Рішення № 29145581, 29.01.2013, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.02.13р. Справа № 12/5005/9531/2012

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-фінансова група "Нафтахім", 04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 8

до Приватного акціонерного товариства "ІнтерМікро Дельта, Інк", м.Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості

За зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства "ІнтерМікро Дельта, Інк", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-фінансова група "Нафтахім", м. Київ

про визнання договору недійсним

Суддя Мартинюк С.В.

Представники:

Від позивача (відповідача за зустрічним позовом): Трохлюк Н.В., представник (дов. б/н від 06.11.2012 року)

Від відповідача (позивача за зустрічним позовом): Забара А.В. - представник (дов. б/н від 08.01.2013 року)

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислово-фінансова група "Нафтахім" 06.11.2012 року звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства "ІнтерМікро Дельта, Інк" про стягнення 2 007 335,70 грн., згідно договору № 05/12/11 від 05.12.2011 року, укладеного між сторонами, витрати по сплаті судового збору та витрати на правову допомогу просить покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.09.2012 року було порушено провадження у справі № 50 11-9/11929-2012.

Справу № 5011-9/11929-2012 ухвалою господарського суду міста Києва від 23.10.2012 року, передано для розгляду за територіальною підсудністю до господарського суду Дніпропетровської області.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2012 року (суддя Ємельянова О.О.) порушено провадження у справі та присвоєно номер № 12/5005/9531/2012.

У зв'язку з перебуванням судді Ємельянової О.О. на лікарняному, автоматизованою системою документообігу справу №12/5005/9531/2012 передано на розгляд по суті судді Мартинюку С.В.

Ухвалою господарського суду від 05.12.2012 року справу прийнято до провадження.

До господарського суду 30.11.2012 року від приватного акціонерного товариства "ІнтерМікро Дельта, Інк" надійшла зустрічна позовна заява про визнання недійсним договору №05/12/11 від 05.12.2011 року.

Ухвалою господарського суду від 05.12.2012 року зустрічний позов прийнято для спільного розгляду з первісним.

Позовні вимоги за первісним позовом обґрунтовані неналежним виконання умов договору №05/12/11 від 05.12.2011 року в частині своєчасної оплати за поставлений товар.

Відповідач (позивач за зустрічним позовом) заперечував проти задоволення позову, надав відзив на первісний позов.

22.11.2012 року до господарського суду від позивача (відповідача за зустрічним позовом) надійшла заява про зменшення позовних вимог, з урахуванням якої позивач просить стягнути з відповідача 1 113 367,92 грн. - штрафу, 131 222,04 грн. - пені, 26 385,40 грн. - 3% річних за прострочення строків оплати товару, витрати по сплаті судового збору та витрати на правову допомогу просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги за зустрічним позовом про визнання договору №05/12/11 від 05.12.2011 року недійсним в обох редакціях обґрунтовані тим, що договір №05/12/11 укладений з недодержанням вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України.

Відповідач (позивач за первісним позовом) за зустрічним позовом заперечував проти задоволення позовних вимог, надав заперечення на зустрічний позов.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 29.01.2013 року до 01.02.2013 року.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не заявлялось.

Згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 01.02.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислово-фінансова група "Нафтахім" (далі -позивач, відповідач за зустрічним позовом, продавець) та Приватним акціонерного товариства "ІнтерМікро Дельта, Інк" (далі-відповідач, позивач за первісним позовом, покупець) укладено договір №05/12/11 від 05.12.2011 року (далі - договір).

Договір №05/12/11 від 05.12.2011 року укладений між сторонами на російській мові, який підписано виконавчим директором Науменком Р.П. з боку відповідача та директором Хухурою А.І. з боку позивача. В подальшому, у зв'язку із втратою відповідачем (позивач за зустрічним позовом) договору, позивач (відповідач за зустрічним позовом) направив екземпляри договору, але на українській мові, які в свою чергу підписані сторонами, а саме: директором Хухурою А.І. з боку позивача та Науменком Р.П. з боку відповідача, та скріплені печатками сторін.

Пунктом 1.1. договору передбачено, що продавець зобов'язався продати, а покупець зобов'язався прийняти і сплатити товар, в кількості і за ціною, вказаних в специфікаціях, оформлених у вигляді додатків, що є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що ціни на товар встановлюються в гривнях і вказані у вигляді додатків до цього договору.

Згідно із п.3.4. договору умови оплати погодженої партії товару обумовлюються в специфікаціях.

Договір набирає чинності з моменту підписання повноважними представниками сторін і діє до 31.12.2012 року, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання зобов'язань за даною угодою.

Специфікаціями, які є невід'ємною частиною до договору передбачено, що оплата погодженої партії товару здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів в національній валюті України на розрахунковий рахунок продавця на умовах: 100% оплати узгодженої партії товару протягом 5 календарних днів від дати поставки товару згідно п. 4 даної специфікації.

На виконання умов договору позивач (відповідач за зустрічним позовом) поставив відповідачу (позивачу за зустрічним позовом) товар, що підтверджується видатковими накладними, товаро - транспортними накладними, довіреностями на отримання товару, що містяться в матеріалах справи (а.с.24-54).

Позивач частково розрахувався за поставлений товар, станом на 06.11.2012 року заборгованість складала 749 999,84 грн.

22.11.2012 року до господарського суду надійшло клопотання позивача (відповідача за зустрічним позовом) про зменшення позовних вимог у зв'язку зі сплатою відповідачем (позивач за зустрічним позовом) основної суми заборгованості.

Відповідно до умов договору в разі прострочення покупцем платежу, передбаченою п. 3.4. договору, а також специфікаціями і доповненнями до договору, покупець оплачує продавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен календарний день простроченого платежу.

Крім того, специфікаціями, які є невід'ємною частиною договору встановлено, що в разі несплати в строк, вказаний в п.6 даної специфікації, окрім пені, передбаченої в п.п. 11.3 договору покупець сплачує продавцеві штраф у розмірі 10% від вартості неосплаченої партії товару.

За несвоєчасне виконання договірних зобов'язань, позивачем (відповідач за зустрічним позовом) нараховано відповідачу (позивач за зустрічним позовом) штраф в розмірі 1 113 367,92 грн., 131 222,04 грн. - пені та 3% річних в розмірі 26 385,40 грн.

Відповідач (позивач за зустрічним позовом) заперечує проти нарахування до стягнення суми пені та штрафу, з посиланням на неправомірність притягнення до одного виду правової відповідальності, що суперечить ч. 1 ст. 61 Конституції України та ст. 509 ЦК України, а також те, що відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 10% встановлені в специфікаціях та суперечать умовам договору.

У відзиві на позов від 22.11.2012 року відповідач (позивач за зустрічним позовом) просить зменшити розмір штрафних санкцій, відмовити в задоволенні вимог в частині стягнення штрафу в розмірі 1 113 367,92 грн.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 Господарського кодексу України.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 6 статті 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (543/96-ВР ) передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Посилання відповідача (позивача за зустрічним позовом) на те, що одночасне застосування пені та штрафу до порушника господарського зобов'язання суперечить ст. 61 Конституції України не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки згідно ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватись різний набір санкцій. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України. (постанова Верховного Суду України №06/5026/1052/2011 від 27.04.2012 року).

Відповідач надав заяву про зменшення суми нарахованої позивачем штрафних санкцій, посилаючись на те, що даний випадок є винятковим, оскільки вважає, що штрафні санкції нараховані позивачем є надмірно великими та направлені на його збагачення.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України, господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає зі сторони, що порушила зобов'язання.

В пункті 2.4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.94 р. №02-5/293 "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань" та пункті 3.17.4 постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011 року зазначено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до умов договору в обох редакціях, сторони передбачили, що специфікації до договору, які оформлені у вигляді додатків, є невід'ємною його частиною, які в свою чергу, підписані сторонами і скріплені печатками, а тому слід вважати, що сторони добровільно погодили умови щодо додаткової відповідальності відповідача у вигляді штрафу та інших умов, передбачених специфікаціями.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу (ст.33 ГПК України).

Сторонами не подано в обґрунтування вимог належних і допустимих доказів, господарський суд не вбачає підстав для зменшення штрафних санкцій та неправомірність нарахування штрафних санкцій відповідно до специфікацій.

З урахуванням наведеного позивачем (відповідач за зустрічним позовом) правомірно нараховано відповідачу (позивач за зустрічним позовом) штраф в розмірі 1 113 367,92 грн., 131 222,04 грн. пені та 3% річних в розмірі 26 385,40грн.

Доказів сплати пені, штрафу та 3 % річних відповідачем (позивач за зустрічним позовом) не надано.

З урахуванням наведеного, господарський суд прийшов до висновку про задоволення первісного позову в повному обсязі.

Відповідач (позивач за зустрічним позовом) посилається на те, що договір №05/12/11 укладений з недодержанням вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ч. 1, 2, 3. ст. 181 ГК України, господарський викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріплений печатками. Проект договору може бути запропонований будь-якою із сторін, якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні в двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог ч. 1 ст.181 ГК України та повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

Позивач за зустрічним позовом посилається на ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України як підставу недійсності договору з підстави недотримання форми правочину.

Вимога про те, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом передбачена ч. 4 ст. 203 ЦК України.

Частиною 1 ст. 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинитися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обрати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Договір №05/12/11 від 05.12.2011 року укладений у письмовій формі, тому судне вбачає підстав вважати, що форма спірного договору не відповідає вимогам законодавства.

Якщо договір поставки укладений з додержанням загальних вимог ГК України, така угода вважається дійсною, і сторони зобов'язані дотримуватись умов такого договору, виконуючи свої зобов'язання по ньому.

Позивач за зустрічним позовом вказує як підставу для визнання договору недійсним те, що сторони не досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, при цьому він посилається на ч. 1 ст. 638 ЦК України, в якій вказано, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Тобто, при недосягненні згоди з істотних умов, договір є не укладеним, а не визнається недійсним. Доводи позивача про визнання договору недійсним з підстав не досягнення згоди з істотних умов не ґрунтуються та нормах законодавства України та є безпідставними. Відповідно до ч. 1 п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Проте, частиною 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-трегьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, Договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Стаття 530 ЦК України передбачає, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, відповідачем (позивач за зустрічним позовом), відповідно до приписів ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, не надано доказів того, що договір не відповідає вимогам ст. 203 ЦК України, а відтак у суду відсутні підстави для визнання договору недійсним.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Вимоги по стягненню вартості послуг з надання правової допомоги адвокатом в розмірі 1 370,00 грн., що підтверджується договором від 16.01.2012року та платіжним дорученням № 2868 від 30.11.2012 року, наказом №20.08.2012 року, актом здачі - приймання виконаних робіт від 30.11.2011 року, підлягають задоволенню.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Оскільки при зверненні з позовом до суду позивач згідно платіжного доручення №1444 від 28.08.2012 року надмірно сплатив судовий збір в розмірі 14 727,51 грн. зазначена сума підлягає поверненню з державного бюджету України на підставі ухвали суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні представників сторін, господарський суд знаходить достатньо підстав для задоволення первісного позову та відмови в задоволенні зустрічного позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином, з урахуванням задоволення позовних вимог по первісному позову судовий збір стягується з відповідача (позивача за зустрічним позовом).

Керуючись ст. ст. 1, 33, 34, 49, 82-85, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "ІнтерМікро Дельта, Інк" (49033, м. Дніпропетровськ, вул. Бориса Кротова, б.24, код ЄДРПОУ 19133330) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-фінансова група"Нафтахім" (04071, м. Київ, вул. Набережно- Лугова, 8, код ЄДРПОУ 36472721) 1 113 367,92 грн. (один мільйон сто тринадцять тисяч триста шістдесят сім тисяч 92 коп.) -штрафу, 131 222,04 грн. (сто тридцять одну тисячу двісті двадцять дві гривні 04 грн.) - пені, 26 385,40 грн. (двадцять шість тисяч триста вісімдесят п'ять гривень 40 коп.) - 3% річних, 1 370,00 грн. (одну тисячу триста сімдесят гривень) - вартість послуг з надання правової допомоги адвокатом та судовий збір в розмірі 25 419,50грн. (двадцять п'ять тисяч чотириста дев'ятнадцять гривень 50 коп. )

В задоволенні зустрічного позову - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя С.В. Мартинюк Повне рішення складено 06.02.13р.