Рішення № 29194215, 06.02.2013, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.02.13р. Справа № 13/5005/9935/2012

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотехцентр - 3000", м. Лубни, Полтавська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екологія Україна", м. Дніпропетровськ

про стягнення 99 386 грн. 53 коп.

Суддя Первушин Ю.Ю.

Представники:

від позивача: Мічкур І.В. - представник, довіреність № б/н від 01.10.2012 року;

Шкута М.В. - представник, довіреність № б/н від 03.01.2013 року;

від відповідача: Мицул М.С. - представник, довіреність № б/н від 02.01.2013 року.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Автотехцентр - 3000" звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екологія Україна" про стягнення заборгованості у загальному розмірі 99 386 грн. 53 коп. за поставлений товар згідно Договору № 732 від 04.01.2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Автотехцентр - 3000" (Постачальник) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Екологія Україна" (Покупець) договору поставки товару № 732 від 04.01.2011 року, позивачем поставлено у власність відповідачу товар на загальну суму 99 386 грн. 53 коп. Відповідачем прийнято товар у власність, але у встановлений договором термін не здійснено оплату за поставлений товар в повному обсязі.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2012 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 03.12.2012 року.

03.12.2012 року представник відповідача подав відзив на позовну заяву № 474 від 03.12.2012 року (а. с. 45-46), в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог зазначаючи, що Позивач у позовній заяві посилається на договір № 732 від 04.01.2011 року. Відповідно до п. 5.1 договору "Договір вступає в силу в момент його підписання і діє до 31.12.2011 року". Пунктом 5.2 Договору передбачено "Строк дії договору може бути продовжено шляхом підписання Сторонами додаткової угоди". Відповідач у своєму відзиві стверджує, що додаткових угод про продовження строку дії договору між Позивачем та Відповідачем не укладалось. Отже, сума боргу, зазначена у позовній заяві Позивачем, не відноситься до договору № 732 від 04.01.2011 року.

Ухвалою господарського суду від 03.12.2012 року розгляд справи відкладено на 17.12.2012 року у зв'язку з неявкою представника позивача.

До канцелярії господарського суду Дніпропетровської області 11.12.2012 року від представника Позивача надійшла заява про зміну підстав позову вих. № 380 від 05.12.2012 року (а. с. 55-58).

Ухвалою господарського суду від 17.12.2012 року розгляд справи відкладено на 09.01.2012 року у зв'язку з неявкою представника відповідача у призначене судове засідання.

У судовому засіданні 09.01.2012 року оголошувалась перерва до 14.01.2012 року до 15:00 год.

У судовому засіданні 14.12.2012 року представник відповідача подав відзив на позовну заяву № б/н від 10.01.2013 року (а. с. 127-128), в якому останній зазначає, що складені та підписані видаткові накладні містять «Умови оплати: відстрочка платежу» та без зазначення кінцевого строку оплати, отже строк виконання грошового зобов'язання не настав. Також, посилання Позивача на те, що була направлена вимога (претензія) в адресу Відповідача не відповідає дійсності, так як із наданих Позивачем доказів не вбачається, що на адресу Відповідача надійшла саме претензія, а не будь-який інший документ, оскільки відсутній опис вкладеного. Також, Позивачем не надано доказів направлення на адресу Відповідача рахунків на оплату поставленого товару та податкових накладних. Отже, на думку відповідача, у даному слід застосовувати положення ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Ухвалою господарського суду від 14.01.2013 року за клопотанням позивача продовжено строк розгляду справи до 03.02.2013 року, розгляд справи відкладено на 23.01.2013 року .

Ухвалою господарського суду від 23.01.2013 року розгляд справи відкладено на 04.01.2013 року у зв'язку з неявкою представника позивача у призначене судове засідання.

У судовому засіданні 04.02.2013 року представник позивача подав письмові пояснення вих. № 57 від 04.02.2013 року (а.с. 137) в якому зазначив, що листування з Відповідачем протягом всього періоду існування господарських відносин здійснювалось за вказаною відповідачем адресою: м. Дніпропетровськ, пр. ім. газети "Правда", 108, оскільки іншої адреси відповідач не вказав. Тому, претензія № 195 від 22.08.2012 року направлялась саме на вищевказану адресу. Про існування іншої адреси дізналися лише при зверненні до суду з позовом. Крім цього, в своєму відзиві на позов Відповідач не заперечує сам факт отримання товару від позивача і не оспорює суму заборгованості, а лише посилається на те, що між сторонами не встановлений строк виконання грошового зобов'язання, і тому, як на думку позивача, строк виконання зобов'язання має визначатися на підставі ч. 2 ст. 530 ЦК України.

У судовому засіданні 04.01.2013 року оголошувалась перерва до 04.02.2013 року до 16:30 год.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу представниками сторін не заявлялось.

У порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 04.02.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача та відповідача, оцінивши надані до матеріалів справи докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Автотехцентр - 3000" (далі - Позивач/Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екологія Україна" (далі - Відповідач/Покупець) укладений договір поставки товару № 732 від 04.01.2011 року (далі - Договір).

Згідно п.1.1. Договору постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцю товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити оплату його вартості на умовах даного договору.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що оплата товару, що постачається у відповідності з умовами договору, здійснюється покупцем протягом 30 календарних днів з дня наступного за днем отримання товару.

Відповідно до ч.2 ст. 265 ГК України договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 3.1 Договору, Покупець згідно до мов договору зобов'язаний здійснити розрахунок з Постачальником відповідно до вартості отриманого товару.

Як зазначає позивач та, що підтверджено доданими до матеріалів справи доказами - видатковими накладними (а.с.14-30), позивач у період з 19.04.2012 року по 18.05.2012 року поставив відповідачу товар (автозапчастини) на загальну суму 121 993 грн. 57 коп. (розрахунок - а. с. 6).

Товар був прийнятий відповідачем без будь-яких зауважень в повному обсязі, без претензій, що підтверджено засвідченим печаткою товариства підписом повноважного представника відповідача на видаткових накладних та довіреностями на отримання автозапчастин, виданих на ім'я Терещенко А.В. (а.с.15, 20).

Згідно ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку ( ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Позивач у позовній заяві стверджує, що Відповідач у встановлений договором термін за поставлений позивачем товар розрахувався лише частково на загальну суму 22 607 грн. 04 коп.

Позивачем для врегулювання спору в позасудовому порядку була направлена претензія № 195 від 22.08.2012 року (а.с. 33-35) на адресу Відповідача (49074, м. Дніпропетровськ, проспект ім. Газети "Правда", 108).

Відповідач у поданому відзиві на позовну заяву (а.с. 127-128) зазначив, що посилання Позивача на те, що була направлена вимога (претензія) в адресу Відповідача не відповідає дійсності, так як із наданих Позивачем доказів не вбачається, що на адресу Відповідача надійшла саме претензія, а не будь-який інший документ, оскільки відсутній опис вкладеного. Також, Позивачем не надано доказів направлення на адресу Відповідача рахунків на оплату поставленого товару та податкових накладних. Отже, у даному слід застосовувати положення ч. 2 ст. 530 ЦК України.

У судовому засіданні 04.02.2013 року представник Позивача подав письмові пояснення вих. № 57 від 04.02.2013 року (а. с. 137) в якому зазначив, що листування з Відповідачем протягом всього періоду існування господарських відносин здійснювалось за вказаною відповідачем адресою: м. Дніпропетровськ, пр. ім. газети "Правда", 108, оскільки іншої адреси відповідач не вказав. Тому, претензія № 195 від 22.08.2012 року направлялась саме на вищевказану адресу. Про існування іншої адреси дізналися лише при зверненні до суду з позовом.

Оскільки в судовому процесі Відповідач заперечував факт отримання грошової вимоги (претензії) від Позивача, ТОВ «Автотехцентр-3000» направило цінним листом з описом вкладення на юридичну адресу ТОВ «Екологія Україна» (м. Дніпропетровськ, вул. Гопнер, будинок 1, приміщення 3) грошову вимогу вих. №15 від 15 січня 2013 року (а. с. 138-139) про сплату заборгованості в розмірі 99 386 грн. 53 коп.

Проаналізувавши обставини справи, перевіривши надані сторонами докази та пояснення, суд дійшов висновку, що в даному випадку строк виконання зобов'язань регламентується умовами ст. 692 ЦК України, зокрема з наступного дня від поставки товару, Умови Договору № 732 від 04.01.2011р. не розповсюджуються на поставки за вказаними видатковими, саме тому суд розглядає поставку товару за кожною видатковою накладною як самостійний договір. Отже посилання у видаткових накладних на відстрочення не може бути взято до уваги, оскільки строк відстрочення сторонами не було встановлено, а з огляду на таке спеціальною нормою права, яка регламентує умови оплати до даного правочину, є ч. 1 ст. 692 ЦК України.

Отже, на час звернення із позовом у Позивача виникло право вимоги до Відповідача, яке підтверджується відповідними документами, копії яких додані до матеріалів справи.

Станом на момент розгляду справи заборгованість відповідача з урахуванням часткової оплати складає 99 386 грн. 53 коп.

Отже, враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги підтвердженні матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі у сумі 99 386 коп. 53 коп.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача.

Керуючись ст.ст. 1, 33, 43, 44, 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Екологія Україна" (49000, м. Дніпропетровськ, вулиця Гопнера, будинок 1, приміщення 3, код ЄДРПОУ 32576064) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотехцентр - 3000" (37500, Полтавська область, м. Лубни, вулиця І Франка, 1, код ЄДРПОУ 30568711) 99 386 грн. 53 коп. основної заборгованості та 1 987 грн. 73 коп. - судового збору.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Ю.Ю. Первушин Повне рішення складено 07.02.2013 року.