Постанова № 29162684, 01.02.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 29» січня 2013 р. Справа № 5023/4891/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Кравець Т.В., суддя Камишева Л.М.

при секретарі Деркач Ю.О.

за участю представників:

позивача - Мельника В. В. (довіреність №14-327 від 16.03.2012р.)

відповідача - Гордієнка Є.М. (довіреність №737 від 7.09.2011р.)

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ (вх. № 97Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 24.12.2012р. по справі № 5023/4891/12

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Первомайського комунального підприємства "Тепломережі", м. Первомайський

про стягнення 3450309,74 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2012року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Первомайського комунального підприємства "Тепломережі", м. Первомайський про стягнення 2320169,55 грн. заборгованості за договором №116 від 30.09.2011р., 33071,06 грн. інфляційних втрат, 362489,55 грн. пені, 72414,56 грн. 3% річних, 662162,02 грн. 7% штрафу, а також відшкодування за рахунок відповідача судових витрат.

В судовому засіданні суду першої інстанції представник позивача надав до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача 2320169,55 грн. основного боргу, 33071,06 грн. збитків від інфляції, 79037,05 грн. 3% річних, 366438,87грн. пені, 662165,02грн. штрафу у розмірі 7%, а також покласти на відповідача понесені витрати зі сплати судового збору.

Згодом представник позивача уточнив позовні вимоги, на підставі чого просив суд першої інстанції стягнути з відповідача 937321,55грн. основного боргу, 33071,06грн. збитків від інфляції, 80 562,66грн. 3% річних, 366 438,87грн. пені, 662 165,02грн. 7% штрафу, а також покласти на відповідача понесені витрати зі сплати судового збору. Вказана заява прийнята до розгляду судом першої інстанції.

Рішенням господарського суду Харківської області від 24.12.2012р. уточнений позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ до Первомайського комунального підприємства "Тепломережі", м. Первомайський задоволено частково. Стягнуто з Первомайського комунального підприємства "Тепломережі" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", - 937321,55грн. основного боргу, 3664,39грн. пені, 6621,65грн. штрафу, 33071,06грн. збитків від інфляції, 80562,66грн. 3% річних, 64380,00грн. судового збору.

Позивач з вказаним рішенням в частині зменшення розміру пені та штрафу, не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить його скасувати в частині зменшення розміру пені та 7% штрафу, прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача 362774,48 грн. пені та 655543,37 грн. штрафу.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач погоджується з рішенням господарського суду Харківської області від 24.12.2012р та просить залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення, та посилається на важкий фінансовий стан комунального підприємства, об'єктивні обставини, які призвели до виникнення боргу, також на те, що відповідачем газ придбавався для надання послуг з теплопостачання населенню, які мають заборгованість по сплаті послуг, невідшкодовану різницю в тарифах на послуги з теплопостачання для населення, а також розмір стягнутих з відповідача інфляційних збитків та 3% річних, з урахуванням принципу розумності і співрозмірності.

Відповідно до статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Предметом даного позову, з урахуванням його уточнень, є стягнення, з відповідача на користь позивача 937321,55грн. основного боргу, 33071,06грн. збитків від інфляції, 80 562,66грн. 3% річних, 366 438,87грн. пені, 662 165,02грн. 7% штрафу. Вказана сума боргу з`явилась на підставі невиконання договору №116 від 30.09.11р., укладеного між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Первомайським комунальним підприємством "Тепломережі" було укладено договір № 116 на купівлю-продаж природного газу. відповідно до умов вказаного, позивач взяв на себе зобов'язання передати у власність відповідача у 4 кварталі 2011р. та у 2012р. імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а відповідач приймати та оплачувати газ на умовах цього договору.

Даним договором передбачено,що позивач передає відповідачу газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі відповідача. Право власності на газ переходить від позивача до відповідача в пунктах приймання-передачі. Приймання-передача газу, переданого позивачем відповідачу у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, відповідач зобов'язався надати позивачу підписані та скріплені печатками відповідача та газорозподільчого (газотранспортного) підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Відповідно до розділу 6 оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Матеріалами справи (актами приймання-передачі природного газу) підтверджено, що позивач, протягом жовтня 2011р.-квітня 2012р. поставив відповідачу 10009,644 тис.куб м. природного газу на загальну суму 13105394,55грн. Проте, відповідач взяті на себе зобов'язання за договором щодо сплати за отриманий природний газ виконав частково на суму 12168073,00грн., що підтверджується документально матеріалами справи. Таким чином, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 937321,55грн., яка до теперішнього часу є несплаченою.

Вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 80562,66 грн. та збитків від інфляції в сумі 33071,06 грн., позивач обґрунтовує посилаючись на ч. 2 статті 625 ЦК України.

Задовольняючи позов в частині стягнення основного боргу, господарський суд посилаючись на положення статей 526, 610, 612 Цивільного кодексу, вказав, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати ним заборгованості перед позивачем у сумі 937321,55грн., а тому позовні вимоги в цій частині є законними та обґрунтованими.

Наданий позивачем розрахунок щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат господарський суд визнав обґрунтованим та таким, що відповідає нормам Цивільного кодексу України, стягнення 3% річних та інфляційних втрат передбачено нормами цього кодексу, а том, огляду на прострочення відповідачем платежу за поставлений за договором природний газ, вимога про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 80562,66 грн. та інфляційних втрат у розмірі 33071,06 грн. підлягає задоволенню.

24.12.2012р. позивач звернувся до господарського суду Харківської області з клопотанням про зменшення розміру пені та штрафу в якому він вказав, що основною причиною утворення заборгованості є відсутність субвенцій з державного бюджету України на погашення заборгованості в різниці і тарифах, а також несвоєчасна сплата населенням за спожиту теплову енергію. Крім того, звіт про фінансові результати відповідача за 2011рік свідчить про збиткову діяльність підприємства, та посилаючись на ч. 1 ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України та на Постанову Пленуму ВГСУ від 26.12.2001р. №18 «Про деякі питання застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» просить зменшити пеню і штраф на 99 %.

Дослідивши обставини викладені у клопотанні, положення норм чинного законодавства, а також приймаючи до уваги критерії винятковості обставин, інтереси та майновий стан обох сторін, причини неналежного виконання зобов'язань, господарський суд дійшов висновку про його задоволення, з чим погоджується колегія суддів з наступних підстав.

Відповідач є комунальним підприємством, фінансування якого здійснюється за рахунок платежів від наданих послуг населенню та підприємствам, установам і організаціям, фінансується за рахунок бюджетних коштів та не є організацією, метою створення якої є отримання прибутку.

Відповідно до довідки про фінансовий стан Первомайського КП «Тепломережі», яка знаходиться в матеріалах справи, станом на 18.12.2012 р. заборгованість з державного бюджету з різниці в тарифах складає 5 702 268 грн., що значно перевищує розмір боргу відповідача за поставлений природний газ. Стягнення штрафних санкцій у розмірах заявлених позивачем може призвести до зупинки підприємства, в першу чергу невиплаті заробітної плати, прострочки за іншими виплатами (ГСМ, електроенергія і т.інш.).

Відповідно до постанови КМУ від 11.06.2012р. «Про затвердження Порядку та умов надання у 2012 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування»:

1. Ці Порядок та умови визначають механізм перерахування і надання у 2012 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (далі - заборгованість). Субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості (далі - субвенція) надається із загального та спеціального фондів згідно з розподілом, наведеним у додатку 1.

2. Головним розпорядником субвенції є Мінрегіон. Відповідальними виконавцями відповідної бюджетної програми є Мінрегіон і Казначейство.

3. Перерахування субвенції здійснюється на суму заборгованості, яка утворилася на 1 грудня 2012 р. і не погашена на дату складення довідки про суму заборгованості.

4. Підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію населенню або надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення (далі - надавачі послуг), та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості (далі - учасники розрахунків), у тому числі у разі заміни сторони у зобов'язанні під час здійснення розрахунків за придбану/реалізовану на оптовому ринку електричну енергію, на підставі довідки, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості на дату підписання такого договору. Примірний договір про організацію взаєморозрахунків наведений у додатку 2.

Відповідачем наданий договір №1301/517р про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування від 20.12.2012р., згідно умов якого відповідач отримує 1668456,87 грн. для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, який в свою чергу перераховує на рахунок НАК «Нафтогаз України» вказану суму для погашення заборгованості за природний газ за 2012р., згідно з договором від 30.09.2011р. №116.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем виникла не з вини відповідача, а з об'єктивних причин, відповідач, при надходженні грошових коштів від населення, регулярно здійснював платежі за отриманий природний газ по договору від 30.09.2011р. №116. та добросовісно вживав усіх можливих заходів щодо виконання зобов'язання за вказаним договором.

Крім того, в судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача зазначив, що наприкінці 2012року його підприємство, отримавши від Кабінету Міністрів України субвенцію на погашення різниці в тарифах, яка заложена в тарифі на теплову енергію, розрахувався з позивачем, сплативши різницю в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, (в суму якої увійшла сума основного боргу, яка підлягала стягненню за рішення господарського суду від 24.12.2012р.), про що свідчить копія платіжного доручення №3 від 21.12.2012р. та договір №1301/517 від 20.12.2012р.

За приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 629 Цивільного Кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором правові наслідки, зокрема сплата неустойки - штрафу, пені, які обчислюється відповідно до ст. 549 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно норм ч. 1 статті 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України також визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Пленум Вищого господарського суду України в п.3.17.4 постанови від 26.12.2011р. № 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснив, що вирішуючи питання зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи наведені обставини справи та норми права, колегія суддів дійшла висновку про відповідність оскаржуваного рішення нормам чинного законодавства та матеріалів справи на підставі чого, рішення господарського суду у справі № 5023/4891/12 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача -без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись 99, 101, 102, п. 1, ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, одностайно, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 24.12.2012р. по справі №5023/4891/12 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Харківський апеляційний господарський суд.

Повний текст підписаний 01.02.2013р.

Головуючий суддя Фоміна В.О.

Суддя Кравець Т.В.

Суддя Камишева Л.М.