Постанова № 29142757, 07.02.2013, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/29/13- к

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2013 року Печерський районний суд м. Києва

у складі:

головуючий - суддя Кицюк В.П.,

при секретарі - Заліській Г.Г.

за участю прокурорів - Наконечного О.О., Поповича О.І.,

захисників - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

особи, в інтересах якої подано скаргу - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Києві справу за скаргою захисника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_4 на постанову прокурора другого наглядового відділу Головного управління нагляду за додержанням законів на транспорті та підприємствах оборонної промисловості Генеральної прокуратури України Азорського М.А. від 15.04.2010 про порушення кримінальної справи за фактом замаху на умисне ухилення від сплати податку на додану вартість службовими особами ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» в особливо великих розмірах, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 212 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

Захисник ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 та захисник ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_4 звернулися до суду зі скаргами в порядку ст. 236-7 КПК України в редакції 1960 року (далі КПК України), в яких просили скасувати постанову прокурора другого наглядового відділу Головного управління нагляду за додержанням законів на транспорті та підприємствах оборонної промисловості Генеральної прокуратури України Азорського М.А. від 15.04.2010 про порушення кримінальної справи за фактом замаху на умисне ухилення від сплати податку на додану вартість службовими особами ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» в особливо великих розмірах, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 15 КК України (Том 1 а.с.1-6; 62-67).

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 23.06.2010 вищезазначені скарги об'єднані в одне провадження (Том 1 а.к.с. 56-57).

Згідно описово-мотивувальної частини постанови про порушення кримінальної справи, службові особи ДК «Укртрансгаз НАК «Нафтогаз України» з метою умисного ухилення від сплати ПДВ, у порушення вимог п. 4.5.1, п. 4.5 ст. 4, п. п. 7.7.1 п. 7.7 та п. п. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» склали та подали до СПДІ у м. Києві по роботі з ВПП уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2008 року з уточненням показників податкової декларації з податку на додану вартість у якому безпідставно заявили суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ у розмірі 15 771 772,0 грн., що свідчить про наявність в їх діях ознак злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 212 КК України (Том 1, а.к.с. 5-7).

В обґрунтування доводів скарг захисники посилались на те, що зазначену кримінальну справу порушено всупереч положенням ст. ст. 94, 98 КПК України за відсутності законного приводу та без проведення належної дослідчої перевірки, внаслідок чого висновок прокурора про наявність підстав для порушення кримінальної справи за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 212 КК України не відповідає фактичним обставинам справи, при цьому проаналізували текст оскаржуваної постанови на предмет відповідності її змісту вимогам ч. 1 ст. 98 КПК України, а також надали власну правову оцінку матеріалам дослідчої перевірки та даним, розцінених прокурором, як підстави для порушення кримінальної справи.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 09.07.2010, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 18.08.2010, постанову про порушення кримінальної справи скасовано (Том 1 а.с. 139-145; 177-179).

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 18.12.2012 скасувала вищезазначені судові рішення з поверненням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, вказавши на порушення судами вимог ст. 236-8 КПК України щодо меж розгляду скарги на постанову про порушення кримінальної справи (Том 1 а.к.с. 204-206).

При новому судовому розгляді справи судом першої інстанції захисники та ОСОБА_3 підтримали доводи та вимоги скарги, а захисник ОСОБА_1 також подав доповнення до скарги від 06.02.2013.

Прокурор в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні скарги, вважаючи, що оскаржувана постанова про порушення кримінальної справи винесена у відповідності до положень ст. ст. 94, 98 КПК України, компетентною особою, при наявності законного приводу і достатніх підстав, а обставини, приведені захисниками в обґрунтування доводів скарги, потребують перевірки в ході розслідування кримінальної справи.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали, на підставі яких порушено кримінальну справу, з урахуванням положень ст. 399 КПК України, згідно яких вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов'язковими для суду першої інстанції при повторному розгляді справи, приходжу до наступного висновку.

Відповідно до положень ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Інститут оскарження постанови про порушення кримінальної справи є одним з елементів судового контролю за стадією досудового слідства.

Наявність у ОСОБА_3 та ОСОБА_4 юридичної зацікавленості в оскарженні вищезазначеної постанови про порушення кримінальної справи за фактом вчинення злочину прокурор в судовому засіданні не оспорював.

У відповідності до вимог ст. 4 КПК України, ч. 1 ст. 98 КПК України при наявності передбачених законом приводів і підстав для порушення кримінальної справи орган дізнання, слідчий, прокурор зобов'язані винести постанову про порушення кримінальної справи та вжити всіх передбачених законом заходів до встановлення події злочину та осіб, винних у його вчиненні.

Відповідно до ст. 94 КПК України, якою також встановлено вичерпний перелік приводів для порушення кримінальної справи, кримінальна справа може бути порушена тільки у випадку, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджують реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину). Проте, за змістом положень ст. 94 КПК України, закон не вимагає, щоб на момент порушення кримінальної справи достовірно були встановлені усі елементи складу злочину, для порушення кримінальної справи достатньо даних про об'єктивні ознаки вчиненого злочину.

Суд же, відповідно до вимог ст. 236-8 КПК України, розглядаючи на досудовій стадії процесу скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, перевіряє наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення кримінальної справи, і не вправі розглядати і заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.

Судовим розглядом встановлено, що постановою прокурора другого наглядового відділу Головного управління нагляду за додержанням законів на транспорті та підприємствах оборонної промисловості Генеральної прокуратури України Азорського М.А. від 15.04.2010 порушено кримінальну справу за фактом замаху на ухилення від сплати податку на додану вартість службовими особами ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» в особливо великих розмірах, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст.15 КК України (Том 1, а.к.с. 5-6).

За своїм змістом зазначена постанова відповідає вимогам ч. 1 ст. 98 КПК України, в ній вказаний привід та підстави до порушення кримінальної справи, стаття кримінального закону, за ознаками якого порушено справу, а також подальше її спрямування.

Як вбачається з тексту оскаржуваної постанови та матеріалів перевірки, приводом для порушення кримінальної справи слугувало безпосереднє виявлення прокурором ознак злочину, що відповідає п. 5 ч. 1 ст. 94 КПК України.

Безпосереднє виявлення ознак злочину прокурором оформлено рапортом прокурора другого наглядового відділу Головного управління нагляду за додержанням законів на транспорті та підприємствах оборонної промисловості Азорського М.А. від 13.04.2010, зареєстрованому у книзі обліку заяв і повідомлень про злочини Генеральної прокуратури України 14.04.2010 за № 62 /Том 1 а.к.с. 7/, що відповідає вимогам Інструкції про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах прокуратури України заяв і повідомлень про злочини, затвердженого Наказом Генеральної прокуратури України № 66/13-ок від 24.06.2004.

Рапорт про встановлення прокурором факту порушення службовими особами ДК «Укртрансгаз» податкового законодавства зареєстрований у книзі обліку заяв і повідомлень про злочини Генеральної прокуратури України до порушення кримінальної справи - 14.04.2010, а те, що матеріали перевірки СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП були направлені до Генеральної прокуратури України супровідним листом від 15.04.2010 не свідчить про відсутність у органу досудового розслідування приводу для порушення кримінальної справи, а тим більше про його незаконність.

Висновки акту перевірки СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП є одним із джерел фактичних даних, які можуть бути розцінені як підстави для порушення кримінальної справи, в той час як прокурор на виконання правозастосовних функцій не позбавлений був можливості ініціювати дослідчу перевірку діяльності ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» до отримання матеріалів СПДІ.

Відтак суд приходить до висновку про наявність законного приводу для порушення кримінальної справи.

Об'єктивні ознаки злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 212 КК України, виходячи з кваліфікуючих його ознак згідно оскаржуваної постанови про порушення кримінальної справи, полягають в замаху на ухилення від сплати податку в особливо великих розмірах.

З тексту оскаржуваної постанови вбачається, і зазначене знайшло своє підтвердження при розгляді скарги, що кримінальну справу порушено на підставі акту СДПІ у м. Києві по роботі з ВВП № 676/41-20/30019801 від 15.12.2008 про результати невиїзної документальної перевірки ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» по декларації з податку на додану вартість за березень 2008 року та уточнюючих розрахунків до неї та питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ЗАТ «Укргаз-Енерго» за період з 01.03.2008 по 31.03.2008 та матеріалів дослідчої перевірки в цілому (Том 1 а.к.с.17-23).

Згідно висновків зазначеного акту, ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» в порушення вимог п. п. 7.7.4, п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» завищено суму, що підлягала бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ за березень 2008 року, в розмірі 15 771 772 грн. (Том 1 а.к.с.17-23).

Фактичні дані, що містяться у висновках вищезазначеного акту СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП, податковій звітності ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України», поясненнях в.о. головного бухгалтера ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» ОСОБА_6 (Том 1 а.к.с. 524-526), у відповідності до положень ч. 2 ст. 94 КПК України визнаються судом достатніми для порушення кримінальної справи, оскільки містять об'єктивні ознаки злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, та вказували на реальність події злочину.

Те, що оцінка прокурором при порушенні кримінальної справи і судом при розгляді зазначеної скарги фактичних даних дослідчої перевірки на предмет наявності в них достатніх підстав для порушення кримінальної справи розходиться з оцінкою сторони захисту, у тому числі внаслідок суб'єктивного та вибіркового тлумачення норм діючого законодавства у сфері оподаткування і, як наслідок, суб'єктивного тлумачення висновків акту СДПІ у м. Києві по роботі з ВВП № 676/41-20/30019801 від 15.12.2008, не свідчить про відсутність підстав для порушення кримінальної справи та незаконність оскаржуваної постанови.

Приведені захисниками в обґрунтування скарги доводи (про те, що службові особи ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» не вчинили усіх дій, необхідних для одержання бюджетного відшкодування з ПДВ та ухилення від його сплати) ототожнюється з вирішенням питань про доведеність вини особи у вчиненні злочину та правильності кваліфікації її дій, а відтак і з оцінкою зібраних у справі доказів. Однак, обставини, з якими закон пов'язує вирішення питань щодо доведеності чи недоведеності вини особи та правильності кваліфікації її дій, підлягають перевірці при розслідуванні кримінальної справи шляхом проведення слідчих дій та оцінки отриманих в їх результаті доказів, і виходять за межі розгляду судом скарги на постанову про порушення кримінальної справи.

Посилання захисників на наявність постанови старшого оперуповноваженого ГВПМ СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП від 05.11.2010 про відмову в порушенні кримінальної справи відносно службових ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» за відсутністю складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, безпідставне. Зазначена постанова винесена після порушення кримінальної справи, відтак не перешкоджала провадженню у справі. Суд, відповідно до ст. 236-8 КПК України, перевіряє наявність приводів і підстав виключно до винесення постанови про порушення кримінальної справи.

Не вбачаючи підстав для задоволення скарги, керуючись ст. 55 Конституції України, ст. ст. 94, 97, 98, 236-7, 236-8 КПК України, п. 11 Перехідних положень КПК України 2012, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_4 на постанову прокурора другого наглядового відділу Головного управління нагляду за додержанням законів на транспорті та підприємствах оборонної промисловості Генеральної прокуратури України Азорського М.А. від 15.04.2010 про порушення кримінальної справи за фактом замаху на умисне ухилення від сплати податку на додану вартість службовими особами ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» в особливо великих розмірах, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст.15 КК України - залишити без задоволення.

Постанова може бути оскаржена протягом семи діб з дня її винесення шляхом подачі апеляції до апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.

Суддя Кицюк В.П.