Постанова № 29155357, 29.01.2013, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2013 року Справа № 1170/2а-4215/12

Кіровоградський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого -судді - Чубари Н.В.

секретар судового засідання - Черна О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кіровограді справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрОліяПром" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «УкрОліяПром» (далі - позивач, ТОВ «УкрОліяПром») звернулося до суду з адміністративним позовом до Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС (далі - відповідач, Кіровоградська ОДПІ) щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0006101520 від 26.11.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість на загальну суму 54 870,00 грн., в тому числі 36580 грн. - за основним платежем, 18290 - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено відповідачем на підставі висновку акта перевірки про порушення позивачем п.198.2, п.198.3,п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, оскільки ТОВ «УкрОліяПром» до складу податкового кредиту включено податкову накладну №30 від 22.05.2012 року суму ПДВ 36580 грн., виписану контрагентом СФГ «Віра» без реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Крім того, посадовими особами відповідача зроблено висновок, що господарські операції позивача з ТОВ «Айсберг Пром» не носять реального характеру, а тому податковий кредит сформовано неправомірно.

Позивач не погоджується з висновками податкового органу викладеному в акті перевірки, оскільки господарські операції з контрагентом - ТОВ «Айсберг Пром» мали реальний характер. Угоди укладені між позивачем та ТОВ «Айсберг Пром» недійсними у судовому порядку не визнавались, загальні вимоги які передбачені вимогами Цивільного кодексу України були дотримані, а тому такі правочини не можуть не братись до уваги органами державної податкової служби. Таким чином, позивач вважає, що дії відповідача є неправомірними, а податкове повідомлення - рішення винесеним з порушенням вимог чинного законодавства, тому підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги із зазначених підстав.

Представник відповідача, заперечуючи проти позовних вимог, посилався на те, що проведеною документальною позаплановою невиїзною перевіркою ТОВ «УкрОліяПром» встановлено, що господарські операції позивача з контрагентом - ТОВ «Айсберг Пром» не мали реального характеру, так як укладені правочини є нікчемними. Тому, винесене за результатами перевірки податкове повідомлення -рішення, прийняте згідно із нормами чинного законодавства, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а відтак адміністративний позов не підлягає задоволенню.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 29.01.2013р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено до 04.02.2013 р., про що сторонам оголошено в судовому засіданні після проголошення вступної та резолютивної частини постанови з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

Заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши у судовому засіданні надані сторонами докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні обставин справи в їх сукупності на підставі наданих сторонами доказів, суд дійшов наступних висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю «УкрОліяПром» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради 13.11.2009 року (а.с. 8)

Види діяльності за КВЕД :

- оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин;

- діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами;

- виробництво олії та тваринних жирів;

- оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами;

- вантажний автомобільний транспорт;

- неспеціалізована оптова торгівля (а.с.9)

На підставі наказу Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки» від 09.11.2012 року №2278 податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «УкрОліяПром» з питання правомірності формування податкового кредиту з ПДВ за період з 01.04.2012 року по 31.05.2012 року.

За результатами перевірки складено акт № 996/1520/36793836 від 16.11.2012 р., в якому зафіксовано, що правочини між позивачем та його контрагентом здійснено без мети настання реальних наслідків. Отже зазначений правочин є нікчемним і не створює юридичних наслідків. Такий правочин по суті вчинявся з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків. Діяльність позивача була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди з контрагентом-постачальником, який не виконував своїх зобов'язань (а.с. 11-16).

Зазначені висновки відповідача ґрунтуються на тому, що згідно акту перевірки ТОВ «Айсберг-Пром» від 17.09.2012 року № 641/1520/38037429 не підтверджено реальність здійснення господарських операцій даного контрагенту з платниками податків при здійсненні операцій придбання ТМЦ у підприємств та подальшої їх реалізації по ланцюгу постачання.

В акті перевірки № 996/1520/36793836 від 16.11.2012 р. податковим органом зроблені висновки про те, що правочини між позивачем та його контрагентами здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже зазначені правочини є нікчемними і не створюють юридичних наслідків. Такі правочини по суті вчинялися з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків. Діяльність позивача була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди з контрагентами-постачальниками, які не виконували своїх зобов'язань. Крім того, на думку перевіряючих, позивачем не дотримано вимог абз.10 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме - до податкової декларації з ПДВ за травень 2012 року подано «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та (або) порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних)» та платником не подані первинні бухгалтерські документи після встановленого Кодексом терміну.

На підставі висновків викладених в акті перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0006101520 від 26.11.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість на загальну суму 54 870,00 грн., в тому числі 36580 грн. - за основним платежем, 18290 - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.22).

Суд не погоджується з висновками податкового органу з огляду на наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. №996- XIV (далі за текстом - Закон № 996-XIV) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами 1, 2 ст.9 Закону № 996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Частиною 1 статті 3 Господарського кодексу України встановлено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини. Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності. Під організаційно-господарськими відносинами у цьому Кодексі розуміються відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 198 Податкового кодексу України.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльні платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенні таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативної або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податкової накладною.

В пункті 198.6 ст. 198 ПК України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби сумі податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого п. 201.10 ст. 201 ПК України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на фактично отриманий товар (роботи, послуги), що призначений для використання у власній господарській діяльності.

Судом встановлено, що між ТОВ «УкрОліяПром» (покупець за договором) та ТОВ «Айсберг пром» (постачальник за договором) укладено договір № 02/04 від 02.04.2012 р. на поставку сільськогосподарської продукції. Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується поставити товар, а покупець оплатити та прийняти його на умовах викладених в договорі (а.с.23-24).

Як слідує з досліджених в судовому засіданні письмових доказів, позивачем включено до складу податкового кредиту за квітень та травень 2012 року суми ПДВ на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Айсберг Пром»: №96 від 19.04.2012 року, №97 від 20.04.2012 р.,№98 від 23.04.2012 року, №99 від 24.04.2012 р.,№637 від 25.05.2012 р.,№638 від 26.05.2012 р.,№639 від 28.05.2012 р.,№640 від 29.05.2012 р.(а.с.25-32, зворотній бік)

На дату складання податкових накладних ТОВ «Айсберг Пром» було зареєстроване як юридична особа у встановленому порядку та як платник податку на додану вартість на підставі свідоцтва, що не заперечувалось представником відповідача в судовому засіданні.

Оплата товару та фактичне його отримання підтверджується видатковими накладними (а.с.25-32) та платіжними дорученнями (а.с.33-35).

Також встановлено, що вищевказана продукція використовувалась позивачем у власній господарській діяльності, що підтверджується договором №25/06/10 від 25.10.2010 року, укладеним між позивачем та ТОВ «Протеїн Продакшн» (а.с.36-40). Фактичне виконання даного договору підтверджується видатковими накладними, податковими накладними та платіжними дорученнями (а.с.42-50).

Таким чином, на підставі комплексного аналізу встановлених обставин, суд вважає, що у судовому засіданні знайшли своє підтвердження необхідні факти, які надавали право позивачу віднести сплачену позивачем суму ПДВ у розмірі 440 502,67 грн. (квітень 2012 року - 135500 грн., травень 2012 - 305002,67 грн.) до податкового кредиту за квітень та травень 2012 року, що свідчить про необґрунтованість висновку відповідача про відсутність підстав у позивача для підтвердження фактичного отримання товару.

Крім того, під час проведення перевірки, посадовими особами Кіровоградської ОДПІ було зроблено висновок, що позивачем не дотримано вимог абз.10 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме - до податкової декларації з ПДВ за травень 2012 року подано «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та(або) порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних)» та платником не подані первинні бухгалтерські документи після встановленого Кодексом терміну. Таким чином, посадовими особами відповідача зроблено висновок, що ТОВ «УкрОліяПром» завищено податковий кредит з ПДВ за травень 2012року в розмірі 36580 грн.

Суд не погоджується з висновками відповідача в цій частині, з огляду на наступне.

В судовому засіданні встановлено, що 12.03.2012 року між ТОВ «УкрОліяПром» (Покупець за договором) та СФГ «Віра» (Постачальник за договором) укладено договір №12/03-12. Відповідно до п.1.1 Договору постачальник зобов'язався поставити, покупець прийняти і оплатити насіння сої, на умовах викладених в договорі та специфікаціях до нього (а.с.51-52).

Висновок відповідача про порушення позивачем вимог п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року зроблений у зв'язку з включенням ТОВ «УкрОліяПром» до податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2012р. податкового кредиту з ПДВ в сумі 36580 грн. на підставі податкової накладної № 30 від 22.05.2012 року, отриманої від СФГ «Віра» не зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних («Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та(або) порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних)»).

Реальність здійснення правочину, за яким ТОВ «УкрОліяПром» було отримано податкову накладну № 30 від 22.05.2012року, відповідачем не заперечувалось

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/товарів, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Отже, підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є податкова накладна зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

В судовому засіданні встановлено, що податкова накладна № 30 від 22.05.2012 року не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, в зв'язку з чим позивач відповідно до вимог абз.11 п. 201.10 ст.201 ПК України додав до податкової декларації за травень 2012 року Додаток № 8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та (або) порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних)» та надав копію податкової накладної, що підтверджується листом від 20.06.2012 р. вих.№20/06, отриманого Кіровоградською ОДПІ 20.06.2012 р. (а.с.56-60).

Отже, ТОВ «УкрОліяПром» правомірно включило суму ПДВ в розмірі 36580,00 грн. до податкового кредиту за травень 2012 р. на підставі податкової накладної № 30 від 22.05.2012 року, після подання податкової декларації за травень 2012 року разом з Додатком № 8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та (або) порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних)».

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0006101520 від 26.11.2012 року, а отже позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0006101520 від 26.11.2012 року Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС.

Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю «УкрОліяПром» судові витрати з державного бюджету шляхом зобов'язання Державної казначейської служби безспірно списати з рахунку Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби грошові кошти в розмірі 548,71 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України -протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 04 лютого 2013 року.

Суддя Н.В. Чубара