Рішення № 29194998, 04.02.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/317-14/459-2012 04.02.13

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «СП УДТ»доТовариства з обмеженою відповідальністю «Сантехнік ЛТД і Ко»простягнення 2 012 520,20 грн.Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Швець М.П.від відповідача:Кучерявенко О.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СП УДТ» (надалі - ТОВ «СП УДТ») звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантехнік ЛТД і Ко» (надалі - ТОВ «Сантехнік ЛТД і Ко») про стягнення 1 947 608,36 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач у період з 07.07.2008 р. по 30.11.2010 р. згідно видаткових накладних здійснив поставку товару, а відповідач в свою чергу частково оплатив поставлений товар, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 1 796 952,78 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 117 108,41 грн. та 3% річних у розмірі 33 547,17 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.04.2012 р. у справі №51/317, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2012 р., у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.10.2012 р. рішення господарського суду міста Києва від 03.04.2012 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2012 р. у справі №51/317 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Згідно автоматизованої системи документообігу господарського суду міста Києва справу №51/317 передано на розгляд судді Мельнику С.М.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.10.2012 р. справу прийнято до свого провадження та присвоєно їй новий номер №51/317-14/459-2012, розгляд справи призначено на 31.10.2012 р.

В судовому засіданні 31.10.2012 р. оголошувалась перерва до 07.11.2012 р.

06.11.2012 р. через канцелярію суду представником позивача подана заява про збільшення позовних вимог, в якій позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 1 796 952,78 грн., інфляційні у розмірі 111 717,55 грн. та 3% річних у розмірі 103 849,87 грн., а всього - 2 012 520,20 грн. Вказана заява приймається судом до розгляду.

В судових засіданнях 07.11.2012 р., 21.11.2012 р. та 05.12.2012 р. оголошувались перерви до 21.11.2012 р., 05.12.2012 р. та 19.12.2012 р. відповідно.

Розпорядженням в.о. Голови господарського суду міста Києва від 19.12.2012 р. у зв'язку із перебуванням судді Мельника С.М. у відпустці справу №51/317-14/459-2012 передано на розгляд судді Босому В.П.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.12.2012 р. справу №51/317-14/459-2012 прийнято до провадження суддею Босим В.П., розгляд справи призначено на 23.01.2012 р.

В судовому засіданні 23.01.2013 р. оголошувалась перерва до 04.02.2013 р.

Представник позивача в судове засідання з'явилась, вимоги ухвали суду виконала, надала пояснення стосовно суті спору, позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог підтримала повністю.

Представник відповідача в судове засідання з'явилася, вимоги ухвали суду виконала, проти задоволення позовних вимог заперечувала з огляду на пропуск позивачем строку позовної давності, просила застосувати наслідки такого пропуску.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

У період з 07.07.2008 р. по 30.11.2010 р. ТОВ «СП УДТ» поставило, а ТОВ «Сантехнік ЛТД і Ко» прийняло товар на загальну суму 5 766 155,37 грн., що підтверджується видатковими накладними, підписаними сторонами за цей період.

Видаткові накладні за період з 07.07.2008 р. по 30.11.2010 р. містять номенклатуру (асортимент) товару, кількість та ціну, містять підпис представників позивача та відповідача.

Із матеріалів справи та пояснень представників сторін вбачається, що договір поставки у формі єдиного документу не складався.

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Таким чином, між сторонами укладено договір поставки (шляхом оформлення видаткових накладних), а відтак виникли відносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

11.12.2009 р., 04.11.2010 р. та 06.07.2011 р. на адресу відповідача позивачем направлялися вимоги про сплату заборгованості за поставлений згідно видаткових накладних у період з 07.07.2008 р. по 30.11.2010 р. товар.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем частково сплачена заборгованість за поставлений у спірний період товар на загальну суму 3 969 202,59 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті поставленого згідно договору товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 1 796 952,78 грн.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 8 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» відповідальність за достовірність даних, відображених в первинних документах, несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Статтею 1 цього Закону передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну № 88 від 24.05.1995 р., первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити.

Накладні, копії яких знаходяться у матеріалах справи, відповідають вимогам цих нормативних актів, накладна є первинним документом, фіксує факт здійснення господарської операції та факт встановлення договірних відносин, а тому є всі підстави для покладення на відповідача за первісним позовом обов'язку по проведенню розрахунків за отриманий товар.

Таким чином, матеріалами справи (видаткові накладні, підписані сторонами у період з 07.07.2008 р. по 30.11.2010 р.) підтверджується передача відповідачу товару на загальну суму 5 766 155,37 грн.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Зі змісту ч. 1 та ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України вбачається, що покупець зобов'язаний оплатити повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Тобто, термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу, чітко встановлений вищезазначеною спеціальною нормою права - покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Аналогічні висновки щодо строку виконання грошового зобов'язання зі змісту ст. 692 Цивільного кодексу України містяться в постанові Вищого господарського суду України від 28.02.2012 р. у справі №5002-8/481-2011 та Інформаційному листі Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012 р.

Договором (видатковими накладними) не було встановлено строку відстрочення оплати грошового зобов'язання, а тому з урахуванням положень ст.ст. 530, 692 Цивільного кодексу України відповідач був зобов'язаний розрахуватися за поставлений товар на наступний день після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем частково сплачена заборгованість за поставлений товар на суму 3 969 202,59 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

Отже, за поставлений позивачем у період з 07.07.2008 р. по 30.11.2010 р. товар у відповідача існує заборгованість у розмірі 1 796 952,78 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент звернення позивача до суду настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача простроченого грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 1 796 952,78 грн. за поставлену продукцію. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ТОВ «Сантехнік ЛТД і Ко» обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «СП УДТ» про стягнення з ТОВ «Сантехнік ЛТД і Ко» заборгованості у розмірі 1 796 952,78 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 111 717,55 грн. та 3% річних у розмірі 103 849,87 грн., нарахованих за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 25.11.2010 р. по 06.11.2012 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив та, виходячи із визначеного позивачем періоду нарахування, вважає за можливе задовольнити вимогу позивача про стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 111 717,55 грн. та 3% річних у розмірі 103 849,87 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність повного задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ «Сантехнік ЛТД і Ко» на користь ТОВ «СП УДТ» заборгованості у розмірі 1 796 952,78 грн., інфляційних у розмірі 111 717,55 грн. та 3% річних у розмірі 103 849,87 грн.

Твердження відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності судом відхиляється з огляду на наступне.

Згідно із ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Порядок визначення початку перебігу позовної давності врегульовано ст. 261 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Із матеріалів справи вбачається, що зобов'язання з оплати відповідачем вартості поставленої продукції виникло у період з 07.07.2008 р. по 30.11.2010 р., а позовна заява подана позивачем до суду 22.07.2011 р.

В той же час, із матеріалів справи та пояснень представників сторін вбачається, що 14.10.2010 р. ТОВ «СП УДТ» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «Сантехнік ЛТД і Ко» про стягнення заборгованості за поставлений у період з 04.02.2009 р. по 10.06.2010 р. товар.

Згідно з частинами 2 та 3 статті 264 Цивільного кодексу України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Відтак, строк позовної давності для пред'явлення даного позову перервався у момент звернення ТОВ «СП УДТ» до господарського суду міста Києва із позовом ТОВ «Сантехнік ЛТД і Ко» про стягнення частини заборгованості, а тому підстави для застосування наслідків його пропуску у суду відсутні.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати (державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за подання позовної заяви, а також судовий збір за подання заяви про збільшення позовних вимог) покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СП УДТ» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантехнік ЛТД і Ко» (02222, м. Київ, вул. Пухівська, 4; ідентифікаційний код 19478780) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СП УДТ» (01042, м. Київ, бул. Дружби народів, 9; ідентифікаційний код 24744047) заборгованість у розмірі 1 796 952 (один мільйон сімсот дев'яносто шість тисяч дев'ятсот п'ятдесят дві) грн. 78 коп., інфляційні у розмірі 111 717 (сто одинадцять тисяч сімсот сімнадцять) грн. 55 коп., 3% річних у розмірі 103 849 (сто три тисячі вісімсот сорок дев'ять) грн. 87 коп., державне мито у розмірі 19 476 (дев'ятнадцять тисяч чотириста сімдесят шість) грн. 08 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05.02.2013 р.

Суддя В.П. Босий