Справа №2-2063/11
Р і ш е н н я
І м е н е м У к р а ї н и
26 жовтня 2012 року смт. Ювілейне
Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого - судді Бойка О.М.,
при секретарі Карпенко І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Ювілейне цивільну справу за позовом ПАТ «Альфа Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та договором іпотеки,
в с т а н о в и в :
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позов і просив стягнути з відповідачів у рахунок заборгованості за кредитним договором 414 711,27 грн., посилаючись на те, що 23.11.2007 року між ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, згідно умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 43 000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,50% річних з кінцевим терміном повернення 23.11.2022 року.
В якості забезпечення виконання позичальником зобовязань за даним договором, 23.11.2007 року між позивачем та ОСОБА_2 був укладений договір поруки, згідно якого остання поручилася перед позивачем за виконання ОСОБА_1 зобовязань по кредитному договору.
Крім того, в якості забезпечення виконання ОСОБА_1 зобовязань за даним договором, 23.11.2007 року між ним та банком був укладений іпотечний договір, згідно якого предметом іпотеки є житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, а також земельна ділянка на якій вони розташовані по вул.Мирній, 42 в м. Підгородне Дніпропетровського району Дніпропетровської області.
Однак, в порушення взятих на себе зобовязань, ОСОБА_1 не виконує умов договору, у зв'язку з чим, станом на 12.08.2009 року має заборгованість за кредитним договором у розмірі 53660,69 доларів США, що за курсом НБУ на 12.08.2009 року складає 414711,27 грн.
З огляду на викладене, вважає, що позивач має право вимагати дострокового повернення частини позики та інших сум по кредитному договору.
Відповідачі заперечували проти позову у повному обсязі, вважаючи його не обґрунтованим та таким, що суперечить нормам чинного законодавства, а тому просили у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов обґрунтованим та підлягаючим частковому задоволенню з наступних підстав.
Встановлено, що відповідно до укладеного договору №800002720 від 23.11.2007 року відповідач ОСОБА_1 отримав від ЗАТ «Альфа-Банк» (ПАТ «Альфа-Банк» після зміни найменування) кредит у розмірі 43 000 доларів США під 12,50% річних за користування кредитом з кінцевим терміном повернення 23.11.2022 року та взяв на себе зобовязання щомісячного повернення часток кредиту. В якості забезпечення виконання позичальником зобов'язань за даним договором, 23.11.2007 року між ЗАТ «Альфа-Банк» і ОСОБА_2 був укладений договір поруки №800002720-П, згідно якого остання поручилася перед ЗАТ «Альфа-Банк» за виконання ОСОБА_1 зобовязань по кредитному договору.
Проте, ОСОБА_1 взятих на себе зобовязань щодо своєчасного повернення сум кредиту не виконав, у зв'язку з чим, станом на 12.08.2009 року має заборгованість за кредитним договором у розмірі 414711,27 грн. (із розрахунку офіційного курсу гривні до долару США).
У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог даного кодексу.
Статтею 530 ЦК України визначається, що зобов'язання повинні бути виконанні у встановлений строк його виконання.
Відповідно до ст.ст.1049,1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Таким чином, відповідачем порушені наведені норми матеріального права, а тому стягненню підлягає поточна заборгованість за кредитом у розмірі 414711,27 грн., яка складається з:
- 324 787,63 гривень заборгованість за тілом кредиту;
- 40 192,70 гривень - заборгованість по відсоткам;
- 49 730,94 гривень пеня.
Згідно з вимогами ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Отже, вищезазначена сума боргу підлягає стягненню солідарно з відповідачів.
Що стосується позовних вимог про стягнення частини заборгованості з відповідачки ОСОБА_2, суд вважає їх не обґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки, поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Як встановлено у судовому засіданні, банком в односторонньому порядку, без згоди на те поручителя, було збільшено обсяг відповідальності Боржника за Основним договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно п. 5.4 Договору поруки, у разі збільшення обсягу відповідальності Боржника за основним договором передбачена цим договором поруки діє тільки у випадку, якщо Поручитель надасть свою згоду на таке збільшення. Однак, Банком не було виконані умови п. 5.4 Договору поруки, а саме від поручителя не отримано зазначеної згоди.
Згідно ч.1 ст. 559 Цивільного кодексу України, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Підставою для припинення поруки є зміна основного зобов'язання, що спричиняє збільшення відповідальності поручителя, без його згоди. До припинення поруки призводять не будь-які зміни умов основного зобов'язання, а лише такі, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності поручителя.
Враховуючи зазначені обставини, суд приходить до висновку про не обґрунтованість позовних вимог Банку в частині стягнення частки боргу з відповідачки ОСОБА_2, тому відмовляє у їх задоволенні.
Відповідно до вимог ст.ст.79, 88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягають стягненню сума судового збору в розмірі 1700 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмирі 120 грн., сплачені позивачем при подачі позову.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 74, 79, 84, 88, 212, 215, 214, Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 3, 11, 13-16, 526, 527, 530, 554, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, суд -
в и р і ш и в :
Позовні вимоги ПАТ «Альфа Банк» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 414 711 гривень 27 копійок, яка складається з:
- 324 787,63 гривень заборгованість за тілом кредиту;
- 40 192,70 гривень - заборгованість по відсоткам;
- 49 730,94 гривень пеня.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа Банк» судовий збір у розмірі 1700 гривень та 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
У задоволенні вимог про стягнення з ОСОБА_2 сум заборгованості за договором поруки - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Дніпропетровський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя О.М. Бойко
Судове рішення № 29143413, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області) було прийнято 26.10.2012. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 410/4386/12. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: