Постанова № 29162608, 06.02.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про визнання банкрутом відсутнього боржника

"06" лютого 2013 р. Справа № 916/117/13-г

За заявою кредитора: Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеси;

до боржника: Малого приватного підприємства „Трансекспедиція" (65000, м.Одеса, пров. Матросова, буд. 6; код ЄДРПОУ 23217104);

про визнання банкрутом

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Антощук С.І.

при секретарі судового засідання Андрущенку С.В.

Представники сторін:

від заявника: Аксанюк Л.І. за довіреністю №437/1.1. від 10.01.2013р.;

від боржника: не з'явилися.

Суть спору: про визнання банкрутом

Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеси звернулось до господарського суду Одеської області із заявою про визнання банкрутом відсутнього боржника Малого приватного підприємства „Трансекспедиція", оскільки останній неспроможний виконати зобов'язання по сплаті заборгованості у сумі 95 950,21грн., фактично припинив господарсько-фінансову діяльність та відсутній за місцем реєстрації.

Ухвалою суду від 16.01.2013р. порушено провадження у справі №916/117/13-г про визнання банкрутом Малого приватного підприємства „Трансекспедиція" у порядку ст. 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвала про порушення провадження у справі від 16.01.2013р. була надіслана судом на юридичну адресу боржника та повернута відділенням зв'язку 25.01.2013р. (вх.№3367/2013) через його незнаходження за вказаною адресою; таким чином боржник вважається належним чином повідомленим про дату і місце судового засідання, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, про що зазначено у роз'ясненнях, викладених у п. 32 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-08/530 від 10 грудня 2009р.

Боржник у засідання суду не з`явився, відзив на заяву не надав. Відповідно до ч.12 статті 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" відсутність відзиву боржника не зупиняє провадження у справі у зв'язку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами у відповідності зі ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

06.02.2013р. до канцелярії суду надійшла заява (вх.№4249/2013) арбітражного керуючого Дарієнка Віктора Дмитровича про участь у справі про банкрутство Малого приватного підприємства „Трансекспедиція" у якості ліквідатора з документами, що підтверджують право на зайняття відповідною діяльністю.

У судовому засіданні 06.02.2013р. Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеси надало клопотання (вх.№4258/2013) про призначення арбітражного керуючого на розсуд суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника кредитора, суд встановив:

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 6 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка регулює загальні, основні підстави для порушення справи про банкрутство, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Стаття 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка має назву „Особливості банкрутства відсутнього боржника", передбачає вказані „інші випадки" та особливості порушення справи про банкрутство, про які ідеться в ч. 3 ст. 6 Закону, зокрема, у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також, за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Виходячи з викладеного, ч. 3 ст. 6 Закону містить загальні норми, а стаття 52 Закону передбачає спеціальні норми, які регулюють банкрутство за спрощеною процедурою.

Так, Закон України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачає можливості порушення справи про банкрутство, як за загальною, так і за спрощеною процедурою банкрутства за відсутності грошового зобов'язання боржника перед кредитором, до якого згідно ст. 1 Закону не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а також за відсутності безспірних вимог ініціюючого кредитора.

Статтею 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що вимоги кредиторів набувають характеру безспірних якщо вони підтверджені відповідними документами, зокрема виконавчими.

Відповідно до ч. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18.12.2009р. „Про судову практику в справах про банкрутство" за змістом частини третьої статті 6 та частин першої і восьмої статті 7 Закону справа про банкрутство порушується господарським судом лише в разі підтвердження кредитором (кредиторами) своєї (своїх) вимоги (вимог) до неплатоспроможного боржника документами, що свідчать про їх безспірність. Тому судам на підставі частини другої статті 8 Закону та пункту 3 частини першої статті 63 ГПК України слід відмовляти у прийнятті заяв кредитора (кредиторів) про порушення справи про банкрутство, якщо безспірність його (їх) вимог не підтверджено відповідними документами. Безспірність вимог кредитора (кредиторів) за грошовими зобов'язаннями та щодо виплати заборгованості із заробітної плати підтверджується виконавчими документами, виключний перелік яких передбачено у статті 3 Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про виконавче провадження" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)" від 04.11.2010р. №2677-VІ Закон України „Про виконавче провадження" викладено у новій редакції та виключний перелік документів за рішеннями, що підлягають примусовому виконанню державною виконавчою службою, закріплено у ст.17 вказаного закону, а саме: виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті; ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; судові накази; виконавчі написи нотаріусів; посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу; рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу; рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеси має безспірні грошові вимоги до Малого приватного підприємства „Трансекспедиція" у сумі 64 941,39грн. (заборгованість по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування), що підтверджується постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12.09.2012р. по справі №1570/4611/2012, виконавчим листом по адміністративній справі №1570/4611/2012 від 26.10.2012р. та постановою Першого Приморського ВДВС Одеського МУЮ ВП№35406053 від 26.12.2012р. про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Крім того, Мале приватне підприємство „Трансекспедиція" має заборгованість перед Управлінням по сплаті внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та зі сплати фінансової санкції у розмірі 31 008,82грн. В підтвердження вказаної заборгованості заявником додано до заяви про порушення справи про банкрутство картку особового рахунку страхувальника юридичної особи або фізичної особи, яка має найманих працівників за період з 01.01.2010р. по 17.12.2012р.; картку особового рахунку платника єдиного внеску (юридичної особи або фізичної особи, яка має найманих працівників за період з 01.01.2010р. по 14.12.2012р.); постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10.10.2012р. по справі №1570/4612/2012, виконавчий лист по адміністративній справі №1570/4612/2012 від 30.11.2012р., заяву вих.№19579/11 від 18.12.2012р. про надання на виконання виконавчого листа по справі №1570/4612/2012 (згідно вхідного штемпелю заява отримана Першим Приморським ВДВС Одеського МУЮ 19.12.2012р.).

Відсутність боржника та неподання податкової звітності це факти, які мають юридичне значення та мають бути підтверджені відповідними доказами.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" місцезнаходження юридичної особи -адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (далі -виконавчий орган).

Згідно з ст. 17 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою.

З урахування положень ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, лише факт внесення відомостей про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням до Реєстру може слугувати доказом відсутності боржника.

Дана правова позиція викладена у п.105 постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18 грудня 2009 року „Про судову практику в справах про банкрутство".

Таким чином, належним доказом відсутності юридичної особи за місцезнаходженням є Довідка або Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, який містить запис про статус відомостей про юридичну особу: „відсутність юридичної особи за місцезнаходженням".

Із наданої суду Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 16.10.2012р. вбачається, що статус відомостей про юридичну особу: „внесення інформації щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою".

З довідки ДПІ у Приморському районі м.Одеси Одеської області ДПС вих.№50738/15-1 від 27.12.2012р. вбачається, що Мале приватне підприємство „Трансекспедиція" останню податкову звітність подавало 08.11.2011р., тобто більше року від дати звернення до суду із заявою про банкрутство.

Відповідно до наданої на запит суду довідки вих.№05-02-40/68 від 25.01.2013р. (вх.№3146/2013 від 30.01.2013р.) Головного управління статистики в Одеській області Мале приватне підприємство „Трансекспедиція" фінансову звітність поквартально за 2012р. до органів державної статистики не надавало.

Відповідно до довідки вих.№42/1вх.6172 від 10.11.2012р. ВРЕР ДАІ з обслуговування м.Одеси №1 підпорядкованого УДАІ ГУМВС України в Одеській області за боржником згідно бази даних АІС „Автомобіль" УДАІ ГУМВС України в Одеській області станом на 09.11.2012р. транспортні засоби не зареєстровані. Вказані відомості також підтверджені довідкою вих.№42/1- 275 від 02.02.2013р. (вх.№3909/2013 від 05.02.2013р.) отриманою на запит суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" господарський суд виносить постанову про визнання відсутнього боржника банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру і призначає ліквідатором ініціюючого кредитора за згодою останнього.

Згідно ч. 4 ст. 205 Господарського кодексу України у разі неспроможності суб'єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів він може бути оголошений за рішенням суду банкрутом.

За положеннями ч.1 ст. 209 Господарського кодексу України у разі нездатності суб'єкта підприємництва після настання встановленого строку виконати свої грошові зобов'язання перед іншими особами, територіальною громадою або державою інакше як через відновлення його платоспроможності цей суб'єкт (боржник) відповідно до частини четвертої статті 205 цього Кодексу визнається неспроможним.

Приймаючи до уваги, що наявні в матеріалах справи відомості свідчать про наявність безспірних вимог кредитора, фактичне припинення боржником підприємницької діяльності, його неспроможність сплатити наявну заборгованість; про те, що майна боржника завідомо не вистачає на відшкодування судових витрат у справі про банкрутство, а також те, що боржником не спростовано встановлених фактів, суд вважає за необхідне визнати грошові вимоги Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеси до Малого приватного підприємства „Трансекспедиція" у сумі 95 950,21грн., визнати Мале приватне підприємство „Трансекспедиція" банкрутом як відсутнього боржника та відкрити відносно нього ліквідаційну процедуру.

Оскільки до суду не надходило клопотання ініціюючого кредитора про призначення його ліквідатором у справі відповідно до вимог ч.2 ст.52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а надійшло клопотання про призначення арбітражного керуючого на розсуд суду, суд розглядає по суті єдину наявну у матеріалах справи заяву арбітражного керуючого Дарієнка Віктора Дмитровича про участь у справі про банкрутство у якості ліквідатора.

За змістом ч.ч. 1, 2 статті 31, ч. 3 ст. 13 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) може бути призначено фізичну особу - суб'єкта підприємницької діяльності, яка має вищу юридичну або економічну освіту, володіє спеціальними знаннями та не є зацікавленою особою щодо боржника і кредиторів, за наявності ліцензії арбітражного керуючого, виданої уповноваженим органом у порядку, встановленому законом.

Розглянувши наявну у матеріалах справи заяву арбітражного керуючого Дарієнка В.Д. про участь у справі про банкрутство та додані до неї документи, суд встановив, що Дарієнко В.Д. є підприємцем з 31.03.2003р. (свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серія В00 №090661); йому видана ліцензія Державного Департаменту з питань банкрутства серія АГ №594783 від 04.04.2011р. на право провадження діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) на необмежений строк; має повну вищу освіту за спеціальністю „Правознавство" з кваліфікацією юриста (диплом НВ №823737 від 26.06.2985р.); є добровільним страхувальником відповідальності перед третіми особами арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) (договір №25/18-0002 від 26.04.2012р.); станом на 23.10.2012р. до кримінальної відповідальності не притягується, засудженим (за кримінальними справами) не значиться та в розшуку не перебуває (Витяг з реєстру Управління інформаційно-аналітичного забезпечення Головного управління МВС України в Одеській області); протягом трудової діяльності обіймав керівні посади (керівника чи заступника керівника юридичної особи) у юридичних осіб та в органах прокуратури; ліцензію арбітражного керуючого має з 2000р., має великий досвід участі у справах про банкрутство більш 100 підприємств, в тому числі аналогічних боржнику, а також великих аграрних та промислових підприємств, в тому числі з державною формою власності з відновленням їх платоспроможності. Місце проживання арбітражного керуючого Дарієнка В.Д.: м.Одеса, вул. Садова, буд. 18, кв. 5; ідентифікаційний номер 2199301513.

Враховуючи викладене, суд вважає, що кандидатура арбітражного керуючого Дарієнка Віктора Дмитровича відповідає вимогам Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", тому задовольняє його заяву та призначає ліквідатором Малого приватного підприємства „Трансекспедиція" арбітражного керуючого Дарієнко Віктора Дмитровича.

Відповідно до положень ч.1 ст.23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), повернення коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності вважається таким, що настав; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута; відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю; укладення угод, пов'язаних з відчуженням майна банкрута чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому цим розділом; скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається; вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтись тільки в межах ліквідаційної процедури; виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбаченому цим розділом.

Частинами 2, 3 ст.23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства, про що робиться запис у його трудовій книжці, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута, якщо цього не було зроблено раніше. Опублікування відомостей про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури здійснюється ліквідатором у офіційних друкованих органах за рахунок банкрута у п'ятиденний строк з дня прийняття постанови про визнання боржника банкрутом.

Згідно ч.2 ст.25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" протягом п'ятнадцяти днів з дня призначення ліквідатора відповідні посадові особи банкрута зобов'язані передати бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута ліквідатору. У разі ухилення від виконання зазначених обов'язків відповідні посадові особи банкрута несуть відповідальність відповідно до законів України. З дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника (органів управління) юридичної особи - банкрута. Ліквідатор (арбітражний керуючий) має право замовити виготовлення дубліката печатки та штампів у разі їх втрати.

Частиною 5 ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що ліквідатор письмово повідомляє про визнання господарським судом відсутність боржника банкрутом усіх відомих йому кредиторів відсутнього боржника, які в місячний строк з дня одержання повідомлення можуть направити ліквідатору заяви з вимогами до банкрута.

З врахуванням даних положень, суд припиняє повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, зобов'язує керівництво протягом п'ятнадцяти днів з дня прийняття цієї постанови забезпечити передачу ліквідатору бухгалтерської та іншої документації боржника, печаток, штампів, матеріальних та інших цінностей; та зобов'язує ліквідатора повідомити усіх відомих йому кредиторів про визнання банкрутом Малого приватного підприємства „Трансекспедиція"; докази повідомлення надати суду; встановлює місячний строк з дня повідомлення кредиторів для пред'явлення вимог до банкрута.

Керуючись ч.ч. 1, 2, ст. 31, ст. ст. 22-25, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 205, 209 Господарського кодексу України, ст. ст. 82, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1.Визнати грошові вимоги Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеси до Малого приватного підприємства „Трансекспедиція"у сумі 95 950,21грн.

2.Визнати банкрутом Мале приватне підприємство „Трансекспедиція" (65000, м.Одеса, пров. Матросова, буд. 6; код ЄДРПОУ 23217104).

3.Відкрити відносно Малого приватного підприємства „Трансекспедиція" (65000, м.Одеса, пров. Матросова, буд. 6; код ЄДРПОУ 23217104) ліквідаційну процедуру.

4.Ліквідатором Малого приватного підприємства „Трансекспедиція" (65000, м.Одеса, пров. Матросова, буд. 6; код ЄДРПОУ 23217104) призначити арбітражного керуючого Дарієнка Віктора Дмитровича (ліцензія серії АГ №594783 від 04.04.2011р., ідентифікаційний код 2199301513; місце проживання: 65023, м.Одеса, вул. Садова, 18 кв. 5).

5.Припинити повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном.

6.Зобов'язати ліквідатора банкрута повідомити усіх відомих йому кредиторів про визнання банкрутом Малого приватного підприємства „Трансекспедиція" (65000, м.Одеса, пров. Матросова, буд. 6; код ЄДРПОУ 23217104) та відкриття відносно нього ліквідаційної процедури; докази подачі повідомлення надати суду.

7.Встановити місячний строк з дня одержання повідомлення кредитором для направлення ліквідатору або до суду заяви з вимогами до банкрута.

8.Зобов'язати ліквідатора провести ліквідаційні заходи, передбачені ст.ст.25-31, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", та надати суду звіт та ліквідаційний баланс для затвердження.

9.Зобов'язати посадових осіб боржника протягом п'ятнадцяти днів передати бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута ліквідатору.

10.Вважати строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута таким, що настав.

11.Скасувати арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладання нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.

12.Виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснювати у випадках і порядку, передбаченому Розділом ІІІ - (Ліквідаційна процедура), Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Копію постанови надіслати: ліквідатору, банкруту, державному органу з питань банкрутства, державному реєстратору Виконавчого комітету Одеської міської ради, Першому Приморському ВДВС Одеського МУЮ.

Постанову може бути оскаржено у встановленому порядку згідно ст.ст. 91, 93 ГПК України.

Повну постанову складено 07.02.2013р.

Суддя Антощук С.І.