Ухвала суду № 29145783, 06.02.2013, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Провадження № 22-ц/778/532/13 Головуючий у 1 інстанції:Геєць Ю.В.

Суддя-доповідач: Спас О.В.

У Х В А Л А

Іменем України

06 лютого 2013 року м. Запоріжжя.

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Спас О.В.,

суддів: Бабак А.М.,

Полякова О.З.,

при секретарі Бабенко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 10 вересня 2012 року

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2012 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В позові зазначав, що 07 лютого 2007 року між банком та відповідачем був укладений кредитний договір № DN81AR00000009, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит у вигляді непоновлюваної кредитної лінії у розмірі 95 122,00 грн. на наступні цілі: 84 000,00 грн. на купівлю автомобіля, 4 368,00 грн. на сплату страхових платежів на строк до 04 лютого 2008 року, 34,00 грн. на оплату послуг за надання інформації регістратору та витрати на реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, 6 720,00 грн. сплата винагороди за надання фінансового інструменту зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,75 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом і комісії у розмірі 0,50 % від суми використаних кредитних коштів щомісячно в період сплати з кінцевим терміном повернення кредиту - 06 лютого 2014 року включно. На порушення умов договору позичальник взяті на себе зобов'язання належним чином не виконував, в результаті чого станом на 20 січня 2012 року мав заборгованість перед банком за кредитним договором в сумі 121900,01 грн., яка складається з наступного: 65506,47 грн. - заборгованість за кредитом, в т.ч. прострочена заборгованість за тілом кредиту - 20 802,95 грн.; 34880,46 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом,

в т.ч. прострочена заборгованість за відсотками - 34619, 69 грн.; 5707,32 грн. - прострочена заборгованість по комісії; 15279,55 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором за період з 01 лютого 2010 року по 20 січня 2012 року.

Просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором від 07 лютого 2007 року № DN81AR00000009 у розмірі 121900,01 грн. та судові витрати.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 10 вересня 2012 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 зазначає, що вважає рішення ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних відмовити.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

В засідання апеляційного суду відповідач не явився, незважаючи на те, що був належним чином і у передбачений законом строк повідомлений про час і місце розгляду справи, що вбачається з рекомендованого поштового повідомлення про вручення судової повістки, що у відповідності до ч.2 ст.305 ЦПК України надає підстави для розгляду справи за його відсутності.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлені наступні обставини.

07 лютого 2007 року сторонами укладений кредитний договір №DN81AR00000009, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит у вигляді непоновлюваної кредитної лінії у розмірі 95 122,00 грн. на наступні цілі: 84 000,00 грн. на купівлю автомобіля, 4 368,00 грн. на сплату страхових платежів на строк до 04 лютого 2008 року, 34,00 грн. на оплату послуг за надання інформації регістратору та витрати на реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, 6 720,00 грн. сплата винагороди за надання фінансового інструменту зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,75 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом і комісії у розмірі 0,50 % від суми використаних кредитних коштів щомісячно в період сплати з кінцевим терміном повернення кредиту - 06 лютого 2014 року включно (а.с.6-8, 15).

Грошові кошти за договором банком видані в повному обсязі згідно умов договору (а.с.9-14).

Відповідач не виконував свої зобов'язання належним чином, незважаючи на письмові вимоги банку, внаслідок чого утворилась заборгованість сумі 121900,01 грн., яка складається з наступного: 65506,47 грн. - заборгованість за кредитом, в т.ч. прострочена заборгованість за тілом кредиту - 20 802,95 грн.; 34880,46 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом, в т.ч. прострочена заборгованість за відсотками - 34619, 69 грн.; 5707,32 грн. - прострочена заборгованість по комісії; 15279,55 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором за період з 01 лютого 2010 року по 20 січня 2012 року (а.с. 20-24, 31-32).

З матеріалів справи вбачається, що суд з дотриманням вимог ст. ст. 212 - 215 ЦПК України належно оцінив надані сторонами докази, виконав всі вимоги цивільного судочинства і вирішив справу згідно з законом, вирішивши питання

наявності обставин, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, суті правовідносин, що випливають із встановлених обставин, правильно застосував правові норми до цих правовідносин і дійшов вірного висновку про задоволення позову.

Зокрема, судом вірно врегульовано спірні правовідносини застосуванням ст.ст. 526, 530, 536, 1048-1050, 1054 - 1056-1 ЦК України, з системного аналізу яких вбачається, що зобов'язання за договором, у тому числі за договором кредиту, за яким кредитодавець надає кошти, а позичальник зобов'язується їх повернути за сплатою процентів, є обов'язковими для виконання сторонами, має виконуватися належним чином, з застосуванням відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права при розгляді справи за відсутності відповідача не знайшли свого підтвердження.

З матеріалів справи видно, що в суд першої інстанції відповідач неодноразово не з'являвся у судові засідання без поважних причин (а.с.48, 51,54, 61, 67). За таких обставин суд першої інстанції правильно не взяв до уваги заяву представника відповідача, що він не може явитися до суду в цей день через зайнятість в іншій справі.

Передбачених ст. 169 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи суд першої інстанції не мав і розглянув справу без участі відповідача та його представника.

Із апеляційної скарги вбачається, що інші доводи не мають обґрунтування у чому полягає порушення вимог матеріального і процесуального права, а тому не дають підстав для висновку щодо незаконності чи неправильності зазначеного судового рішення.

Доводи про те, що апелянт надасть докази неправомірності позовних вимог після відкриття апеляційного провадження є неприйнятними. Відповідач мав надати доказі, якими бажав заперечувати позовні вимоги до суду першої інстанції. Всупереч вимогам ст. ст. 10,60 ЦПК України, які зобов'язують відповідача на засадах змагальності доводити свої заперечення переконливими, належними та припустимими доказами, таких доказів не надано ані до суду першої, ані апеляційної інстанції, надані позивачем письмові докази не спростовані, не заявлено про можливість такого спростування відповідними доказами.

Таким чином, при розгляді справи апеляційним судом встановлено, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків.

Немає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції та для постановляння нового рішення по справі

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313 - 315, 317 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 10 вересня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: