Рішення № 29157627, 23.01.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2013 р.Справа № 5023/5046/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погореловой О.В

при секретарі судового засідання Рудяк Т.О.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодом Харків", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дом сварки", м. Харків про стягнення 2103,18 грн. за участю представників сторін:

позивача - Братовченко М.А.

відповідача - не з"явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Автодом Харків", м. Харків, звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дом сварки", м. Харків, 2103,18 грн. заборгованості та судового збору, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору № 083-12 від 06.07.12 р. не виконав свої зобов'язання щодо оплати наданих послуг.

23.01.2013 року до господарського суду від позивача надійшли пояснення по справі, в яких позивач надає пояснення стосовно особи, яка підписала наряд-замовлення № АДЗН030965 від 07.07.2012р. Вказує на те, що цей документ було підписано Бондаренко О.В. на підставі довіреності від 06.07.2012р. Позивач стверджує, що наряд замовлення було підписано саме Бондаренко О.В., тому що особу, яка спочатку підписала заявку на ремонт, а потім і наряд-замовлення, було перевірено співробітником Позивача на підставі водійського посвідчення. Як зазначив Позивач він направляв Відповідачу претензію про сплату заборгованості, але відповіді на цю претензію не отримав. Якщо відповідач не приймав виконані роботи у Позивача і наряд-замовлення підписала інша особа, яка не мала на це повноваження, Відповідач мав би це зазначити у відповіді на претензію.

Суд, дослідивши надані пояснення, долучає їх до матеріалів справи.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві та повідомлення про вручення відповідного поштового відправлення.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив його задовольнити.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи, а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

06 липня 2012р. між Позивачем та Відповідачем було укладено договір № 083-12 про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту автомобілів (далі - Договір).

У відповідності до пунктом 1.1. Договору "...Замовник (Відповідач) дає доручення, а Виконавець (Позивач) зобов'язується за плату надати послуги з технічного обслуговування та ремонту ДТЗ Замовника, а також із встановлення додаткового обладнання, на станціях технічного обслуговування Виконавця...".

Позивач виконав обов'язки за Договором, підтвердженням чого є підписаний Відповідачем наряд-замовлення № АДЗН030965 від 07.07.2012р. на суму 2010,09 грн. Рахунок-фактура на сплату послуг було передано Відповідачу разом із наряд-замовленням.

Відповідно до п. 3.1. Договору, Відповідач повинен був здійснити оплату технічного обслуговування протягом 5 днів з моменту підписання наряд-замовлення, тобто 12.07.2012р.

Станом на день подання позовної заяви рахунок-фактуру не сплачено.

З метою мирного врегулювання спору стосовно сплати заборгованості за надані послуги за Договором, Позивач звернувся до Відповідача з претензією № 214 від 12.09.2012 р., яку Відповідач отримав 20.09.2012р. Відповіді на претензію Позивач не отримав.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Ухвалою від 10.12.2012 року суд зобов'язав відповідача надати відзив на позовну заяву з нормативно-правовим обґрунтуванням проти позову, якщо такі є.

Як свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідач отримав ухвалу суду 28.12.2012 року. Проте, ані відзиву на позовну заяву, ані витребуваних судом доказів, ані заперечень проти позову або письмових пояснень відповідач суду не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень .

Відповідно ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, дослідивши матеріали справи, вислухавши представника позивача, враховуючи те, що відповідач був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, ним була отримана претензія позивача, але не надано ніяких заперечень або спростувань проти позову, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено своє зобов'язання за договором від 06.07.2012 року та вимога позивача про стягнення з відповідача 2010,09 грн. основного боргу підлягає задоволенню.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно п. 4,2.2. договору, у разі порушення строків оплати Відповідач сплачує Позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

За статтями 1 та 3 вказаного Закону, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Вказані норми є імперативними, стягнення неустойки (пені) у разі прострочення грошового зобов'язання може проводитись судом в межах розміру, визначеному законом.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З наявного в матеріалах справи розрахунку пені вбачається, що позивачем розрахунок пені здійснено з урахуванням положень зазначених норм законодавства, та суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення пені у розмірі 93,09 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дом Сварки" (61001, м. Харків, вул. Дніпровська, 1, кв. 40, код ЄДРПОУ 35243848, р/р 26000060737707 у ПАТ КБ "Приватбанк", МФО 351533) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодом Харків" (61022, м. Харків, вул. Клочківська, 94-А, код ЄДРПОУ 33207174, р/р 26008002880802 АТ Астра Банк, МФО 380548) - 2010,09 грн. основного боргу, 93,09 грн. пені, 1609,50 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 28 січня 2013 року.

Суддя Погорелова О.В.