Рішення № 29159552, 05.02.2013, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 лютого 2013 р.

Справа № 902/1/13-г(5)

за позовом:Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (вул. Шолуденка. 1, м. Київ, 04116)

до:Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" (пров. Щорса, 24, м. Вінниця, 21012)

про стягнення 41 226,34 грн.

Головуючий суддя Бенівський В.І.

Cекретар судового засідання Гнилюк О.В.

Представники

позивача: Мацегорін А.О., довіреність № 259/10 від 14.12.12 р.;

відповідача: Мосьондз С.А., довіреність № 42/13-Д від 14.01.13 р., Кучер А.В., довіреність № 43/13-Д від 16.01.13 р.

ВСТАНОВИВ :

До господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" про стягнення 41 226,34 грн. згідно акту подачі - приймання газу за грудень 2009 р.

В підтвердження заявлених вимог позивач посилається на такі обставини.

В грудні 2009 року між Вінницькою філією ДП «НАФТОГАЗМЕРЕЖІ» та Теплицьким Управлінням газового господарства ПАТ «Вінницягаз» підписано акт приймання-передачі природного газу в об'ємі 15 576 м3.

Транспортування природного і нафтового газу трубопроводами та його розподіл відповідно до статті 5 ЗУ «Про природні монополії» входить до сфери регулювання діяльність суб'єктів природних монополій.

Відповідно до ст. 8 Закону, предметом регулювання діяльності суб'єктів природних монополій згідно з цим Законом є ціни (тарифи) на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій.

Таким чином, формування тарифів з розподілу (транспортування газу розподільчими мережами) природного газу, віднесено до сфери державного регулювання.

Відповідно до ст.632 ЦК України, у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи), які встановлюються або регулюються уповноваженим органом державної влади.

Відповідно до закону державні ціни встановлюються також на продукцію (послуги) суб'єктів господарювання - природних монополістів. Переліки видів продукції (послуг) зазначених суб'єктів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 8 Закону України „Про ціни і ціноутворення" державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів; введення Урядом України інших методів державного регулювання.

Згідно пункту 8 Додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1996р. № 1548 „Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)" Національна комісія регулювання електроенергетики України, зокрема, встановлює граничні рівні цін на природний газ для установ та організацій, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів, а також граничні рівні цін на природний газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання за погодженням з Мінекономіки; роздрібні ціни на природний газ для потреб населення; тарифи на транспортування магістральними трубопроводами газу природного, нафти, нафтопродуктів, аміаку та етиленових речовин, що поставляються споживачам України; тарифи на закачування, зберігання та відбір природного газу; тарифи на розподіл природного газу та його постачання.

Рішення НКРЕ, прийняті в межах її повноважень, є обов'язковими для виконання підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності, які здійснюються діяльність на ринках газу, нафти та нафтопродуктів.

Постановою НКРЕ від 01.10.09 № 1126 «Про затвердження граничного рівня ціни на природний газ для установ та організацій, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів, на 2009 рік» Затверджено граничний рівень ціни на природний газ для установ та організацій, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів, на 2009 рік, без урахування податку на додану вартість, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом на рівні 2020,25 грн. за 1000 мЗ. крім того ПДВ 441,1310 грн. всього з ПДВ - 2646,7860 грн.

Таким чином, вартість поставленого Відповідачу природного газу в грудні 2009 року становить 2 646,7860 грн. х 15 576 м3 = 41 226 (сорок одна тисяча двісті двадцять шість) грн. 34 коп.

16.10.2012 року ДК «Газ України» направила Теплицькому УГГ вимогу №31/18- 5839/32 від 04.10.12 про оплату вартості поставленого газу (копія листа-вимоги та повідомлення-вручення).

Станом на момент звернення з позовом Відповідач зобов'язання з оплати вартості поставленого газу не виконав, кошти не заплатив.

Таким чином, сума боргу Відповідача за спожитий в грудні 2009 року природний газ становить 41 226 (сорок одна тисяча двісті двадцять шість) грн. 34 коп.

Відповідач в судовому засіданні та у відзиві на позовну заяву заперечує щодо заявлених вимог, посилаючись на таке.

Позивач, вимагає стягнути борг за договором №Тп-09-63 та Двостороннім актом подачі - приймання і реалізації за грудень 2009р. в сумі - 41 226 (сорок одна тисяча двісті двадцять шість) грн.. 34 коп. та судовий збір в сумі 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп.

Разом з тим, вище вказаний договір та Двосторонній акт подачі - приймання і реалізації в ПАТ «Вінницягаз» відсутній, за даними бухгалтерського обліку заборгованості перед Дочірньою компанією «Газ Україна» Національної акціонерної компанії «Нафтобаз України» не рахується.

Відповідно Повідомлення - вимоги ДК «Газ України» №31/18-5839/32 від 04.10.12р. сума заборгованості становить за грудень 2009р. - 47 499,22 грн. В позовній заяві Позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості 41 226,34 (сорок одна тисяча двісті двадцять шість гривень 34 копійки). Відповідно вказаного розрахунку в позовній заяві Позивача сума боргу має становити 38 338,47 грн. (тридцять вісім тисяч триста тридцять вісім гривень 47 копійок).

Позивач направивши Повідомлення - вимогу №31/18-5839/32 від 04.10.12р. на юридичну адресу Теплицького управління газового господарства, яке на час прид'явлення було ліквідоване чому посвідчує повідомлення і запис Державного реєстратора про закриття Теплицького УГГ №11741040108002242 від 16.04.2012р.

Відповідно бухгалтерського обліку ПАТ «Вінницягаз» не має заборгованості перед ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» згідно договору №Тп-09-63 та Двостороннього акту подачі - приймання і реалізації за грудень 2009р. на які посилається Позивач.

Одночасно зазначає, що ПАТ «Вінницягаз» не підписувала вище вказаний договір та Двосторонній акт подачі - приймання і реалізації природного газу за грудень 2009р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, оцінивши докази, суд вбачає, що заява подана обґрунтовано.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

Виходячи з положень ст.ст. 1, 21 ГПК України відповідачем у справі має бути особа, яка порушує або оспорює права та охоронювані законом інтереси позивача.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом прийшов до висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Наказом Міністерства палива та енергетики України від 13 квітня 2010 року №141/1 прийнято рішення про припинення діяльності Дочірнього підприємства „НАФТОГАЗМЕРЕЖІ" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" шляхом його реорганізації - приєднання до дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

Відповідно до п. ст. 37 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» приєднання вважається завершеним з моменту державної реєстрації припинення юридичних осіб, що припиняються в результаті приєднання, та державної реєстрації відповідних змін до установчих документів.

25.01.2011 року державним реєстратором Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації внесено запис №10741140028022972 до державного реєстру про припинення ДП «НАФТОГАЗМЕРЕЖІ» та зареєстровано зміну до установчих документів ДК «Газ України» за № 1074105002701014. Відповідно до змін внесених до п.1.2 статуту ДК «Газ України», Компанія є правонаступником реорганізованого Дочірнього підприємства «НАФТОГАЗМЕРЕЖІ» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України».

Таким чином, ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» є правонаступником всіх прав та обов'язків ДП «НАФТОГАЗМЕРЕЖІ» НАК «Нафтогаз України».

В грудні 2009 року між Вінницькою філією ДП «НАФТОГАЗМЕРЕЖІ» та Теплицьким Управлінням газового господарства ПАТ «Вінницягаз» підписано акт приймання-передачі природного газу в об'ємі 15 576 м3.

Згідно пункту 8 Додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1996р. № 1548 „Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)" Національна комісія регулювання електроенергетики України, зокрема, встановлює граничні рівні цін на природний газ для установ та організацій, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів, а також граничні рівні цін на природний газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання за погодженням з Мінекономіки; роздрібні ціни на природний газ для потреб населення; тарифи на транспортування магістральними трубопроводами газу природного, нафти, нафтопродуктів, аміаку та етиленових речовин, що поставляються споживачам України; тарифи на закачування, зберігання та відбір природного газу; тарифи на розподіл природного газу та його постачання.

Рішення НКРЕ, прийняті в межах її повноважень, є обов'язковими для виконання підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності, які здійснюються діяльність на ринках газу, нафти та нафтопродуктів.

Постановою НКРЕ від 01.10.09 № 1126 «Про затвердження граничного рівня ціни на природний газ для установ та організацій, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів, на 2009 рік» Затверджено граничний рівень ціни на природний газ для установ та організацій, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів, на 2009 рік, без урахування податку на додану вартість, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом на рівні 2020,25 грн. за 1000 м3. крім того ПДВ 441,1310 грн. всього з ПДВ - 2646,7860 грн.

Вартість поставленого Відповідачу природного газу в грудні 2009 року становить 2 646,7860 грн. х 15 576 м3 = 41 226 (сорок одна тисяча двісті двадцять шість) грн. 34 коп.

Таким чином Позивач поставив Відповідачу природного газу в грудні 2009 року в об"ємі 15576 м3 на суму 41 226, 34 грн., що стверджується двостороннім актом подачі - приймання газу за грудень 2009 р.

16.10.2012 року ДК «Газ України» направила Теплицькому УГГ вимогу №31/18- 5839/32 від 04.10.12 про оплату вартості поставленого газу, що стверджується поштовим повідомленням

Станом на момент звернення з позовом Відповідач зобов'язання з оплати вартості поставленого газу не виконав, кошти не заплатив.

Таким чином, сума боргу Відповідача за спожитий в грудні 2009 року природний газ становить 41 226 грн. 34 коп., що також стверджується також довідкою щодо стану заборгованості.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 191 ГК України, державні фіксовані та регульовані ціни встановлюються на ресурси, що справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, а також на продукцію та послуги, що мають суттєве соціальне значення для населення. Перелік зазначених ресурсів, продукції, послуг затверджує Кабінет Міністрів України.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Також кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Окрім того, відповідно до ч. 1 ст. 202, ст. 205 та ст. 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

До того ж, положеннями ч. 1 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається , якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п.2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Заперечення відповідача проти позову судом до уваги не беруться, оскільки позовні вимоги стверджуються поданими в справу доказами.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Судові витрати по справі, на підставі ст. 49 ГПК України, слід віднести за рахунок відповідача, оскільки спір до суду доведено з його вини.

В судовому засіданні, відповідно до ст. 85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення (коротке рішення).

Керуючись ст.ст. 1, 2, 3, 12, 18-22, 24, 28, 33, 43, 49, 82 - 85 ГПК України, ст.ст. 202, 205, 206, 207, 509, 525, 526, 530 ЦК України, ст.ст.174, 191 193 ГК України, суд-

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз", пров. Щорса, 24, м. Вінниця, 21012 (р№ 2600514809 в ВОД ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 302247, код ЄДРПОУ 03338649) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", вул. Шолуденка. 1, м. Київ, 04116 (р№ 26002007367001 в Київській ФПАТКБ "Південкомбанк" м. Київ, МФО 320876, код ЄДРПОУ 31301827) 41226, 34 грн. - основного боргу за поставлений природний газ, 1609, 50 грн. - судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 08 лютого 2013 р.

Суддя Бенівський В.І.

віддрук. прим.:

1 - до справи