Рішення № 29150877, 10.12.2012, Залізничний районний суд м. Сімферополя

Справа № 0107/6273/2012

Провадження по справі 2/0107/1872/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" грудня 2012 р. Залізничний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого, судді - Воробйової С.О.,

при секретарі - Жабенко І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи по справі: Залізничний районний відділ у м. Сімферополі Головне Управління Державної міграційної служби України в АР Крим, Виконавчий комітет Сімферопольської міської ради в особі Служби у справах дітей, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, та зняття з реєстраційного обліку, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи по справі: Залізничний районний відділ у м. Сімферополі Головне Управління Державної міграційної служби України в АР Крим, Виконавчий комітет Сімферопольської міської ради в особі Служби у справах дітей, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання відповідачів такими, що втратили право користування жилим приміщенням - 1/4 часткою жилого будинку з надвірними побудовами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та зобов'язання Залізничного районного відділу у м. Сімферополі Головне Управління Державної міграційної служби України в АР Крим зняти відповідачів з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1, мотивуючи позовні вимоги тим, що йому на праві спільної часткової власності належить вищезазначена 1/4 частка житлового будинку з надвірними побудовами по АДРЕСА_1. Підставою для виникнення права власності є свідоцтво про право на спадщину за реєстром №1-419 від 27.02.2007 року. Крім позивача та його дружини ОСОБА_8 у даному будинку зареєстровані його двоюрідна сестра ОСОБА_2 з чоловіком ОСОБА_7, його двоюрідна сестра ОСОБА_3 та його тітка ОСОБА_4 Протягом останніх 10 років ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_3 у спірному будинку не проживають, особистих речей у ньому не мають, не сплачують комунальні послуги та не беруть участі у його утриманні, мають власне житло, проте із зазначеного будинку самостійно зніматися з реєстрації не бажають. ОСОБА_4 постійно проживає у своєї дочки ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_2. З наведених підстав, посилаючись на ст.ст. 317, 319, 383, 386, 391, 405 ЦК України, ст.ст. 71 ,72, 150, 155 ЖК України позивач просив суд задовольнити його позовні вимоги.

Ухвалою суду від 20.09.2012 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, залучено Виконавчий комітет Сімферопольської міської ради в особі Служби у справах дітей, а також уточнено найменування третьої особи - Сектору громадянства імміграції і реєстрації фізичних осіб Залізничного РВ СМУ ГУМВС України в АР Крим та визначено, що третьою особою по справі є Залізничний районний відділ у м. Сімферополі Головне Управління Державної міграційної служби України в АР Крим (а.с.69-70).

Ухвалою суду від 06.11.2012 року до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, залучено ОСОБА_5, ОСОБА_6(а.с.113-114).

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги по тих же підставах та просили суд задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечували проти задоволення заявлених позовних вимог позивача, просили у задоволенні позову відмовити за необґрунтованістю, зазначаючи, що дійсно не проживають у спірному домоволодінні - ОСОБА_2, ОСОБА_7 приблизно з 2007 року, а ОСОБА_3 - з 2004 року, оскільки там не має належних умов для проживання через вогкість ті брак місця, іншого житла не мають.

Відповідач ОСОБА_4 та її представник у судовому засіданні також заперечували проти задоволення заявлених позовних вимог позивача, просили у задоволенні позову відмовити за необґрунтованістю,посилаючись на те, що ОСОБА_4 постійно проживає у спірному домоволодінні з 1980 року по теперішній час, виїжджала з домоволодіння лише на місяць після смерті чоловіка, оскільки потребувала стороннього догляду, іншого житла не має.

Представник третьої особи по справі - Залізничного районного відділу у м. Сімферополі Головне Управління Державної міграційної служби України в АР Крим у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав на адресу суду заяву про розгляд справи за його відсутності та відповідно до вимог діючого законодавства України.

Представник третьої особи по справі - Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради в особі Служби у справах дітей у судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала до суду заяву про розгляд справи за його відсутності та відповідно до вимог діючого законодавства України з урахуванням інтересів малолітніх дітей відповідачів.

Третя особа по справі - ОСОБА_5 у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність. У судовому засіданні 27.11.2012 року не заперечував проти задоволення позовних вимог позивача, пояснивши, що відповідачі у спірному домоволодінні не проживають приблизно з 2009 року.

Третя особа по справі - ОСОБА_6 у судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

Заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню по наступних підставах.

Частиною 1 ст.11 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

За положеннями ст.383 ЦК України та ст.150 ЖК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Обмеження чи втручання у право власника можливе лише на підставах, передбачених законом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником 1/4 частки житлового будинку з надвірними побудовами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 27.02.2007 року, зареєстрованого в реєстрі за №1-419, посвідченого державним нотаріусом Другої Сімферопольської державної нотаріальної контори Доброжанським А.В., що підтверджується також витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно Сімферопольського міського бюро реєстрації і технічної інвентаризації №14058888 від 29.03.2007 року (а.с.6, 7).

Згідно відповіді на запит суду КРП «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» №12994/23 від 25.10.2012 року право власності на об'єкт нерухомого майна по АДРЕСА_1 зареєстровано: 1/2 частка об'єкта нерухомості - за ОСОБА_5 на підставі договору дарування частки будинку від 10.09.2001 року, реєстр №1-2931, посвідченого державним нотаріусом Третьої Сімферопольської державної нотаріальної контори АР Крим Чернявською Н.А.; 1/4 частка об'єкта нерухомості - за ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу частки будинку від 10.01.2006 року, реєстр №13, посвідченого приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу АР Крим ОСОБА_12; 1/4 частка об'єкта нерухомості - за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 27.02.2007 року, реєстр №1-419, виданого державним нотаріусом Другої Сімферопольської державної нотаріальної контори АР Крим Добржанським О.В. (а.с.105).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_4 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується відповідними записами в домовій книзі для прописки громадян (а.с.37-51).

При цьому, належних доказів на підтвердження проживання та реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 неповнолітніх дітей відповідачів, а саме: ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_15,ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_17, ІНФОРМАЦІЯ_5, відповідачами, на порушення вимог ст.60 ЦПК України, не надано та судовим розглядом не добуто.

Відповідно до ч.1 ст.156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), що йому належить користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було угоди про порядок користування цим приміщенням. До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать дружина, їх діти і батьки. Членами сім'ї власника будинку (квартири) може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з власником будинку (квартири) і ведуть з ним спільне господарство.

Згідно з ч.1 ст.405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Аналіз змісту вказаних правових норм дає підстави для висновку про те, що право члена сім'ї власника житлового будинку користуватися цим житлом існує лише за наявності у власника права приватної власності на це майно.

Оскільки житлові права членів сім'ї власника житлового будинку (квартири) є похідними від прав власника цього будинку, то припинення права власності особи на будинок припиняє право членів її сім'ї на користування цим будинком.

Однією з підстав припинення права власності відповідно до ст.346 ЦК України є смерть власника.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідачі не є членами сім'ї позивача, що також не спростовувалось ними у судовому засіданні, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача в частині визнання відповідачів такими, що втратили право користування жилим приміщенням - 1/4 часткою жилого будинку з надвірними побудовами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Не спростовують наведених висновків суду й пояснення допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_18, ОСОБА_19 та ОСОБА_20

Також, згідно з ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до вимог ч.2 ст.16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право.

Частиною 3 цієї ж статті також передбачено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 3 Закону України «Про свободу пересування і вільний вибір місця проживання в Україні» №1382-ІV від 11 грудня 2003 року визначено, що реєстрація це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.

Частиною 1 ст.7 цього ж Закону передбачено, що зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Отже, реєстрація особи в належному фізичній особі будинку є лише офіційним документальним підтвердженням місця його проживання і не може вважатися дією, яка порушує право власності позивача на цей будинок, а припинення реєстрації за рішенням суду можлива лише у разі втрати такою особою права на користування цим жилим приміщенням, за однією з підстав, передбачених законом.

Таким чином, виходячи зі змісту зазначеної норми права, поняття «зняття з реєстрації» нерозривно пов'язане з поняттям «житлові права», у зв'язку з чим, враховуючи, що судом задоволені позовні вимоги позивача про визнання відповідачів такими, що втратили право користування жилим приміщенням - 1/4 часткою жилого будинку з надвірними побудовами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про зобов'язання Залізничного районного відділу у м. Сімферополі Головне Управління Державної міграційної служби України в АР Крим зняти відповідачів з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1 також підлягають задоволенню.

Враховуючи усе вищевикладене у сукупності, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи по справі: Залізничний районний відділ у м. Сімферополі Головне Управління Державної міграційної служби України в АР Крим, Виконавчий комітет Сімферопольської міської ради в особі Служби у справах дітей, ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, та зняття з реєстраційного обліку підлягає задоволенню у повному обсязі.

Суд не вирішує питання про розподіл судових витрат між сторонами, оскільки позивач на цьому не наполягав.

На підставі викладеного, ст.ст.16, 321, 383, 391, 346, 405 ЦК України, ст.ст.150, 156 ЖК України, ст.ст. 3,7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» №1382-ІV від 11 грудня 2003 року, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 61, 209, 212-215, 218, 294 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_4 такими, що втратили право користування жилим приміщенням - 1/4 часткою жилого будинку з надвірними побудовами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Зобов'язати Залізничний районний відділ у м. Сімферополі Головне Управління Державної міграційної служби України в АР Крим зняти ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_4 з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Залізничний районний суд м. Сімферополя АР Крим шляхом подачі у 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: