Постанова № 29193072, 31.01.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2013 р. Справа № 804/79/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Парненко В.С.

при секретарі судового засідання Орлові О.В.

за участю:

представник позивача Цибратенко С.Ф.

представник відповідача Вікулова І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом приватного підприємства «Квадрат» до Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №0002042301 від 18.12.2012, -

ВСТАНОВИВ:

03 січня 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Квадрат» (надалі - Позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби (надалі - Відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002042301 від 18.12.2012.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що вважає зазначене податкове повідомлення-рішення противоправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки не ґрунтується на Законі та прийняте податковим органом без достатніх на те правових підстав.

Позивач в судове засідання з'явився, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач до суду з'явився, в задоволенні позову просив відмовити, 31.01.2013 надав заперечення на адміністративний позов, в якому зазначив, що оскаржуване рішення прийняте законно та у відповідності до вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим не підлягає скасуванню.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю «Квадрат» зареєстроване Виконавчим комітетом Криворізької міської ради 24.09.1999.

Позивач перебуває на податковому обліку в Криворізькій південній міжрайонній державній податковій інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби.

В період з 30.11.12 по 06.12.12 посадовою особою Податкового органу, на виконання вимог п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.10 №22755-УІ (із змінами та доповненнями), на підставі наказу від 29.11.12 № 1364 проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПП «Квадрат» з питань достовірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ під час фінансово-господарських взаємовідносин з МПП «Промтехресурс» (код ЄДРПОУ 24857403) за період з 01.12.10 по 31.01.11.

За результатами проведеної перевірки, посадовою особою відповідача складено Акт про результати позапланової невиїзної перевірки ПП «Квадрат» від 11.12.12 №1026/222/30499156 (далі по тексту - Акт перевірки), яким встановлено порушення п. п. 7.4.1, 7.4.3 п.7.4. ст.7 Закону України від 03.04.1197 року №168-ВР «Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями), п. 198.1, п. 198.3 Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755УІ(зі змінами та доповненнями), підприємством завищено податковий кредит та занижено ПДВ до сплати на загальну суму 45192грн. в тому числі: грудень 2010 - 17300 грн., січень 2011 - 27892 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки, Південною МДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 18.12.12 № 0002042301 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 49518,00 грн. ( у т.ч. штрафні (фінансові) санкції 4326,00грн.), застосованих за порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.97 №168/97- ВР «Про податок на додану вартість» із змінами та доповненнями, п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VI зі змінами та доповненнями.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-ХІУ, із змінами та доповненнями, встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Відповідно до пунктів 2.15, п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України.

Так, Відповідно до п.5.1. ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Правила формування податкового кредиту визначені пунктом 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до зазначеного пункту податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

· придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

· придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

· придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

· придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Перевіркою встановлено, що у перевіряємому періоді TOB «Квадрат» мало господарські відносини з МПП «Промтехресурс».

Так, ПП «Квадрат» (Покупець), в особі директора Цибратенко С.Ф. з однієї сторони та МПП «Промтехресурс», в особі директора Демчук О.М. з іншої сторони укладено договір поставки від 02.12.10 №44.

Предмет договору:

п.1.1. Постачальник зобовязується поставити Покупцю Товар, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Товар на передбачених цим договором умовах.

п.1.2. номенклатурний перелік, асортимент, кількість, ціна, вартість Товару, умови оплати, згоджуються Сторонами в Спеціфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору.

п.2.4. право власності на Товар, а також усі повязані з ним ризики переходять від Постачальника до покупця з момента поситавки Товару.

п.2.5 на кожну поставлену партію Товара Постачальник повинен надати Покупцю оформлені в установленому порядку наступні документи:

1. додаткову накладну;

2. видаткову накладну.

На виконання умов договору МПП «Промтехресурс» поставлено на адресу ПП Квадрат» товарно-матеріальні цінності згідно видаткових, податкових накладних на 285192,00 грн.:

1) видаткова накладна від 03.12.10 № РН-4392 на загальну суму 103800,00 грн., в т.ч. ПДВ 17300,00грн.;

податкова накладна від 03.12.10 № 4392 на загальну суму 103800,00 грн., в т.ч. ПДВ 103800,00грн.;

2) видаткова накладна від 05.01.11 № РН-526 на загальну суму 181392,00 грн., в т.ч. ПДВ 30232,00грн.;

податкова накладна від 05.01.11 № 526 на загальну суму 181392,00 грн., в т.ч. ПДВ 30232,00грн.

Згідно видаткових накладних товарно-матеріальні цінності оприбутковано на складських площах, орендованих ПП «Квадрат» у Криворізького заводу «Промагрегат» за адресою: м.Кривий Ріг, вул. Телевізійна, 7.

Дана оперція придбання товарно-матеріальних цінностей відображена в бухгалтерському обліку наступними проводками: Грудень 2010 року

Д-т pax. № 28 К-т pax. № 631 - 86500,00 грн. Д-т pax. № 641 К-т pax. № 631 - 17300,00 грн. Січень 2011 року

Д-т pax. № 28 К-т pax. № 631 - 151160,00 грн. Д-т pax. № 641 К-т pax. № 631 - 30232,00 грн.

*** pax. № 631 «Розрахунки з відчизняними постачальниками» pax. № 28 «Товари на складі» pax. № 64.1.2 «Розрахунки з ПДВ»

Сума податку на додану вартість включено до складу податкового кредиту в податкових деклараціях за:

Грудень 2010 року - 17300 грн.

Січень 2011 року - 27892 грн., що відображено в реєстрі отриманих податкових накладних та відповідає даним додатків 5 до податкових декларацій з ПДВ за грудень 2010 року, січень 2011 року.

До перевірки надано документи, які підтверджують здійснення господарських операцій з МПП «Промтехресурс»: договір, рахунки, податкові накладні, видаткові накладні, документи, підтверджуючі розрахунки (всі документи оформлено та відображено в бухгалтерському та податковому обліку згідно законодавства), що не спростовано відповідачем.

ПП «Квадрат» проводились розрахунки з МПП «Промтехресурс» за надані товари, згідно видаткових та податкових накладних, у безготівковій формі:

- платіжне доручення від 05.01.11 №132 на суму 28000,00 грн., в т. ч. ПДВ 4666,67 грн.

- платіжне доручення від 05.01.11 №130 на суму 32000,00 грн., в т. ч. ПДВ 5333,33 грн.

- платіжне доручення від 05.01.11 №132 на'суму 40000,00 грн., в т. ч. ПДВ 6666,67 грн.

- платіжне доручення від 22.02.11 №139 на суму 45000,00 грн., в т. ч. ПДВ 7500,00 грн.

- платіжне доручення від 22.02.11 №140 на суму 36000,00 грн., в т. ч. ПДВ 6000,00 грн.

- платіжне доручення від 22.02.11 №141 на суму 45200,00 грн., в т. ч. ПДВ 7533,33 грн.

- платіжне доручення від 22.02.11 №138 на суму 3800,00 грн., в т. ч. ПДВ 633,33 грн.

- платіжне доручення від 23.03.11 №151 на суму 10192,00 грн., в т. ч. ПДВ 1698,67 грн.

- платіжне доручення від 23.03.11 №150 на суму 45000,00 грн., в т. ч. ПДВ 7500,00 грн.

В Акті перевірки ПП «Квадрат» від 11.12.12 №1026/222/30499156 відображено та перелічено всі первинні документи (видаткові, податкові накладні, рахунки-фактури, розрахункові документи), які знайшли своє відображення в бухгалтерському та податковому обліку підприємства. За результатами перевірки не встановлено порушення заповнення первинних бухгалтерських документів та порядок їх обліку в бухгалтерському та в податковому обліку.

Виконання зазначеного договору підтверджено відповідними податковими накладними, оплата робіт та послуг здійснювалися відповідно до платіжних доручень, тобто підтверджено наявність усіх передбачених законом докуметів бухгалтерского обліку, про що зазначено податковим органом в акті оскаржуваної перевірки.

Дослідження первинних документів, що опосередковують господарські відносини ТОВ «Квадрат» та оформлювались в рамках виконання умов вищезазначеного договору, в цілях їх відображення в бухгалтерському обліку показало, що вони складені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відносно наданих до перевірки та відображених в акті перевірки первинних документів ДПІ жодних зауважень висловлено не було.

Отже, в акті перевірки відображено факт придбання послуг, що підтверджено належним чином оформленими первинними документами, здійснення розрахунків між сторонами, використання придбаних послуг позивачем у власній господарській діяльності.

Таким чином, придбавши послуги, для використання у власній господарській діяльності, та сплативши їх вартість, у т.ч. ПДВ у вартості послуг, позивач набув право на віднесення сплачених сум ПДВ до складу податкового кредиту підприємства.

Акт перевірки не свідчить про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, що могло б стати підставою для визначення контролюючим органом податкових зобов'язань.

Крім того, суд встановив, що Криворізькою південною МДПІ в ході перевірки ПП «Квадрат» використано отриманий від Алчевської ОДПІ акт від 14.12.11 №2101/236-24857403 про результати позапланової виїзної документальної перевірки МПП «Промтехресурс» (код ЄДРПОУ 24857403) з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ за період з 01.12.10 по 31.08.11.

Згідно даного Акту встановлено, що в результаті виходу працівників ДПІ на підприємство, останнє за місцезнаходженням відсутнє, документи які свідчать про фінансово-господарську діяльність, як наслідок, також відсутні.

Згідно аналізу податкової звітності встановлено кількість працюючих - 2 особи. Також відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємтва.

Враховуючи викладене, Алчевська ОДПІ зробила висновок, що МПП «Промтехресурс» порушено ч.І, ч.5 ст.203, ч.І ст.207, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених МПП Промтехресурс» з покупцями. Усі операції продажу на адресу контрагентів - покупців МПП «Промтехресурс» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до вигодонабувача.

За результатами висновків Алчевської ОДПІ Криворізька південна МДПІ зробила висновок, що ПП «Квадрат» у грудні 2010 року - січні 2011 року безпідставно віднесено до складу додаткового кредиту суму ПДВ у звязку з придбанням ТМЦ згідно нікчемного правочину з МПП «Примтехресурс».

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочнном є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У статті 203 ЦК України наведено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

3. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

4. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

5. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

6. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

7. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

8. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Законом закріплено презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК). З наведеного випливає, що правочин (договір) є правомірним, а отже й дійсним. Неправомірність (недійсність) правочину повинна бути прямо передбачена законом або встановлена рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» встановлений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Оскаржуваний акт перевірки не тільки не містить таких посилань, а й не доводить умислу ТОВ «Квадрат» щодо порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає.

Згідно частин 2, 3 статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний дравочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно статті 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Недійсними правочини можуть вважатися лише за умови доведеності фактів, що свідчать про нікчемність даного правочину.

Укладені між позивачем та МПП «Промтехресурс» правочин відповідає обов'язковим загальним вимогам, що передбачені статтею 203 Цивільного Кодексу України, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Оскільки при укладенні договору не порушено жодної з перелічених умов, такий правочин не може тягнути за собою його недійсність.

Як вбачається із змісту Акту перевірки висновок відповідача про нікчемність правочинів є необгрунтованим, оскільки ним не наведено жодної підстави та не надано належних доказів вважати укладені позивачем угоди - нікчемними правочинами.

Відповідно до частин 1, 5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочини, зазначені в Акті перевірки, до теперішнього часу не визнані недійсними у судовому порядку.

Згідно статті 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають.

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Саме таку кваліфікацію правочинів було надано податковим органом в акті перевірки від 18.03.2011.

У п. 24 Постанови Пленуму від 06.11.2009 № 9 Верховний Суд України відзначив, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Під час перевірки податковий орган не встановив обставин, які б свідчили про умисел TOB «Квадрат» на укладення договорів з контрагентом (та його умислу) без наміру створити наслідки, які передбачені договорами.

Навпаки, документально доведено виконання зобов'язань щодо надання та оплати наданих та отриманих послуг. Це підтверджується не лише документами, але й фактичним використанням вказаних послуг платником податків у своїй діяльності.

Зазначені обставини були встановлені податковим органом під час перевірки і залишились не спростованими в судових засіданнях.

На підтвердження зазначених обставин представником позивача надано всю первинну документацію. Відтак, протиправного умислу сторін, зокрема позивача, на укладення фіктивного правочину не встановлено, що виключає його кваліфікацію як недійсного. З огляду на відсутність доказів умислу сторін, вищезгадані правочини не можуть вважатися нікчемними як такі, що порушують публічний порядок за ст. 228 ЦК України.

Суд вважає, що нікчемність правочину має бути встановлена виключно законом, а не актом перевірки, незважаючи на те, які факти в цьому акті відображені. Висновки акту перевірки, у будь-якому разі, є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

У постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року зазначено наступне: «...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, зазначені платником податків в податкових деклараціях.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Крім того, керуючись Листом Вищого Адміністративного Суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини.

1. Рух активів у процесі здійснення господарської операції.

2. Установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3. Установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Відповідачем не надано суду достовірних доказів, якими б спростовувався рух активів у процесі здійснення вказаних господарських операцій, відсутність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарських операцій та відсутність зв'язку між фактом придбання товарів та господарською діяльністю позивача.

Натомість судом були досліджені первинні документи, надані позивачем в обґрунтування правомірності формування у перевіряємому періоді податкового кредиту та складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток.

Вказані первинні документи відповідають вимогам ст.9 Закону України від 16.07.1999р. №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.198 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 за № 88), отже, підлягають обов'язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку позивача.

Таким чином, позивачем були надані первинні документи, достатні для висновку про реальність вчинених правочинів з придбання товарів (послуг).

Суд також зазначає, що в ході проведення перевірки ПП «Квадрат» Криворізькою південною МДПІ не досліджено з повному обсязі стан фінансово-господарської діяльності підприємства. Не перевірено та невідображено в акті перевірки перелік регістрів бухгалтерського обліку, який формується на підставі первинних документів, а саме формування валових доходів та податкових зобовязань : ПДВ за грудень 2010 року - січень 2011 року.

Як зазначив представник позивача, ПП «Квадрат» придбало у МПП «Промтехресурс» ТМЦ для використання їх в господарській діяльності підприємства, а саме для подальшого продажу з метою отримання прибутку.

Так, ПП «Квадрат» в грудні 2010 року - січні 2011 року поставило зазначені ТМЦ на ряд підприємств, останні отримали їх відповідно Довіренностям на суму 297611,96 грн.:

ПАТ «Північний ГЗК»

- накладна від 09.12.10 № 139 на загальну суму 12552,00 грн., в т.ч. ПДВ 2092,00 грн.;

- податкова накладна від 09.12.10 № 139 на загальну суму 12552,00 грн., в т.ч. ПДВ 2092,00грн.:

- накладна від 09.12.10 № 140 на загальну суму 3 648,00 грн., в т.ч. ПДВ 608,00 грн.;

- податкова накладна від 09.12.10 № 140 на загальну суму 3648,00 грн., в т.ч. ПДВ 608,00грн.;

- накладна від 09.12.10 № 141 на загальну суму 2064,00 грн., в т.ч. ПДВ 344,00 грн.;

- податкова накладна від 09.12.10 № 141 на загальну суму 2064,00 грн., в т.ч. ПДВ 344,00грн.;

- довіреність від 09.12.10 ААВ № 765582;

- накладна від 10.12.10 № 143 на загальну суму 15624,00 грн., в т.ч. ПДВ 2604,00 грн.;

- податкова накладна від 09.12.10 № 141 на загальну суму 15624,00 грн., в т.ч. ПДВ 2604,00грн.;

- довіреність від 10.12.10 ААВ № 765607;

- накладна від 22.12.10 № 151 на загальну суму 1116,00 грн., в т.ч. ПДВ 186,00 грн.;

- податкова накладна від 22.12.10 № 151 на загальну суму 1116,00 грн., в т.ч. ПДВ 186,00грн.

- довіреність від 22.12.10 ААВ № 765763;

- накладна від 05.01.11 № 1 на загальну суму 44378,40 грн., в т.ч. ПДВ 7396,40 грн.;

- податкова накладна від 21.01.11 № 1 на загальну суму 44378,40 грн., в т.ч. ПДВ 7 396,40грн.;

-довіреність від 05.01.11 № 22;

- накладна від 21.01.11 № 5 на загальну суму 38616,00 грн., в т.ч. ПДВ 6436,00 грн.;

- податкова накладна від 21.01.11 № 5 на загальну суму 38616,00 грн., в т.ч. ПДВ 6436,00грн.;

- накладна від 21.01.11 № 6 на загальну суму 414,00 грн., в т.ч. ПДВ 69,00 грн.;

- податкова накладна від 21.01.11 № 6 на загальну суму 414,00 грн., в т.ч. ПДВ 69,00грн.;

- накладна від 21.01.11 № 7 на загальну суму 4002,20 грн., в т.ч. ПДВ 667,20 грн.;

- податкова накладна від 21.01.11 № 7 на загальну суму 4003,20 грн., в т.ч. ПДВ 667,20грн.;

- накладна від 21.01.11 № 8 на загальну суму 1 392,00 грн., в т.ч. ПДВ 232,00 грн.;

- податкова накладна від 21.01.11 № 8 на загальну суму 1728,00 грн., в т.ч. ПДВ 288,00грн.;

- довіреність від 21.01.11 №228.

ПАТ «Суха балка»

- накладна від 13.12.10 № 144 на загальну суму 45091,20 грн., в т.ч. ПДВ 7515,20 грн.;

- податкова накладна від 13.12.10 № 144 на загальну суму 45091,20 грн., в т.ч. ПДВ 7515,20грн.;

- довіреність від 13.12.10 ЯНЗ № 688880;

- накладна від 12.01.11 № 4 на загальну суму 15535,96 грн., в т.ч. ПДВ 2589,32 грн.;

- податкова накладна від 12.01.11 № 4 на загальну суму 15535,96 грн., в т.ч. ПДВ 2589,32грн.;

- довіреність від 12.01.11 ЯНЗ № 689136/2846.

ЗАТ «Криворізький суріковий завод»

- накладна від 15.12.10 № 145 на загальну суму 3216,00 грн., в т.ч. ПДВ 536,00 грн.;

- податкова накладна від 15.12.10 № 145 на загальну суму 3216,00 грн., в т.ч. ПДВ 536,00грн.;

- довіреність від 15.12.10 № 790.

ТОВ «СМАРТ-НЕРУДПРОМ»

- накладна від 03.12.10 № 138 на загальну суму 5 904,00 грн., в т.ч. ПДВ 984,00 грн.;

- податкова накладна від 03.12.10 № 138 на загальну суму 5904,00 грн., в т.ч. ПДВ 984,00грн.;

- довіреність від 01.12.10 № 479.

ВАТ «Інгулецький ГЗК»

- накладна від 16.12.10 № 146 на загальну суму 3693,60 грн., в т.ч. ПДВ 615,60 грн.;

- податкова накладна від 16.12.10 № 146 на загальну суму 3693,60 грн., в т.ч. ПДВ 615,00грн.;

- накладна від 16.12.10 № 147 на загальну суму 5109,60 грн., в т.ч. ПДВ 851,60 грн.;

- податкова накладна від 16.12.10 № 147 на загальну суму 5109,60 грн., в т.ч. ПДВ 851,00грн.;

- довіреність від 15.12.10 № 5839.

- накладна від 06.01.11 № 3 на загальну суму 3648,00 грн., в т.ч. ПДВ 608,00 грн.;

- податкова накладна від 06.01.11 № 3 на загальну суму 3648,00 грн., в т.ч. ПДВ 608,00грн.;

- довіреність від 06.01.11 № 46.

ВАТ «Центральний ГЗК»

- накладна від 22.12.10 № 149 на загальну суму 8 856,00 грн., в т.ч. ПДВ 1 476,00 грн.;

- податкова накладна від 22.12.10 № 149 на загальну суму 8856,00 грн., в т.ч. ПДВ 1476,00грн.;

- довіренність від 21.12.10 № 9832;

- накладна від 05.01.11 № 2 на загальну суму 43584,00 грн., в т.ч. ПДВ 7 264,00 грн.;

- податкова накладна від 05.01.11 № 2 на загальну суму 43584,00 грн., в т.ч. ПДВ 7264,00грн.;

- довіреність від 04.01 Л1 № 9929.

ВАТ «Південний ГЗК»:

- накладна від 25.01.11 № 10 на загальну суму 37638,00 грн., в т.ч. ПДВ 6273,00 грн.;

- податкова накладна від 25.01.11 № 10 на загальну суму 37638,00 грн., в т.ч. ПДВ 6273,00грн.

-довіреність від 24.01.11 № 2934.

Дані оперції продажу ТМЦ відображені в бухгалтерському обліку наступними проводками:

грудень 2010 року

Д-т рах. №70 К-т pax. № 361 - 106 674,40 грн.

Січень 2010 року

Д-т рах.№70 К-т pax. №361 - 190 937,56 грн.

жжх pax. 361 «Розрахунки з відчизняними покупцями»

pax. 70 «Доходи від продажу»

Податок на додану вартість включено ПП «Квадрат» до складу податкових зобовязань, що відображено в реєстрі виданих податкових накладних та відповідає даним додатків 5 до податкових декларацій з ПДВ за грудень 2010 року - січень 2011 року: Грудень 2010 року в сумі 17812 грн. Січень 2011 року в сумі 31823 грн.

В результаті вказаної оборутки купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей, придбаних у МПП «Промтехресурс» для використання в господарській діяльності, ПП Квадрат» задекларовано, в період грудень 2010 року - січень 2011 року, податку на додану вартість до сплати в сумі 4243 грн. (результат відношення податкових зобов'язань з ПДВ до податкового кредиту) у відповідності до вимог п.1.6, п.1.7 ст.1 Закону України «Про ПДВ» та п.п.14.1.179, п.п.14.1.181 Податкового кодексу України.

Судом критично оцінюються посилання відповідача на відсутність у позивача товаро-транспортних накладних оскільки, ПП «Квадрат» не несло витрат на транспортування придбаних товарів, не декларувало валових витрат та податкового кредиту за придбання транспортних послуг. Товарно-транспортні накладні, як первинний бухгалтерський документ, підтверджуючий витрати транспортних послуг, на ПП «Квадрат» не зберігалися. Поставка товарів здійснювалася за рахунок Постачальника. Як зазначено в Спеціфікаціях умови поставки СРТ - склад покупця. Згідно «Офіційних правил тлумачення торговельних термінів ІНКОТЕРМС (в редакції 2000р.) - умова поставки СРТ передбачає обов'язок постачальника замовити транспортування товару покупцеві (укласти договір з перевізником та оплатити його послуги) та передати товар перевізнику.

Посилання відповідача на відсутність у позивача сертифікатів якості заводу-виробника на товар, отриманий від постачальників, суд також не приймає до уваги, оскільки вказана вимога виходить за межі прав, наданих Податковим кодексом України органам державної податкової служби (ст.20). Податковий орган не вправі контролювати наявність або відсутність сертифікатів якості на товар (продукцію) і в залежності від їх наявності або відсутності робити висновок про нікчемність господарських правочинів. Крім того, сертифікат якості на товар не є первинним документом в розумінні Закону України від 16.07.99 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки не містить інформації про господарську операцію та не підтверджує її здійснення, і його наявність не передбачена правилами ведення бухгалтерського та/або податкового обліку на підприємстві.

Надані позивачем і досліджені судом первинні документи не викликають сумнівів щодо реального отримання ТОВ «Квадрат» товарів, зазначених у видаткових та податкових накладних, і повністю спростовують висновок відповідача щодо нікчемності спірного правочину. Натомість відповідач під час розгляду справи не навів суду жодних обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для цих осіб, про незвичність цін за спірними операціями або про їх збитковості, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки товарів, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Крім того, суд наголошує, що перевіркою встановлено порушення МПП «Промтехресурс» ст.203, п. 1, п.2. ст..215. ч.І ст.216, ст.228 ЦК України в частині нікчемності правочинів, однак у відповідності до роз'яснень Листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. №742/11/13-11 установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Виходячи з вище викладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем не наведено та не надано доказів наявності підстав, з якими закон пов'язує настання наслідків нікчемності угод передбачених ст. 215 ЦК України, а тому суд не може погодиться з висновком відповідача, що правочин укладений між позивачем та МПП «Промтехресурс» є нікчемним та суперечать інтересам держави та суспільства.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог.

У зв'язку з викладеним вище, суд вважає за необхідне задовольнити адміністративний позов приватного підприємства «Квадрат» до Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0002042301 від 18.12.2012.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади (до яких належать органи державної податкової служби) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов приватного підприємства «Квадрат» до Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0002042301 від 18.12.2012 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби № 0002042301 від 18.12.2012.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Квадрат» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 495 грн. 19 коп. (чотириста дев'яносто п'ять грн. 19 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Постанова в повному обсязі виготовлена 05.02.2013 року.

Суддя В.С. Парненко