Рішення № 29195017, 04.02.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-27/17806-2012 04.02.13

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна компанія «Полімерцентр»доТовариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Вільхівська»простягнення 135 718,15 грн.Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Марченко О.В.від відповідача:Кулик В.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна компанія «Полімерцентр» (надалі - ТОВ «ВТК «Полімерцентр») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Вільхівська» (надалі - ТОВ «Агрофірма «Вільхівська») про стягнення 135 718,15 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору поставки №05111 від 11.05.2012 р. позивач здійснив поставку товару, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по оплаті поставленого товару не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 134 000,02 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 431,78 грн. та 3% річних у розмірі 286,35 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.12.2012 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 14.01.2013 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.01.2013 р. розгляд справи відкладено до 04.02.2013 р. у зв'язку із неявкою представників сторін та невиконанням ними вимог ухвали суду.

В судове засідання представник позивача з'явився, на виконання вимог ухвали суду надав документи та пояснення стосовно суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, вимоги ухвали суду виконав, проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11.05.2012 р. між ТОВ «ВТК «Полімерцентр» (постачальник) та ТОВ «Агрофірма «Вільхівська» (покупець) укладено договір поставки №05111 (надалі - «Договір»).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується передати, а покупець прийняти та оплатити продукцію на умовах, передбачених даним договором.

Згідно з п. 4.1 Договору ціна на продукцію вказується в специфікації та в накладній на відпуск кожної партії продукції.

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що покупець здійснює передоплату в розмірі 100% від вартості кожної партії продукції, якщо інше не визначено специфікацією.

Відповідно до п. 4.3 Договору якщо кількість відпущеної продукції перебільшує кількість оплаченої або відвантажена неоплачена продукція, то покупець зобов'язаний виплатити вартість всієї отриманої по накладній партії продукції протягом 3 банківських днів з моменту отримання продукції.

На виконання умов Договору позивачем поставлена, а відповідачем прийнята продукція на загальну суму 141 814,40 грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-0005019 від 02.11.2012 р., №РН-0005036 від 05.11.2012 р. та №РН-0005058 від 06.11.2012 р.

Відповідачем частково оплачена поставлена позивачем продукція на суму 7 814,38 грн.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті поставленого згідно Договору товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 134 000,02 грн.

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи (видаткові накладні №РН-0005019 від 02.11.2012 р., №РН-0005036 від 05.11.2012 р. та №РН-0005058 від 06.11.2012 р.) підтверджується передача відповідачу товару за видатковими накладними згідно Договору на загальну суму 141 814,40 грн.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, п. 4.3 Договору та видаткової накладної, відповідач був зобов'язаний розрахуватися за поставлений товар протягом 3 банківських днів з моменту отримання товару.

Із пояснень представника позивача та матеріалів справи вбачається, що відповідачем частково оплачена поставлена продукція на загальну суму 7 814,38 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений товар становить 134 000,02 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент подання позовної заяви настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача на підставі Договору за переданий товар. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ТОВ «Агрофірма «Вільхівська» обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення її від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «ВТК «Полімерцентр» про стягнення з ТОВ «Агрофірма «Вільхівська» заборгованості у розмірі 134 000,02 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 431,78 грн. та 3% річних у розмірі 286,35 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 10.11.2012 р. по 06.12.2012 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.1 Договору за несвоєчасну оплату отриманої продукції покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив та, враховуючи відсутність підстав для виходу за межі позовних вимог, вважає за можливе задовольнити вимогу позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 431,78 грн. та 3% річних у розмірі 286,35 грн.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність повного задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ «Агрофірма «Вільхівська» на користь ТОВ «ВТК «Полімерцентр» заборгованості у розмірі 134 000,02 грн., пені у розмірі 1 431,78 грн. та 3% річних у розмірі 286,35 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна компанія «Полімерцентр» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Вільхівська» (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 13; ідентифікаційний номер 35902139) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна компанія «Полімерцентр» (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18-А; ідентифікаційний код 21640229) заборгованість у розмірі 134 000 (сто тридцять чотири тисячі) грн. 00 коп., пеню у розмірі 1 431 (одна тисяча чотириста тридцять одна) грн. 78 коп., 3% річних у розмірі 286 (двісті вісімдесят шість) грн. 35 коп. та судовий збір у розмірі 2 714 (дві тисячі сімсот чотирнадцять) грн. 36 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05.02.2013 р.

Суддя В.П. Босий