Постанова № 29152202, 04.02.2013, Луганський окружний адміністративний суд

8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 лютого 2013 року Справа № 2а/1270/9667/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Смішливої Т.В.

при секретарі: Любімовій Г.Ю.

за участю представників сторін:

представника позивача: Козіна В.М. (дов. б/н від 27.06.2012),

Молчанової Н.І. (дов. б/н від 04.02.2013)

представник відповідача: Юрченко М.Ю.(дов. № 4/10 від 08.01.2013),

Рибалко Л.В. (дов. № 13/10 від 01.02.2013)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Віскор» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.06.2012 № 0000102220 та № 0000112220, -

ВСТАНОВИВ:

27 червня 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Віскор» звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.06.2012 № 0000102220 та № 0000112220, який обґрунтовано тим, що вказані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем на підставі акту перевірки № 139/22/24206657 від 21.05.2012 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Віскор» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за період з 01.01.2011 по 31.12.2011 з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 31.01.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.01.2012». Позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки вони прийняті відповідачем з порушенням норм чинного законодавства, так як при проведенні перевірки відповідач порушив вимоги п. п. 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України, а саме застосовував норми наказу Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України №488/346 від 29.12.1995 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля», який відповідно до п. 3 Наказу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» не є зареєстрованим в Міністерстві юстиції України та є нечинним. Тому відповідно, як зазначає позивач, в даний час на Україні відсутня форма документа у вигляді товарно-транспортної накладної, відповідно не має можливим використовувати документ який не існує на території України та не є обов'язковим, а також вимагати від контрагентів його пред'явлення. Позивач зазначив, що він не є замовником та платником транспортних послуг відповідно до угод з ТОВ «Бізнес сервіс А-Плюс» та ПП «Інвест Пром». При проведенні перевірки відповідач в порушення норм п. п. 21.1.1 п. 21.1 ст. 21, ст.. 73, п. п. 83.1.2 п. 83.1 ст. 83 Податкового кодексу України, п. 1ст. 16 Закону України «Про інформацію» використовував відомості із матеріалів кримінальної справи відносно невстановлених осіб щодо ТОВ «Бізнес сервіс А-Плюс», які, на думку позивача, не мають відношення до податкової інформації та не могли бути використані при проведенні перевірки. Оскільки відносно даних невстановлених осіб відсутній вирок суду, який свідчив би про скоєння ними злочинів, передбачених ч. 1 ст. 358 КК України (підробка документів) чи ч. 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво), а тому відповідач не мав право визнавати угоди нікчемними. Також позивач зазначив, що відповідач при проведенні не прийняв первинні документи по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Бізнес сервіс А-Плюс» та ПП «Інвест Пром», які підтвердили б реальність проведених господарських операцій.

На підставі викладеного позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.06.2012 № 0000102220 та № 0000112220.

Дана справа розглядалась судами неодноразово. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.11.2012 постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24.07.2012 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.09.2012 скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, на підставі викладеного в додаткових поясненнях просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, надав суду заперечення в яких просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог. В письмових запереченнях відповідач виклав порушення податкового законодавства вчинені ТОВ «Віскор», встановлені під час проведення перевірки та викладені в акті № 139/22/24206657 від 21.05.2012 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Віскор» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за період з 01.01.2011 по 31.12.2011 з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 31.01.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.01.2012» та зазначив, що перевірку проведено з додержанням норм законодавства України. При проведенні перевірки ТОВ «Віскор» використано акт ДПІ в Подільському районі м. Києва про проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Бізнес сервіс А-Плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 30.06.2011. Відповідно до зазначеного акту, в ході перевірки було встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів (робіт, послуг) від ТОВ «Бізнес сервіс А-Плюс», що придбані у контрагентів постачальників. Зазначив, що постановою від 17.05.2011 старшим слідчим СВ Подільського РУГУМВС України в м. Києві капітаном міліції Вишневським А.В. порушено кримінальну справу за фактом підробки документів та фіктивного підприємництва за ознаками злочинів передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 2 ст. 205 КК України. Також в ході проведення перевірки не було встановлено наявність відповідних документів, що підтверджують факт відвантаження чи отримання товарів, оскільки форми бланків перевізних документів, затверджені наказом Міністерства транспорту від 19.11.1998 № 460 «Про затвердження бланків перевізних документів», на час проведення перевірки були відсутні. Окрім того, за результатами проведеного аналізу податкової звітності ПП «Інвест Пром» встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Віскор» (далі - ТОВ «Віскор»), ідентифікаційний код 24206657, є юридичною особою, зареєстроване Перевальською районною державною адміністрацією 25.02.1997 за № 13731070007000251. На час розгляду справи знаходиться за адресою: м. Луганськ, вул.. Оборонна, 4-к. Основним видом діяльності є видобування кам'яного вугілля. Вказаний вид діяльності здійснюється на підставі спеціального дозволу № 2746 від 29.07.2002 зі строком дії до 29.07.2032, виданого Державною службою геології та надр України. (Т. І а.с. 137, Т. ІІ а.с. 124, 125)

Судом встановлено, що постановами слідчого слідчої групи Генеральної прокуратури України від 03.02.2012 в рамках кримінальної справи № 49-33337 та постанови старшого слідчого прокуратури Кам'янобрідського району м. Луганська від 06.03.2012 в рамках кримінальної справи № 37/12/9021 призначено документальну позапланову перевірку ТОВ «Віскор» з питань правильності нарахування і повноти сплати до бюджету податків і обов'язкових платежів за період з 01.01.2011 по 01.02.2012 по взаємовідносинам з контрагентами з виконання будівельного підряду № 16-527/264-1 ТОВ «Барс-Інвест» та ТОВ «Фрегат Білд Інк» постачальником обладнання ТОВ «Барс-Будінвест» за договорами № 16-527/264-1. (Т. І а.с. 188-190)

Вказані постанови стали підставою для винесення Ленінською МДПІ у м. Луганську наказів № 390 від 28.02.2012, № 405 від 01.03.2012, № 421 від 05.03.2012, № 461 від 14.03.2012 про призначення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Віскор» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за період з 01.01.2011 по 31.12.2011 з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 31.01.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.01.2012, результати якої викладено в акті від 23.03.2012 № 328/23/24206657. (Т. І а.с.11-51).

На вказаний акт перевірки ТОВ «Віскор» подано заперечення, у зв'язку з чим наказом Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби № 147 від 03.05.2012, на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України призначено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Віскор» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за період з 01.01.2011 по 31.12.2011, податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 31.01.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.01.2012. (Т. І а.с. 187)

Посадовими особами Ленінської МДПІ у м. Луганську на підставі наказу № 147 від 03.05.2012 проведено перевірку ТОВ «Віскор», за результатами якої складено акт перевірки № 139/22/24206657 від 21.05.2012. (Т. ІІ а.с. 61-100)

Згідно вказаного акту перевірки податковим органом встановлено порушення ТОВ «Віскор» положень ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст.ст. 138, 139 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Віскор» занижено податок на прибуток всього у сумі 4030,00 грн., в т.ч. за І квартал 2011 року в сумі 272,00 грн., за ІV квартал 2011 року в сумі 3758,00 грн., а також порушення п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Віскор» занижено податок на додану вартість за січень 2011 року у сумі 57145,00 грн.

З тексту акту перевірки вбачається, що до перевірки позивачем надано всі первинні бухгалтерські документи на підтвердження правовідносин з ТОВ «Бізнес Сервіс А Плюс» та ПП «Інвест Пром». Спираючись виключно на акт ДПІ у Подільському районі м. Києва про проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Бізнес Сервіс А Плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 30.06.2011 від 20.09.2011 № 352/23-618/35017678, яким встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів у зв'язку з тим, що постановою старшого слідчого СВ Подільського РУ ГУМВС України в м. Києві від 17.05.2011 про порушення кримінальної справи за фактом підробки документів ТОВ «Бізнес Сервіс А Плюс» та фіктивного підприємництва за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 2 ст. 205 КК України. Крім того, актом Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Інвест Пром» встановлено відсутність будь-якого обладнання, автотранспортних засобів для доставки товарів та надання послуг, трудових ресурсів, складських приміщень, які необхідні для зберігання ТМЦ, що робить фактичне виконання умов угод неможливим. Згідно висновків зазначених вище актів перевірки, вбачається, що контрагентами позивача було завищено ПДВ за перевіряємий період. З тексту акту перевірки вбачається, що під час перевірки податковим органом досліджувались договори ТОВ «Віскор» з ПП «Інвест Пром» та ТОВ «Бізнес Сервіс А Плюс», первинні документи, якими підтверджено правовідносини позивача з вказаними контрагентами, документи аналітичного та синтетичного бухгалтерського обліку за даними операціями.

На підставі акта перевірки № 139/22-24206657 від 21.05.2012 Ленінською МДПІ у м. Луганську ДПС 07.06.2012 винесено податкове повідомлення-рішення № 0000102220 яким ТОВ «Віскор» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 71431,25 грн., з яких за основним зобов'язанням - 57145,00 грн., штрафні санкції - 14286,25 грн., а також податкове повідомлення-рішення № 0000112220 яким ТОВ «Віскор» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 4031,00 грн., з яких за основним зобов'язанням - 4030,00 грн., штрафні санкції - 1,00 грн., (Т. І а.с. 9, 10).

Згідно пояснень представника відповідача Рибалко Л.В., яка складала акт перевірки від 21.05.2012 № 139/22/24206657, у висновках даного акту помилково зазначено, що позивачем занижено податок на додану вартість у сумі 57145,00 грн. за січень 2011 року, у той час як фактично перевіркою встановлено заниження податку на додану вартість у сумі 57145,00 грн. за січень 2012 року, у зв'язку з чим податковим повідомленням-рішення № 0000102220 ТОВ «Віскор» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним зобов'язанням в розмірі 57145,00 грн. за січень 2012 року та нараховано штрафні санкції у розмірі 25 % від визначеного зобов'язання - 14286,25 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 02 січня 2009 року між ТОВ «Віскор» та ТОВ «Бізнес Сервіс А Плюс» укладено договір № 1, предметом якого є поставка ТОВ «Віскор» товару згідно специфікацій. Відповідно до п. 2 договору поставка товару здійснюється силами та за рахунок продавця (ТОВ «Бізнес Сервіс А Плюс»). (т. І а.с. 160-165)

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано суду податкові накладні № 4031 від 04.01.2011 на суму 745,32 грн., у т.ч. ПДВ - 124,22 грн., № 5012 від 05.01.2011 на суму 1875,84 грн., у т.ч. ПДВ - 312,64 грн., № 6012 від 06.01.2011 на суму 18817,68 грн., у т.ч. ПДВ - 3136,28 грн., № 2022 від 02.02.2011 на суму 7385,60 грн., у т.ч. ПДВ - 1230,93 грн., № 1025 від 01.02.2011 на суму 30000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 5000,00 грн., № 2033 від 02.03.2011 на суму 25448,78 грн., у т.ч. ПДВ - 4241,46 грн., № 2031 від 02.03.2011 на суму 7702,40 грн., у т.ч. ПДВ - 1283,73 грн., № 2032 від 02.03.2011 на суму 60000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 10000,00 грн., № 7031 від 07.03.2011 на суму 2016,40 грн., у т.ч. ПДВ - 336,00 грн., № 8031 від 08.03.2011 на суму 23646,00 грн., у т.ч. ПДВ - 3941,00 грн., № 9032 від 09.03.2011 на суму 3000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 500,00 грн., № 9031 від 09.03.2011 на суму 11760,00 грн., у т.ч. ПДВ - 1960,00 грн., № 11031 від 11.03.2011 на суму 20347,20 грн., у т.ч. ПДВ - 3391,20 грн., № 300411 від 30.04.2011 на суму 14731,44 грн., у т.ч. ПДВ - 2455,24 грн., № 300412 від 30.04.2011 на суму 2851,20 грн., у т.ч. ПДВ - 475,20 грн., № 310510 від 31.05.2011 на суму 31363,20 грн., у т.ч. ПДВ - 5227,20 грн., № 310511 від 31.05.2011 на суму 12984,80 грн., у т.ч. ПДВ - 2164,12 грн., № 310513 від 31.05.2011 на суму 6423,04 грн., у т.ч. ПДВ - 1070,51 грн., (Т.І а.с. 115-132), а також видаткові накладні, виписані ТОВ «Бізнес Сервіс А Плюс» на поставку продукції до ТОВ «Віскор» № БС-04013 від 04.01.2011, № БС-05011 від 05.01.2011, № БС-06012 від 06.01.2011, № БС-01025 від 01.02.2011, № БС-02022 від 02.02.2011, № БС-02033 від 02.03.2011, № БС-30046 від 30.04.2011, № БС-31055 від 31.05.2011, № БС-02032 від 02.03.2011, № БС-02031 від 02.03.2011, № БС-07031 від 07.03.2011, № БС-09032 від 09.03.2011, № БС-08031 від 08.03.2011, № БС-09031 від 09.03.2011, № БС-11031 від 11.03.2011, № БС-30045 від 30.04.2011, № БС-31056 від 31.05.2011, № БС-31057 від 31.05.2011, № БС-02031 ВІД 02.03.2011. (Т. І а.с. 96-114)

Згідно договору № 050511/УКР-2 від 05.04.2011, укладеного між ТОВ «Віскор» та ПП «Інвест Пром», останній прийняв на себе зобов'язання поставити ТОВ «Віскор» продукцію виробничо-технічного призначення згідно специфікаціям, умови поставки кожної партії продукції узгоджуються сторонами у відповідних специфікаціях. (Т. І а.с. 54)

Специфікаціями № 1 - 5 до договору № 050511/УКР-2 від 05.04.2011 передбачено, що транспортування товару з місця знаходження у постачальника до місця призначення покупцем здійснюється силами продавця та за його рахунок. (Т. ІІ а.с. 126-130)

На підтвердження виконання договору з ПП «Інвест Пром» позивачем надано суду податкові накладні № 25 від 06.05.2011 на суму 240006,00 грн., у т.ч. ПДВ - 4001,00 грн., № 232 від 25.05.2011 на суму 959,40 грн., у т.ч. ПДВ - 159,90 грн., № 50 від 06.06.2011 на суму 1035,00 грн., у т.ч. ПДВ - 172,50 грн., № 192 від 20.06.2011 на суму 4080,00 грн., у т.ч. ПДВ - 680,00 грн., № 220 від 30.06.2011 на суму 1805,40 грн., у т.ч. ПДВ - 300,90 грн., № 29 від 04.07.2011 на суму 5100,00 грн., у т.ч. ПДВ - 850,00 грн., № 48 від 12.07.2011 на суму 3420,00 грн., у т.ч. ПДВ - 570,00 грн., № 123 від 29.07.2011 на суму 8273,40 грн., у т.ч. ПДВ - 1378,90 грн., № 25 від 09.08.2011 на суму 770,40 грн., у т.ч. ПДВ - 128,40 грн., № 42 від 15.08.2011 на суму 6909,00 грн., у т.ч. ПДВ - 1151,50 грн., № 237 від 31.08.2011 на суму 3856,20 грн., у т.ч. ПДВ - 642,70 грн., (Т.І а.с. 67-77), а також видаткові накладні, виписані ПП «Інвест Пром» на поставку продукції до ТОВ «Віскор» № 110 від 31.08.2011, № 42 від 15.08.2011, № 24 від 09.08.2011, № РН-15 від 08.09.2011, № 48 від 12.07.2011, № 29 від 04.07.2011, № 121 від 29.07.2011, № 220 від 30.06.2011, № 192 від 20.06.2011, № 50 від 06.06.2011, № 232 від 25.05.2011, № РН-25 від 06.05.2011. (Т. І а.с. 55-66)

Факт оплати вартості придбаної у ПП «Інвест Пром» та ТОВ «Бізнес Сервіс А Плюс» продукції підтверджена виписками банку з розрахункового рахунку ТОВ «Віскор» (Т. І а.с. 78-95)

У якості доказів використання придбаної у ПП «Інвест Пром» та ТОВ «Бізнес Сервіс А Плюс» продукції позивачем надано картки обліку малоцінних та швидкозношувальних предметів на облік продукції, придбаної від ТОВ «Бізнес Сервіс А Плюс», інвентарні картки обліку основних засобів, придбаних у ПП «Інвест Пром». (Т. ІІ а.с. 229-245)

Операції з придбання продукції, від ПП «Інвест Пром» та ТОВ «Бізнес Сервіс А Плюс» відображено позивачем у бухгалтерському обліку за рахунку № 631. (Т. ІІ а.с. 131-138)

ТОВ «Віскор» під час розгляду даної справи подано до суду податкові декларації з податку на прибуток за 2010 рік, перший квартал 2011 року, другий квартал 2011 року, другий-третій квартали 2011 року та другий-четвертий квартали 2011 року з додатками, які своєчасно надавались податковому органу та були прийняті останнім як податкова звітність. (Т. ІІ а.с. 139-170)

До справи позивачем надано податкові декларації з податку на додану вартість з додатками № 5 розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, реєстри отриманих та виданих податкових накладних за січень - грудень 2011 року та за січень 2012 року, у якій задекларовано податковий кредит, сформований на підставі податкових накладних, виданих ПП «Інвест Пром» та ТОВ «Бізнес Сервіс А Плюс», а саме у січні 2011 року на суму 3573,14 грн., березні 2011 року - 31884,32 грн., квітні 2011 року - 2930,44 грн., травні 2011 року - 8461,84 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Бізнес Сервіс А Плюс» та у травні 2011 року на суму 4160,90 грн., червні 2011 року - 1153,40 грн., липні 2011 року - 2798,90 грн., серпні 2011 року - 1922,60 грн. та у вересні 2011 року на суму 259,63 грн. по взаємовідносинам з ПП «Інвест Пром». (Т. ІІ а.с. 171-228)

При цьому, у податковій декларації з податку на додану вартість ТОВ «Віскор» за січень 2012 року податковий кредит на підставі податкових накладних ТОВ «Бізнес Сервіс А Плюс» та ПП «Інвест Пром» не формувався.

Таким чином, висновок податкового органу про заниження ТОВ «Віскор» податку на додану вартість у сумі 57145,00 грн. за січень 2012 року за рахунок необґрунтованого формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП «Інвест Пром» та ТОВ «Бізнес Сервіс А Плюс» є безпідставним.

Суд вважає за необхідне зазначити, що Податковий кодекс України набрав чинності з 01.01.2011, однак, розділ ІІІ Податкового кодексу України «Податок на прибуток підприємств», набрав чинності з 01.04.2011 та діяв у 2011 році з урахуванням перехідних положень Податкового кодексу України. Згідно п. 2 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України з дати набрання чинності розділом III цього Кодексу платники податку на прибуток підприємств складають наростаючим підсумком та подають декларацію з податку на прибуток за такі звітні податкові періоди: другий квартал, другий і третій квартали та другий - четвертий квартали 2011 року.

У 2010 році та першому кварталі 2011 року спірні правовідносини було врегульовано Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР.

Враховуючи, що спірні правовідносини стосуються періоду дії як Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», так і Податкового кодексу України суд, у відповідності до ст. 5 КАС України, застосовує закон, чинний на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно вимог підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. За абзацом 3 пункту 5.3.9 пункту 5.3 статті Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) згідно з підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, яка сталася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунку, або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання результатів робіт (послуг).

Отже, Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що для включення понесених платником податку витрат до складу валових достатньо настання однієї із зазначених вище подій. Основною умовою віднесення суми витрат, пов'язаних з придбанням товарів, до валових є те, що отриманий товар буде використовуватись у власній господарській діяльності.

Відповідно до вимог пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту зокрема вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлені правила визначення податкового кредиту звітного періоду. Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу. Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України встановлені обов'язкові реквізити податкової накладної, тобто об'єктивні вимоги до документа.

Судом встановлено, що у межах спірних відносин товар від ПП «Інвест Пром» та ТОВ «Бізнес Сервіс А Плюс» позивачем отриманий та оплачений, по факту отримання податкової накладної сформований податковий кредит (перша подія) та валові витрати по факту отримання товару, що підтверджено даними акту перевірки, долученими до матеріалів справи первинними документами, податковими деклараціями. Отримана від ПП «Інвест Пром» та ТОВ «Бізнес Сервіс А Плюс» продукція використана в межах господарської діяльності ТОВ «Віскор».

З огляду на зазначене підстави для визначення грошових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток у податкового органу відсутні. Безпідставність збільшення грошових зобов'язань доводить безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій.

З аналізу наданих позивачем під час розгляду справи первинних документів вбачається, що досліджені господарські операції ТОВ «Віскор» з ПП «Інвест Пром» та ТОВ «Бізнес Сервіс А Плюс» мали реальний характер. Надані позивачем на підтвердження взаємовідносин з вказаними юридичними особами суду документи, що знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

На підтвердження обставин щодо нікчемності угод ТОВ «Віскор» з ПП «Інвест Пром» та ТОВ «Бізнес Сервіс А Плюс», викладених в акті перевірки № 139/22-24206657 від 21.05.2012, представником відповідача надано суду акт Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Київа № 352/23-618/35017678 від 20.09.2011 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Бізнес Сервіс А Плюс» з питань з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 30.06.2011» (Т. І а.с. 168-175), згідно якого у зв'язку з відсутністю товариства за місцезнаходженням перевірку проведено лише за даними податкової звітності. В акті наведено інформацію про формування ТОВ «Бізнес Сервіс А Плюс» податкових зобов'язань за вказаний період також і за рахунок операцій з продажу продукції ТОВ «Віскор». Висновок про порушення ТОВ «Бізнес Сервіс А Плюс» вимог податкового законодавства зроблено у зв'язку з надходженням постанови від 17.05.2011 старшим слідчим СВ Подільського РУГУМВС України в м. Києві капітаном міліції Вишневським А.В. про порушення кримінальної справи за фактом підробки документів та фіктивного підприємництва за ознаками злочинів передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 2 ст. 205 КК України.

Тобто, висновок про нікчемність угод ТОВ «Бізнес Сервіс А Плюс» зроблено податковим органом без врахування первинних документів та дослідження питання реальності здійснення господарських операцій вказаним товариством.

Крім того, незважаючи на те, що судом неодноразово витребовувалась від Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби інформація щодо результатів розслідування та судового розгляду кримінальної справи порушеної старшим слідчим СВ Подільського РУГУМВС України в м. Києві капітаном міліції Вишневським А.В. за фактом підробки документів ТОВ «Бізнес Сервіс А Плюс» та фіктивного підприємництва за ознаками злочинів передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 2 ст. 205 КК України (постанова від 17.05.2011), однак, вказана інформація податковим органом надана не була.

В силу ст. 72 КАС України не підлягають доказуванню лише обставини, встановлені судовими рішеннями та вироками у кримінальних справах, які набрали законної сили.

Таким чином, посилання представників відповідача лише на факт порушення кримінальної справи не може бути доказом незаконної діяльності ТОВ «Бізнес Сервіс А Плюс».

Аналогічна ситуація склалася також при перевірці ПП «Інвест Пром» (акт Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області № 509/236-37156752 від 28.02.2012) (Т. І а.с. 176-185)

Суд вважає, що порушення норм Податкового кодексу України в частині, що стосується оформлення господарських операцій контрагентами позивача породжує негативні наслідки саме для цих підприємств і не може впливати на право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Зазначене узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Вищенаведений висновок Європейський суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні від 18.03.2010 у справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії. При цьому у п. 23 даного рішення Європейський суд з прав людини наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника податку на додану вартість, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Втім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко констатує правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через будь-які негаразди із його контрагентом.

Позиція про те, що невиконання контрагентом свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи висловлена Верховним Судом України в постанові суду від 31 січня 2011 року в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ВІК" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Суд звертає увагу, що можлива відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності у контрагента позивача не може бути підставою для висновку про нікчемність укладених із ними договорів на підставі ст.ст. 203, 215, 216 Цивільного кодексу України. Зазначені норми законодавства не пов'язують нікчемність правочину із відсутністю умов для здійснення господарської діяльності.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, тому податковий орган з порушенням наведеної норми послався в акті на статті 203, 215 ЦК України та безпідставно дійшов до висновку про нікчемність не досліджених ним угод, недійсність яких не встановлена законом та не доведена в судовому порядку.

Такий судовий захист порушеного права юридичної особи відповідає вимогам статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд вважає, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність винесення податкового повідомлення-рішення № 0000102220 від 07.06.2012 про збільшення ТОВ «Віскор» грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 71431,25 грн. та податкового повідомлення-рішення № 0000112220 від 07.06.2012 про збільшення ТОВ «Віскор» грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 4031,00 грн., що є підставою для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Віскор» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби № 0000102220 від 07.06.2012 про збільшення ТОВ «Віскор» грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 71431,25 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби № 0000112220 від 07.06.2012 про збільшення ТОВ «Віскор» грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 4031,00 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанову складено у повному обсязі 08 лютого 2013 року.

Суддя Т.В. Смішлива