Рішення № 29142424, 29.01.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 13/3/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.01.13 Справа № 908/122/13-г

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Лугпромстройсантехмонтаж» (91053, м. Луганськ, вул. 50 років Утворення СРСР, 24, оф. 12)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Радиотелекомсвязьсервис» (69095, м. Запоріжжя, вул. Горького, 159, кв. 131)

про визнання договору недійсним

Суддя Серкіз В.Г.

Представники:

Від позивача: Балєва Г.О., довіреність №б/н від 21.07.2011р.

Від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Лугпромстройсантехмонтаж» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Радиотелекомсвязьсервис» про визнання недійсним договору №050401 від 05.04.2011р., укладеного між сторонами.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.01.2013р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 29.01.2013р.

Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову не заперечив. У судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05.04.2011р. між сторонами укладений договір №050401, згідно з пунктом 1 якого позивач (виконавець) зобов'язується надати відповідачу (замовнику) послуги по будівництву і ремонту інженерних мереж, технічному обслуговуванню і ремонту обчислювальної техніки та переферійного обладнання і т.п., згідно заявок замовника; замовник зобов'язується прийняти і своєчасно оплатити виконані послуги на умовах цього договору. Позивач, згідно заявок відповідача, у повному обсязі виконував взяті на себе договірні зобов'язання. Відповідачем вказані роботи оплачені. В подальшому, позивачу стало відомо про те, що на підприємстві відповідача була проведена податкова позапланова виїзна перевірка ТОВ «Радиотелекомсвязьсервис» з питань достовірності вчинених правочинів та дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» з питань оподаткування податком на додану вартість за квітень - серпень 2011р. та включення до складу валових витрат по декларації з податку на прибуток підприємства за 2011р., за наслідком чого складений акт від 06.09.2012р. В ході перевірки встановлено порушення відповідачем податкового законодавства та заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 81630,00 грн. Також, перевіркою встановлено завищення ТОВ «Радиотелекомсвязьсервис» валових витрат на загальну суму 408148,00 грн., та як наслідок заниження податку на прибуток у розмірі 93874,00 грн. Вказані висновки податкового органу ґрунтуються на твердженнях про те, що будь-які первинні документи (у т.ч. ті, що надані ТОВ «Радиотелекомсвязьсервис» по взаємовідносинам з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» за квітень - серпень 2011р.) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції. Сам по собі факт сплати коштів контрагентом не є безумовним підтвердженням того, що роботи були виконані. З наданих ТОВ «Радиотелекомсвязьсервис» первинних документів вбачається, що цим підприємством було перераховано грошові кошти контрагенту ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» без мети реального настання правових наслідків, з ціллю формування податкового кредиту та, як наслідок, заниження об'єкта оподаткування, несплати податків; такі дії призводять до втрат дохідної частини Держбюджету України. У зв'язку з цим, у позивача є підстави вважати підприємство відповідача неналежним і сумнівним підприємством, і як недобросовісного платника податків, внаслідок чого може постраждати ділова репутація ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» у взаємовідносинах з іншими підприємствами. У зв'язку з необхідністю захисту позивачем своєї репутації як добросовісного платника податків, останній звернувся в суд з даним позовом. Позовні вимоги ґрунтуються на приписах ст.ст. 203, 215 ЦК України.

Відповідач проти позову заперечив. У відзиві на позовну заяву зазначив, що дійсно, між сторонами 05.04.2011р. був укладений договір №050401. На протязі квітня 2011р. - серпня 2011р. до договору від 05.04.2011р. №050401 сторонами укладались додаткові угоди за №№ 1 - 27, якими більш детально обумовлювався обсяг та характер виконуваних робіт на тих чи інших об'єктах, вартість таких робіт, строк виконання робіт. До вищевказаних додаткових угод сторонами складались заявки-специфікації на виконання певних видів робіт. Додаткові угоди до договору від 05.04.2011р. №050401 і заявки-специфікації підписані обома сторонами та скріплені їх печатками. Позивач виконував в повному обсязі види робіт, які обумовлювались сторонами в додаткових угодах і заявках-специфікаціях. Відповідач виконував свої зобов'язання по оплаті виконаних робіт. Протягом всього строку дії договору від 05.04.2011р. №050401 у сторін були відсутні будь-які претензії одна до іншої з приводу виконання такого договору. Доводи позивача на наявність порушень з боку відповідача вимог податкового законодавства, з посиланням на акт податкової перевірки від 06.09.2012р., є безпідставними, оскільки такий акт не є встановленою законом підставою для визнання недійсним договору від 05.04.2011р. №050401, укладеного між сторонами. Крім того, відповідач категорично не погоджується з висновками ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області ДПС, викладеними у вищевказаному акті, доказом чого є адміністративне оскарження відповідних податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку. В акті перевірки від 06.09.2012р. за №91/22-12/36097492 жодним чином не вказано - які саме порушення вимог податкового законодавства допущено з боку ТОВ «Радиотелекомсвязьсервис». Чинне законодавство України не передбачає, що акт податкової перевірки змінює, припиняє частково або повністю зобов'язання визначені договором та підтверджені актами виконаних робіт та іншими первинними документами. Отже, акт податкової перевірки складений за результатами позапланової виїзної перевірки ТОВ «Радиотелекомсвязьсервис», за своєю правовою природою не може бути безумовним доказом наявності тих чи інших порушень. Крім того, незаконність укладеного між сторонами договору від 05.04.2011р. №050401 в судовому порядку не встановлено, і в силу ст.204 ЦК України існує презумпція правомірності вказаного правочину. З «Єдиного державного реєстру судових рішень» відповідачу стало відомо про те, що постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23.01.2012р. у справі №2а-10972/11/1270 задоволено частково позовні вимоги ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську, визнано протиправними дії Ленінської МДПІ в м. Луганську щодо проведення позапланової невиїзної документальної перевірки та складання акту перевірки від 11.11.2011р. товариства з обмеженою відповідальністю «Лугпромстройсантехмонтаж» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 по 30.09.2011. Зазначене рішення суду першої інстанції було залишено без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.03.2012р. по справі №2а-10972/11/1270. Отже, посилання на акт перевірки від 11.11.2011р. №803/23-35554567 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» є взагалі безпідставним. Відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Сторони законним правом на участь своїх представників в судовому засіданні не скористались. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Про причини неявки суду не повідомили. Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними доказами, відповідно до ст.75 ГПК України, оскільки неявка сторін в судове засідання не є перешкодою для вирішення спору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши учасників судового процесу, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як випливає з матеріалів справи, 05.04.2011р. між ТОВ «Радиотелекомсвязьсервис» (замовник) і ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» (виконавець) був укладений договір №050401, згідно з пунктом 1 якого виконавець зобов'язується надати замовнику послуги по будівництву і ремонту інженерних мереж, технічному обслуговуванню і ремонту обчислювальної техніки та переферійного обладнання і т.п., згідно заявок замовника; замовник зобов'язується прийняти і своєчасно оплатити виконані послуги на умовах цього договору.

Орієнтовна вартість наданих послуг за договором складає 500000,00 грн., з урахуванням ПДВ 20%.

Договір №050401 також містить умови про порядок розрахунків, порядок і строки виконання послуг, гарантії та якість, відповідальність сторін, порядок вирішення спорів, форс-мажор, тощо.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2011р. (пункт 8.1 договору).

Відповідно до ч.1 ст.837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Матеріалами справи підтверджується та не спростовано сторонами, що в період з квітня 2011р. по серпень 2011р. сторонами до договору від 05.04.2011р. №050401 укладались додаткові угоди за №№ 1 - 27, якими детально обумовлювався обсяг та характер виконуваних позивачем робіт на тих чи інших об'єктах, вартість таких робіт, строк виконання робіт.

До вищевказаних додаткових угод сторонами складались заявки-специфікації на виконання певних видів робіт.

Всі первинні двосторонні документи, у т.ч. додаткові угоди і заявки-специфікації підписані обома сторонами та скріплені їх печатками.

Позивач виконував в повному обсязі види робіт, які обумовлювались сторонами в додаткових угодах і заявках-специфікаціях, що підтверджується актами здачі прийняття робіт (надання послуг).

Відповідач виконував свої зобов'язання по оплаті виконаних робіт, що підтверджується банківськими виписками.

Також, в рамках дії договору від 05.04.2011р. №050401 позивачем виписувались і надавались відповідачу податкові накладні по здійсненим господарським операціям.

Відповідно до ст.853 ЦК України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.

Суду не надано доказів наявності у сторін взаємних претензій одна до іншої з приводу виконання взятих на себе договірних зобов'язань.

З матеріалів справи вбачається, що Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області ДПС була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Радиотелекомсвязьсервис» з питань достовірності вчинених правочинів та дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» з питань оподаткування податком на додану вартість за квітень - серпень 2011р. та включення до складу валових витрат по декларації з податку на прибуток підприємства за 2011р. За результатами перевірки складений акт від 06.09.2012р. за №91/22-12/36097492.

У висновках акта перевірки вказується на порушення п.198.1, п.198.3 ст.198, п.2001 ст.200 Податкового кодексу України, - ТОВ «Радиотелекомсвязьсервис» занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 81630 грн., та відповідно занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на загальну суму 81630 грн. На порушення п.138.1, п.138.2 ст.138, п.139.1 ст.139 Податкового кодексу підприємством було безпідставно завищено валові витрати на загальну суму 408148 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.04.2011р. по 30.09.2011р. на суму 93874 грн.

До таких висновків податковий орган дійшов внаслідок того, що на адресу ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя надійшов акт від 11.11.2011р. №803/23-35554567 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010р. по 30.09.2011р. та акт від 17.05.2012р. №129/227/35554567 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010р. по 30.09.2011р., згідно яких встановлено відсутність поставки товару та укладення угод з метою настання реальних наслідків, у підприємства відсутні як база, так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток за квітень - серпень 2011р. Обсяги податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» підприємством ТОВ «Радиотелекомсвязьсервис» були включені до складу податкового кредиту по декларації за квітень - серпень 2011р. та до складу валових витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, включені до податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2 та 3 квартал 2011р. З урахуванням актів перевірки від 11.11.2011р. №803/23-35554567 та 17.05.2012р. №129/227/35554567, підприємством ТОВ «Радиотелекомсвязьсервис» було перераховано грошові кошти контрагенту ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» без мети реального настання правових наслідків, з ціллю формування податкового кредиту та, як наслідок, заниження об'єкта оподаткування, несплати податків, такі дії призводять до втрат дохідної частини Держбюджету України.

З урахуванням висновків податкової інспекції позивач просить визнати договір від 05.04.2011р. №050401, укладений та виконаний між сторонами, недійсним.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити повністю з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч.1 ст.205 ЦК України).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України (в редакції на час укладення спірного договору) визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частиною 1 ст. 207 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

Поняття і види доказів встановлено в ст. 32 ГПК України, відповідно до якої, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.01.2013р. при порушенні провадження у справі № 908/122/13-г судом витребовувалось у позивача у т.ч. документальне підтвердження викладених у позові обставин.

Жодних доказів, крім посилання на акт ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області ДПС від 06.09.2012р. за №91/22-12/36097492, на підтвердження того, що договір від 05.04.2011р. №050401 є недійсним чи нікчемним та укладений без наміру створення правових наслідків, передбачених самим договором, позивачем не надано.

Не надано позивачем і доказів того, що первинні документи, складені на виконання договору від 05.04.2011р. №050401 є такими, що мають певні недоліки чи не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» чи «Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Мінфіна від 24.05.1995р. №88. Слід зазначити, що в самому акті перевірки від 06.09.2012р. за №91/22-12/36097492 відсутні посилання на те, що первинні документи за договором від 05.04.2011р. №050401 складені в порушення наведених нормативно-правових актів.

За приписами ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Акт ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області ДПС від 06.09.2012р. за №91/22-12/36097492 не є належним доказом на підтвердження вимог позивача.

Юридичною формою рішень державного чи іншого органу є акт - офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.

Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово.

Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальний акт), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.

Акт перевірки від 06.09.2012р. за №91/22-12/36097492, складений ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області ДПС за результатами перевірки ТОВ «Радиотелекомсвязьсервис», не є нормативним актом, оскільки не встановлює, не змінює і не скасовує норми права, не носить загальний чи локальний характер та не застосовується неодноразово.

Також цей акт перевірки не є правовим актом індивідуальної дії, оскільки не породжує права і обов'язки у ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж».

Тобто, в цьому акті перевірки не містяться вимоги та приписи податкового органу, які обов'язкові для виконання ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж».

Зазначений акт перевірки, як і інші подібні документи, складені посадовими особами податкових органів (у тому числі їх керівниками чи заступниками керівників), а саме: акти документальних перевірок, акти перевірок грошових документів, бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, інших документів, пов'язаних із обчисленням і сплатою податків (обов'язкових платежів), довідки, розрахунки, письмові пропозиції осіб, що здійснювали перевірку тощо, не можуть розглядатись як нормативно-правові акти чи правові акти індивідуальної дії.

Викладені у цих документах обставини можуть бути лише підставою для вжиття керівником податкового органу чи його заступником відповідних заходів: винесення податкових повідомлень-рішень, рішень про застосування штрафних (фінансових санкцій) тощо, які і можуть бути оскаржені платником до суду саме як правові акти індивідуальної дії.

Відповідно до ст. 35 ГПК України, обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування.

Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

Рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростовано в загальному порядку.

В силу ст. 35 ГПК України, акт ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області ДПС від 06.09.2012р. за №91/22-12/36097492 та зазначені в ньому відомості, також не є підставою для звільнення від доказування.

Позивачем не надано суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження заявлених позовних вимог, зокрема щодо відсутності наміру в учасників правочину щодо створення юридичних наслідків.

В той же час, суду надані належним чином оформлені документи: договір від 05.04.2011р. №050401, додаткові угоди до цього договору, заявки-специфікації, локальні кошториси, довідки про вартість виконаних робіт, акти приймання виконаних робіт, акти здачі прийняття робіт (послуг), рахунки-фактури, банківські виписки, податкові накладні. Всі ці документи в їх сукупності підтверджують те, що спірний договір виконувався між сторонами відповідно до визначених в ньому умовах.

Слід також зазначити, що постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23.01.2012р. у справі №2а-10972/11/1270 задоволено частково позовні вимоги ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську, визнано протиправними дії Ленінської МДПІ в м. Луганську щодо проведення позапланової невиїзної документальної перевірки та складання акту перевірки від 11.11.2011р. товариства з обмеженою відповідальністю «Лугпромстройсантехмонтаж» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 по 30.09.2011.

Зазначене рішення суду першої інстанції було залишено без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.03.2012р. по справі №2а-10972/11/1270.

Таким чином, акт перевірки від 11.11.2011р. №803/23-35554567 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», на який є посилання в акті ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області ДПС від 06.09.2012р. за №91/22-12/36097492, не може братися до уваги.

Отже, позовні вимоги є недоведеними і не підлягають задоволенню.

Згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати покладаються на позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 22, 49, 82 - 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Суддя В.Г. Серкіз

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення оформлено і підписано згідно з вимогами ст. 84 ГПК України 01.02.2013р.