Рішення № 29142367, 06.02.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 4/4/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.02.13 Справа № 908/187/13-г

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАТЄСТ", (93400, м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Пивоварова, буд. 15-А)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІЛАН", (69039, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 92, кв. 3)

про стягнення 7 500,00 грн. основного боргу за договором перевезення вантажу автомобільним транспортом № 14Т12 від 28.03.2012 р., 883,98 грн. пені та 172,75 грн. 3% річних

суддя Зінченко Н.Г.

За участю представників сторін:

Від позивача - Луцай А.В., на підставі довіреності;

Від відповідача - не з'явився.

15.01.2013 р. до господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛАТЄСТ", м. Сєвєродонецьк Луганської області з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІЛАН", м. Запоріжжя про стягнення 7 500,00 грн. основного боргу за договором перевезення вантажу автомобільним транспортом № 14Т12 від 28.03.2012 р., 883,98 грн. пені та 172,75 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.01.2013 р. порушено провадження у справі № 908/187/13-г, справі присвоєно номер провадження 4/4/13, судове засідання призначено на 06.02.2013 р.

В судовому засіданні 06.02.2013 р.справу розглянуто, прийнято та оголошено, на підставі ст. 85 ГПК України вступну та резолютивну частини рішення.

Розгляд справи, за клопотанням позивача, здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на ст., ст. 526, 610, 625, 629 ЦК України і полягають в тому, що 28.03.2012 року між позивачем та відповідачем був укладений договір перевезення вантажу автомобільним транспортом № 14Т12. Згідно п. 1.1 предметом зазначеного договору є перевізка автомобільним транспортом перевізника за дорученням замовника вантажу та видача його уповноваженій особі отримувача. За здійснення перевізки вантажу замовник зобов'язується сплатити встановлену плату. Згідно п. 2.1 договору перевізки здійснювались на підставі письмової заявки. Так, згідно заявки № 28/03-01 від 28.03.2012 р. відповідач доручав перевізнику в термін з 29.03.12р. до 03.04.12 р. доставити вантаж - склотканину масою 700 кг в 18 рулонах, з м. Твер (Росія) вул. Г. Димитрова, ТЄЦ-3 до м. Вольнянськ Запорізької області, вул. Красноармійська 5, (Україна). За виконання цієї перевізки Замовник зобов'язувався сплатити Перевізнику 7500,00 грн. Позивач свої зобов'язання за договором № 14Т12 на перевезення вантажів автомобільним транспортом виконав належним чином, здійснив перевізку вантажу за маршрутом м. Твер - м/п, Грайворон (Велика Писарівка) - м. Вільнянськ, що підтверджується актом здачі - прийому робіт (надання послуг) № 5/04 від 05.04.2012 р. Згідно п 5.1 договору остаточний розрахунок за перевізку здійснюється за фактом вигрузки, якщо інше не зазначено в Заявці. В заявці від 28.03.2012 р. особливих умов та строків між перевізником та замовником не зазначено. Згідно п. 5.2 договору оплата за доставку вантажу здійснюється в гривнях шляхом переводу замовником грошей на розрахунковий рахунок перевізника. 05.04.2012 р. ТОВ "ЛАТЄСТ" виставило рахунок № 9/04 ТОВ "АВІЛАН" на суму 7500,00 грн. Відповідач взяті на себе зобов'язання за договором не виконав, грошові кошти за автоперевезення не сплатив. 21.09.2012 р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія №348 про сплату заборгованості за автоперевезення по договору перевезення вантажу автомобільним транспортом № 14Т12 від 28.03.2012р. Відповідачем претензія залишена без відповіді та задоволення. Враховуючи викладене та норми чинного законодавства, позивач просить суд позов задовольнити та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІЛАН", м. Запоріжжя 7 500,00 грн. основного боргу за договором перевезення вантажу автомобільним транспортом № 14Т12 від 28.03.2012 р., 883,98 грн. пені та 172,75 грн. 3% річних.

Відповідач в судове засідання 06.02.2013 р. не з'явився, про визнання позову не заявив, відзив на позовну заяву, витребувані ухвалою суду по справі від 15.01.2013 р. документи і матеріали суду не надав, про поважність причин неявки уповноваженого представника суд завчасно не попереджав.

Про дату, час та місце розгляду справи № 908/187/13-г відповідач був повідомлений належним чином ухвалою суду від 15.01.2013 р. про порушення провадження у справі №908/187/13-г, яка 21.01.2013 р. була отримана представником ТОВ "АВІЛАН", про що свідчить відмітка на повідомленні про вручення рекомендованого поштового відправлення (штрих-код 6900111439152).

Згідно з п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин, суд вважає, що ним вжиті достатні заходи для повідомлення і відповідача про дату, час та місце розгляду справи № 908/187/13-г.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного до/слідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З урахуванням викладеного, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

28.03.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛАТЄСТ" (позивачем, перевізником) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АВІЛАН" (відповідачем, замовником) був укладений Договір перевезення вантажу автомобільним транспортом № 14Т12 (далі за текстом - Договір).

Згідно п. 1.1 предметом зазначеного договору є перевізка автомобільним транспортом перевізника за дорученням замовника вантажу та видача його уповноваженій особі отримувача. За здійснення перевізки вантажу замовник зобов'язується сплатити встановлену плату.

Згідно п. 2.1 договору перевізки здійснювались на підставі письмової заявки.

Згідно заявки № 28/03-01 від 28.03.2012 р. відповідач доручив перевізнику в термін з 29.03.12р. до 03.04.12 р. доставити вантаж - склотканину масою 700 кг в 18 рулонах, з м.Твер (Росія) вул. Г. Димитрова, ТЄЦ-3 до м. Вольнянськ Запорізької області, вул. Красноармійська 5, (Україна).

Згідно п 5.1 договору остаточний розрахунок за перевізку здійснюється за фактом вигрузки, якщо інше не зазначено в Заявці. В заявці від 28.03.2012 р. особливих умов та строків між перевізником та замовником не зазначено.

Згідно п. 5.2 договору оплата за доставку вантажу здійснюється в гривнях шляхом переводу замовником грошей на розрахунковий рахунок перевізника.

На виконання умов Договору позивач здійснив перевізку вантажу за маршрутом м. Твер - м/п, Грайворон (Велика Писарівка) - м. Вільнянськ, що підтверджується актом здачі - прийому робіт (надання послуг) № 5/04 від 05.04.2012 р. (належним чином посвідчена копія - залучена до матеріалів справи).

05.04.2012 р. ТОВ "ЛАТЄСТ" виставило рахунок № 9/04 ТОВ "АВІЛАН" на суму 7500,00 грн.

Таким чином, позивач взяті на себе зобов'язання за Договором виконав належним чином і у повному обсязі.

Згідно із ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

У відповідності із ч.1 ст.929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедитування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.Договором транспортного експедитування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Відповідач заборгованність за вантажні автоперевезення станом на час вирішення справи в судовому засіданні не сплатив.

Отже, відповідач взяті на себе зобов'язання згідно умов Договору № 007 на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 09.02.2010р. належним чином не виконав.

21.09.2012 р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія №348 про сплату заборгованості за автоперевезення по договору перевезення вантажу автомобільним транспортом № 14Т12 від 28.03.2012р. Вказана претензія була направлена за належною юридичною адресою відповідача, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, який скріплений відбитком календарного штемпелю відділення зв'язку 24.09.2012 р.

Відповідачем претензія залишена без відповіді та задоволення.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач доказів погашення заборгованості у повному обсязі суду не надав.

Отже, матеріалами справи доведено, що відповідач оплату за вантажні автоперевезення в сумі 7500,00 грн. не здійснив, факт наявності заборгованості відповідача перед ТОВ "ЛАТЄСТ" підтверджується фактичними обставинами справи.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІЛАН", м. Запоріжжя 7 500,00 грн. основного боргу за договором перевезення вантажу автомобільним транспортом № 14Т12 від 28.03.2012 р. документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню.

Нормами статті 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором, зокрема, неустойкою.

Статтею 199 ГК України встановлено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 2 ст. 193 ГК України, встановлено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання малу бути виконано, що передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.

Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. (з наступними змінами та доповненнями) встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Зі змісту норм ст. 551 ЦК України чинне законодавство надає сторонам договорів право встановлювати неустойку в договорі та обмежує розмір неустойки.

Так, Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» обмежує розмір пені за прострочення виконання грошових зобов'язань, що встановлюється договором, подвійною обліковою ставкою Національного банку України.

Приписами ч. 2 ст. 343 ГК України прямо передбачено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За таких обставин, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 24.10.2011 р. у справі № 25/187 та від 07.11.2011 р. у справі № 5002-2/5109-2010.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує п. 6.10 Договору, який передбачає, що в разі несплати або несвоєчасної оплати відповідач сплачує пеню в розмірі одного відсотка від суми боргу за кожен прострочений день.

За невиконання грошових зобов'язання за Договором перевезення вантажу автомобільним транспортом № 14Т12 позивачем пред'явлена до стягнення пеня в розмірі 883,98грн, яка розрахована за період з 06.04.2012р. по 11.01.2013р.

З огляду на вищенаведені норми законодавства, суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача пені за неналежне виконання грошових зобов'язань за договором №37Т-08 від 16.01.2008 р. є обґрунтованою, але розрахунок пені позивачем виконаний не вірно, не вірно визначений період нарахування пені, стягненню підлягає пеня в розмірі 559,43 грн.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення 172,75 грн. 3 % річних, які розраховані за загальний період з 06.04.2012р. по 11.01.2013р.

Зазначений розрахунок судом перевірений та визнаний таким, що виконаний вірно.

Враховуючи викладене, вимога про стягнення з відповідача 172,75 грн. 3 % річних за порушення строків оплати за Договором заявлена до стягнення правомірно та підлягає задоволенню судом.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати присуджуються до стягнення з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 525, 526, 549, ч.1 ст. 909, ч.1 ст. 929 ЦК України, ст. ст. 22, 44 - 49, 75, 82 - 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАТЄСТ", м. Сєвєродонецьк Луганської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІЛАН", м. Запоріжжя задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІЛАН", (69039, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 92, кв. 3, код ЄДРПОУ 36911909) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАТЄСТ", (93400, м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Пивоварова, буд. 15-А, код ЄДРПОУ 24183749) основний борг в сумі 7 500 (сім тисяч п'ятсот) грн. 00 коп., 559 (п'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 43 коп. пені, 172 (сто сімдесят дві) грн. 75 коп. 3% річних, 1 655 (одна тисяча шістсот п'ятдесят п'ять) грн. 24 коп. судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України "07" лютого 2013 р.

Суддя Н.Г.Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.