Ухвала суду № 29156450, 07.11.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2011 р. справа № 2а-741/11

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Коршуна А.О.

суддів: Панченко О.М. Католікяна М.О.

розглянула в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Нікопольської міської ради Дніпропетровської області

на постанову: Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24.05.2011р. у справі №2а-741/11

за позовом: ОСОБА_1

до: Управління праці та соціального захисту населення Нікопольської міської ради Дніпропетровської області

про: визнання дій протиправними та зобов'язання зробити перерахунок додаткової пенсії,-

ВСТАНОВИЛА:

01.03.2010р. позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Нікопольської міської ради Дніпропетровської області, у якому просив суд визнати протиправними дії відповідача, зобов'язати відповідача здійснити перерахунок не донарахованої суми щорічної допомоги на оздоровлення в повному обсязі за 2007-2009рр. згідно ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи»як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії та інваліду ІІ групи.

Постановою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24.05.2011р. у справі №2а-741/11 позовні вимоги задоволено частково, зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплатити суму недоплаченої державної щорічної допомоги на оздоровлення за 2009р. та за 2010р., відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи»у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, виходячи із встановленого законом розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати, в іншій частині позовних вимог відмовлено (суддя - Шестакова З.С.).

Відповідач, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи було зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного застосування судом першої інстанції норм чинного матеріального права, та ухвалення рішення у даній справі з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі та ухвалити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволені заявлених ним позовних вимог у повному обсязі.

Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст. 197 КАС України в порядку письмового провадження.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

При перегляді справи в апеляційному порядку колегією суддів встановлено, що предметом спору у даній адміністративній справі є право позивача на отримання за період 2007-2010рр. передбаченої ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи»щорічної разової грошової допомоги, як особі яка постраждала від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії та інваліду ІІ групи у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, та захист цього права від порушень з боку органів праці та соціального захисту населення, які полягають у бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Під час розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, що ОСОБА_1 є потерпілим від Чорнобильської катастрофи 1 категорії та інвалідом ІІ групи, захворювання пов'язаного з наслідками ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, і позивач перебуває на обліку у відповідача.

Статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи»встановлено, що інвалідам І-ІІ групи щорічна допомога на оздоровлення виплачується у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.

У відповідності до Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», на період 2007 року було зупинено дію ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України", положення статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» викладені в іншій редакції, відповідно до яких виплата щорічної допомоги на оздоровлення здійснюється в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 та від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 положення Законів України «Про державний бюджет України на 2007 рік»та «Про Державний бюджет на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України" визнано такими, що не відповідають Конституції України, а тому дія ст. 48 Закону відновлена у 2007 році з 09.07.2007 року а у 2008 році з 22.05.2008 року.

Під час розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, що в квітні 2007р. та в квітні 2008р. відповідачем було нараховано та виплачено позивачу по 120,00 грн. щорічної одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2007 рік та 2008 рік, що підтверджується довідкою, а тому відповідач при здійснені виплат щорічної допомоги на оздоровлення у 2007р. та 2008р. діяв в межах Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" та Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік", і визнання Конституційним Судом України неконституційними положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" та Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України" не свідчить про неправомірність дій відповідача, оскільки Конституційним Судом України рішення були прийнятті після виплат визначених Законом сум, а тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог, які стосуються виплати щорічної допомоги на оздоровлення за 2007р. та 2008р.

Частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, а тому посилання відповідача в запереченнях на позовну заяву та в апеляційній скарзі на виконання ним вимог постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005р., як на правомірність своїх дій при визначені позивачу розміру щорічної допомоги на оздоровлення за 2009р. та 2010р., колегія суддів вважає безпідставними, оскільки норми зазначеної постанови суперечать вимогам Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи».

Приймаючи до уваги вищенаведені обставини та враховуючи вищезазначені норми законодавства, яке регулює спірні правовідносини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи по суті заявлені позивачем позовні вимоги, прийшов до правильного висновку про необхідність захисту прав позивача шляхом зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплатити щорічну допомогу на оздоровлення, як особі яка постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії та є інвалідом ІІ групи, відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи»у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат за 2009р. та 2010р.

З огляду на вищенаведене колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та постановив у даній адміністративній справі рішення без порушення норм процесуального та матеріального права, підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції у даній адміністративній справі відсутні, тому постанову суду першої інстанції від 24.05.2011р. у даній адміністративній справі необхідно залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими судом доказами та не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 183-2, 197,198,200,205,206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Нікопольської міської ради Дніпропетровської області - залишити без задоволення.

Постанову Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24.05.2011р. у справі №2а-741/11 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги.

Головуючий: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко

Суддя: М.О. Католікян