Рішення № 29146597, 28.09.2012, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 2-1280/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2012 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючої - судді Нізік О.В.

при секретарі Гальчанській Н.М.

за участю: представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську цивільну справу за позовом прокурора Красногвардійського району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради до ОСОБА_2, третя особа: виконавчий комітет Красногвардійської районної у місті Дніпропетровську ради про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до територіальної громади в особі Дніпропетровської міської ради, виконавчого комітету Красногвардійської районної у місті Дніпропетровську ради про дозвіл збереження самовільно побудованого обєкта нерухомості побутового обслуговування населення «Кіоск з ремонту взуття»та визнання права власності на нього, визнання права оренди земельної ділянки у розмірі 0,001 га, -

в с т а н о в и в:

12 листопада 2010 року прокурор Красногвардійського району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради звернувся до суду з вищевказаним позовом. В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року №З рп/99 прокурори та їх заступники мають право звертатися до суду з позовними заявами в інтересах держави. Оскільки «інтереси держави»є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному окремому випадку самостійно визначає, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах»означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади. Згідно зі ст.12 Земельного кодексу України до повноважень міських рад належить, у тому числі розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до Кодексу; вирішення земельних спорів на підставі п.12 розділу X Перехідних положень ЗК України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів здійснюють відповідні міські ради. Таким чином, у силу вищезазначених норм Закону, ст.ст.16, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»Дніпропетровській міській раді, як органу місцевого самоврядування, надано у даних правовідносинах повноваження органу виконавчої влади. Порушення інтересів держави полягає в тому, що ОСОБА_2 самовільно зайняв земельну ділянку та використовує її, у той час як відповідно до ст. 317 Цивільного кодексу України тільки власнику належить право володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном. Головним управлінням Держкомзему у Дніпропетровській області 30.10.2010 року видано припис № 266 ОСОБА_2 про усунення вчинення вимог юго законодавства у 30 денний строк та постановою про накладення адміністративного стягнення № 129 від 30.10.2010 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Згідно з розрахунком розміру шкоди, заподіяної ОСОБА_2 внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, яка розташована на території м. Дніпропетровськ, в районі будинку № 36 по вул. Кедрина становить 530,10 грн. На даний час ОСОБА_2 будь-які встановлені законодавством України дозвільні документи, що підтверджують право користування або володіння земельною ділянкою, а також розміщення кіоску на відповідній території, не пред'явлено. Просив повернути ОСОБА_2 самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0010 га, розташовану по вул. Кедрина у районі будинку 1 у м. Дніпропетровську, державі в особі Дніпропетровської міської ради, привівши її у придатний для використання стан шляхом знесення розміщеного на ній кіоску, стягнути з ОСОБА_2 кошти в сумі 530,10 грн., заподіяної шкоди в наслідок самовільного зайняття зазначеної земельної ділянки на користь держави в особі Дніпропетровської міської ради.

04 жовтня 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом. В обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на те, що на земельній ділянці розміром 0,001 га, розташованій у дворі житлового будинку № 36 по вул. Кедрина в м. Дніпропетровську для побутового обслуговування у порядку ст. 11 ЗК України Виконкомом Красногвардійського районного у місті Дніпропетровську йому, як підприємцю та спеціалісту по ремонту та шиттю взуття, дозволив в березні 2009 року встановити кіоск по ремонту взуття з подальшим оформленням на даний обєкт нерухомості побутового обслуговування населення в Дніпропетровській міській раді правовстановлюючих документів. 21 жовтня 2010 року він звернувся до Дніпропетровського міського голови ОСОБА_3 з заявою, якою просив даний обєкт побутового обслуговування населення зареєструвати на його імя, а в заяві від 29.12.2010 року просив на спірній кіоск по ремонту взуття оформити правовстановлюючі документи. На підставі його заяви та висновку експертизи Придніпровського ЕТЦ він отримав дозвіл на період з 16.03.2009 по 16.03.2014 р. на постачання електроенергії на даний обєкт побутового обслуговування населення «Кіоск по ремонту взуття», 16 лютого 2009 року між ним та ЗАТ «Енергообслуговуюча компанія «Дніпрообленерго»був укладений договір на постачання електроенергії також він уклав договір з ТОВ «Грінко Дніпро»про надання послуг з вивозу та знищенню твердих побутових відходів. Укладені вище договори є доказом того, що він здійснює підприємницьку діяльність по побутовому обслуговуванню населення на зомельній ділянці, відведеній Виконкомом Красногвардійського районного в місті Дніпропетровську раді, оформлення правовстановлюючих документів на яку затягуються з вини Дніпропетровської міської ради. Спірний кіоск «Ремонт взуття»знаходиться в нормальному стані, відповідає Госстандарту категорії К 1 та може експлуатуватися відповідно функціонального призначення, стан пожежної безпеки забезпечує відповідну експлуатацію та останній експлуатується без порушення санітарних норм та норм пожежної безпеки. Просив дозволити зберегти самовільно побудований кіоск «Ремонт взуття», розташований біля житлового будинку № 36 по вул.. Кедріна в м. Дніпропетровську та визнати за ним право власності на даний обєкт нерухомості, визнати за ним право оренди земельної ділянки площею 0,001 га під сохранний обєкт нерухомості кіоску «Ремонт взуття», розташованого біля житлового будинку № 36 по вул. Кедрина в м. Дніпропетровську.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі, в задоволенні зустрічного позову просив відмовити.

У судовому засіданні відповідач позовні вимоги не визнав, просив в їх задоволенні відмовити, натомість задовольнити зустрічні позовні вимоги.

Представники Дніпропетровської міської ради, виконавчого комітету Красногвардійської районної у місті Дніпропетровську ради у судове засідання не зявилися.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Прокурора Красногвардійського району м. Дніпропетровська підлягають частковому задоволенню, заявлені зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Як встановлено у судовому засіданні, згідно акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 28.10.2010 року Головного управляння Держкомзему у Дніпропетровській області земельна ділянка загальною площею 0,0010 га (за результатами вимірів мірною стрічкою) за адресою: м. Дніпропетровськ, в районі буд. №36 по вул. Кедрина використовується ОСОБА_2 під розміщення кіоску по ремонту взуття. Однак вищезазначена земельна ділянка використовується за відсутністю відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) та за відсутністю вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки (а.с. 3).

Відповідно до Акту обстеження земельної ділянки від 28 вересня 2010 року Головного управляння Держкомзему у Дніпропетровській області земельна ділянка загальною площею 0,0010 га (за результатами вимірів мірною стрічкою) за адресою: м. Дніпропетровськ, в районі буд. №36 по вул. Кедрина використовується ОСОБА_2 під розміщення кіоску по ремонту взуття. Однак вищезазначена земельна ділянка використовується за відсутністю відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) та за відсутністю вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки (а.с. 4).

30 вересня 2010 року Головним управлінням Держкомзему у Дніпропетровській області видано ОСОБА_2 припис № 266 про усунення вчиненого порушення вимог чинного законодавства у 30 денний строк (а.с. 5)

Згідно з розрахунком розміру шкоди, заподіяної ОСОБА_2 внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, яка розташована на території м. Дніпропетровськ, в районі будинку № 36 по вул. Кедрина становить 530,10 грн., що суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача (а.с. 6).

Постановою № 129 про накладення адміністративного стягнення від 30.10.2010 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а.с. 7).

Протоколом про адміністративне правопорушення № 000151 від 30 вересня 2010 року встановлено, що 28 вересня 2010 року земельна ділянка загальною площею 0,0010 га (за результатами вимірів мірною стрічкою) за адресою: м. Дніпропетровськ, в районі буд. №36 по вул. Кедрина використовується ОСОБА_2 під розміщення кіоску по ремонту взуття. Однак вищезазначена земельна ділянка використовується за відсутністю відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) та за відсутністю вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, що є порушенням ст. ст. 125, 126 Земельного Кодексу України (а.с. 8).

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом або за результатами аукціону.

Згідно зі ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про державний контроль за використанням та охороною земель», самовільне зайняття земельної ділянки це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Частиною 9 ст. 37 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» зазначено, що виконання будівельних робіт без відповідного документа, який надає право виконувати такі роботи, вважається самочинним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Згідно ч. 9 ст. 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», виконання будівельних робіт без відповідного документа, який надає право виконувати такі роботи, вважається самочинним будівництвом і тягне за собою відповідальністю згідно із законом.

Відповідно до ст. 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм, є неможливою, посадова особа відповідної інспекції державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, інспекція державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням. За рішенням суду самочинно збудований об'єкт підлягає знесенню з компенсацією витрат, пов'язаних із знесенням об'єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.

Згідно ст. 212 Земельного Кодексу України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

У відповідності до вимог ст. 331 ЦК України, право власності на новостроєне нерухоме майно (житлові будинки, споруди, будівлі, тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом встановлено прийняття нерухомого майна в експлуатацію, право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 376 ЦК України, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Як вбачається з фактичних обставин справи, для зведення спірного кіоску відповідачем не були отримані відповідні дозволи та узгодження, а також ним не була складена проектна документація. Крім того, цей об'єкт був зведений ним на самовільно зайнятій земельній ділянці, що у подальшому не була відведена йому під вже збудоване майно. З урахуванням викладеного спірний кіоск є самовільною побудовою у розумінні ст. 376 ЦК України, а тому суд вважає за необхідне позовні вимоги прокурора Красногвардійського району задовольнити частково, а саме: зобовязати ОСОБА_2 повернути самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0010 га, розташовану по вулиці Кедрина у районі будинку № 1 у місті Дніпропетровську державі в особі Дніпропетровської міської ради, шляхом знесення розміщеного на ній кіоску, особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок; стягнути з ОСОБА_2 на користь держави в особі Дніпропетровської міської ради (Управління державного казначейства у Дніпропетровській області р/р 31519921700002, МФО 805012, ЄДРПОУ 23928791) суму у розмірі 530 грн. 10 коп. в рахунок відшкодування заподіяної шкоди в наслідок самовільного зайняття земельної ділянки 0,0010 га, розташованої по вулиці Кедрина у районі будинку № 1 у місті Дніпропетровську; стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати у сумі 171 грн. 00 коп. з яких: витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн. 00 коп. та судовий збір у сумі 51 грн. 00 коп. В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 щодо дозволу зберегти самовільно побудований кіоск «Ремонт взуття», розташований біля житлового будинку № 36 по вул. Кедрина в м. Дніпропетровську та визнати за ним право власності на даний обєкт нерухомості, визнати за ним право оренди земельної ділянки площею 0,001 га під сохранний обєкт нерухомості кіоску «Ремонт взуття», розташованого біля житлового будинку № 36 по вул. Кедрина в м. Дніпропетровську відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до положень ст. 10 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, враховуючи результат розгляду справи, суд вважає за необхідне сягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати у сумі 171 грн. 00 коп. з яких: витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн. 00 коп. та судовий збір у сумі 51 грн. 00 коп., а понесені ОСОБА_2 судові витрати прии зверненні до суду з зустрічним позовом у сумі 250 грн. 00 коп. віднести за його рахунок.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 116, 125, 212 ЗК України, ст. 376 УК України, ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності»ст. 10, 11, 15, 88, 209, 212, 214-216, 218, ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги прокурора Красногвардійського району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради до ОСОБА_2, третя особа: виконавчий комітет Красногвардійської районної у місті Дніпропетровську ради про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки задовольнити частково.

Зобовязати ОСОБА_2 повернути самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0010 га, розташовану по вулиці Кедрина у районі будинку № 1 у місті Дніпропетровську державі в особі Дніпропетровської міської ради, шляхом знесення розміщеного на ній кіоску особою, яка здійснила самочинне будівництво, або за її рахунок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави в особі Дніпропетровської міської ради (Управління державного казначейства у Дніпропетровській області р/р 31519921700002, МФО 805012, ЄДРПОУ 23928791) суму у розмірі 530 грн. 10 коп. в рахунок відшкодування заподіяної шкоди в наслідок самовільного зайняття земельної ділянки 0,0010 га, розташованої по вулиці Кедрина у районі будинку № 1 у місті Дніпропетровську.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати у сумі 171 грн. 00 коп. з яких: витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн. 00 коп. та судовий збір у сумі 51 грн. 00 коп.

В решті заявлених позовних вимог прокурора Красногвардійського району м. Дніпропетровська відмовити.

В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до територіальної громади в особі Дніпропетровської міської ради, виконавчого комітету Красногвардійської районної у місті Дніпропетровську ради про дозвіл збереження самовільно побудованого обєкта нерухомості побутового обслуговування населення «Кіоск з ремонту взуття»та визнання права власності на нього, визнання права оренди земельної ділянки у розмірі 0,001 га відмовити у повному обсязі.

Понесені ОСОБА_2 судові витрати у сумі 250 грн. 00 коп. віднести за його рахунок.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення суду.

Суддя О. В. Нізік