Ухвала суду № 29159516, 07.02.2013, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_______________

У Х В А Л А

07 лютого 2013 р. Справа № 902/195/13-г

за позовом: публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк в особі обласного відділення публічного акціонерного товариства Промінвестбанк в м. Вінниця (01001, м. Київ, пров. Шевченка, 12; 21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 23-а)

до: приватного підприємства "ФЕРІДЕ ПЛАЗА" (21018, м. Вінниця, вул. Пирогова, 23-Б)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватне підприємство "Торгово-універсальна фірма "ФЕРІДЕ" (21000, м. Вінниця, вул. Фрунзе, 24).

про стягнення 38915866,74 грн. заборгованості шляхом звернення стягнення на заставлене майно,

Головуючий суддя Тварковський А.А.

Представники сторін не викликались,

В С Т А Н О В И В :

До господарського суду Вінницької області надійшов позов публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» в особі обласного відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Вінниці до приватного підприємства «ФЕРІДЕ ПЛАЗА» про погашення заборгованості в сумі 38915866,74 грн. шляхом звернення стягнення на нежитлове приміщення у м. Вінниці по вулиці Пирогова, 23А.

Ухвалою суду від 06 лютого 2012 року за вказаним позовом порушено провадження у справі та призначено засідання з її розгляду.

Одночасно з поданням позовної заяви позивачем надано до суду заяву про забезпечення позову на стадії підготовки справи до судового розгляду, згідно із якою він просить накласти арешт на нежитлове приміщення: літера «А» - торгово-офісний комплекс з підвалом у м. Вінниці по вулиці Пирогова, 23 А, яке належить на праві власності приватному підприємству «ФЕРІДЕ ПЛАЗА» (м. Вінниця, вул. Пирогова, 23Б, ЄДРПОУ 37898450) та заборонити відповідачу вчиняти дії, спрямовані на подальше відчуження вказаного нежитлового приміщення на користь третіх осіб.

Обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову, позивач припускає наявність реальної загрози того, що на дату оголошення рішення по справі у відповідача не виявиться майна, на яке звертається стягнення, оскільки дії ряду осіб щодо вивільнення нерухомого майна з-під застави та зміни його власників свідчать про те, що ведеться протиправна робота по позбавленню ПАТ «Промінвестбанк» змоги погасити в повному обсязі заборгованість відповідно до кредитних договорів за рахунок заставленого майна. Відтак, на його думку, є обґрунтоване припущення, що не вжиття засобів до забезпечення позову призведе до порушення його майнових прав та інтересів до ухвалення рішення у справі, при цьому для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль.

При цьому на підтвердження своїх доводів позивач надав витяг про державну реєстрацію прав та довідку КП «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації», які свідчать про відчуження та зміну власників предмету іпотеки протягом 2011-2012 років.

Також, зі змісту заяви слідує, що позивач просить розглянути заяву про забезпечення позову під час підготовки справи до розгляду.

Відповідно до листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році", якщо клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову подано разом з позовною заявою або викладено в цій заяві, його може бути розглянуто під час підготовки справи до розгляду в порядку статті 65 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із п.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" (надалі - Постанова пленуму ВГСУ) забезпечення позову як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи може застосовуватись як за основним, так і за зустрічним позовом на будь-якій стадії процесу, включаючи перегляд рішення, ухвали, постанови (далі - рішення) в апеляційному або у касаційному порядку. Питання про забезпечення позову може вирішуватися господарським судом як без проведення окремого судового засідання, так і в засіданні з викликом представників сторін, інших учасників судового процесу із заслуховуванням їх думки.

Крім того, п.3 названої Постанови пленуму визначено, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК).

Враховуючи вищевикладене та прохання позивача щодо розгляду заяви під час підготовки справи до розгляду суд вважає за доцільне розглянути заяву про вжиття заходів до забезпечення позову під час підготовки справи до розгляду у порядку, передбаченому пунктом 10 статті 65 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України).

Ознайомившись з поданою заявою та доданими до неї матеріалами, суд, визначаючись щодо вжиття заходів до забезпечення позову, виходив із наступного.

Згідно із частиною 1 статті 66 ГПК України господарський суд, зокрема, за заявою сторони має право вжити заходів до забезпечення позову. При цьому забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею ст. 67 ГПК України передбачено, що позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

В п.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" роз'яснено, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Як загадувалось вище, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Вирішуючи питання про вжиття обраного заходу, суд виходить з наявності зв'язку між зазначеним заходом та предметом позовної вимоги, співрозмірності заходу позовній вимозі та імовірності утруднення виконання рішення господарського суду в разі невжиття такого заходу (п.3 Постанови пленуму ВГСУ).

Отже, право здійснення забезпечення позову та вибору тих чи інших заходів належить господарському суду, який виходить з предмету спору, конкретних обставин справи та пропозицій заявника. Застосування заходів забезпечення позову не може мати наслідків досягнення позивачем результатів, які є змістом позовних вимог. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів до забезпечення позову.

Як слідує з обставин, якими обґрунтовується подана заява, між позивачем та ПП «Торгово-універсальна фірма «Феріде» у 2007 році укладено 2 кредитні договори, в забезпечення виконання зобов'язань за якими між цими ж сторонами укладено іпотечний договір, відповідно до умов котрого ПП «Торгово-універсальна фірма «Феріде» в якості іпотекодавця передало в іпотеку належне йому нерухоме майно, в тому числі право оренди земельної ділянки з розташованим на ній незавершеним будівництвом торгово-офісним комплексом.

У 2008 році будівництво торгово-офісного комплексу завершилось, в результаті чого ПП «Торгово-універсальна фірма «Феріде» оформило на нього право власності, про що отримало відповідне свідоцтво №1016 від 27.11.2008р., при цьому не внісши відповідні зміни до іпотечного договору, як того вимагає п.4.1.12. останнього.

Водночас, як стверджується доданими до заяви матеріалами, від виконання зобов'язань за укладеними кредитними договорами ПП «Торгово-універсальна фірма «Феріде» ухиляється.

У 2011 році на підставі рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 26.08.2011 року (справа №2-3511/11) право приватної власності на предмет іпотеки реєструється за Назаровою Феріде Ельдарівною, що стверджується витягом про державну реєстрацію прав від 26.12.2011 року №32671730.

На підставі свідоцтва про право власності, виданого виконкомом Вінницької міської ради 15.03.2012 року відповідно до рішення №605 від 15.03.2012 року, право власності на предмет іпотеки уже зареєстровано за ПП «ФЕРІДЕ ПЛАЗА», про що свідчить лист КП «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації» від 14.12.2012 року №С-1147/вих.

Таким чином, судом встановлено, що доданими позивачем до заяви доказами дійсно прослідковується та підтверджується факт намагання вивести майно (предмет іпотеки) з-під застави шляхом зміни його власників з метою позбавлення позивача права погасити в повному обсязі заборгованість за кредитними договорами, в забезпечення яких укладено іпотечний договір.

При цьому, на думку суду, очевидно, що існує реальна загроза, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, під час судового розгляду може зникнути у зв'язку із відчуженням іншим особам, що призведе у свою чергу до затягування судового процесу через встановлення нового власника та до порушення майнових прав позивача.

Отже, на переконання суду, наведені представником позивача обставини щодо можливості утруднення та невиконання рішення суду через не вжиття заходів до забезпечення позову є обґрунтованими, оскільки вірогідність їх настання підтверджується наявними у справі матеріалами.

За позовами про визнання права власності (іншого речового права) або витребування майна арешт може бути лише накладений на індивідуальне визначене майно. В такому разі в ухвалі про забезпечення позову мають зазначатися ознаки, які ідентифікують відповідне майно та відрізняють його від іншого (однорідного чи подібного) майна, та за необхідності місцезнаходження майна (п.7.2 Постанови пленуму ВГСУ).

Крім того, виносячи ухвалу про заборону відповідачеві вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти (п.9 Постанови пленуму ВГСУ).

Визначаючись щодо обрання заходу забезпечення позову, суд надаючи оцінку адекватності та співмірності запропонованих позивачем заходів предмету заявлених позовних вимог, наявності конкретного зв'язку між обраним заходом та предметом позову, виходив із наступного.

В поданій до суду заяві позивач наполягає на застосуванні двох заходів до забезпечення позову: накладення арешту на іпотечне майно та заборона відповідачеві вчиняти дії щодо відчуження цього ж майна третім особам.

Проте, на думку суду, одночасне застосування двох названих заходів не є адекватним та співмірним предмету заявлених позовних вимог, не забезпечить збалансованості інтересів сторін, а отже є недоцільним.

Як свідчать положення Постанови пленуму ВГСУ захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно, як правило, застосовується у спорах про право власності (іншого речового права) або витребування, тобто у тих спорах, коли існує спір щодо власника майна або коли його власник втратив правомочність на розпорядження своїм майно.

Натомість предметом заявленого спору не є вимога про визнання права власності чи витребування майна, а власником іпотечного майна є відповідач у справі - ПП «ФЕРІДЕ ПЛАЗА». При цьому доказів відсутності у останнього можливості розпоряджатися майном суду не надано.

Таким чином, з огляду викладене та на те, що наданими доказами підтверджено існування небезпеки саме відчуження майна іншим особами, суд вважає, що досить адекватним та співмірним заходом забезпечення позову, який беззаперечно пов'язаний із його предметом та зможе запобігти ймовірному порушенню прав позивача, є саме заборона відповідачеві вчиняти дії щодо відчуження даного майна на користь третіх осіб до вирішення спору по суті, а не накладення арешту.

На підставі викладеного та враховуючи те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, а також з метою запобігання відповідачем подальшого відчуження майна, що знаходиться в іпотеці, заява ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» в особі відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Вінниці підлягає частковому задоволенню шляхом заборони відповідачеві вчиняти дії щодо відчуження даного майна на користь третіх осіб до вирішення спору по суті.

Керуючись ст.ст. 66, 67, 86, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

Заяву ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (01001, м. Київ, пров. Шевченка, 12, ЄДРПОУ 00039002) в особі обласного відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Вінниці (21100, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 23 - а, ЄДПРОУ 09302576) про вжиття заходів до забезпечення позову задовольнити частково.

Заборонити приватному підприємству «ФЕРІДЕ ПЛАЗА» (м. Вінниця, вул. Пирогова, 23Б, ЄДРПОУ 37898450) вчиняти дії, спрямовані на відчуження нежитлового приміщення: літера «А» - торгово-офісний комплекс з підвалом у м. Вінниці по вулиці Пирогова, 23 А на користь третіх осіб до вирішення спору по суті.

В задоволенні решти вимог заяви відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.3 ст.67 ГПК України оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Оригінал ухвали засвідчений гербовою печаткою суду надіслати позивачу та Першій Вінницькій державній нотаріальній конторі, копію ухвали відповідачу та третій особі рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Суддя Тварковський А.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2,3 - позивачу (01001, м. Київ, пров. Шевченка, 12; 21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 23-а)

4 - відповідачу (21018, м. Вінниця, вул. Пирогова, 23-Б)

5- третій особі (21000, м. Вінниця, вул. Фрунзе, 24)

6- Першій державній нотаріальній конторі (м. Вінниця, вул. Хмельницьке Шосе, 7)