Постанова № 29192742, 04.02.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2013 р. Справа № 804/854/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області до Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення 1278, 68грн.,-

ВСТАНОВИВ:

15.01.2013р. Управління Пенсійного фонду України в м. Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області звернулося з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 та просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість зі сплати страхових внесків у сумі 1278,68грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач зареєстрований в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зобов'язаний нараховувати, обчислювати та сплачувати у повному обсязі в установлені строки страхові внески. Згідно Закону України від 08.07.2010р. № 2461- VI «Про внесення змін до законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та Закону України від 09.07.2003р. № 1058- IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» фізичні особи суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), починаючи з 01.07.2010р. зобов'язані сплачувати страхові внески, щомісячний розмір яких не може становити менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу. Враховуючи розмір мінімальної заробітної плати, яка множиться на встановлений тариф - 33,2 відсотки, на 2010 рік мінімальний страховий внесок для зазначених осіб становить у липні - вересні - 294,82 грн., жовтні - листопаді - 301,12 грн., грудні - 306,10 грн. Відповідач в період з січня 2010р. по грудень 2010р. був платником фіксованого податку, однак всупереч наведеним вимогам не здійснював доплату до мінімального страхового внеску, у зв'язку з чим і виникла заборгованість у сумі 1278, 68грн., яка відповідачем залишилась не сплаченою.

Позивач в судове засідання не з'явився, однак надав до суду заяву в якій просить розглянути справу без участі представника управління, при цьому, зазначив, що повністю підтримує позов.(а.с. 13).

Відповідач в судове засідання не з'явився, причину неявки не повідомив, з клопотанням про відкладення розгляду справи або розгляд справи за його відсутності не звернувся, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином у відповідності до ч. 11 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.(а.с. 12).

У відповідності до вимог ч. 11 ст.35 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відповідач своїм правом згідно до ст.ст. 49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України на участь у судовому засіданні не скористався, свого представника в судове засідання не направив, письмових заперечень на вимогу суду не надав.

Згідно до ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду без поважних причин, розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Частиною 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене, заяву позивача про розгляд справи без участі представника управління, строки розгляду та вирішення справи, встановлені ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, належне повідомлення відповідача про час і місце судового розгляду у відповідності до вимог ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе вирішити спір за відсутності сторін, у письмовому провадженні, за наявними у справі доказами відповідно до вимог ч. 4, ч. 6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно до ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_2 зареєстрований в Управлінні Пенсійного фонду України в м.Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області як платник обов'язкових страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з 01.03.2005р., що підтверджується карткою реєстрації платника.(а.с. 7, 15).

Частиною 2 статті 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 р. (чинної в редакції на 2010 р.) визначено, що страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Згідно Закону України від 08.07.2010 №2461-VІ «Про внесення змін до законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та Закону України від 09.07.2003р. №1058-VІ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), починаючи з 01 липня 2010р. зобов'язані сплачувати до Пенсійного фонду страхові внески, щомісячний розмір яких, з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перераховується Держказначейством на рахунки органів Фонду у розмірі 10 та 42 відсотків відповідно, не може становити менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу.

Таким чином, враховуючи розмір мінімальної заробітної плати, яка множиться на встановлений тариф - 33,2 відсотки, з липня 2010р. по грудень 2010р. мінімальний страховий внесок для зазначених осіб становить за січень - червень 2010 - 84 грн.; за липень-вересень 2010р. - 294,82 грн. (виходячи з мінімальної заробітної плати 888,00грн.), за жовтень-листопад 2010 року - 301,12 грн. (виходячи з мінімального розміру заробітної плати 907,00 грн.), за грудень 2010р. - 306,10 грн. (виходячи з мінімального розміру заробітної плати 922,00 грн.).

Пунктом 5.3.4 Інструкції "Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженою постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003р. № 21-1, страхові внески платниками, визначеними підпунктами 2.1.3 пункту 2.1 цієї Інструкції, які обрали особливий спосіб оподаткування, сплачуються ними за себе та членів своїх сімей, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності до 20 числа поточного місяця за попередній у фіксованому розмірі.

Відповідно до змін внесених до підпункту 4 пункту 8 розділу 15 «Прикінцеві положення " Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок) сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.

Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.

Відповідно до ч. 6 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для страхувальників, зазначених у п. 5 ст. 14 цього Закону є квартал.

Судом встановлено, що відповідач звіт за 2010 р. до Управління Пенсійного фонду України не надав, у відповідача за 2010 р. виникла перед ПФУ заборгованість по сплаті страхових внесків у розмірі 1278, 68грн., що підтверджується розрахунком.(а.с. 14).

Із наявних в матеріалах справи документів вбачається, що станом на 04.02.2013р. відповідач має заборгованість по сплаті страхових внесків за період з липня по грудень 2010р. в сумі 1278, 68грн., що підтверджено наявним в матеріалах справи розрахунком. (а.с.14).

Відповідно до ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 (чинної в редакції на 2010р.) суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у визначені строки, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

З 01.01.2011 р. набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до ч. 7 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону передбачено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011р. не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Таким чином, до заборгованості по сплаті страхових внесків за липень-грудень 2010р. на загальну суму 1278, 68грн. слід застосовувати законодавство, яке діяло на момент виникнення такої заборгованості, тобто норми Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003р., які діяли станом на 2010 рік.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідач в судове засідання не з'явився, жодних доказів правомірності не сплати заборгованості зі сплати страхових внесків за липень-грудень 2010р. у розмірі 1278, 68грн. суду не надав.

Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку про те, що факт порушення відповідачем вимог діючого законодавства доведений, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, у яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 41, 71, 86, 94, 122, 128, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву Управління Пенсійного фонду України в м. Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області до Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 стягнення 1278, 68грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, інд.код: НОМЕР_1) на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області (53200, Дніпропетровська область, м.Нікополь, пр. Трубників, 11Б, р/р 25608303148803 ВОБ 7898, МФО 306287) заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за липень-грудень 2010 рік у сумі 1278, 68грн. (одна тисяча двісті сімдесят вісім гривень 68коп.).

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва