Рішення № 29144280, 05.02.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.02.13 р. Справа № 5006/20/154пд/2012

Суддя господарського суду Донецької області Огороднік Д.М. при секретарі судового засідання Зіборовій Т.Є. розглянувши матеріали

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Публічного акціонерного товариства "Донецьке обласне підприємство автобусних станцій"

про укладення договору купівлі-продажу

представники сторін:

від позивача:ОСОБА_2 -представник за довіреністю;

від відповідача:Клименко Н.В. - представник за довіреністю;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Донецьке обласне підприємство автобусних станцій" про укладення між позивачем та відповідачем договору купівлі-продажу нерухомого майна (кімнати №2 загальною площею 120,6 кв.м, кімнати №14 загальною площею 7,50 кв.м, кімнати №15 загальною площею 5кв.м, кімнати №11 загальною площею 10 кв.м, кімнати №13 загальною площею 7,4 кв.м, кімнати №12 загальною площею 6,10 кв.м, які знаходяться в будівлі автостанції за адресою АДРЕСА_1, за ціною 390000,00грн. на умовах, передбачених попереднім договором).

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами 20.03.2012 укладено попередній договір купівлі-продажу нежилих приміщень, розташованих в будівлі автостанції (літ. А-2) по АДРЕСА_1, а саме, кімнати №2 загальною площею 120,6 кв.м, кімнати №14 загальною площею 7,50 кв.м, кімнати №15 загальною площею 5 кв.м, кімнати №11 загальною площею 10 кв.м, кімнати №13 загальною площею 7,4 кв.м, кімнати №12 загальною площею 6,10 кв.м, за умовами якого сторони зобов'язались до 01.09.2012 року укласти основний договір купівлі-продажу вищезазначених приміщень за 390000,00грн. з ПДВ. Позивач, відповідно до умов попереднього договору, 21.03.2012 платіжним дорученням №14 перерахував відповідачу кошти у сумі 390000,00грн. Позивачем 28.08.2012 кур'єрською поштою відправлено відповідачу пропозицію про укладання договору купівлі-продажу нерухомого майна та проект відповідного договору. Як зазначає позивач, відповідач погодився на пропозицію позивача щодо укладання договору купівлі-продажу нерухомого майна, але ухиляється від його укладання. Тому, позивач вважає, що на підставі ч. 3 ст. 182 Господарського кодексу України має право вимагати укладення такого договору в судовому порядку.

На підтвердження вказаних обставин позивач подав належним чином завірені копії: попереднього договору купівлі-продажу від 20.03.2012; витягу про державну реєстрацію прав №29158178 від 01.03.2011; платіжного доручення №14 від 21.03.2012; пропозиції про укладання договору; проекту договору купівлі-продажу нерухомого майна; квитанції №0017643 від 28.08.2012 кур'єрської пошти.

21.12.2012 позивач подав письмові пояснення, в яких зазначає, що надіслана кур'єрською поштою на адресу відповідача пропозиція про укладення договору є доказом належного повідомлення відповідача про пропозицію укласти договір купівлі-продажу нерухомого майна.

15.01.2013 позивач подав клопотання про витребування від Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Макіївського міського управління юстиції інформації про власника нежитлових приміщень будівлі автостанції (літ. А-2), розташованих за адресою: АДРЕСА_1, та інформації щодо наявності заборон на відчуження нежитлових приміщень в будівлі автостанції (літ. А-2), розташованих за вищезазначеною адресою. Клопотання судом задоволено.

Ухвалою суду від 15.01.2013 зобов'язано Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Макіївського міського управління юстиції надати суду інформацію про власника нежитлових приміщень в будівлі автостанції(літ. А-2), розташованих за адресою: АДРЕСА_1, та інформацію щодо наявності заборон на відчуження нежитлових приміщень в будівлі автостанції (літ. А-2), розташованих за вищезазначеною адресою

24.01.2013 позивач подав письмові пояснення, в яких нормативно обґрунтовує позовні вимоги, посилаючись на ст.ст. 2, 20, 182, 187 Господарського кодексу України, п. 36 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008 №01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України", п.24 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 №01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року".

30.01.2013 на адресу господарського суду Донецької області від Реєстраційної служби Макіївського міського управління юстиції Донецької області надійшло рішення щодо отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за результатом розгляду запиту №148699 від 28.01.2013, з якого вбачається, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості щодо запитуваної ухвалою суду від 15.01.2013 інформації. Однак, Реєстраційною службою Макіївського міського управління юстиції Донецької області надано інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Позивач в судове засідання 05.02.2013 з'явився, підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову не заперечував.

Представники сторін клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

20.03.2012 між Публічним акціонерним товариством "Донецьке обласне підприємство автобусних станцій", як продавцем (відповідач) та ОСОБА_1, як покупцем (позивач) укладено попередній договір купівлі-продажу (далі - попередній договір), посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований у реєстрі за №1097.

ОСОБА_1 є фізичною особою - підприємцем, що підтверджується свідоцтвом серії НОМЕР_2, виданим 15.02.2002.

Згідно п. 1 попереднього договору продавець зобов'язався продати покупцю, а покупець зобов'язався купити у продавця об'єкт нерухомості, - нежитлові приміщення в будівлі автостанції (літ. А-2), а саме: кімнати №2 загальною площею 120,6 кв.м, кімнати №14 загальною площею 7,50 кв.м, кімнати №15 загальною площею 5 кв.м, кімнати №11 загальною площею 10 кв.м, кімнати №13 загальною площею 7,4 кв.м, кімнати №12 загальною площею 6,10 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 (далі - нежитлові приміщення).

Відповідно до п. 2 попереднього договору сторони домовилися, що договір купівлі-продажу (далі - основний договір) має бути укладено ними та нотаріально посвідчено не пізніше, ніж 01.09.2012 року. Продовження терміну для укладення договору купівлі-продажу допускається за додатковим погодженням питання між сторонами, яке має бути оформлено відповідною нотаріально посвідченою угодою.

Пунктом 3 попереднього договору сторони погодили, що купівля-продаж нежитлових приміщень має бути вчинена за суму, що на день підписання договору становитиме 390000,00грн. з ПДВ.

Згідно п. 4 попереднього договору продавець гарантує, що на день укладення цього договору нежитлові приміщення, які є предметом договору не заставлені, у податковій заставі не перебувають, відносно них не укладено будь-яких договорів з відчуження чи щодо користування з іншими особами, як юридична адреса не використовуються, щодо них не ведуться судові спори.

Відповідно до п. 6 попереднього договору інші істотні умови договору купівлі-продажу будуть погоджені сторонами при підписанні договору купівлі-продажу.

Пунктом 7 попереднього договору визначено, що на підтвердження дійсних намірів про наступне укладання договору купівлі-продажу покупець зобов'язався перерахувати на рахунок продавця гроші в сумі 390000,00грн. з ПДВ протягом 1-го календарного дня з дня підписання та нотаріального посвідчення цього попереднього договору. Зазначена вище сума розцінюється сторонами у договорі як аванс в рахунок наступного договору купівлі-продажу.

На виконання умов попереднього договору, позивач перерахував відповідачу кошти в сумі 390000,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №14 від 21.03.2012, наданим позивачем до матеріалів справи. Вказані кошти є підтвердженням дійсності намірів позивача про наступне укладання договору купівлі-продажу і будуть зараховані в оплату загальної вартості нежитлових приміщень при укладенні договору купівлі-продажу нерухомого майна.

28.08.2012 позивач звернувся до відповідача з письмовою пропозицією укласти договір купівлі-продажу нерухомого майна, до якої було додано проект договору у двох примірниках, що підтверджується квитанцією №0017643 від 28.08.2012 кур'єрської пошти. Відповідач заперечень на отриманий проект договору купівлі-продажу нерухомого майна не надавав, договір купівлі-продажу не підписав. Сторони не укладали додаткової угоди про продовження строку укладання основного договору.

У зв'язку з фактичною відмовою відповідача від підписання основного договору купівлі -продажу до 01.09.2012, позивач звернувся до суду з вимогою укласти спірний договір.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 182 Господарського кодексу України за попереднім договором суб'єкт господарювання зобов'язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором.

Частиною 3 ст. 182 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо сторона, яка уклала попередній договір, одержавши проект договору від іншої сторони, ухиляється від укладення основного договору, друга сторона має право вимагати укладення такого договору в судовому порядку.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 Господарського кодексу України зобов'язання укласти основний договір, передбачене попереднім договором, припиняється, якщо до закінчення строку, в який сторони мають укласти основний договір, одна із сторін не надішле проект такого договору другій стороні.

Водночас, згідно з ч. 5 ст. 182 Господарського кодексу України, відносини щодо укладення попередніх договорів регулюються Цивільним кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Попередній договір укладається у формі встановленій для основного договору (ст. 635 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною третьою статті 635 Цивільного кодексу України сторона, яка уклала попередній договір, може направити другій стороні пропозицію про укладення основного договору, а згідно з частиною третьою статті 182 Господарського кодексу України - проект договору. Виходячи зі змісту частини другої статті 638 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, поняття "пропозиція про укладення договору" та "проект договору" є рівнозначними.

Згідно з приписами ст. 187 Господарського кодексу України, спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Як встановлено судом вище, 28.08.2012 позивач звернувся до відповідача з письмовою пропозицією укласти основний договір купівлі-продажу нерухомого майна, до якої було додано проект договору у двох примірниках, однак відповідач відповіді не надав, договір не підписав та відповідно не уклав.

Оскільки позивач надіслав на адресу відповідача пропозицію про укладання договору разом з проектом договору до закінчення строку, протягом якого сторони зобов'язались укласти основний договір та відповідач ухиляється від укладання основного договору, то на підставі ст. 182 Господарського кодексу України, позивач набув право вимагати укладення основного договору купівлі-продажу нерухомого майна у судовому порядку.

Згідно із ч.1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.179 Господарського кодексу України при укладанні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь - які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо всіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимоги однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Оскільки договір є видом правочину, для його укладення та чинності сторонами необхідно дотримуватись усіх тих вимог, які визначені у ст. 203 Цивільного кодексу України для всякого виду правочину.

Для того, щоб договір вважався укладеним, сторони у належній формі повинні досягнути згоди з усіх істотних його умов, які поділені на чотири групи:

умови про предмет;

умови, що визначені законом як істотні;

умови, які є необхідними для договорів даного виду;

умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За правовою природою укладений між позивачем та відповідачем договір, є договором купівлі - продажу, за яким одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.

Статтею 657 Цивільного кодексу України передбачена форма окремих видів договору купівлі - продажу, а саме договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу.

Як вбачається зі змісту п. 1 попереднього договору від 20.03.2012, сторонами договору погоджено істотну умову договору купівлі - продажу, а саме умову про предмет договору, визначено назва приміщення, його адреса, загальна площа, площа окремих приміщень, тобто сторонами повністю ідентифіковано предмет договору купівлі - продажу.

Судом при дослідженні умов про предмет попереднього договору та основного договору встановлено, що предмет договору визначений позивачем у проекті основного договору купівлі - продажу повністю співпадає з предметом погодженим позивачем та відповідачем у попередньому договорі.

Попередній договір укладений у формі, що відповідає даному виду договору, а саме нотаріально посвідченій письмовій формі.

Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення (ст. 658 Цивільного кодексу України).

Позивачем до матеріалів справи надано рішення господарського суду Донецької області від 05.11.2010 по справі №44/77пд, яке набрало законної сили та станом на момент вирішення даного спору є чинним.

Господарським судом Донецької області по справі №44/77пд вирішено: виділити в натурі 7/20 частин будівлі автостанції літ.А-2 за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 227,10 кв.м, що належать Публічному акціонерному товариству "Донецьке обласне підприємство автобусних станцій"; припинити право спільної часткової власності публічного акціонерного товариства "Донецьке обласне підприємство автобусних станцій" на будівлю автостанції літ.А-2 за адресою: АДРЕСА_1, виділивши частину Публічного акціонерного товариства "Донецьке обласне підприємство автобусних станцій" у самостійну одиницю; визнати право власності Публічного акціонерного товариства "Донецьке обласне підприємство автобусних станцій" на приміщення автобусної станції літ.А-2 за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 227,10 кв.м, як на окремий об'єкт нерухомості, який складається з коридору літ.1, зали літ.2, коридору літ.3, коридору літ.4, основної літ.5, основної літ.6, основної літ.7, основної літ.8, убиральні літ.9, бойлерної літ.10, каси літ.11, каси літ.12, каси літ.13, каси літ.14 та основної літ.15.

На підставі вказаного рішення суду від 05.11.2010 №44/77 пд за Публічним акціонерним товариством "Донецьке обласне підприємство автобусних станцій" зареєстровано право власності, що підтверджується відповідним витягом від 01.03.2011 №29158178, виданим Комунальним підприємством "Бюро технічної інвентаризації м. Макиївка".

На вимоги ухвали господарського суду Донецької області від 15.01.2013 від Реєстраційної служби Макіївського міського управління юстиції Донецької області надійшло рішення №148699 від 28.01.2013 щодо отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за результатом розгляду запиту про надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об'єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. З вищезазначеного рішення№148699 від 28.01.2013 Реєстраційної служби Макіївського міського управління юстиції Донецької області вбачається, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості щодо запитуваної інформації. Однак, Реєстраційною службою Макіївського міського управління юстиції Донецької області надана інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна про зареєстровані прав та їх обтяження.

Відповідно до Інформаційної довідки №170735 від 28.01.2013 з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, наданою Реєстраційною службою Макіївського міського управління юстиції Донецької області, на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, що належить відповідачу на праві власності, заборон відчуження об'єктів нерухомого майна не зареєстровано.

Згідно з Інформаційною довідкою №170767 від 28.01.2013 з Державного реєстру іпотек, наданою Реєстраційною службою Макіївського міського управління юстиції Донецької області, за відповідачем обтяжень у вигляді іпотеки не зареєстровано.

Відповідно до Інформаційної довідки №170806 від 28.01.2013 з Реєстру прав власності на нерухоме майно, наданою Реєстраційною службою Макіївського міського управління юстиції Донецької області, приміщення автобусної станції (реєстраційний номер майна 33018455), розташованого за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 227,10 кв.м, належить на праві власності Публічному акціонерному товариству "Донецьке обласне підприємство автобусних станцій" на підставі рішення господарського суду Донецької області від 05.11.2010 та зареєстровано в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 01.03.2011.

За таких обставин, судом встановлено, що продавцем нежитлових приміщень, що є предметом попереднього договору та основного договору купівлі - продажу є їх власник, а саме відповідач. Право власності відповідача на нежитлові приміщення належало відповідачеві як на момент укладення попереднього договору купівлі - продажу так і належить на момент вирішення спору судом, про що свідчать вищевказані документи. Окрім того, з наявних матеріалів справи не вбачається наявність будь-яких обмежень на приміщення, що є предметом попереднього та основного договорів та належить відповідачу на праві власності. Таким чином, умови основного договору купівлі - продажу викладені в п. 6 останнього та умови попереднього договору викладені в п. 4, повністю відповідають дійсності.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі - продажу. Статтею 662 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається зі змісту п. 3 попереднього договору, сторонами погоджені умови про ціну предмету купівлі - продажу, яка повністю співпадає із ціною визначеною позивачем в проекті основного договору купівлі - продажу. Окрім того, матеріали справи свідчать про перерахування позивачем відповідачу коштів у розмірі 390000,00 грн. за купівлю приміщення згідно договору №1097 від 20.03.2012.

При дослідження змісту п. 5,6,7 основного договору купівлі - продажу, судом встановлено, що останні відповідають нормам чинного законодавства та умовам погодженим сторонам у попередньому договорі.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що сторонами при укладенні попереднього договору купівлі - продажу погоджені істотні умови договору, які повністю співпадають зі змістом основного договору, який є предметом спору. Також судом враховано дотримання форми, змісту попереднього договору нормам чинного законодавства України, факт реєстрації позивача як суб'єкта підприємницької діяльності та пояснення позивача про те, що договір купівлі - продажу нерухомого майна укладається з метою використання його у підприємницькій діяльності.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси в спосіб, визначений законом.

Відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав та законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Шляхи (способи) захисту визначені в ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, зокрема установлення правовідносин.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. 55, 124 Конституції України, ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950, відповідно до яких, кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

На підставі вищевикладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, а договір укладанню на умовах попереднього договору та враховуючи те, що позивач є Фізичною особою - підприємцем, а також приписи ст. 187 Господарського кодексу України днем укладення основного договору купівлі - продажу є день набрання чинності цим рішенням.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до встановлених вище судом обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Укласти між Публічним акціонерним товариством "Донецьке обласне підприємство автобусних станцій" (код 03113785, місцезнаходження якого м. Донецьк, пл. Комунарів, б. 4) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (код НОМЕР_1, АДРЕСА_2) договір купівлі - продажу нерухомого майна в наступній редакції:

ДОГОВІР КУПІВЛІ-ПРОДАЖУ НЕРУХОМОГО МАЙНА

Ми, що нижче підписалися: Публічне акціонерне товариство "донецьке обласне підприємство автобусних станцій", ідентифікаційний код 03113785, місцезнаходження якого м. Донецьк, пл. Комунарів, б. 4, в особі Генерального директора ОСОБА_6, що мешкає за адресою: АДРЕСА_3, який діє на підставі Статуту (далі - "Продавець") - з однієї сторони, та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, податковий номер НОМЕР_1, що мешкає за адресою: АДРЕСА_2 (далі - "ПОКУПЕЦЬ") - з другої сторони, діючи добровільно і перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам'яті, розуміючи значення своїх дій, передбачених цим договором, уклали цей договiр про таке:

1. Продавець продав, а Покупець купив нежитлові приміщення в будівлі автостанції (літ. А - 2), а саме кімнати № 2, загальною площею 120,6 кв.м, кімнати № 14, загальною площею 7, 50 кв.м, кімнати № 15, загальною площею 5 кв.м, кімнати № 11, загальною площею 10 кв.м, кімнати № 13, загальною площею 7,4 кв.м, кімнати № 12, загальною площею 6, 10 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (надалі - приміщення).

2. Приміщення, що відчужується, належить ПРОДАВЦЮ на підставі рішення Господарського суду Донецької області від 5. 11. 2010 р. № 44/77 пд, що повністю підстверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію прав № 29158178 від 01.03. 2011 р., виданим КП "БТІ м. Макіївки".

3. Продаж приміщення вчиняється за суму 390 000 грн. (триста дев'яносто тисяч гривень 00 копійок), яка сплачена Покупцем Продавцю шляхом перерахування грошових коштів Продавцю згідно Платіжного доручення № 14 від 21. 03. 2012, що свідчить про те, що грошові кошти отримані продавцем.

3.1. Продавець свідчить, що кошти зараховані покупцем на рахунок продавця платіжним дорученням №14 від 21.03.2012 та отримані продавцем.

4. Продавець свідчить, що: від Покупця не приховано обставин, які мають істотне значення; до укладення цього договору приміщення іншим особам не відчужене; під забороною (арештом) та в заставі, у тому числі податковій заставі, не перебуває; як внесок до статутного капіталу юридичних осіб не передане; щодо приміщення відсутні судові спори; приміщення не надане в користування наймачам (орендарям); як юридична адреса воно не використовується, обтяжень, а також будь-яких прав у третіх осіб щодо приміщення немає; сервітут відсутній, обтяжень немає, договір не укладається під впливом тяжкої для продавця обставини.

5. Сторони підтверджують, що: укладення договору відповідає їх інтересам; волевиявлення є вільним і усвідомленим і відповідає їх внутрішній волі; умови договору зрозумілі і відповідають реальній домовленості сторін; договір не приховує іншого правочину і спрямований на реальне настання наслідків, які обумовлені у ньому; цей договір не носить характеру фіктивного та удаваного правочину. Сторони свідчать, що у тексті цього договору зафіксовано усі істотні умови, що стосуються купівлі-продажу приміщення.

6. Покупець свідчить, що до підписання цього договору він ознайомлений з якістю, станом нерухомого майна, яке є предметом цього договору, претензій по якості до продавця не має. Нерухоме майно візуально оглянуте покупцем до підписання цього договору. Недоліків чи дефектів, які перешкоджали б його використанню за призначенням, на момент огляду покупцем не було виявлено.

7. Продавець передав, а покупець по акту прийому-передачі прийняв технічний паспорт, ключі від приміщення та приміщення у стані, що відповідає санітарним та технічним нормам щодо житлових приміщень і умовами цього договору та їх призначенням.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Донецьке обласне підприємство автобусних станцій" (код 03113785, місцезнаходження якого м. Донецьк, пл. Комунарів, б. 4) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_1, АДРЕСА_2) судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 00 коп.

4. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Огороднік Д.М.

Дата складення повного рішення 07.02.2013.