Постанова № 29193150, 24.01.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2013 р. Справа № 804/21/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіНіколайчук С.В. при секретаріБринза О.В. за участю представників: від позивача - від відповідача - Гайворонський О.Г.(дов. у спр.); Никитенко Є.В.(дов. у спр.); розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АМНІБУС" до державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000321504

ВСТАНОВИВ:

02.01.2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «АМНІБУС» (далі ТОВ «АМНІБУС») подало адміністративний позов до державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі ДПІ у Бабушкінському районі), у якому просить суд визнати протиправними та скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби від 18.06.2012 року №0000321504, форми В4, видане ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за квітень 2012 року на 37 625 грн.; судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що висновки, викладені відповідачем у акті від 25.05.2012 р. №773/152/34915110 камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за квітень 2012 року ТОВ «АМНІБУС», на яких ґрунтуються оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є неправомірними. Зокрема, позивач не погоджується з висновком податкового органу щодо завищення ТОВ «АМНІБУС» залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації) за квітень 2012 року на суму 37 625 грн. ТОВ «АМНІБУС» за період з серпня 2008 року по березень 2009 року отримало 10 податкових накладних - документів, що формують податковий кредит за період листопад 2008 року - березень 2009 року, та задекларувало податковий кредит шляхом подачі податкових декларацій з податку на додану вартість з включенням залишку від'ємного значення до строки №26, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Вищезазначені документи при проведені виїзної документальної перевірки були надані товариством разом з супровідним листом з додатками на 42 аркушах, однак відповідачем не було досліджено дані документи та обставини, що призвело до необґрунтованого висновку.

Ухвалою суду від 02.01.2013 року відкрито провадження в адміністративній справі №804/21/13-а та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 15.01.2013р.

Розгляд даної справи відкладено на 24.01.2013 року.

В судове засідання представник позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задоволити.

Відповідач позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що за результатами камеральної перевірки декларації з податку на додану вартість за квітень 2012 року встановлено, що розмір від'ємного значення (рядки 21.2.22 та 24 декларації) не відповідає результатам перевірки, оскільки підприємством в додатку 2 до цієї декларації відображена сума від'ємного значення у розмірі 37 625 грн. як фактично не сплачена постачальникам товарів у попередніх періодах з терміном виникнення листопад, грудень 2008 року, тобто, зі спливом терміну позовної давності. ТОВ «АМНІБУС» фактично у попередніх податкових періодах мало право на отримання бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість, що виникло за рахунок від'ємного значення податкових декларацій з ПДВ в березні 2009 року у сумі 2 026 грн., в травні 2009 року у сумі 21 035 грн., в червні 2009 року в сумі 14 564 грн. За таких обставин, платник податків мав скористатися правом на отримання суми бюджетного відшкодування в момент виникнення на це такого права.

Заслухавши пояснення присутніх представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов належить задоволити з наступних підстав:

29.05.2012 року працівниками ДПІ у Бабушкінському районі проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за квітень 2012 року ТОВ «АМНІБУС», за результатами якої складено акт №773/152/34915110 від 29.05.2012 року, в якому зафіксовано порушення позивачем п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, враховуючи строки подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування, встановлену п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України, зменшується залишок від'ємного значення (р.24 декларації) у розмірі 37 625 грн. по декларації за квітень 2012 року.

13.06.2012 року ТОВ «АМНІБУС» направило на адресу ДПІ у Бабушкінському районі заперечення на акт перевірки, за результатами розгляду яких акт перевірки залишено без змін.

На підставі цього акту перевірки податковим органом 18.06.2012 року винесено податкове повідомлення-рішення №0000321504, яким зменшено позивачу розмір від'ємного значення на суми податку на додану вартість у розмірі 37 625 грн.

За результатами адміністративного оскарження зазначеного вище податкового повідомлення-рішення рішення ДПА у Дніпропетровській області про результати розгляду скарги від 08.10.2012 року №25261/10/10-014 скарга ТОВ «АМНІБУС» залишена без задоволення.

Рішенням ДПС України про результати розгляду повторної скарги від 13.11.2012 року №5227/0/61-12/10-205 скарга позивача була залишена без задоволення.

Не погоджуючись з такими висновками відповідача позивач просить вищезазначене податкове повідомлення-рішення визнати протиправним та скасувати його.

При проведенні перевірки перевіряючими встановлено, що розмір від'ємного значення (рядки 21.2, 22 та 24) в декларації з ПДВ за квітень 2012 року не відповідає результатам перевірки, оскільки підприємством в додатку №2 до декларації відображена сума від'ємного значення у розмірі 37 625 грн. як фактично не сплачена постачальникам товарів у попередніх періодах з терміном виникнення листопад, грудень 2008 року та січень, березень 2009 року, тобто, із спливом терміну позовної давності.

Відповідно до п. 198.3 п. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

У разі якщо залишок від'ємного значення податку попередніх податкових періодів, який сформований за придбаними товарами/послугами, протягом терміну позовної давності платником ПДВ є неоплаченим, то такі товари вважаються безоплатно отриманими, оскільки за такими товарами відсутній факт їх придбання, як це передбачено у п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, а тому право на податковий кредит та відповідно на бюджетне відшкодування сум ПДВ за такими товарами/послугами у платника відсутнє.

Як вбачається із заперечень на акт перевірки позивачем було надано відповідачу в якості додатків до заперечення копії податкових накладних, які підтверджують суми сплаченого податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), на підставі яких позивачем формувався залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації) за квітень 2012 року на суму 37 625 грн.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно із п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього кодексу.

Так, ТОВ «АМНІБУС» за період з червня 2008 року по вересень 2008 року отримало 10 податкових накладних, а саме: №80 від 14.08.08 року, №2 від 02.12.08 року, №11 від 05.12.08 року, №426 від 15.12.08 року, №12 від 29.12.08 року, №1 від 09.01.09 року, №350 від 19.01.09 року, №260100000 від 26.01.09 року, №3 від 10.03.09 року, №138992/2 від 28.02.09 року та задекларувало шляхом подачі податкових декларацій з податку на додану вартість з включенням залишку від'ємного значення до строки №26, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

В результаті проведених операцій, згідно вищезазначених вимог Податкового кодексу України, позивачем віднесено до складу податкового кредиту нараховані суми податку на додану вартість в розмірі 37 625 грн. у відповідних податкових деклараціях, що відповідачем не заперечувалось.

Документами, які підтверджують реальність здійснення операцій, є податкові накладні.

Отже, господарські операції, здійснювані ТОВ «АМНІБУС», підтверджуються оформленими належним чином документами.

Вищезазначені документи були надані товариством, однак відповідачем не було досліджено дані документи та обставини, що призвело до необґрунтованого висновку про порушення позивачем п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Щодо висновків відповідача про порушення ТОВ «АМНІБУС» норми ст.ст. 102, 200 Податкового кодексу України, суд зазначає наступне:

пунктом 102.5 статті 102 Податкового кодексу України встановлено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Виходячи зі змісту пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України вбачається, що вказана норма права врегульовує виключно граничні строки повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або їх відшкодування. Норма встановлює обмеження у часі (1095 днів) тільки для подання заяв на повернення сум переплат з податків та декларування бюджетного відшкодування ПДВ, і не обмежує строк, протягом якого платник податку має право декларувати у податковій звітності залишок від'ємного значення ПДВ.

В даному ж випадку, позивачем не приймалося рішення про повернення сум податку на додану вартість, заяв про бюджетне відшкодування не подавалось, а лише віднесено спірну суму податкового кредиту до від'ємного значення суми податку на додану вартість за квітень 2012 року (як зазначено вище, до таких дій строки давності не застосовуються).

Законодавством не передбачено правових наслідків за непред'явлення платником податків сум до бюджетного відшкодування ПДВ, в тому числі втрату права платника податків на віднесення цих сум до податкового кредиту та відповідно формування від'ємного значення, а також не передбачено зменшення розміру від'ємного значення сум податку на додану вартість з виключенням їх з декларації з ПДВ.

У зв'язку із вищевикладеним, висновок відповідача щодо завищення від'ємного значення ПДВ, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації) за квітень 2012 року на суму 37 625 грн., порушує пп.7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 102.5 ст. 102, п. 198.6 ст. 198, абз. «б» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, є необґрунтований, суперечить законодавству з питань оподаткування та фактичним обставинам справи, а тому спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Мотивація та докази, на які посилається відповідач, заперечуючи проти позову, не дають суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували доводи позивача, а встановлені у справі обставини не підтверджують позиції відповідача, покладеної в основу оскаржуваного рішення.

Від-так, позов належить задоволити в повному обсязі.

Згідно частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Позивачем, сплачено 376,25 грн. судового збору, тому дана сума має бути стягнута на його користь з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «АМНІБУС» до державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування повідомлення-рішення №0000321504 - задоволити повністю.

Визнати протиправними та скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби від 18.06.2012 року №0000321504, форми В4, видане ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за квітень 2012 року на 37 625 грн.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АМНІБУС» судові витрати у розмірі 376,25 грн. з Державного бюджету України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 25 січня 2013 року

Суддя С.В. Ніколайчук