Постанова № 29192682, 07.02.2013, Луганський окружний адміністративний суд

10.2.4

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 лютого 2013 року Справа № 812/63/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Тихонова І. В.

при секретарі судового засідання: Калашнікові Д. О.

за участю :

представника позивача: Шпанковська Л. С.,

представника відповідача: не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом державного підприємства «Луганськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Черкаська» до управління Пенсійного фонду України в Слов'яносербському районі Луганської області про визнання рішення № 225 від 19.07.2012 року, -

ВСТАНОВИВ:

03 січня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов державного підприємства «Луганськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Черкаська» до управління Пенсійного фонду України в Слов'яносербському районі Луганської області про визнання рішення № 225 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені від 19.07.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 19.07.2012 року УПФУ в Слов'яносербському районі Луганської області було прийнято рішення № 225 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасне сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у відношенні до відокремленого підрозділу «Шахта «Черкаська» державного підприємства «Луганськвугілля», згідно до якого страхувальнику нараховано штраф у розмірі 153 460 грн. та пеня 15470,92 грн.

Вказане рішення було оскаржено позивачем до Головного УПФУ в Луганській області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області № 6930/09-10 від 22.08.2012 року скаргу позивача було залишено без задоволення, а рішення УПФУ в Слов'яносербському районі Луганської області було прийнято рішення № 225 від 19.07.2012 року без змін.

У зв'язку з тяжким фінансовим станом та відсутністю грошових активів, позивач просить скасувати рішення УПФУ в Слов'яносербському районі Луганської області № 225 від 19.07.2012 року.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та дату судового засідання був повідомлений належним чином, надав суду заперечення, в якому позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити в їх задоволенні.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно зі ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень суб'єктів владних повноважень слід перевіряти чи прийняті такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України на Законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У судовому засіданні встановлено, що відокремлений підрозділ «Шахта «Черкаська» є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Слов'яносербському районі Луганської області, що не заперечують сторони по справі.

19.07.2012 року УПФУ в Слов'яносербському районі Луганської області було прийнято рішення № 225 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасне сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким до відокремленого підрозділу «Шахта «Черкаська» державного підприємства «Луганськвугілля», на підставі п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» застосовано штраф у розмірі 153 460 грн. та пеня 15470,92 грн. (а. с. 8).

Судом встановлено, що вказане рішення було оскаржено позивачем до Головного УПФУ в Луганській області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області № 6930/09-10 від 22.08.2012 року скаргу позивача було залишено без задоволення, а рішення УПФУ в Слов'яносербському районі Луганської області № 225 від 19.07.2012 року без змін.

Згідно Інструкції «Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», затвердженою постановою Правління Пенсійного фонду України 27.09.2010 за № 21-5, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010 року за № 994/18289, розрахунок фінансової санкції здійснюється на підставі даних карток особових рахунків платників.

Нараховані за рішенням від 19 липня 2012 року № 212 штрафні санкції та пеня були застосовані до позивача у зв'язку з несвоєчасною сплатою єдиного внеску у період з 20.03.2012 по 12.04.2012 у розмірі 10% та 0,1% відповідно своєчасно несплачених сум, на підставі даних карток особового рахунку відокремленого підрозділу «Шахта «Черкаська» державного підприємства «Луганськвугілля».

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 08.07.2010 (далі Закон № 2464).

Статтею 1 вказаного Закону передбачено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до ч. 8 ст. 9 зазначеного Закону платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Базовим звітним періодом є календарний місяць, а для платників, зазначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - календарний рік.

Відповідно до ст. 25 Закону № 2464 рішення, прийняті органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Частиною 12 ст. 9 Закону № 2464 передбачено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем сума єдиного внеску перераховувалась не в повному обсязі, що є порушенням Закону № 2464.

Згідно п.2 ч. 11 ст.25 Закону № 2464 за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно несплачених сум.

Відповідно до ч. 10 ст. 25 Закону № 2464 на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до частини 6 статті 25 Закону № 2464 за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. Такі ж положення визначені і пунктом 6.10 Інструкції.

Згідно ч. 14 ст. 25 Закону № 2464 про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа територіального органу Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти робочих днів після надходження відповідного рішення.

Відповідно до ч. 15 ст. 25 Закону № 2464 рішення територіального органу Пенсійного фонду про нарахування пені та/або застосування штрафів, передбачених частинами одинадцятою і дванадцятою цієї статті, є виконавчим документом.

Частиною 16 статті 25 Закону № 2464 визначено, що строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

У відповідності до п.6.10 "Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування"за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Пунктом 7.2.2 Інструкції "Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування"передбачено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за формою згідно з додатком 10.

Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних карток особових рахунків платників.

При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення після сплати (погашення) у повному обсязі недоїмки окремо за кожний базовий звітний період незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період.

Відповідно до п.12 ст.9 Закону № 2464, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що рішення УПФУ в Слов'яносербському районі Луганської області № 225 від 19.07.2012 року було винесено у відповідності до вимог діючого законодавства, підстав для визнання його нечинним судом не вбачається, отже позовні вимоги державного підприємства «Луганськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Черкаська» документально та нормативно не обґрунтовані та є такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 94 КАС України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 11, 17, 18, 71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог державного підприємства «Луганськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Черкаська» до управління Пенсійного фонду України в Слов'яносербському районі Луганської області про визнання рішення № 225 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені від 19.07.2012 року відмовити повністю.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя І.В.Тихонов