Рішення № 29155366, 05.02.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.02.13 р. Справа № 5006/12/216/2012

Суддя господарського суду Донецької області Тоцький С.В.

при секретарі судового засідання Міщенко Т.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Комунального закладу «Донецький палац молоді «Юність», м. Донецьк

до відповідача: Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м.Донецьк

про стягнення 78484,15грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Чернишов Д.В. - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився ;

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов, Комунальним закладом «Донецький палац молоді «Юність», м. Донецьк до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м. Донецьк про стягнення боргу за оренду приміщення в сумі 29451,82грн. та боргу за відшкодування комунальних послуг балансоутримувача в сумі 49032,33грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору оренди №1723/2005 від 24.03.2005р. відповідач взяв на себе зобов'язання щодо сплати орендної плати, однак у встановлений строк їх не виконав у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість по орендним платежам у розмірі 29451,82грн. Також до укладеного договору оренди між сторонами був підписаний договір №39/1 від 27.04.2006р. про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю за яким відповідач також не виконав належним чином своїх обов'язків, у зв'язку із чим за ним утворилась заборгованість за відшкодування комунальних послуг балансоутримувача в сумі 49032,33грн.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзив на позовну заяву не надав. Про дату та час судового засідання відповідач був повідомлений належним чином. Конверт, у якому було надіслано процесуальний документ відповідачу, повернувся на адресу суду із довідкою поштового відділення, у якій зазначено причину повернення: «за закінченням терміну зберігання».

За приписами абз.3 пункту 3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Тобто відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, однак у судове засідання не з'явився, свого представника не направив, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався.

При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Відтак відповідно до положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Також за приписами п.3.9.2. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За клопотанням представника позивача справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.

Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської хартії регіональних мов або мов меншин (ратифікована Законом України від 15 травня 2003р. N802), статті 3 Декларації прав національностей України (від 1 листопада 1991р. N1771), статті 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 14 Закону України «Про засади державної мовної політики» (від 03 липня 2012р. №5029-VІ) та клопотання представника позивача, справа розглядалась російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив :

Між Регіональним відділенням фонду державного майна України по Донецькій області (Орендодавець) та Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 (Орендар) 24 березня 2005р. було укладено договір оренди №1723/2005, за умовами якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові вбудовані приміщення загальною площею 208,9кв.м., які розташовані АДРЕСА_1, що знаходиться на балансі Донецького державного палацу молоді «Юність» (Балансоутримувач). Майно передається в оренду з метою розміщення кінокафе «Мерелін».

Відповідно до п.2.1. договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі майна.

Згідно п.3.1. договору орендна плата визначається на підставі методики розрахунку орендної плати затвердженої КМУ і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (лютий) 2005р. - 1962,22грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у поряду, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за перший місяць оренди - березень 2005р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за березень 2005р.

За приписами п.3.2. договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 50% та 50% відповідно щомісяця не пізніше 25 числа (п.3.3. договору).

Пунктом 3.5. договору встановлено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.3 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення включаючи день оплати.

Відповідно до п.5.2. договору орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Цей договір укладено терміном на 360 днів, що діє з 24.03.2005р. до 19.03.2006р. За приписами п. 10.6 договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.

До укладеного договору 24.03.2005р. між сторонами було складено та підписано акт приймання-передачі, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв державне майно - нежитлові вбудовані приміщення загальною площею 208,9кв.м., що розташовані в АДРЕСА_1, що знаходиться на балансі Донецького державного палацу молоді «Юність». Акт підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.

Додатковою угодою №1 від 15.02.2006р. сторони внесли зміни в п.1.1. договору та в п.3.1. відповідно до якого розмір орендної плати становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (грудень 2005р.) - 2287,36грн.

27 квітня 2006р. між тими ж сторонами також було укладено договір №29/1 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.

За умовами цього договору Балансоутримувач Донецький державний палац молоді «Юність» забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходиться за адресою: м. Донецьк, вул. Челюскінців, 189, загальною площею 14263кв.м., а також утримання прибудинкової території, а Орендар бере участь у витратах Балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих балансоутримувачем за цим договором.

Відповідно до п.2.1. договору Балансоутримувач зобов'язується забезпечити виконання всього комплексу робіт, пов'язаних із обслуговуванням та утриманням будівлі і прибудинкової території, та створення необхідних житлових умов і здійснення господарської діяльності, у тому числі Орендарю і його співробітникам згідно з вимогами чинного законодавства про користування будівлями.

Розмір плати за обслуговування і ремонт будівлі, прибудинкової території, утримання допоміжних приміщень будівлі залежить від складу робіт і послуг, які надаються Балансоутримувачу житлово-експлуатаційними, ремонтно-будівельними організаціями та іншими суб'єктами господарювання і визначається розрахунком щомісячних платежів за обслуговування та ремонт будівлі, комунальні та інші послуги балансоутримувача.

Орендар в свою чергу зобов'язується не пізніше 25 числа звітного місяця, вносити плату на рахунок Блансоутримувача будівлі або організації, що обслуговує будівлю за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень будівлі, технічне обслуговування будівлі відповідно до загальної площі приміщення, а також за комунальні послуги, на підставі рахунків, які надсилаються по пошті на адресу Орендаря. Орендар сплачує видатки на поточний, капітальний ремонт та експлуатаційні витрати в сумі 250,00грн. Крім того ПДВ 20% - 50грн. Разом 300,00грн.(п.2.2.3. договору).

Цей договір укладено строком на 360днів, що діє з 27.04.2006р. по 21.04.2007р. включно. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором(п.5.1., 5.4. договору).

Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.

За надані послуги, які передбачені договорами позивачем були виставлені відповідачеві до оплати рахунки, а саме рахунки за відшкодування комунальних послуг наданих Балансоутримувачем за період з січня 2012р. по серпень 2012р. всього на суму 49032,33грн. та рахунки за оренду приміщення у період з січня 2012р. по вересень 2012р. всього на загальну суму 29451,82грн.

За розрахунком позивача, у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору оренди №1723/2005 від 24.03.2005р. та договору №29/1 від 27.04.2006р. про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю за період з січня 2012р. по вересень 2012р., за останнім утворилася заборгованість, яка на момент звернення до суду із позовом складає: за оренду приміщення - 29451,82грн., за відшкодування комунальних послуг балансоутримувача - 49032,33грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Згідно вимог передбачених ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, відповідно до приписів частини 1 ст. 12 ЦК України.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, згідно вимог передбачених ст.13 ЦК України.

Згідно з положеннями ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи судового захисту цивільних прав та інтересів встановлені статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 ГК України, цими нормами встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України , зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною першою статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно вимог частини 2 статті 11 ЦК України та ст.174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

В силу вимог передбачених ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Згідно вимог статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з положеннями статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (ч.1 ст.761 ЦК України).

За приписами частини другої статті 762 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 285 Господарського кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Водночас, на спірні правовідношення поширюються також дії спеціального закону, а саме Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна" є спеціальними, тобто такими, що регулюють правові відносини оренди державного та комунального майна, у зв'язку з чим мають пріоритет у застосуванні норм інших законів (в тому числі норм Цивільного кодексу України), тому саме вони мають застосовуватись до спірних правовідносин.

Відповідно до вимог передбачених статтями 2, 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" правовою підставою користування майном є договір оренди.

Статтею 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що істотною умовою договору є - орендна плата.

Відповідно до приписів ст.12 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.

Приписами частини 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено обов'язки орендаря, де зазначено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно вимог передбачених статтею 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" зазначено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Відповідно до вимог передбачених статтею 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Частиною п'ятою статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Зазначеній нормі повністю відповідає пункт 3.3 договору, у відповідності до якого відповідач повинен був сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 50% та 50% відповідно щомісяця не пізніше 25 числа.

Як вбачається з матеріалів справи договір оренди було укладено строком на 360днів, який діяв з 24.03.2005р. по 19.03.2006р. Однак відповідно до вимог передбачених ст.764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. Оскільки орендоване майно є комунальним, то на спірні правовідносини також поширюється дія статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна". За приписами ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Крім того в п.10.6. договору сторонами також було передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Отже, враховуючи, що договір оренди розірвано не було, акт приймання-передачі, яким би відповідач повернув орендоване ним майно між сторонами підписано не було та доказів того, що відповідач не користується спірним приміщенням до матеріалів справи не надано, суд, враховуючи приписи ст.764 Цивільного кодексу України та ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" дійшов висновку, що даний договір є продовженим, а отже вимоги позивача, щодо стягнення заборгованості за січень-вересень 2012р. є обґрунтованими.

Отже, встановивши факт невиконання відповідачем зобов'язання по своєчасному і в повному обсязі по внесенню орендної плати та плати по відшкодуванню витрат за комунальні послуги, господарський суд дійшов ґрунтовного висновку про стягнення заборгованості.

Згідно приписів ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).

Статтею 36 ГПК України встановлено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до вимог передбачених ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Як вбачається із матеріалів справи відповідач свої зобов'язання за Договором оренди №1723/2005 від 24.03.2005р. належним чином не виконав, орендну плату у період з січня 2012р. по вересень 2012р. не сплатив, у зв'язку із чим за відповідачем утворилася заборгованість в сумі 29451,82грн., що підтверджується матеріалами справи.

Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 29451,82грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, між позивачем та відповідачем було укладено договір №29/1 від 27.04.2006р. про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна на надання комунальних послуг орендарю.

Стягнення заборгованості за надані комунальні послуги та утримання орендованого майна за договором №29/1 від 27.04.2006р. є також обґрунтованими позивачем та підлягають задоволенню з огляду на наступне.

У даній справі договір №29/1 від 27.04.2006р. за своєю природою відноситься до договорів по наданню послуг.

Частиною першою ст.901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною першою ст.903 ЦК України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до вимог передбачених статтею 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Статтею 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Згідно умов п.2.2.3 договору №29/1 від 27.04.2006р. розмір плати за обслуговування і ремонт будівлі, прибудинокової території, утримання допоміжних приміщень визначаються розрахунком щомісячних платежів.

Пунктом 5 частини 3 статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. У договорі №29/1 від 27.04.2006р. в п.2.2.3 встановлено, що орендар зобов'язаний вносити плату не пізніше 25 числа місяця наступного за звітним.

Як вбачається з матеріалів справи договір №29/1 від 27.04.2006р. про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна на надання комунальних послуг орендарю було укладено строком на 360днів, який діяв з 27.04.2006р. по 21.04.2007р. Однак відповідно до п. 5.4. договору встановлено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Враховуючи, що сторонами до матеріалів справи не надано доказів розірвання договору суд дійшов висновку, що даний договір є продовженим, а отже вимоги позивача, щодо стягнення заборгованості за січень-серпень 2012р. є обґрунтованими.

Отже, встановивши факт невиконання відповідачем зобов'язань по своєчасному внесенню плати за оренду майна та оплаті за отримані комунальні послуги, господарський суд дійшов ґрунтовного висновку задовольнити вимоги позивача.

Згідно вимог передбачених ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як вбачається із матеріалів справи відповідач свої зобов'язання за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №29/1 від 27.01.2006р. належним чином не виконав, у зв'язку із чим за відповідачем утворилася заборгованість у період з січня 2012р. по серпень 2012р. в сумі 49032,33грн.

Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості в сумі 49032,33грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

На підставі вимог передбачених ст.ст.2, 3, 10, 12, 17, 18, 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст.ст.19, 20 Закону України „Про житлово-комунальні послуги", ст.ст.11-16, 202, 509, 530, 598, 599, 610, 612, 626, 629, 632, 759, 761, 762, 764, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 67, 173, 174, 193, 285 Господарського кодексу України та керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 4-6, 12, 15, 20, 22, 28, 32-34, 36, 43, 49, 75, 77, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Комунального закладу «Донецький палац молоді «Юність», м. Донецьк до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м. Донецьк про стягнення боргу в сумі 78484,15грн., задовольнити повністю.

Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (83096, АДРЕСА_2, ідентифікаційний НОМЕР_1) на користь Комунального закладу «Донецький палац молоді «Юність» (83048, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 189, код ЄДРПОУ 02549687, р/р 35422012000593 в ГУДКСУ в Донецькій області, МФО 834016) борг за оренду приміщення в сумі 29451,82грн., борг за відшкодування комунальних послуг в сумі 49032,33грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1609,50грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 07.02.2013р.

Суддя Тоцький С.В.