Рішення № 29198773, 08.02.2013, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 0503/9349/2012

2/219/158/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.02.2013 р. м. Артемівськ

Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді - Чудовського Д.О.

при секретарі судового засідання - Томаровій А.П.

за участю позивача: не з'явився,

представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: Білоконя Р.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу в приміщені суду в м. Артемівську за позовною заявою ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплообмінник» про визнання наказу недійсним, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

16.10.2012 року до Артемівського міськрайонного суду Донецької області звернувся позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги він зазначив, що з 01.04.2010 року перебув у трудових відносинах із відповідачем, працював начальником з виробництва, однак 17.08.2012 року було видано наказ за № 8-к, згідно з яким його було звільнено з роботи за п. 1 ст. 41 КЗпП України, тобто за одноразове грубе порушення трудових обов'язків, який було позивачем поштою тільки 26.09.2012 року. Разом з тим, даний наказ позивач вважає незаконним, у зв'язку з тим, що наказ про звільнення було видано директором ТОВ «Теплообмінник», який займав свою посаду на незаконній підставі, шляхом підроблення документів, крім того, дисциплінарного порушення позивач не вчиняв, відповідачем було порушено порядок притягнення до дисциплінарної відповідальності та підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності за п. 1 ст. 41 КЗпП України, немає, так як посада позивача не відносилась до керівних працівників підприємства. Тому позивач змушений звертатися до суду і просити визнати наказ № 8-к від 17.08.2012 року про його звільнення незаконним, поновити його на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу із розрахунку середньоденної заробітної плати у розмірі 48,45 грн. та відшкодувати завдану моральну шкоду у розмірі 100 000,00 грн.

Позивач під час розгляду справи кілька разів змінював розмір позовних вимог щодо виплати середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу і просив стягнути з відповідача суму у розмірі 12 904,36 грн., за період з 17.08.2012 до 05.02.2013 року.

Позивач та його представник у судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, в підтвердження цього надавши суду наказ № 4-к від 14.01.2013 року, визнав їх в частині незаконності наказу про звільнення та поновлення позивача на роботі на посаді начальника з виробництва та виплаті середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, однак не погодився із її розміром. В частині відшкодування моральної шкоди просив суд відмовити у задоволені позовних вимог, так як позивачем не доведено факту її заподіяння та її розміру.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши пояснення представника позивача, пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до наказу ТОВ «Теплообміник» за № 5 к від 15.12.2012 року, ОСОБА_3, з 14.12.2011 року, працював у відповідача на посаді начальника виробництва. (а.с. 67)

17.08.2012 року наказом за № 8-к ОСОБА_3 було звільнено з займаної посади начальника по виробництву з 17.08.2012 року за одноразове грубе порушення своїх трудових обов'язків, згідно з п. 1 ст. 41 КЗпП України. (а.с. 5).

У судовому засіданні, що відбулося 15.01.2013 року, представник відповідача надав до суду наказ № 4-к від 14.01.2013 року, відповідно до якого наказ № 8-к від 17.08.2012 року про звільнення ОСОБА_3 із займаної посади начальника з виробництва ТОВ «Теплообмінник» відмінено, ОСОБА_3 поновлено на посаді начальника з виробництва ТОВ «Теплообмінник» з 14.01.2013 року та наказано головному бухгалтеру провести нарахування позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 17.08.2012 року до 14.01.2013 року. (а.с.97).

За таких обставин, враховуючи визнання представником відповідача частини позовних вимог та видачу наказу № 4-к від 14.01.2013 року, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання недійсним наказу ТОВ «Теплообмінник» від 17.08.2012 року за № 8-к про звільнення позивача, поновлення позивача на посаді начальника по виробництву ТОВ «Теплообмінник» задоволенню не підлягають, у зв'язку із відсутністю спору про право, так як відповідачем до винесення судового рішення самостійно були поновлені порушені права позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Станом на 05.02.2013 року, відповідачем самостійно не виплачено середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 20.08.2012 року до 05.02.2013 року у розмірі 12 904,36 грн. із розрахунку середньоденної заробітної плати 108,44 грн. при відпрацюванні 8-ми годинного робочого дня. (а.с. 111).

Однак, даний розрахунок судом не приймається до уваги, так як він не відповідає фактичним обставинам справи, встановлених судом.

Так, відповідачем була надана довідка про заробітну плату позивача за останні два місяці роботи, із якої вбачається, що ОСОБА_3 у червні 2012 року відпрацював 72 години, а у липні 2012 року 88 годин (а.с. 62).

Відповідно до табелів обліку використання робочого часу ТОВ «Теплообмінник» за червень 2012 року та за липень 2012 року, ОСОБА_4 у червні 2012 року відпрацював 72 години, а у липні 2012 року 88 години, при цьому позивачу встановлено 4-х годинний режим роботи на день. (а.с. 65-66). Даний факт також підтверджується табелем обліку робочого часу за серпень 2012 року. (а.с. 64). Інших доказів, які б спростовували ці обставини позивачем не було подано. Тому під час розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу, слід, при визначені середньоденної заробітної плати, середньогодинну заробітну плату множити на 4-и години робочого дня, а не на 8-м.

Крім того, середній заробіток за час вимушеного прогулу слід розраховувати за період не з 20.08.2012 року до 05.02.2013 року, а з 20.08.2012 року до 22.01.2013 року, так як саме 22.01.2013 року у судовому засіданні позивач дізнався про існування наказу № 4-к від 14.01.2013 року, відповідно до якого наказ № 8-к від 17.08.2012 року про його звільнення із займаної посади начальника з виробництва ТОВ «Теплообмінник» було відмінено, та його поновлено на посаді начальника з виробництва ТОВ «Теплообмінник» з 14.01.2013 року, однак з 22.01.2013 року до 05.02.2013 року позивач не прибув до відповідача та не приступив до роботи.

За таких обставин, середній заробіток за час вимушеного прогулу підлягає стягненню з відповідача у розмірі 5 907,80 грн., із розрахунку середньоденної заробітної плати позивача за два останні місяці, що становить 54,20 грн. (2 168,77 - сума заробітної плати за два останні місяці роботи поділена на суму відпрацьованих годин за два місяці 160 год. = 13,55 грн. та помножено на 4-и години робочого дня) помноженої на 109 робочих днів.

Позивач також просив стягнути з відповідача 100 000,00 грн., завданої моральної шкоди незаконним звільненням, так як ця обставина призвела до моральних страждань, втрат нормальних життєвих зв'язків, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, тому що він не може влаштуватися на роботу і не отримує відповідний заробіток для достатнього рівня свого життя та його родини.

Відповідно до ст.. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до п. 9 Постанови пленуму ВСУ № 4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Виходячи з цього, враховуючи вимоги розумності та справедливості, а також часткового відновленням відповідачем порушених трудових прав позивача, суд вважає, що позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди у розмірі 100 000,00 грн., підлягають частковому задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 1, 2, 4, 8, 10, 15, 60, 88, 208-209, 212, 213, 215 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 221, 232, 235, 235, 237-1 КЗпП України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплообмінник» про визнання наказу недійсним, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплообмінник» (Код за ЄДРПОУ 23121315) на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20.08.2012 року до 22.01.2013 року, у розмірі 5 907,80 грн. (П'ять тисяч дев'ятсот сім грн. 80 коп.)

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплообмінник» (Код за ЄДРПОУ 23121315) на користь ОСОБА_3 у якості відшкодування завданої моральної шкоди у розмірі 2 000,00 грн. (Дві тисячі грн. 00 коп.).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплообмінник» (Код за ЄДРПОУ 23121315) на користь держави судовий збір від якого звільнено позивача у розмірі 214,60 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Донецької області через Артемівський міськрайонний суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час оголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлено 08.02.2013 року.

Рішення винесено суддею одноособово в нарадчій кімнаті.

Головуючий суддя Д. О.Чудовський