Постанова № 29140076, 25.01.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2013 р. Справа № 2а/0470/14407/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЖукової Є.О. при секретаріБерднику С.О. за участю: представника позивача Бандуристого Р.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК" до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення №041 від 29.10.2012р.

ВСТАНОВИВ:

30 листопада 2012р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов публічного акціонерного товариства «АКЦЕНТ - БАНК» до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Волинській області, в якому позивач просить визнати протиправним та скасування рішення Інспекції з питань захисту прав споживачів у Волинській області від 29.10.2012 року №041.

Позовні вимоги обґрунтовано наступним.

31.10.2012 року на адресу позивача надійшло рішення Інспекції з питань захисту прав споживачів у Волинській області від 29.10.2012 року №041, яким на позивача накладено штрафні санкції за порушення ч.1 ст.16 Закону України «Про рекламу» у розмірі 1700 грн. за неподання інформації щодо вартості розповсюдженої реклами, яке позивач вважає необґрунтованим, протиправним та таким, що підлягає скасуванню з огляду на наступне.

Відповідно до протоколу від 10.09.2012 року №035, складеного співробітниками відповідача, встановлено факт розміщення позивачем у місті Луцьку по проспекту Винниченка, 25 об'єкту зовнішньої реклами - кронштейну на фасаді, без спеціально оформлених дозволів на розміщення, чим порушено п.1 ст.16 Закону України «Про рекламу».

Відповідно до оскаржуваного рішення від 29.10.2012 року відповідачем на підставі зазначеного протоколу прийнято оскаржуване рішення про застосування до позивача штрафу в розмірі 1700 грн., але, не за розміщення зовнішньої реклами - кронштейну на фасаді, без спеціально оформлених дозволів на розміщення, а за ненадання витребуваної відповідачем інформації стосовно вартості розповсюдженої реклами, тому позивач вважає, що в його діях відсутній склад правопорушення, передбаченого ч.6 ст.27 Закону України «Про рекламу», за вчинення якого до позивача вказаний штраф застосовано. Посилаючись на складання відповідачем протоколу за фактом одного порушення, а винесення рішення за зовсім інше порушення, позивач зазначає про відсутність правових підстав для прийняття оскаржуваного рішення.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.12.2012р. по справі було відкрито провадження та справа призначена до розгляду.

Представник позивача з`явився у судове засідання, вимоги заявленого адміністративного позову підтримав та просив позов задовольнити, з урахуванням додаткових пояснень від 25.01.2013 року у повному обсязі.

Представник відповідача в не з`явився у судове засідання, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи. 22.01.2013 року надав до суду заяву про розгляд справи без його участі. Щодо заявленого адміністративного позову заперечував та просив відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, посилаючись на письмові заперечення від 22.01.2013року, в яких зазначив наступне.

Відповідно до акту №121 від 24.04.2012 року про порушення ПАТ «АКЦЕНТ-БАНК» співробітниками відділу контролю за розміщенням зовнішньої реклами в м. Луцьку КП «Луцькреклама» з'ясовано, що кронштейн на фасаді 0,5 м*0,5 м не відповідає вимогам Порядку розміщення зовнішньої реклами у м. Луцьку, а саме: відсутній дозвіл на розміщення, чим порушено п.1 ст.16 Закону України «Про рекламу». Відповідно до розпорядження від 30.05.2012 року №46 про усунення порушень порядку розміщення зовнішньої реклами у м. Луцьку, позивачу було запропоновано у триденний термін усунути зазначені у цій вимозі порушення шляхом демонтажу, що було повністю проігноровано з боку позивача.

Зважаючи на викладене, протоколом від 29.10.2012 року №035 засідання стосовно справи про порушення законодавства про рекламу було вирішено за неподання інформації щодо вартості розповсюдженої реклами накласти на позивача штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, з посиланням на ст.27 Закону України «Про рекламу». Таким чином, на думку відповідача, рішення №041 від 29.10.2012 року відповідає чинному законодавству та не порушує прав та законних інтересів позивача.

З метою прийняття законного і обґрунтованого рішення у справі, судом були досліджені наступні письмові докази, наявні в матеріалах справи: копія рішення Держспоживінспекції у Волинській області від 29.10.2012 року №041; копія протоколу про порушення законодавства про рекламу від 10.09.2012 року №035; копія довідки з ЄДРПОУ №243431; копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи №055448; копія банківської ліцензії №16 від 09.10.2009 року; копія дозволу №16-3 від 09.10.2009 року; копія свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №100262264; копія статуту ПАТ «АКЦЕНТ - БАНК»; копія подання від 10.07.2012 року №92; копія акту виявлення порушення порядку розміщення зовнішньої реклами у місті Луцьку від 24.04.2012 року №121; копія вимоги від 30.05.2012 року №46; копія рішення про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу від 10.09.2012 року; копія протоколу про порушення законодавства про рекламу №035 від 10.09.2012 року; копія листа від 10.09.2012 року №903/1-17; копія заяви від 25.09.2012 року; копія протоколу засідання стосовно справи про порушення законодавства про рекламу №035 від 25.09.2012 року; копія заяви від 08.10.2012 року; копія протоколу засідання стосовно справи про порушення законодавства про рекламу №035 від 08.10.2012 року; копія протоколу засідання стосовно справи про порушення законодавства про рекламу №035 від 29.10.2012 року.

Дослідивши в судовому засіданні докази, наявні в матеріалах справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Публічне акціонерне товариство «АКЦЕНТ-БАНК» є юридичною особою з датою проведення державної реєстрації - 30.10.1992 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи №055448, копія якого міститься в матеріалах справи, з правом здійснювати банківські операції, визначені частиною першою та пунктами 5-11 частини другої статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відповідно до банківської ліцензії №16 Публічне акціонерне товариство «АКЦЕНТ-БАНК» та дозволу №16-3, копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідно до п.п.1.4 - 1.7 статуту ПАТ «АКЦЕНТ-БАНК» є складовою частиною банківської системи України та є створеним з метою комплексного обслуговування юридичних та фізичних осіб незалежно від державної належності та форм власності, у тому числі акумулювання та ефективного використання коштів, майна, ноу - хау, об'єктів інтелектуальної власності, підвищення якості та збільшення обсягів надання банківських послуг. Банк має право відкривати відділення, філії та представництва на території України в разі його відповідності вимогам нормативно - правових актів Національного банку України та законодавству України.

24.04.2012 року представниками КП «Луцькреклама» був складений акт №121 виявлення порушення порядку розміщення зовнішньої реклами у місті Луцьку, в якому було зафіксовано наступне: розповсюджувачем ПАТ «АКЦЕНТ-БАНК» кронштейн на фасаді розміром 0,5м *0,5м розміщено з порушенням вимог Порядку розміщення зовнішньої реклами в м. Луцьку за відсутності дозволу на розміщення (п.1 ст.16 Закону України «Про рекламу») та встановлено такий вид відповідальності, як демонтаж зазначеної конструкції до 27.04.2012 року.

Доказів вручення зазначеного акту позивачу відповідачем до суду надано не було.

30.05.2012 року представниками КП «Луцькреклама» була складена вимога №46 про усунення порушень порядку розміщення зовнішньої реклами у місті Луцьку. Відповідно до зазначеної вимоги також встановлювалося таке порушення з боку позивача як відсутність дозволу на розміщення ПАТ «АКЦЕНТ-БАНК» кронштейну на фасаді розміром 0,5м *0,5м та пропонувалося у триденний термін усунути зазначені у цій вимозі порушення шляхом демонтажу.

Будь - яких доказів вручення зазначеної вимоги позивачу відповідачем також до суду надано не було.

10.07.2012 року комунальним підприємством «Луцькреклама» було направлено подання №92 до інспекції з питань захисту прав споживачів у Волинській області, яким повідомлялося про факт порушення позивачем Закону України «Про рекламу» та зазначалося, що ПАТ «АКЦЕНТ-БАНК» проігнорував вимоги КП «Луцькреклама» щодо демонтажу розміщених без дозволу конструкцій.

10.09.2012 року посадовою особою відповідача був складений протокол №035 про розміщення ПАТ «АКЦЕНТ-БАНК» об'єкту зовнішньої реклами, а саме: кронштейну на фасаді без спеціально оформлених дозволів на розміщення, чим порушено п.1 ст.16 Закону України «Про рекламу».

10.09.2012 року відповідачем було винесено рішення про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу, яким було вирішено, враховуючи зазначений вище протокол про порушення законодавства про рекламу, розпочати справу про порушення законодавства про рекламу відносно розташованого за адресою: м. Луцьк, пр - т Винниченка,25, про що 10.09.2012 року відповідачем листом за №903/1-17 було повідомлено ПАТ «АКЦЕНТ-БАНК».

25.09.2012 року співробітниками інспекції з питань захисту прав споживачів у Волинській області було складено протокол засідання стосовно справи про порушення законодавства про рекламу №035 відносно ПАТ «АКЦЕНТ-БАНК», розташованого за адресою: м. Луцьк, пр - т Винниченка,25, яким вирішено продовжити термін розгляду справи до 08.10.2012 року.

08.10.2012 року співробітниками інспекції з питань захисту прав споживачів у Волинській області було складено протокол засідання стосовно справи про порушення законодавства про рекламу №035 відносно ПАТ «АКЦЕНТ-БАНК», розташованого за адресою: м. Луцьк, пр - т Винниченка,25, яким вирішено продовжити термін розгляду справи до 29.10.2012 року.

29.10.2012 року співробітниками інспекції з питань захисту прав споживачів у Волинській області було складено протокол засідання стосовно справи про порушення законодавства про рекламу №035 відносно ПАТ «АКЦЕНТ-БАНК», розташованого за адресою: м. Луцьк, пр - т Винниченка,25, відповідно до якого вирішено за неподання інформації щодо вартості розповсюдженої реклами накласти на ПАТ «АКЦЕНТ-БАНК» штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

29.10.2012 року відповідачем прийнято рішення №041 про накладання штрафу за порушення законодавства про рекламу, яким, з посиланням на ст.27 Закону України «Про рекламу» та на підставі протоколу засідання від 10.09.2012 року №035 з викладеним порушенням п.1 ст.16 Закону України «Про рекламу», що полягає в розміщенні об'єкту зовнішньої реклами - кронштейну на фасаді будівлі без спеціального дозволу на розміщення, на ПАТ «АКЦЕНТ-БАНК» накладено штраф у розмірі 1700,00 грн. за неподання інформації щодо вартості розповсюдженої реклами.

Не погодившись з зазначеним рішенням від 29.10.2012 року №041, позивач оскаржив його до суду.

Правовідносини сторін, пов'язані з виробництвом, розповсюдженням та споживанням реклами на території України, а також основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення

державного нагляду (контролю) регулюються нормами Конституції України від 28.06.1996р. №254к/96-ВР, Закону України «Про рекламу» від 03.07.1996р. №270/96-ВР, Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007р. №877-V, Указу Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» від 23.07.1998 № 817/98, Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 року №2067, Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 року №693, тощо.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому «на підставі» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен бути утворений в порядку, визначеному Конституцією та законами України, та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених відповідним законом.

«У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дій, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до ст.16 Закону України «Про рекламу» розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. При цьому зовнішня реклама на територіях, будинках та спорудах розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб).

Відповідно до ст.26 Закону України «Про рекламу» регламентується здійснення контролю за дотриманням законодавства України про рекламу, та визначається, що контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють у межах своїх повноважень: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів -щодо захисту прав споживачів реклами; Антимонопольний комітет України - щодо дотримання законодавства про захист економічної конкуренції; Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення - щодо телерадіоорганізацій усіх форм власності; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну фінансову політику - щодо реклами державних цінних паперів; Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку - щодо реклами на фондовому ринку; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах будівництва, архітектури -щодо спорудження житлового будинку; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства про зайнятість населення, - щодо реклами про вакансії (прийом на роботу).

На вимогу органів державної влади, на які згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов'язані надавати документи, усні та/або письмові пояснення, відео - та звукозаписи, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення ними повноважень щодо контролю.

Крім того, відповідний орган державної влади має право: вимагати від рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами усунення виявлених порушень вимог законодавства; вимагати припинення дій, що перешкоджають здійсненню

державного контролю; надавати (надсилати) рекламодавцям, виробникам та розповсюджувачам реклами обов'язкові для виконання приписи про усунення порушень; приймати рішення про визнання реклами недобросовісною, прихованою, про визнання порівняння в рекламі неправомірним з одночасним зупиненням її розповсюдження; приймати рішення про зупинення розповсюдження відповідної реклами. Органи державної влади зобов'язані повідомляти рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами про розгляд справ про порушення ними вимог законодавства про рекламу не менше ніж за п'ять робочих днів до дати розгляду справи.

Відповідно до ч.3 ст.26 Закону України «Про рекламу» рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами під час розгляду питання про порушення цього Закону мають право: бути присутніми на засіданні державного органу під час розгляду питання про порушення ними цього Закону; подавати необхідні документи, давати пояснення; отримувати копію протоколу засідання та рішення державного органу, прийнятого щодо них; оскаржувати дії чи бездіяльність зазначеного державного органу та його посадових осіб до суду.

Відповідно до ст.27 Закону України «Про рекламу» встановлена відповідальність за порушення законодавства про рекламу та зазначено, що особи, винні у порушенні законодавства про рекламу, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Відповідальність за порушення законодавства про рекламу несуть: рекламодавці, винні: у замовленні реклами продукції, виробництво та/або обіг якої заборонено законом; у наданні недостовірної інформації виробнику реклами, необхідної для виробництва реклами; у замовленні розповсюдження реклами, забороненої законом; у недотриманні встановлених законом вимог щодо змісту реклами; у порушенні порядку розповсюдження реклами, якщо реклама розповсюджується ними самостійно; виробники реклами, винні у порушенні прав третіх осіб при виготовленні реклами; розповсюджувачі реклами, винні в порушенні встановленого законодавством порядку розповсюдження та розміщення реклами.

З метою захисту інтересів суспільства, держави, споживачів реклами і учасників рекламного ринку державні органи, зазначені у статті 26 цього Закону, можуть звертатися до суду з позовами про заборону відповідної реклами та її публічне спростування.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, за поданням державних органів, зазначених у статті 26 цього Закону, або самостійно у випадках, передбачених цією статтею, крім тих, які віднесено виключно до компетенції Антимонопольного комітету України та які регулюються законодавством з питань авторського права та суміжних прав, накладає штрафи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, на: рекламодавців за вчинення дій, передбачених пунктом 1 частини другої цієї статті, - у розмірі п'ятикратної вартості розповсюдженої реклами; виробників реклами за вчинення дій, передбачених пунктом 2 частини другої цієї статті, - у розмірі п'ятикратної вартості виготовлення реклами; розповсюджувачів реклами за вчинення дій, передбачених пунктом 3 частини другої цієї статті, - у розмірі п'ятикратної вартості розповсюдження реклами.

Повторне вчинення перелічених порушень протягом року тягне за собою накладення штрафу у подвійному від передбаченого за ці порушення розмірі.

Вартість розповсюдженої реклами визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості без урахування суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), які встановлені Податковим кодексом України.

За неподання або подання завідомо недостовірної інформації щодо вартості розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами та/або вартості розповсюдження реклами центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, необхідної для здійснення ними передбачених цим Законом повноважень, на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У разі неможливості встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог цього Закону, на рекламодавців та розповсюджувачів реклами рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, накладається штраф у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 300 і більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян приймається виключно центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, може вимагати від рекламодавців публікації відомостей, що уточнюють, доповнюють рекламу, та звертатися з позовом до суду щодо протиправних дій рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» державним наглядом (контролем) є - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; заходами державного нагляду (контролю) є - планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій; способом здійснення державного нагляду (контролю) є - процедура здійснення державного нагляду (контролю), визначена законом.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначаються планові заходи зі здійснення державного нагляду (контролю) та встановлюється, що планові заходи здійснюються відповідно до річних або квартальних планів, які затверджуються органом державного нагляду (контролю) до 1 грудня року, що передує плановому, або до 25 числа останнього місяця кварталу, що передує плановому.

Орган державного нагляду (контролю) визначає у віднесеній до його відання сфері критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від здійснення господарської діяльності.

З урахуванням значення прийнятного ризику всі суб'єкти господарювання, що підлягають нагляду (контролю), відносяться до одного з трьох ступенів ризику: з високим, середнім та незначним.

Залежно від ступеня ризику органом державного нагляду (контролю) визначаються переліки питань для здійснення планових заходів, які затверджуються його наказом.

У межах переліку питань кожен орган державного нагляду (контролю) залежно від цілей заходу має визначити ті питання, щодо яких буде здійснюватися державний нагляд (контроль).

Органи державного нагляду (контролю) здійснюють планові заходи з державного нагляду (контролю) за умови письмового повідомлення суб'єкта господарювання про проведення планового заходу не пізніш як за десять днів до дня здійснення цього заходу. При цьому повідомлення повинно містити: дату початку та дату закінчення здійснення планового заходу; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; найменування органу державного нагляду (контролю).

Повідомлення надсилається рекомендованим листом чи телефонограмою за рахунок коштів органу державного нагляду (контролю) або вручається особисто керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання під розписку.

Суб'єкт господарювання має право не допускати посадову особу органу державного нагляду (контролю) до здійснення планового заходу в разі неодержання повідомлення про здійснення планового заходу.

Відповідно до ст.6 зазначеного вище Закону визначаються позапланові заходи зі здійснення державного нагляду (контролю) та зазначається, що підставами для здійснення позапланових заходів є: подання суб'єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням; виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених у документах обов'язкової звітності, поданих суб'єктом господарювання; перевірка виконання суб'єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення планових заходів органом державного нагляду (контролю); звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення; неподання у встановлений термін суб'єктом господарювання документів обов'язкової звітності без поважних причин, а також письмових пояснень про причини, які перешкоджали поданню таких документів.

Під час проведення позапланового заходу з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов'язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення державного нагляду (контролю).

Проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, якщо інше не передбачається законом або міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Суб'єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного документа.

Строк здійснення позапланового заходу не може перевищувати десяти робочих днів, а щодо суб'єктів малого підприємництва - двох робочих днів, якщо інше непередбачено законом.

Продовження строку здійснення позапланового заходу не допускається.

Відповідно до ст.7 вказаного вище Закону визначаються розпорядчі документи органів державного нагляду (контролю) та встановлюється, що для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ, який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

На підставі наказу оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу, яке підписується керівником або заступником керівника органу державного нагляду (контролю) (із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові) і засвідчується печаткою.

Посвідчення (направлення) є чинним лише протягом зазначеного в ньому строку здійснення заходу.

Перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику суб'єкта господарювання або уповноваженій ним особі посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб'єкту господарювання копію посвідчення (направлення).

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб'єкта господарювання.

За результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); вид заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.

На підставі акта, який складено за результатами здійснення планового заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, протягом п'яти робочих днів з дня завершення заходу складається припис, розпорядження або інший розпорядчий документ про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Відповідно до п.10 Указу Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» державні органи у справах захисту прав споживачів здійснюють позапланову перевірку діяльності суб'єктів підприємницької діяльності виключно на підставі отриманих від споживачів скарг про порушення такими суб'єктами вимог законодавства про захист прав споживачів.

Скарга споживача повинна подаватися в письмовому вигляді і містити відомості про його прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання, серію і номер паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, а також дані про товар, при продажу якого були порушені права споживача. Органи у справах захисту прав споживачів не мають права розголошувати зазначені відомості про споживача, який подав скаргу.

Відповідно до п.2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України штрафи відповідно до статті 27 Закону України «Про рекламу» накладаються, в тому числі, і в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - на рекламодавців, виробників і розповсюджувачів реклами за неподання або подання свідомо неправдивої інформації щодо вартості розповсюдженої реклами, її виготовлення та/або розповсюдження. При цьому, у разі неможливості встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог законодавства про рекламу, на рекламодавців і розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п.9 зазначеного вище Порядку підставою для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу є відповідний протокол, складений уповноваженою посадовою особою Антимонопольного комітету, Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Мінфіну, НКЦПФР або Держспоживінспекції та її територіальних органів.

Відповідно до п.п.10 - 17 вказаного Порядку на підставі зазначеного протоколу визначається порядок, строк розгляду справи, повноваження посадових осіб Держспоживінспекції та порядок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу.

Відповідно до п.18 такого Порядку за результатами розгляду справи приймається рішення, що оформляється у двох примірниках, один з яких залишається у Держспоживінспекції або її територіальному органі, другий - у 10 - денний строк надсилається особі, стосовно якої було прийнято рішення, або видається її представникові під розписку.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

При цьому, обов'язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.

Оскільки оскаржуване рішення про накладання штрафу за порушення законодавства про рекламу від 29.10.2012 року №041 тягне за собою юридичні наслідки для позивача у вигляді накладення на особу, що звернулася з даним адміністративним позовом, штрафу за неподання інформації щодо вартості розповсюдженої реклами у розмірі 1700 грн., таке рішення може бути предметом розгляду в адміністративному суді.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України особливістю провадження в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є те, що обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Здійснивши системний аналіз наведених вище норм чинного законодавства України та дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи судом встановлено, що відповідачем при здійсненні перевірки позивача були допущені численні порушення зазначених вище норм чинного законодавства України, а саме: перевірка проведена без визначення характеру такого заходу як планового або позапланового, а також без визначення мети та підстав здійснення такої перевірки; без наявності відповідних розпорядчих документів у відповідача, та з урахуванням того факту, що відповідачем не надано до суду належних доказів направлення документів на адресу позивача, винесених на протязі всього часу здійснення перевірки; незрозумілим залишається і факт винесення оскаржуваного рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу №041 з підстав неподання ПАТ «АКЦЕНТ-БАНК» інформації щодо вартості розповсюдженої реклами, враховуючи виявлене відповідачем порушення, яке полягало у розміщенні кронштейну на фасаді будівлі без спеціального оформлення дозволу на розміщення такого кронштейну.

Враховуючи викладене вище, встановивши в судовому засіданні факт порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача внаслідок винесення відповідачем - суб'єктом владних повноважень оскаржуваного рішення про накладання штрафу за порушення законодавства про рекламу від 29.10.2012 року №041 за неподання інформації щодо вартості розповсюдженої реклами у розмірі 1700 грн. необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; упереджено; недобросовісно; нерозсудливо; непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь - якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, суд приходить до висновку, що задоволення вимог заявленого адміністративного позову за підставами, зазначеними вище та у спосіб захисту порушеного права, обраний позивачем, буде належним засобом щодо поновлення порушених прав позивача в публічно - правових відносинах з боку суб'єкта владних повноважень.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до ч. 7 ст. 6 Закон України «Про судовий збір» розподіл судового збору між сторонами та перевірка повноти сплати судового збору здійснюються відповідно до процесуального законодавства.

Відповідно до платіжного доручення від 20.11.2012 року №С1120U00AR tr.BLLW1120U00AR позивачем було сплачено судовий збір за подання адміністративного позову у розмірі 107,30 грн., який у повному розмірі зараховано до Державного бюджету.

Враховуючи задоволення позовних вимог ПАТ «АКЦЕНТ-БАНК» у повному обсязі, суд вважає за необхідне відшкодувати ПАТ «АКЦЕНТ-БАНК» суму, сплачену у якості судового збору за подання даного адміністративного позову з Державного бюджету України в розмірі 107,30 (сто сім) грн.30коп.

Керуючись ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов публічного акціонерного товариства «АКЦЕНТ - БАНК» до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення Інспекції з питань захисту прав споживачів у Волинській області від 29.10.2012 року №041- задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Інспекції з питань захисту прав споживачів у Волинській області від 29.10.2012 року №041.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЦУМ» (код ЄДРПОУ 35986580) сплачений судовий збір у розмірі розмірі 107,30 (сто сім) грн.30коп.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 25 січня 2013 року

Суддя (підпис) З оригіналом згідно Постанова не набрала законної сили 25.01.2013р. СуддяЄ.О. Жукова Є.О. Жукова