Постанова № 29151598, 04.02.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1570/6327/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2013 року м. Одеса

12год.56хв.

Зала судових засідань №19

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Аракелян М.М.

За участю секретаря - Маліновської І.В.

За участю сторін:

Від позивача: Сон К.Е. - за довіреністю б/н від 21.12.2012

Від відповідача: не з'явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ТОВ «Білгород-Дністровська паляниця» до Білгород-Дністровської ОДПІ Одеської області ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Судом розглядається адміністративна справа за позовом ТОВ «Білгород-Дністровська Паляниця», в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Білгород-Дністровської ОДПІ Одеської області ДПС від 10.10.2012р. №0000522201.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та відсутність в його діях порушень п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.201.10. ст.201, ПК України, протиправність висновку відповідача про завищення податкового кредиту по взаємовідносинам із TOB «Торгоіл групп» у сумі 319500грн, посилаючись на наступне. Відповідачем зроблено помилковий висновок про нікчемність та нереальність господарських операцій позивача з TOB «Торгоіл групп», який не відповідає дійсності; у позивача наявні всі первинні документи в підтвердження правомірності формування податкового кредиту. Отриманий товар було використано у подальшій господарській діяльності позивача. Актом перевірки не заперечуються факти укладання правочинів, підписання сторонами відповідних актів прийому-передачі виконаних робіт, а також відповідність наданих документів, у т.ч. податкових накладних законодавству. Позивач не може нести відповідальність за відповідність законодавству дій його контрагентів.

Відповідач з адміністративним позовом не погоджується та вважає його таким, що не підлягає задоволенню, посилаючись на правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, у зв'язку з встановленням порушення позивачем вимог податкового законодавства та завищення податкового кредиту за березень 2011р. у сумі 319500грн. В підтвердження зазначеного останній посилається на те, що реальність господарських операцій між ТОВ «Білгород-Дністровська аляниця» та TOB «Торгоіл групп» не підтверджена необхідними первинними документами; вказує на нікчемність правочинів між вказаними суб'єктами господарювання. Також в обґрунтування своїх висновків відповідач посилається на акт перевірки позивача від 03.09.2012р. за період з 01.04.2011р. по 31.03.2012р.

В судовому засіданні представники сторін підтримали наведені позиції по суті спору.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що в період з 14.09.2012р. по 20.09.2012р. на підставі направлення від 13.09.2012р. №726/2201, виданого Білгород-Дністровською об'єднаною державною податковою інспекцією Одеської області ДПС, згідно із п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК, проведена позапланова документальна перевірка TOB «Білгород-Дністровська паляниця» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час проведення фінансово-господарських операцій з TOB «Торгоіл групп» за період з 01.03.2011р. по 31.03.2011р.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складений акт від 27.09.2012р. №2321/22-118/31257988 «Про результати позапланової виїзної перевірки TOB "Білгород-Дністровська паляниця", код за ЄДРПОУ 31257988 з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських операцій з TOB «Торгоіл групп» за період з 01.03.2011р. по 31.03.2011р.».

В висновках акту перевірки зазначено, що перевіркою встановлено порушення ТОВ "Білгород-Дністровська паляниця" п.44.1 ст. 44, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.201.10. ст.201, ПК України, розділ 5 та п.11 підрозділу 2 розділу 20 ПК України, п.14 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України №969 від 21.12.2010р., ч.ч.1,5 ст.203, п.п.1,2 ст.215, ст.216, ст.228 ЦК України, п.3 ст.5 та п.1 ст.7 ГК України, п.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.1.2, п.2.7 Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, п.3.1, п.4.1 п. 8 розділу III, п.3.1 розділу V Наказу ДПА України від 25.01.2011р. №41, в результаті чого встановлено заниження податок на додану вартість у сумі 319500грн. за березень 2011p.

На підставі акту перевірки від 27.09.2012р. ОДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення від 10.10.2012р. №0000522201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 319500грн. та застосування штрафних санкцій на суму 1грн., у зв'язку з порушенням позивачем п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.201.10. ст.201, ПК України.

Не погоджуючись з зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду, вказуючи на його протиправність та необґрунтованість.

Суд погоджується з правовою позицією позивача виходячи з наступного.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для висновку про завищення податкового кредиту ПДВ за березень 2011р. у розмірі 319500грн., зокрема, слугувало те, що позивачем до перевірки надано, на думку перевіряючих, невичерпний перелік первинних документів в підтвердження реальності господарських операцій позивача з TOB «Торгоіл групп». Також відповідач в акті перевірки посилається на акт планової документальної виїзної перевірки TOB "Білгород-Дністровська паляниця" №2037/22-118/31257988 від 03.09.2012р. з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011р. по 31.03.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 р. по 31.03.2012 р.». Вказаним актом встановлено, що у період здійснення операцій придбання олії соняшникової нерафінованої по договору №27/03 від 21.03.2011 р. з TOB «Торгоіл групп», та передачі на комісію ПП «Діабаз 2007» згідно договору комісії №30/11 від 21.04.2011р., накази на відрядження до місця придбання, зберігання та передачі на комісію товару (пгт.Чернігівки Запорізька обл.) не оформлено, (відсутній запис у книгах наказів за 2011р.) та не надавалися довіреності на отримання товару TOB «Торгоіл групп» (відсутній запис у журналі реєстрації довіреностей за 2011 р.). а також відсутні довіреності від «Діабаз 2007» на приймання товару на комісію. ОДПІ зроблено висновок, що дослідження поетапного руху товарів, дає підстави визначити, що TOB «Білгород-Дністровська паляниця» укладено договір на придбання товарів (олія соняшникова рафінована) №27/03 від 21.03.2011 р. з TOB «Торгоіл групп», за яким не передбачалось отримання товарів TOB «Білгород-Дністровська паляниця». За результатами перевірки встановлено, що олія соняшникова, яка оприбуткована в бухгалтерському обліку підприємства, як товар фактично не утримувалась на підприємстві, у зв'язку з чим не може обліковуватись у бухгалтерському обліку як «запаси». На думку відповідача, факт придбання та продажу олії соняшникової не підтверджуються фактичним переміщенням товарів у реальному часі від продавця до покупця, зокрема: відсутні факти транспортування олії соняшникової від продавця TOB «Торгоіл групп» до покупця TOB «Білгород-Дністровська паляниця», відсутній факт транспортування від ТОВ «Білгород-Дністровська паляниця» до місця передачі товарів покупцю, відсутні дані про наявність довіреності на отримання товару від постачальників та довіреності на отримання товару комісіонером, відсутні накази на відрядження у пгт. Чернігівка Запорізької області (місце придбання, зберігання та передачі товару комісіонеру а також складання актів прийому - передачі товару).

З вказаного перевіряючими зроблено висновок, що укладання договору на придбання товарів, без фактичного наміру отримувати такі товари, свідчить про те, що такий договір укладений без розумної ділової мети, та направлений виключно на мінімізацію податкових зобов'язань із загальнодержавних податків.

З цих підстав, відповідачем зроблено висновок про те, що TOB «Білгород-Дністровська паляниця» завищено податковий кредит з ПДВ у сумі 319500грн. за березень 2011p.,у зв'язку з порушенням п.44.1 ст. 44, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.201.10. ст.201, ПК України, розділ 5 та п.11 підрозділу 2 розділу 20 ПК України, п.14 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України №969 від 21.12.2010р., ч.ч.1,5 ст.203, п.п.1,2 ст.215, ст.216, ст.228 ЦК України, п.3 ст.5 та п.1 ст.7 ГК України, п.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.1.2, п.2.7 Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, п.3.1, п.4.1 п. 8 розділу III, п.3.1 розділу V Наказу ДПА України від 25.01.2011р. №41.

Однак на думку, такі висновки відповідача є неправомірними з огляду наступного.

Судом встановлено, що відносини між ТОВ «Білгород-Дністровська паляниця» та TOB «Торгоіл групп» ґрунтувались на укладеному договорі поставки №27/03 від 21.03.2011р., згідно якого TOB «Білгород-Дністровська паляниця» приймає та оплачує TOB «Торгоіл групп» олію соняшникову нерафіновану (надалі-товар), у складі, найменуванню, цінам та в кількості вказаних у відповідних специфікаціях, оформлених у виді додатків які є невід'ємною частиною договору. Згідно Специфікації №1 від 21.03.2011р. постачальник зобов'язується надати у власність, а покупець прийняти та оплатити наступний товар: олія соняшникова нерафінована 180 тн. по ціні за 1 тн. без ПДВ - 8 875.0 гри. на суму 1917000грн., у т.ч. ПДВ - 319500грн. Умови поставки EXW - Запорізька обл., Чернігівський р-н, смт. Чернигівка, вул.Репина -29. відповідно до правил Інкотермс в редакції 2000 р.; термін поставки до 30.04.2011р.

Пунктом 3.2. Договору передбачено, що право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця з моменту підписання товаророзпорядчих документів (накладної). Пунктом 2.1. Договору передбачено, що розрахунки за постачаємий Постачальником товар здійснюються Покупцем в національній валюті України гривні, по факту поставки не пізніше 120 (сто двадцяти) календарних днів з моменту переходу права власності на товар, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.

TOB «Торгоіл групп» передало, а TOB «Білгород-Дністровська Паляниця» прийняло олію соняшникову нерафіновану в кількості 180 тон на загальну суму: 1917000грн. у т.ч. ПДВ 319500грн. відповідно до наступних видаткових накладних: №РН-0000015 від 23.03.2011р. на суму - 280 95грн.; №РН-0000020 від 24.03.2011р. на суму - 338 031грн.; №РН-0000021 від 25.03.2011р. на суму - 358159грн.; №РН-0000022 від 25.03.2011р. на суму - 421740грн.; №РН-0000027 від 27.03.2011р. на суму - 280095грн.; №РН-0000028 від 29.03.2011р. на суму - 238879грн.

За придбаний товар TOB «Білгород-Дністровська паляниця» перераховано грошові кошти контрагенту - TOB «Торгоіл групп» 11.05.2011 р. на суму 1630000грн.(банківська виписка - 00198) та 16.05.2011р. - 155000грн. (банківська виписка - 00207). Також TOB «Білгород-Дністровська паляниця» був виданий простий вексель серії АА 1448552 від 5 серпня 2011р. номінальною вартістю 132000грн.

За Договором зберігання №3-1-03/11 від 21.03.2011р., укладеним між TOB «Торгоіл групп» та TOB «Білгород-Дністровська Паляниця», вказаний товар у загальній кількості 180 тон було передано на зберігання TOB «Торгоіл групп», про що складено відповідні акти приймання майна на зберігання. Місце зберігання товару: виробничі потужності TOB «Торгоіл групп» - 71202, Запорізька обл., Чернігівський район, смт. Чернігівка, вул. Репіна, 29. В наступному вказаний товар було повернуто поклажедавцеві згідно актів приймання (повернення) майна на зберігання №1-№4.

Про надання послуг зберігання між сторонами підписано акт надання-приймання робіт (надання послуг) від 06.09.2011р. №ОУ-0000033.

Наведене свідчить про реальний характер господарських операцій, що мали місце на підставі договору №27/03 від 21.03.2011р.

TOB «Торгоіл групп» виписані наступні податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит за березень 2011р.: №10 від 23.03.2011р. на суму 280095грн., у т.ч. ПДВ - 46682,5 грн.; №22 від 24.03.2011р. на суму 338031грн., у т.ч. ПДВ - 56338,5грн.; №16 від 25.03.2011р. на суму 358159,5грн. у т.ч. ПДВ 59693,25грн.; №17 від 25.03.2011р. на суму 421740грн., у т.ч. ПДВ - 70290грн.; №23 від 28.03.2011р. на суму 280095грн., у т.ч. ПДВ - 46682,5грн.; №24 від 29.03.2011р. на суму 238879,5грн., у т.ч. ПДВ- 39813,25грн.

Первинні документи, що підтверджують товарність господарських операцій з придбання позивачем олії, а також виникнення права на віднесення сум сплаченого ПДВ до складу податкового кредиту, залучені до матеріалів справи та підтверджують реальність господарських операцій позивача з визначеним в акті перевірки контрагентом, та обґрунтованість віднесення спірної суми ПДВ до податкового кредиту.

Також позивачем надані докази використання отриманих товарів в власній господарській діяльності. Так, 21.04.2011р. TOB «Білгород-Дністровська паляниця» та ПП «Діабаз-2007» уклали Договір комісії №30/11 від 21.04.2011р. та специфікацію №1 від 21.04.2011р. до вказаного Договору згідно яких, позивач передав на комісію ПП «Діабаз-2007» товар - олію соняшникову у кількості 180тн для реалізації на експорт. Вказаний товар був переданий ПП «Діабаз-2007» (комісіонер) комітентом (TOB «Білгород-Дністровська паляниця») за адресою розташування складу (Запорізька область, Чернігівський район, с.м.т.Чернігівка, вул.Репіна,29) на підставі актів приймання-передачі №1 від 29.04.2011р. №2 від 04.05.2011р., №3 від 03.05.2011р., №4 від 06.05.2011р. з посвідченнями про якість. Товар транспортований на замовлення ПП «Діабаз-2007» з смт.Чернігівка до м.Миколаїв, надання транспортних послу підтверджується актами виконаних робіт та копіями товарно-транспортних накладних, залученими до матеріалів справи. З метою виконання Договору комісії ПП «Діабаз-2007» уклало зовнішньоекономічний контракт з компанією OREXIM LIMITED, згідно якого ПП «Діабаз-2007» продало OREXIM LIMITED олію соняшникову нерафіновану, на умовах вказаного контракту; в подальшому як комісіонер звітувало перед ТОВ про виконання договору комісії та перерахувало грошові кошти в оплату проданого за дорученням позивача товару нерезиденту.

Чинність та відповідність законодавству вказаних вище первинних документів, відповідачем ні в акті перевірки, ні під час судового розгляду не заперечувалась.

Згідно з пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту встановлений статтею 198 ПК України.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Включена позивачем до складу податкового кредиту у декларації з ПДВ за березень 2011р. сума 319500грн. - спірна сума податку на додану вартість на відповідну дату була підтверджена наявними в матеріалах справи податковими накладними, які були виписані TOB «Торгоіл групп» згідно п.201.1 ст.201 ПК України, відповідно до якого платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються певні реквізити.

Відповідно до пунктів 201.4, 201.6, 201.8, 201.10 ст.201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно пунктів 1, 6.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011р. №1379, податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у цьому пункті. Податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Будь-яких зауважень стосовно статусу TOB «Торгоіл групп» як платника ПДВ на час виписки податкових накладних в акті перевірки позивача не міститься.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для висновку про безтоварний характер господарських операцій за договором поставки товарів 27/03 від 21.03.2011р. стали, зокрема, висновки встановлені актом №2037/22-118/31257988 від 03.09.2012р. Однак вказані посилання відповідача є необґрунтованими з огляду на те, що цим актом охоплено період з 01.04.2011р. по 31.03.2012р., в той час як спірні висновки ОДПІ стосовно господарських операцій з TOB «Торгоіл групп» стосуються тільки березня 2011р.

Відповідно до ст.3 ГК України господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Згідно Національного класифікатора України, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 26.12.2005р. №375 (з наступними змінами і доповненнями), економічна діяльність - це процес виробництва продукції (товарів, послуг), який здійснюється з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічна діяльність характеризується витратами на виробництва, процесом виробництва та випуску продукції.

Згідно ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтями 626, 629 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ч.1 та ч.5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Судом встановлено, що укладений між ТОВ «Білгород-Дністровська паляниця» та TOB «Торгоіл групп» договір не є недійсними в силу вказівки на це в законі, відсутні судові рішення про визнання його недійсним, реальність господарських операцій за цим договором підтверджується первинними документами в матеріалах справи.

Правова позиція суду з питань нікчемності договору враховує те, що згідно із п.18 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Позивач та його контрагент TOB «Торгоіл групп» належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог законодавства оформили первинні документи бухгалтерської та податкової звітності.

Згідно п.5.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

Відповідно до п.6 Порядку №984 факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В акті перевірки ТОВ «Білгород-Дністровська Паляниця» не обґрунтовано згідно з вимогами Порядку, в чому полягає порушення позивачем п.п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198, 201.10 ст.201 ПК України з посиланням на первинні або інші документи бухгалтерського та податкового обліку, тому цей акт оцінюється судом за правилами ст.86 КАС України як доказ, що не підтверджує наявність такого порушення у зв'язку з включенням ТОВ «Білгород-Дністровська паляниця» до складу податкового кредиту спірної суми ПДВ по господарським операціям з TOB «Торгоіл групп».

При цьому, посилання на відсутність довіреностей на отримання товару, довіреностей на приймання товару на комісію та доказів в підтвердження факту транспортування товару не приймаються судом до уваги, у зв'язку з тим, що це не свідчить про відсутність фактичного придбання товару, оскільки відносини щодо зберігання товару та передачі його на комісію належним чином оформлені та підтверджені відповідними первинними документами.

Суд зазначає, що позивачем в повному обсязі підтверджено первинними документами реальний характер господарських операцій з придбання олії соняшникової у TOB «Торгоіл групп» у березні 2011р., а також подальше використання товару у власній господарській діяльності в межах оподаткованих операцій.

Заперечуючи проти позову, відповідач не наводить на спростування доводів позивача інших ніж зазначені в акті, обставин та міркувань, які суд вважає безпідставними припущеннями.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи безпідставність та необґрунтованість висновку про порушення ТОВ «Білгород-Дністровська паляниця» вимог п.198.2, п.198.3, 198.6 ст.198, 201.10 т.201 ПК України, завищення податкового кредиту з ПДВ за березень 2011р. на суму 319500грн., відсутність доказів на підтвердження наголошених ДПІ обставин, беручи до уваги наявність первинних документів та інших доказів на підтвердження реальності господарських операцій за договором з TOB «Торгоіл групп», суд дійшов висновку про протиправність оскарженого податкового повідомлення-рішення, що є підставою для його скасування і задоволення позову ТОВ «Білгород-Дністровська паляниця» у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ТОВ «Білгород-Дністровська паляниця» до Білгород-Дністровської ОДПІ Одеської області ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Білгород-Дністровської ОДПІ Одеської області ДПС від 10.10.2012р. №0000522201.

Стягнути з Державного бюджету на користь ТОВ «Білгород-Дністровська паляниця» судовий збір у розмірі 2146 (дві тисячі сто сорок шість)грн.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено та підписано 04.02.2013р.

Суддя /підпис/ М.М. Аракелян

З оригіналом згідно:

Суддя М.М. Аракелян

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Білгород-Дністровської ОДПІ Одеської області ДПС від 10.10.2012р. №0000522201.

Стягнути з Державного бюджету на користь ТОВ «Білгород-Дністровська паляниця» судовий збір у розмірі 2146 (дві тисячі сто сорок шість)грн.

04 лютого 2013 року

.