Постанова № 29162429, 04.02.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

в порядку письмового провадження

м. Київ

04 лютого 2013 року № 2а-14740/12/2670

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Укрексім»доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової службипро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 00001832220 від 29.05.2012

Суддя: Кротюк О.В.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрексім» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (у зв'язку з реорганізацією - Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби, далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 00001832220 від 29.05.2012.

Відповідач заперечив проти позовних вимог, з підстав, викладених у письмовому запереченні, долученому до матеріалів справи.

В порядку частини 6 ст.128 КАС України судом ухвалено про розгляд справи в письмовому провадженні.

Ухвалою від 16.01.2013 судом у ТОВ «Дарвугілля» витребувано інформацію та встановлено семиденний строк для виконання вимог ухвали.

Вказана ухвала отримана ТОВ «Дарвугілля», згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення, 21.01.2013. Таким чином, останнім днем встановленого на виконання вимог ухвали суду строку було 28.01.2013. Зважаючи на територіальну віддаленість місцезнаходження ТОВ «Дарвугілля», судом витримано додатковий строк на поштовий обіг, проте жодних відомостей від вказаного підприємства не надійшло.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

встановив:

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва ДПС було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Укрексім» з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість в частині нарахування податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам з СГД ОСОБА_1 за період з 01.08.2011 по 31.08.2011. За наслідком перевірки було складено акт від 15.05.2012 № 104/1-22-20-30779287 (далі - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення позивачем п.198.3, 198.6 ст.198, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, внаслідок чого ТОВ «Укрексім» занижено податок на додану вартість за серпень 2011 року на загальну суму 140 000 грн.

На підставі Акту перевірки податковим органом винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 00001832220 від 29.05.2012.

Позивач не погоджується з висновками Акту перевірки і рішенням, оскільки стверджує про реальний характер операцій з СГД ОСОБА_1.

Стаття 161 КАС України встановлює, що під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

У відповідності до положень частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно положень статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Так, позивачем стверджується, що СГД ОСОБА_1 реально надавалися транспортно-експедиційні послуги з організації перевезення вантажу. На підтвердження вказаного суду надано:

- договір-доручення №17 від 03.03.2011 про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів у регіональних сполученнях з додатковими угодами, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні;

- контракт №1-ДУ-1 від 01.02.2011, укладений між позивачем у якості продавця та ВАТ «Подільський цемент» у якості покупця вугілля українського виробництва, видаткові та податкові накладні;

- договір поставки №Т04/11 від 12.04.2011, укладений між ТОВ «Дарвугілля» як постачальником та позивачем як покупцем товару (як вбачається з накладних, - вугілля марки Т), податкову та видаткові накладні;

- залізничні накладні та відомості вагонів.

Проте, суд не приймає вищевказані документи як належні докази на підтвердження реальності операцій (транспортно-експедиційних послуг) між позивачем та СГД ОСОБА_1 з огляду на наступне.

Так, договором-дорученням №17 від 03.03.2011 передбачено, що Експедитор (СПД ОСОБА_1) буде замовляти автотранспорт, а Замовник (ТОВ «Укрексім») надавати вантаж для здійснення перевезення у відповідності з чинним законодавством України, ґрунтуючись на підписаній сторонами заявці, яка визначатиме умови виконання кожного перевезення (пункт 1.1 договору).

Відповідно до п.1.2 вказаного договору, при виконанні своїх зобов'язань за цим договором Експедитор діє на комісійних умовах, а саме заключає необхідні домовленості з Перевізником <…>

Пунктом 2.1 вказаного договору передбачено обов'язок Замовника:

- надавати експедитору оригінал чи факс-копію транспортної заявки на здійснення міжнародного перевезення вантажу у довільній формі із зазначенням наступної інформації: маршрут, найменування вантажу, вага та об'єм вантажу (на кожен автомобіль, що замовляється), детальні адреси місць навантаження/розвантаження, телефони, прізвища, імена контактних осіб, кількість автомобілів, дату і час навантаження/розвантаження, реквізити підприємств-вантажовідправників та вантажоодержувачів, вартість послуг, умови і строк оплати, додаткові умови за їх наявності;

- <…>

Згідно з п.4.3 вказаного договору, після узгодження з Експедитором Замовник відправляє Експедитору по факту транспортне замовлення (Заявку), яке містить повну інформацію, вказану в п.2.1.1 даного Договору.

При отриманні замовлення Експедитор підтверджує Замовнику - усно, а протягом однієї години з моменту отримання - письмово, прийняття Заявки до виконання. При цьому у Заявці зазначаються номери автотранспортного засобу, який подається до навантаження, марку автомобіля (тягача), прізвище водія (водіїв) автотранспортного засобу, прізвище контактної особи, відповідальної з боку Перевізника за проведення даного рейсу (пункт 4.4 договору).

Відповідно до п.5.3 вищезазначеного договору, для здійснення розрахунків Експедитор пред'являє Замовнику зі свого боку: рахунок-фактуру, акт виконаних робіт. З боку Перевізника: один екземпляр товарно-транспортної накладної з відміткою отримувача про отримання вантажу.

Таким чином, договором-дорученням №17 від 03.03.2011 передбачено ряд документів, необхідних для виконання умов договору - надання СГД ОСОБА_1 транспортно-експедиційних послуг та їх оплати позивачем.

Проте, жодного із вищеперерахованих документів(окрім актів здачі-прийняття робіт (надання послуг)), у т.ч. оформлених самим перевізником, позивачем ані самостійно, ані на вимогу суду не надано, а поважних причин цього не зазначено.

За таких обставин, надання СГД ОСОБА_1 транспортно-експедиційних послуг позивачу не підтверджується документально.

Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що послуги СГД ОСОБА_1 полягали у доставці товару від продавця до залізничної станції Гуменці.

Проте, зазначене не узгоджується з відомостями залізничних накладних, у яких відправником товару виступає ТОВ «Дарвугілля», ТОВ «ТПК «Укрантрацит» чи ТОВ «Кредок 48», у полі «Станція та залізниця відправлення» містяться назви станцій «Розсипна» та «Чумаково», а у полі «Станція та залізниця призначення» - «Гуменці».

Вказане свідчить про те, що товар до станції «Гуменці» доставлявся залізничним транспортом від інших залізничних станцій, що свідчить про те, що СГД ОСОБА_1 до вказаної доставки не має жодного відношення, оскільки умовами договору про надання транспортно-експедиційних послуг, зокрема, п.3.1, передбачено здійснення перевезень автомобільним транспортом.

Вказане у сукупності свідчить про відсутність реального характеру транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів за договором-доручення №17 від 03.03.2011, укладеним між позивачем та СГД ОСОБА_1 за спірний період.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755- VI, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, витрати для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків (зазначена позиція висловлювалася неодноразово Верховним Судом України, зокрема в Постанові ВСУ від 17 лютого 2009 року, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 7046232 та додатково відображена у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11).

Зважаючи на те, що суд дійшов висновку про відсутність реального характеру операцій між позивачем та СГД ОСОБА_1 за спірний період з підстав відсутності документального їх підтвердження, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими і безпідставним та такими, що задоволенню не підлягають.

Позивач в силу положень ч.1 ст.71 КАС України повинен довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, проте всупереч вказаній нормі не довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги.

Оскільки позовні вимоги задоволенню не підлягають, то судові витрати позивача не відшкодовуються.

Керуючись ст. 9, 71, 159, 163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги в порядку і строки, встановлені ст.186 КАС України.

Суддя О.В. Кротюк