Постанова № 29161015, 14.09.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 вересня 2012 р. Справа №2а-9518/12/0170/24

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кащеєвої Г.Ю., за участю секретаря Багдасарян Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення,

за участю:

представник позивача - не з'явився,

відповідач - не з'явився

Обставини справи. До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернулась Державна податкова інспекція у м. Сімферополі АР Крим (далі - позивач) з адміністративним позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 3275,09 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не сплачуються податкові зобов'язання, самостійно визначені у податкових деклараціях та у зв'язку з цим нараховані фінансові санкції.

Представник позивача у судове засідання, яке відбулось 14.09.2012 року не з'явився, надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутністю та зазначив, що підтримує позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином, правом надати заперечення не скористався, будь - яких клопотань не надсилав.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, суд вважає за можливе, керуючись положеннями ст. 128 КАС України розглянути справу за відсутністю сторін.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази по справі у їх сукупності, суд,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа - підприємець 20.03.2009 року Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця серії НОМЕР_2 та витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с. 7,10).

Відповідач перебуває на податковому обліку як платник податків у Державній податковій інспекції у м. Сімферополі АР Крим з 24.03.2009 року за № 56176, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 25.03.2009 року № 30761 (а.с. 9).

Судом встановлено, що 08.11.2010 року позивачем проведено документальну невиїзну перевірку дотримання граничних термінів сплати узгоджених податкових зобов'язань за період з 31.03.2003 р. по 22.10.2010 р.

За результатами перевірки складений акт № 5489/17-2/НОМЕР_1 від 13.02.2010 року (а.с. 11).

Перевіркою встановлено порушення п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ.

На підставі акту перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення № 0066721702/0 від 08.11.2010 р. на суму 251,19 грн. (отримано 08.11.2010 р., частково сплачено суму в розмірі 176,35 грн., заборгованість складає 38,84 грн.); № 0066731702/0 від 08.11.2010 р. на суму 42,60 грн. (отримано 08.11.2010 р.); № 0066741702/0 від 18.11.2010 р. на суму 4,60 грн. (отримано 08.11.2010 р.) (а.с. 12-14).

Судом встановлено, що відповідачем в порядку податкової звітності були надані декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року № 217397 від 25.11.2010 на суму 13,00 грн.; за листопад 2010 року № 230067 від 20.12.2010 на суму 33,00 грн.; за грудень 2010 року № 266882 від 02.02.2011 на суму 7,00 грн.

Суд зазначає, що до спірних правовідносин в частині порядку погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів) за 2010 рік підлягають застосуванню норми Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-III (далі - Закон № 2181).

Відповідно до п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181 платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації (п. 5.1 ст. 5 Закону № 2181).

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації (п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181).

Узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків (п.п. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону № 2181).

Відповідно до п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. Закону № 2181 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Згідно з п.п. 6.2.2 п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181 податкові вимоги також надсилаються платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобов'язань у встановлені законом строки, без попереднього направлення (вручення) податкового повідомлення.

Суд зазначає, що позивачем направлена відповідачу перша податкова вимога № 1/6299 від 22.11.2010 р. (розміщено на дошці оголошень 31.12.2010 р.), проте заходи примусового характеру не призвели до погашення податкового боргу (а.с. 52).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені з 01.01.2011 року Податковим кодексом України.

Пунктом 16.1 статті 16 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 46.1 статті 46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді (пункт 49.2 статті 49 ПК України).

Згідно з пунктом 49.18 статті 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (пункт 57.1 статті 57 ПК України).

Порядок оподаткування з податку на додану вартість визначений Розділом V Податкового кодексу України.

Згідно із статті 203 цього Розділу податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Судом встановлено, що відповідачем в порядку податкової звітності були надані декларації з податку на додану вартість за січень 2011 року № 67085 від 21.03.2011 року на суму 22,00 грн.; за лютий 2011 року № 67102 від 21.03.2011 року на суму 50,00 грн. (а.с. 15-26).

Як свідчать матеріали справи, 01.04.2011 року позивачем проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, якою встановлено порушення п.п. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, а саме не своєчасно подано податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2011 р. (фактично декларацію подано 21.03.2011 р.).

За результатами перевірки складений акт № 3677/17-2/НОМЕР_1 від 01.04.2011 року (а.с. 27-28).

На підставі зазначеного акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 0006251702/0 від 11.05.2011 р., яким до відповідача застосовані штрафні санкції в розмірі 1,00 грн. (а.с. 31).

23.06.2011 року позивачем проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, якою встановлено порушення п.п. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, а саме не подано податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2011 р. (фактично декларацію не подано).

За результатами перевірки складений акт № 8243/17-22706512680 від 23.06.2011 року (а.с. 35-37).

На підставі зазначеного акту прийнято податкове повідомлення-рішення № 0009561701/0 від 04.07.2011 р., яким до відповідача застосовані штрафні санкції в розмірі 1,00 грн. (а.с. 38).

24.06.2011 року позивачем проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, якою встановлено порушення п.п. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, а саме не подано податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2011 р. (фактично декларацію не подано).

За результатами перевірки складений акт № 8289/17-2/270651268 від 24.06.2011 року (а.с. 40).

На підставі зазначеного акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 0009571702/0 від 06.07.2011 р., яким до відповідача застосовані штрафні санкції у розмірі 1,00 грн. (а.с. 42).

08.08.2011 року позивачем проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, якою встановлено порушення п.п. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, а саме не подано податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2011 р. (фактично декларацію не подано).

За результатами перевірки складений акт № 9825/17-2/НОМЕР_1 від 08.08.2011 року (а.с. 44-45).

На підставі зазначеного акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 0274361702/0 від 14.09.2011 р., яким до відповідача застосовані штрафні санкції у розмірі 1020,00 грн. (а.с. 46).

21.09.2011 року позивачем проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, якою встановлено порушення п.п. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, а саме не подано податкову декларацію з податку на додану вартість за липень, серпень 2011 р. (фактично декларацію не подано).

За результатами перевірки складений акт № 13310/17-2/НОМЕР_1 від 21.09.2011 року (а.с. 48-49).

На підставі зазначеного акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 028325170/0 від 26.10.2011 р., яким до відповідача застосовані штрафні санкції у розмірі 2040,00 грн. (а.с. 50).

Доказів щодо оскарження зазначених податкових повідомлень - рішень у порядку, встановленому чинним законодавством відповідачем суду не надано.

Відповідно до п. 120.1. ст. 120 ПК України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170,00 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Відповідно до п. 7 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Згідно з підпунктом 54.3.1 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію.

Відповідно до п. 58.1 ст. 58 ПК України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Враховуючи викладене суд зазначає, що позивачем правомірно із дотриманням вимог чинного законодавства застосовані до відповідача штрафні санкції.

Згідно з довідкою про суму податкового боргу відповідачеві нарахована пеня за невчасну сплату податкового зобов'язання у сумі 0,05 грн.

Відповідно до підпункту 129.1.1 пункту 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Нарахування пені розпочинається: при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом; при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом;

Пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті (пункт 129.4 статті 129 ПК України).

Судом встановлено, що відповідачем вірно зроблено розрахунок пені з урахуванням кожного дня прострочення виконання узгодженого зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності. Податкова вимога надсилається платнику податків органом державної податкової служби в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення, у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, що встановлено ч. 1 п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, тобто з урахуванням змісту поняття "податковий борг", встановленому п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податкова вимога надсилається органом державної податкової служби платнику податків на суму податкового боргу.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання та повинна містити вказану в п. 59.3 ст. 59 Податкового кодексу України інформацію, зокрема, розмір податкового боргу.

З урахуванням аналізу зазначених положень Податкового кодексу України, податкові органи мають право звертатися із позовом про стягнення сум податкового боргу виключно після дотримання всіх умов, визначених ст.ст. 59, 95 Податкового кодексу України, тобто після настання двох подій:

- після надіслання податкової вимоги на податковий борг із зазначенням конкретного розміру податкового боргу;

- спливу терміну 60 днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

При цьому відповідно до п. 59.5 ст. 59 ПК України у разі, коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Як вже встановлено судом, позивачем направлена відповідачу перша податкова вимога № 1/6299 від 22.11.2010 р. (розміщено на дошці оголошень 31.12.2010 р.).

Відповідно до п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання. Відповідно до п.п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п.п. 20.1.28 п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право в тому числі стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 20.1.18 ст. 20 ПК України передбачено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Матеріали справи свідчать, що станом на день розгляду справи податковий борг відповідачем не сплачений.

Приймаючи до уваги те, що сума податкового боргу у розмірі 3275,09 грн. відповідачем станом на день розгляду справи не сплачена та у порядку, передбаченому ст. 71 КАС України, не надані докази сплати заборгованості або необґрунтованості позову, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1; АДРЕСА_1) в дохід Державного бюджету м. Сімферополя (код платежу 14010100, р/р 31114029700002 в ГУ ДКСУ в АР Крим, ЄДРПОУ 38040558, МФО 824026) податкову заборгованість у сумі 3275,09 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кащеєва Г.Ю.