625 Цивільного кодексу України, нараховані згідно норм цієї статті проценти також не є економічними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, неправомірні висновки апеляційного суду стосовно порядку та періоду, за який відбувається нарахування Банком процентів за користування кредитними коштами після відкликання у нього ліцензії на право здійснення ним банківської діяльності, а, відповідно, і невірні висновки щодо розміру зарахованих сум, що були перераховані Боржником для погашення зазначених кредиторських вимог, призвело до невірних висновків стосовно розміру суми основної заборгованості, процентів та нарахованих сум пені у складі заявлених до Товариства кредиторських вимог, що підлягають визнанню у даній справі.

Висновки ж суду першої інстанції з цього приводу, касаційний суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що відповідають викладеним нормам законодавства та зробленими з належним врахуванням вказівок касаційного суду, наведених в постанові від 14.03.2012 року.

Що ж до черговості включення до реєстру вимог кредиторів сум пені, суд касаційної інстанції зазначає, що відповідно до вимог ст. 1 Закону про банкрутство до складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду. При цьому, вказаною нормою не встановлюються винятки щодо залежності походження цих недоїмки (пені та штрафу) від основного зобов'язання (чи є таке зобов'язання забезпеченим заставою або ні).

У зв'язку з цим, враховуючи вимоги п. 6 ч. 1 ст. 31 Закону про банкрутство, висновок апеляційного суду щодо включення визнаної суми пені до реєстру вимог кредиторів у першу чергу задоволення із зазначенням, що такі вимоги забезпечені заставою майна Боржника, є такими, що зроблені із невірним застосуванням вказаних норм законодавства.

За таких обставин та виходячи із повноважень суду касаційної інстанції, визначених нормами п. 6 ст. 1119 ГПК України, оскаржувана постанова апеляційної інстанції підлягає скасуванню, як незаконна, а змінена нею ухвала суду першої інстанції - залишенню в силі, як така, що відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Дійшовши визначеного висновку, касаційні вимоги про зміну оскаржуваної постанови апеляційного суду задоволенню не підлягають.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 1, 14, 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності змін з 19.01.2013 року), ст.ст. 91, 93, 96 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), ст.ст. 602, 625 Цивільного кодексу України та ст.ст. 35, 1115, 1117, 1119 - 11111, 11112, 11113, 11128 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Харківський завод "ТОЧМЕДПРИЛАД" задовольнити частково.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.11.2012 р. у справі № 5023/2491/11 скасувати.

3. Ухвалу господарського суду Харківської області від 21.08.2012 р. у справі № 5023/2491/11 залишити в силі.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич

Постанова виготовлена та підписана 07.02.2013 року.