Постанова № 29154560, 05.02.2013, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 0527/7204/2012

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.2013 м. Костянтинівка

Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області в складі:головуючого судді Леміщенко О. О. , при секретарі Максімовій Н.О., за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської районної державної адміністрації про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

18.09.2012 року ОСОБА_3 звернулася до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської районної державної адміністрації про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії.

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 підтримав заявлені позовні вимоги та суду пояснив, що батько позивачки, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в зв'язку із травмою, отриманою під час проходження військової служби, був визнаний інвалідом ІІ групи та прирівняний до інваліда ІІ групи ВВВ. В зв'язку з цим, він, його дружина та донька, позивачка ОСОБА_3, користувалися пільгами, встановленими для інвалідів ВВВ і членів їх сім'ї. ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_4 помер. Після його смерті позивачка та її мати отримали статус членів сім'ї померлого інваліда ВВВ и продовжували користуватися пільгами. Після досягнення позивачкою 23 років, представники відповідача викликали її та вилучили посвідчення члена сім'ї померлого інваліда ВВВ. Тривалий час на її звернення представники відповідача пояснювали позивачці, що для з'ясування питання про те, чи належить позивачка до пільгової категорії громадян та чи має право на отримання статусу члена сім'ї померлого інваліда ВВВ потрібно погодження з обласним управлінням, а потім - з головним. На початку червня 2012 року позивачка звернулася з письмовою вимогою про поновлення їй пільгового статусу та 07.06.2012 року отримала відповідь, в якій їй було у цьому відмовлено. Вважає, що така відмова відповідача є неправомірною, та порушує права позивачки. Просив визнати неправомірною відмову відповідача в наданні позивачці статусу «члена сім'ї померлого інваліда Великої Вітчизняної Війни» та видачі відповідного посвідчення; зобов'язати відповідача надати позивачці такий статус та видати посвідчення встановленого зразка.

Позивачка в судове засідання не з'явилася, суд визнав можливим розглянути справу без її участі за участю її представника ОСОБА_1

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог, просила в позові відмовити на підставі письмових заперечень.

Вислухавши представника позивачки, представника відповідача, дослідивши матеріали справи суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню по наступним підставам.

Відповідно до ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивачці стало достовірно відомо про те, що їй відмовлено у встановленні статусу члена сім'ї померлого інваліда ВВВ з листа УПтаСЗН від 07.06.2012 року, тобто нею не порушено строку, передбаченого законом для звернення до адміністративного суду за захистом порушеного права.

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року, про що свідчить копія свідоцтва про смерть.

За життя ОСОБА_4 мав статус інваліда ІІ групи і мав право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни з 14.04.2003 року, про що свідчить копія посвідчення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» чинність цього Закону поширюється на: сім'ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), а також внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів;

До членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, зазначених у цій статті, належать:

утриманці загиблого або того, хто пропав безвісти, яким у зв'язку з цим виплачується пенсія;

батьки;

один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні;

діти, які не мають (і не мали) своїх сімей;

діти, які мають свої сім'ї, але стали інвалідами до досягнення повноліття;

діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти.

Аналізуючи дану норму закону, суд прийшов до висновку, що п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону визначає перелік категорій громадян, на які поширюється дана норма, в тому числі на сім'ї військовослужбовців, які померли внаслідок захворювання,

а) пов'язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби,

б) отриманого на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.

До цього висновку суд прийшов в зв'язку з наявністю в формулюванні статті закону розділового сполучника «чи», який вказує на альтернативність, тобто «або - або», і не вимагає наявності обох ознак (… «захворювання, одержане в період військової служби» та «на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів»…)

За клопотанням представника позивача ОСОБА_1 по справі була призначена судова військово-лікарська експертиза, проведення якої було доручено, як того вимагав представник відповідача, Військово-лікарської комісії Північного регіону.

Відповідно до витягу з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Північного регіону по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №492 від 29.11.2012 року, травма рядового у відставці ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, - «Закрита черепно-мозкова травма (1972 року)», наслідком якої стали захворювання: «Ішемічна хвороба серця з гіпертонічною хворобою», які призвели до смерті, ТАК, ПОВ'ЯЗАНІ З ВИКОНАННЯМ ОБОВ'ЯЗКІВ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ.

Штатні військово-лікарські комісії у своїй діяльності керуються Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» та Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 року №402, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України за №1109/15800.

Наданий суду витяг з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Північного регіону по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №492 від 29.11.2012 року складений відповідно до зазначених вище норм закону, і, хоча цей витяг не відповідає вимогам ЦПК України, встановленим до висновку експерта, суд визнає за можливе вважати його допустимим доказом, оскільки при призначенні експертизи саме представник відповідача наполягав на дорученні встановлення причинного зв'язку між травмою ОСОБА_4, яку він отримав під час проходження військової служби, та його смертю відповідній військово-лікарській комісії, посилаючись на те, що УПтаСЗН при визначенні певного соціального статусу особі приймає висновки тільки військово-лікарських експертиз.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять).

Відповідно до копії свідоцтва про хворобу №112 від 02.01.1973 року рядовий ОСОБА_4 отримав травму 29.07.1972 року під час занять фізичною підготовкою.

Таким чином, вважається достовірно встановленим, що ОСОБА_4, який за своїм соціальним статусом був прирівняний до інваліда ІІ групи ВВВ, помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року внаслідок хвороби: «Ішемічна хвороба серця з гіпертонічною хворобою», яка є наслідком отриманої в 1972 році під час виконання військових обов'язків травми.

Позивачка ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, є донькою ОСОБА_4 та ОСОБА_5, що вбачається з копії її свідоцтва про народження.

Відповідно до листа УПтаСЗН Костянтинівської районної державної адміністрації №1990 від 07.06.2012 року позивачці ОСОБА_3 було відмовлено у присвоєнні спеціального соціального статусу.

ОСОБА_3 станом на сьогоднішній день не заміжня і не була заміжня, тобто не має і ніколи не мала своєї сім'ї, є донькою особи, яка на день смерті мала статус, прирівняний до статусу інваліда ІІ групи ВВВ, тобто особи, зазначеної у статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а тому підпадає під дію положень п.п. 4 абзацу 4 п. 1 ч. 1 ст. 10 цього Закону, в зв'язку з чим відповідачем було неправомірно відмовлено їй у встановленні статусу «член сім'ї померлого інваліда ВВВ».

На підставі викладеного, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивачки є повністю законними та обґрунтованими, а тому такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 11, 17, 18, 86, 99, 158-163КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської районної державної адміністрації про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати неправомірною відмову Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської районної державної адміністрації у встановленні ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, статусу «члена сім'ї померлого інваліда Великої Вітчизняної Війни» та видачі відповідного посвідчення.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської районної державної адміністрації встановити ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, статус «члена сім'ї померлого інваліда Великої Вітчизняної Війни» відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та видати посвідчення встановленого зразка.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького Апеляційного адміністративного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

Суддя: