Рішення № 29160872, 05.02.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.13 справа № 5015/5454/12

за позовом Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області

до відповідача Приватного підприємства „ПЕТРОС-СЕРВІС", м.Львів

про розірвання договору та стягнення неустойки

ціна позову: 64285,68грн.

за зустрічним позовом Приватне підприємство "ПЕТРОС-СЕРВІС", м.Львів

до відповідача: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівський області, м.Львів

про стягнення

ціна позову: 12119,43грн.

суддя Фартушок Т.Б.

при секретарі Сорочик В.Ю.

Представники:

від позивача (за первісним позовом) - Жуган І.О., довіреність в матеріалах справи;

від відповідача (за первісним позовом) - Шевчук В.А., довіреність в матеріалах справи

Суть спору:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства „ПЕТРОС-СЕРВІС" про розірвання договору №2/12 купівлі-продажу окремого індивідуально визначеного майна від 25.06.2012р. - вбудованих нежитлових приміщень загальною площею 108,2кв.м., які знаходяться на 1 поверсі двоповерхової будівлі , за адресою м.Львів, вул.Лінкольна,29а, та про стягнення неустойки в сумі 64285,68грн.

Ухвалою господарського суду Львівської по даній справі від 28.12.2012р. порушено провадження у справі та розгляд прави призначено в судовому засіданні на 16год. 15хв. 15.01.2013р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалі господарського суду Львівської області по даній справі від 15.01.2013р. В судовому засіданні 05.02.2012р. оголошувалась перерва до 17год. 30хв. 05.02.2013р.

05.02.2013 року на розгляд господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Приватного підприємства "ПЕТРОС-СЕРВІС" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області про стягнення заборгованості за користування чужими коштами, яка отримала №914/512/13-г.

Ухвалою господарського суду Львівської області у справі №914/512/13-г від 05.02.2013р. порушено провадження у справі, прийнято заяву до розгляду, розгляд заяви призначено спільно з первісним позовом у справі №5015/5454/12; справі присвоєно спільний №5015/5454/12.

Представникам Сторін по явці оголошено права та обов'язки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані Сторонам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень, та письмові повідомлення Сторін про оголошення ухвал), зазначено, що права та обов'язки Сторін визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надійшло.

Представник Позивача в судове засідання з'явилась, позовні вимоги підтримала повністю. Протягом розгляду справи представником Позивача подано копію довіреності на право здійснення представництва.

Представник Відповідача в судове засідання з'явився, проти позову заперечив повністю з підстав, викладених у поданому суду відзиві на позовну заяву, зокрема з тих підстав, що взяті на себе зобов'язання по договору відповідачем виконані вчасно.

Протягом розгляду справи Відповідачем подано суду наступні документи: клопотання про відкладення розгляду справи з додатком згідно опису (клопотання задоволено, розгляд справи відкладався ухвалою суду від 15.01.2013року); відзив на позовну заяву; платіжне доручення №180 від 24.07.2012р. з відміткою банку про сплату; заяву про відмову від зустрічного позову.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов'язувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Щодо первісного позову.

Відповідно до ст.30 Закону України "Про приватизацію державного майна", спори щодо приватизації державного майна, крім спорів, які виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції адміністративних судів, вирішуються господарським судом в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Згідно з п.11 договору №2/12 від 25.06.2012р. усі спори, що виникають при виконанні умов цього договору або у зв"язку з тлумаченням розділів цього договору, вирішуються у порядку, встановленому чинним законодавством.

Статтею 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду.

Відповідно до ст.6 Закону України "Про приватизацію державного майна", суб'єктами приватизації є: державні органи приватизації; покупці (їх представники); посередники.

Згідно із ст.8 даного Закону, покупцями об'єктів приватизації можуть бути: громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства; юридичні особи, зареєстровані на території України, крім передбачених частиною третьою цієї статті; юридичні особи інших держав.

З огляду на зміни і доповнення, внесені до Господарського процесуального кодексу України Законом України від 15.12.2006р. N483-У "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та з корпоративних спорів", зокрема до ч.2 ст.1 та ст.12 цього Кодексу, справи у спорах, пов'язаних з приватизацією державного майна (крім спорів про приватизацію державного житлового фонду), та справи, що виникають з корпоративних відносин, підвідомчі господарським судам і в тому разі, якщо сторонами в судовому процесі виступають фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності (п.13 Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 27.06.2007р. N04-5/120 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам").

25.06.2012р. між Регіональним відділенням ФДМУ по Львівській області (Продавець, Позивач) та Приватним підприємством „ПЕТРОС-СЕРВІС" (Покупець, Відповідач) укладено договір №2/12 (далі - Договір) купівлі-продажу окремого індивідуально визначеного майна - вбудованих нежитлових приміщень загальною площею 108,2кв.м., які знаходяться на 1 поверсі двоповерхової будівлі за адресою м.Львів вул.Лінкольна,29а при викупі (далі -Об'єкт), який посвідчено нотаріально 25.06.2012р. Холявка В.Я., приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу, та зареєстровано в реєстрі за №1353.

Пунктом 1.1 Договору передбачено, що Продавець зобов'язаний передати у власність покупцю окреме індивідуально визначене майно - вбудовані не житлові приміщення, позначені в технічній документації цифрами 1, 2, 3, 4 загальною площею 108,2 кв.м., які знаходяться на 1 поверсі двоповерхової будівлі, за адресою: місто Львів, вул.Лінкольна, 29а., що знаходяться на балансі ЗАТ „Левтекс" та належать Державі в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області на підставі свідоцтва про право власності на приміщення, виданого 29 липня 2004 року Шевченківською районною адміністрацією Львівської міської ради.

Згідно із п.1.3 Договору, ціна продажу Об'єкта приватизації становить 321428,40грн., в тому числі ПДВ становить 53571,40грн..

Відповідно до п.2.1 Договору, Покупець зобов'язаний внести 321428,40грн., в тому числі ПДВ, за придбаний Об'єкт приватизації протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення цього договору.

Розрахунки за придбаний Об'єкт приватизації здійснюються Покупцем шляхом безготівкового перерахування з рахунку Покупця на рахунок Продавця (п.2.2 Договору).

Згідно п.5.1 Договору, Покупець зобов'язаний сплатити ціну продажу Об'єкта у встановлений цим Договором термін.

Пунктами 7.1 та 7.2 Договору встановлено, що у разі порушення Покупцем строку оплати за Об'єкт приватизації, вказаного в п.2.1 цього Договору, він сплачує на користь Регіонального відділення ФДМУ по Львівській області неустойку в розмірі 20 відсотків ціни продажу Об'єкта приватизації; у разі несплати коштів згідно з Договором разом з неустойкою протягом наступних 30 днів Договір підлягає розірванню.

Згідно доводів Позивача, термін сплати коштів за придбаний Об'єкт приватизації закінчився 24.07.2012року, а кошти в сумі 321428,40грн. надійшли на рахунок відділення 25.07.2012року. Посилаючись на ч.5 ст.23 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та п.7.1 Договору, Позивач зазначає, що Відповідачу нарахована неустойка в розмірі 64285,68грн. Як зазначено у позовній заяві, вказана сума неустойки Відповідачем не сплачена, у зв'язку з чим Позивач посилаючись на п.7.2 Договору просить розірвати договір а також стягнути вказану суму неустойки.

Як зазначалось вище, згідно з п.2.1 Договору, Покупець зобов'язаний внести 321428,40грн., в тому числі ПДВ, за придбаний Об'єкт приватизації протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення Договору.

Як вбачається з поданих суду матеріалів справи, укладений сторонами Договір посвідчено нотаріально 25.06.2012р. Холявка В.Я., приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу, та зареєстровано в реєстрі за №1353.

Із поданого суду платіжного доручення №180 від 24.07.2012 року, кошти в сумі 321428,40грн., що підлягли сплаті відповідно до умов Договору, були сплачені Відповідачем 24.07.2012р., в тому числі в порядку, визначеному п.2.2 Договору.

Згідно довідки Позивача №29 від 26.07.2012 року, сплачені Відповідачем кошти надійшли до Позивача 25.07.2012року.

На думку Позивача термін сплати коштів за придбаний об'єкт приватизації закінчився 24.07.2012року, а кошти отримані 25.07.2012 року, а відтак має місце порушення строків оплати, у зв'язку з чим Позивач звернувся до Відповідача з претензією від 03.08.2012року №11-11-04411 з вимогою сплатити неустойку в сумі 64285,68грн., нарахування якої передбачено п.7.1 Договору.

У відповідь на вказану претензію Відповідачем надіслано Позивачу заяву за вих.№10/09 від 10.09.2012року, в якій Відповідач зазначає, що кошти не були вчасно перераховані на відповідний рахунок Регіонального відділення ФДМУ по Львівській області з не залежних від Відповідача причин. Також, до заяви Відповідачем було долучено лист голови правління ПАТ „КБ „Фінансова Ініціатива" за вих.№598 від 06.09.2012року в якому банк повідомляє Відповідача про те, що з 16:30год. до 18:20год. 24.07.2012р. банк проводив регламентні роботи по усуненню недоліків та проводив наладку для безперебійної роботи „АРМ СЕП" у зв"язку з чим відбулася затримка у виконанні платіжних документів клієнтів банку.

Правовий механізм приватизації єдиних майнових комплексів невеликих державних підприємств шляхом їх відчуження на користь одного покупця одним актом купівлі-продажу встановлено Законом України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (далі - Закон).

Статтею 4 названого Закону встановлено, що продавцями об'єктів малої приватизації, що перебувають у державній та комунальній власності, є Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва.

Приватизація об'єктів малої приватизації здійснюється зокрема, шляхом викупу (ст 3 Закону)

Згідно із частиною 5 статті 23 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)". Договір купівлі-продажу є підставою для внесення коштів у банківську установу на обумовлений договором рахунок як оплату за придбаний об'єкт приватизації. Покупець зобов'язаний внести зазначені платежі протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу. У разі несплати коштів протягом зазначеного строку покупець сплачує на користь державного органу приватизації неустойку в розмірі 20 відсотків ціни продажу об'єкта. У разі несплати коштів згідно з договором купівлі-продажу разом з неустойкою протягом наступних 30 днів договір підлягає розірванню.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання, згідно із ст.611 ЦК України, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Норма ст. 546 Цивільного кодексу України встановлює, що виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно із ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до п.7.2 Договору, у разі несплати коштів згідно з договором разом з неустойкою протягом наступних 30 днів Договір підлягає розірванню.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши в сукупності подані докази, суд дійшов висновку що позовні вимоги до задоволення не підлягають з наступних підстав.

1. Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відтак, з огляду на те, що строк сплати коштів за об'єкт приватизації, згідно умов Договору, визначено - протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення договору, а нотаріальне посвідчення договору мало місце 25.06.2012року, то 30-ти денний строк для сплати коштів починається з наступного дня після нотаріального посвідчення. Тобто 30-ти денний термін починається з 26.06.2012року і закінчується 25.07.2012року.

Таким чином, останнім днем сплати коштів є 25.07.2012року, а 26.07.2012року матиме місце прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відтак, право вимоги позивача до Відповідача про сплату неустойки могло виникнути лише з 26.07.2012року.

Поданими суду документами підтверджено, що Відповідачем здійснено сплату коштів 24.07.2012року, і які з незалежних від Відповідача причин зараховані на рахунок Позивача 25.07.2012року. Сплата коштів та їх зарахування підтверджуються поданими суду: платіжним дорученням №180 від 24.07.2012р., листом від 06.09.2012р, довідкою №29 від 26.07.2012р.

Отже, нарахування Позивачем неустойки на підставі п.7.1 Договору є безпідставним, оскільки Відповідачем не були порушені строки оплати об'єкта приватизаці.

З огляду на безпідставність нарахування заявленої до стягнення неустойки, позовні вимоги, щодо розірвання договору є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення.

2. Крім того суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.255 ЦК України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку; у разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції. Враховуючи положення п.2.2 Договору суд зазначає, що Відповідачем вчасно (протягом місяця як з моменту нотаріального посвідчення, - з 25.06.2012р. ((з 25.06.2012р. по 24.07.2012р.), - за доводами Позивача)), так і з 26.06.2012р. (згідно ст.253 ЦК України)), - 24.07.2012р. виконано умови Договору в порядку, визначеному Договором. Відтак, враховуючи те, що в силу вимог ст.ст.549, 611 ЦК України, ст.ст.230, 232 ГК України, підставою для стягнення неустойки є порушення грошового зобов'язання, а Позивачем не доведено, матеріалами справи не підтверджується порушення Відповідачем грошового зобов'язання за Договором, то відсутні правові підстави для нарахування та стягнення неустойки у вигляді штрафу, відповідно, з врахуванням вимог п.7.2 Договору та ч.2 ст.651 ЦК України, відсутні і правові підстави до розірвання Договору.

Враховуючи вищенаведене, в суда відсутня правова підстава до стягнення з Відповідача неустойки в сумі 64285,68грн. та розірвання укладеного між Сторонами Договору, а відтак, задоволення первісного позову.

Щодо зустрічного позову.

Як зазначено вище в описовій частині рішення, 05.02.2013 року на розгляд господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Приватного підприємства "ПЕТРОС-СЕРВІС" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області про стягнення заборгованості за користування чужими коштами, яка отримала №914/512/13-г.

Ухвалою господарського суду Львівської області у справі №914/512/13-г від 05.02.2013р. порушено провадження у справі, прийнято заяву до розгляду, розгляд заяви призначено спільно з первісним позовом у справі №5015/5454/12; справі присвоєно спільний №5015/5454/12.

Проте, після подання зустрічного позову від Відповідача надійшла заява про відмову від зустрічного позову.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі відмовитись від позову.

Згідно ч.6 ст.22 ГПК України, господарський суд не приймає відмови від позову, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Відповідно до ч.1 ст.78 ГПК України, відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи.

Згідно ч.2 ст.78 ГПК України, до прийняття відмови позивача від позову господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази того, що відмова Позивача за зустрічним позовом суперечить законодавству або порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, беручи до уваги пояснення представників Сторін про те, що їм відомі наслідки відмови від позову, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для прийняття відмови Позивача за зустрічним позовом від позову.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

З врахуванням вищенаведеного суд приходить до висновку про необхідність припинення провадження у справі в частині позовних вимог зустрічного позову.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

05.02.2013року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, 08.02.2013року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України, з врахуванням виникнення спору не з вини Відповідача за первісним позовом, судові витрати у справі за первісним позовом слід залишити за Позивачем за первісним позовом.

Щодо судових витрат за зустрічним позовом суд зазначає наступне.

Позивачем за зустрічним позовом згідно платіжного доручення №315 від 01.02.2013р., з відміткою банку про сплату та зарахування, сплачено 1720,50грн. судового збору за подання даного зустрічного позову.

В силу положень пункту 5 частини 1 статті 7 закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі. Із пункту 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/1175/2011 від 25.08.2011 р. вбачається, що сума судового збору підлягає поверненню у випадку припинення провадження у справі (частина 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

З врахуванням вищенаведеного, в тому числі наслідків розгляду зустрічного позову, суд зазначає про необхідність повернення Позивачу за зустрічним позовом сплаченого судового збору.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст.121, 129 Конституції України, ст.ст.2, 43, 45, 47, 18, 20, 21, 33-35, 43, 49, 80, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. В первісному позові відмовити повністю.

2. В частині позовних вимог зустрічного позову, - стягнути на користь Позивача 12119,43грн. - провадження у справі припинити.

3. Повернути Приватному підприємству „ПЕТРОС-СЕРВІС" (79024, м.Львів, вул..Лінкольна, 29а, ідентифікаційний код 33252667) 1720,50грн. судового збору, сплаченого відповідно до платіжного доручення №315 від 01.02.2013р.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т.Б.