Рішення № 29156790, 01.02.2013, Сакський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим

Справа № 117/7654/2012

РІШЕННЯ

Іменем України

"01" лютого 2013 р. м. Саки

Сакський міськрайсуд АР Крим у складі: головуючого судді Ісламгулової ОВ, з секретарем Дмитрашина Є.Ю,

З участю представника позивача Павловського Є.В., відповідачки ОСОБА_2,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Саки цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторний комплекс «Саки» до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної працівником при виконанні трудових обов'язків у сумі 19543,58 грн.,

Встановив:

ТОВ «Санаторний комплекс «Саки» в особі його директора Тонканцова О.Г. звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, яка була спричинена працівником ТОВ за часи виконання трудових обов'язків у сумі 19543,58 грн. Позов мотивує тим, що з 10 травня 2012 року ОСОБА_2 працювала на посаді кастелянші, з нею був укладений договір про повну матеріальну відповідальність. В наслідок інвентаризації встановлена нестача товарно-матеріальних цінностей на суму 19543,58 грн. Вказана сума нарахована з урахуванням податку на додану вартість. Просять стягнути вказану суму з відповідачки.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив задовольнити.

Відповідачка позов не визнала та вказала, що сумлінно відносилася до виконання трудових обов'язків, вважає, що нестача могла статися в наслідок того, що вона прийняла матеріальні цінності не перерахував їх, а крім того, частина постільної білизни та рушники можуть не знаходитися у кімнатах, оскільки відпочиваючи можуть їх виносити з кімнат, а частина речей - у пральні.

Вислухавши представника позивача, відповідачку, свідків, дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлене, що на підставі наказу № 86-л від 04 травня 2012 року, ОСОБА_2 була прийнята на роботу кастеляншею корпусів №№ 1,2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторний комплекс «Саки» ( ар. с 5).

10 травня 2012 року з ОСОБА_2 укладений договір про повну матеріальну відповідальність ( ар. с 6).

11 травня 2012 року на підставі наказу № 32-М від 10 травня 2012 року відповідач прийняла матеріальні цінності на загальну суму 737511,37 грн., у тому числі, текстильні вироби на суму 730289,07 грн та засоби прибирання приміщень на суму 2012,96 грн. Передача проводилася комісійно.

З 31 серпня 2012 року по 03 вересня 2012 року на підставі наказу № 59-М від 29 серпня 2012 року була проведена позачергова інвентаризація матеріальних цінностей, які підзвітні відповідачці та виявлена нестача на суму 26212,77 грн., у тому числі, текстильних виробів на суму 24199,81 грн. та засобів прибирання приміщень на суму 2012,96 грн.

З 29 вересня 2012 року до 01 жовтня 2012 року на підставі наказу № 156-А від 29 вересня 2012 року у зв'язку з невиходом на роботу відповідачки, була проведена позачергова інвентаризація товарно - матеріальних цінностей, які підзвітні ОСОБА_2 Згідно висновків інвентаризаційної комісії була встановлена нестача товарно-матеріальних цінностей на суму 16286,32 грн., зокрема, текстильних виробів на суму 14273,36 грн. та засобів прибирання приміщень на суму 2012,96 грн.

Наведене підтверджується, як поясненнями сторін, свідків, копіями інвентаризаційних

описів (ар. с. 12-21, 25-41, 45-48), копіями протоколів по наслідкам роботи комісії по проведенню інвентаризації ( ар. с. 23-24, 42-43).

В судовому засіданні ОСОБА_2 фактично нестачу товарно - матеріальних цінностей не оспорювала, оскільки приймала участь у проведенні позачергової інвентаризації, на порушення проведення інвентаризації в судовому засіданні не посилалася, вважає, що нестача могла статися в наслідок того, що вона при передачі матеріальних цінностей їх не перерахувала; крім того, частину білизни та рушники можуть виносити з номерів відпочиваючі, а частина білизни може знаходитися у пральні.

На повторну інвентаризацію відповідачка не з'явилася, посилаючись на хворобу, однак, документально її не підтвердила.

Згідно до протоколу, в наслідок повторної інвентаризації, сума нестачі скоротилася, тому судом були допитані свідки, як зі сторони позивача, так і зі сторони відповідачки.

Свідок ОСОБА_4, який був членом комісії по проведенню інвентаризації та є замісником директора санаторію, підтвердив, що позачергова інвентаризація проводилася після списання білизни за заявкою внутрішньої служби безпеки. На час проведення інвентаризації санаторій був заповнений на 100 відсотків, білизна у круговороті, перерахувати її тяжко, тому виявивши значну нестачу, повторну проводили у вихідні дні, коли відпочиваючих у приміщеннях менше та перерахувати білизну легше. До комісії увійшов ще додатковий бухгалтер, щоб охопити усі приміщення, частину білизни знайшли у корпусі, де жили робітники санаторію, тому сума зменшилася, перевірили усі приміщення та пральню. Після цього нестача підтвердилася, однак, скоротилася.

Свідок на стороні відповідачки, ОСОБА_5, колишня горнична санаторію, підтвердила, що повторна інвентаризація проводилася у вихідні, саме на її поверху перераховували майно, нестачу не встановили, все зійшлося. Члени комісії перевіряли все по факту. Якщо номер зайнятий, а рушника чи простирадла немає, нестачу не ставили.

Враховуючи встановлені у судовому засіданні обставини, суд вважає, що нестача виникла в наслідок не виконання ОСОБА_2 своїх посадових зобов'язань, порушення посадової інструкції, відповідно до вимог якої відповідач зобов'язана забезпечити повне зберігання всіх матеріальних цінностей, отриманих для роботи; вести облік майна, що знаходиться у користуванні робітників корпусу, у номерах номерного фонду, у пральні, складських приміщення таке інше, періодично перевіряти комплектність, наявність та цілість білизни.

Згідно зі ст.135-1 КЗпП України, письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками ( що досягли 18 річного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до вказаної норми закону, позивачі мали право укладання з відповідачкою договору про повну матеріальну відповідальність, оскільки її посада є у Переліку посад і робіт, що заміщуються чи виконуються працівниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм для зберігання, обробки, продажу ( відпуску), перевезення або застосування у процесі виробництва, затверджений Держкомпраці СРСР і Секретаріатом ВЦРПС.

Займана посада відповідачки та укладений договір про повну матеріальну відповідальність є законними підставами для повної матеріальної відповідальності винної особи, що передбачене ст.134 КЗпП, а саме: відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли: 1) між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

Тобто, повна матеріальна відповідальність працівників - це покладання на працівника обов'язку повністю відшкодувати заподіяну підприємству пряму дійсну шкоду без будь-яких обмежень, у сумі заподіяної шкоди, яка складає 16286,32 грн.

Стягувати з робітників суму податку на додану вартість нараховану на суму спричиненої матеріальної шкоди, діючим законодавством не передбачене, тому позов належить задовольнити частково, у сумі прямої матеріальної шкоди, яка була спричинена відповідачкою.

На підставі ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалене рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тому суд вважає необхідним стягнути з відповідачів на користь позивача витрати понесені на сплату судового збору.

На підставі викладеного, ст.ст. 88, 135-1, 134 КЗпП України, керуючись ст.ст. 215, 218 ЦПК України, суд

Вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторний комплекс «Саки» до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної працівником при виконанні трудових обов'язків у сумі 19543,58 грн., задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторний комплекс «Саки» (адреса: 96500 АР Крим, м. Саки, вул. Курортна, 4е; код ЄДРПОУ 34719237) у відшкодування матеріальної шкоди 16286,32 грн та судові витрати у сумі 214,60 грн., а всього стягнути 16500,92 грн. (Шістнадцять тисяч п'ятьсот грн 92 копійки).

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Сакський міськрайонний суд АР Крим протягом 10 днів з часу оголошення рішення суду.

Головуючий: