Постанова № 29140073, 28.01.2013, Кіровоградський окружний адміністративний суд

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2013 року Справа № 811/138/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого -судді Мирошниченка В.С.

за участю секретаря судового засідання - Котлярової Т.С.

за участю представників позивача - Слинченка А.О., Ципарської Л.І.

представника відповідача - Леконт Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства „Кіровоградська ліфтова компанія" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування наказу та визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС, в якому просить: 1) визнати протиправним наказ від 07.12.12р. №2575 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки; 2) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.01.2013р. №0000012240, яким збільшено грошове зобов'язання з ПДВ в сумі 2500 грн., у тому числі за основним платежем - 2000 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 500 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем безпідставно проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача, враховуючи те, що відповідь надавалася позивачем на обов'язковий податковий запит вчасно, чинним законодавством не передбачено чіткої форми відповіді та конкретного переліку документів, які мають подаватися платником податків.

Відповідачем зроблені помилкові висновки, що правочини вчинені між позивачем та ПП „Джетта Плюс" є нікчемними, мали нетоварний характер, що ПП „Джетта Плюс" здійснює свою діяльність на надання податкових вимог та проведення безтоварних операцій. Відповідач не мав права робити висновки щодо нікчемності правочинів, оскільки відсутній доказ вини, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Господарські операції позивача з контрагентом підтверджені належним чином складеними первинними документами, а тому висновки податкового органу не підтверджені будь-якими документами. Угода, укладена між позивачем з вказаним контрагентом в судовому порядку не визнавалися недійсними. Відсутність судового рішення свідчить про недостовірність висновків відповідача про нібито нікчемність правочину, а тому недостовірними є й похідні від цього висновки про зниження сум податку на додану вартість.

На момент здійснення господарських операцій ПП „Джетта Плюс" володіло правоздатністю та дієздатністю на вчинення правочинів, було зареєстроване як юридична особа та як платник податку на додану вартість.

У зв'язку з цим позивач правомірно відніс до податкового кредиту з податку на додану вартість суми від здійснення вищезазначеної угоди з ПП „Джетта Плюс".

В судовому засіданні представники позивача вимоги позову підтримали та просили суд позов задовільнити з підстав, що зазначені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, вказувала, що оскаржуваний наказ, податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначені Податковим кодексом України, Законом України "Про державну податкову службу в Україні". Господарські операції операції між позивачем та з ПП „Джетта Плюс" не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, наявності трудових ресурсів, майна, які економічно необхідні для здійснення діяльності, свідчать про відсутність необхідних умов для відповідної господарської, економічної діяльності, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. Отже, операції по формуванню податкового кредиту ПП „Джетта Плюс" за рахунок вказаного контрагенту є нікчемними.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що позивачем до відповідача 18.01.2011 року подано податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2012 року, розшифровку податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (а.с. 34 - 35).

На підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.1, п.79.2 ст.79 ПК України та відповідно до доповідної записки заступника начальника Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС Холоденко О.А. від 07.12.12 р. №227/22-4 в.о. начальника Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС прийнято наказ від 07.12.12 року №2575 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки» (а.с. 14), який був направлений поштою позивачу разом з повідомленням (а.с. 15).

З 10.12.2012 року по 12.12.12р. головним державним податковим ревізором - інспектором на підставі вищевказаного наказу було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та доходів та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств по взаємовідносинах з ПП „Джетта Плюс" за період з 01.12.2010 по 31.12.2010 року.

За результатами перевірки складено акт від 17.12.2012р. №192/22-4/36421420 (а.с. 17-24), в якому встановлено, що позивачем порушено вимоги: п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", в результаті чого підприємством занижено ПДВ всього на загальну суму 2000 грн., в т.ч. за грудень 2010 року в сумі 2000 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення- рішення від 02.01.2013р. №0000012240, яким збільшено грошове зобов'язання з ПДВ в сумі 2500 грн., у тому числі за основним платежем - 2000 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 500 грн.(а.с.28).

В позовних вимогах позивач просить визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 07.12.2012 року №2575 „Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки" ПП „Кіровоградська ліфтова компанія". З приводу цих позовних вимог суд зазначає наступне.

Суд зауважує, що видання керівником податкового органу наказу про призначення позапланової перевірки, у даному випадку, не створює небезпеки інтересам позивача, оскільки сам собою факт проведення перевірки не може безпосередньо заподіяти майнову чи іншу шкоду особі, не призводить до настання невідворотних негативних наслідків.

Проведення перевірки є лише процедурою встановлення обставин, які необхідні для контролю за правильністю нарахування і сплати податків та інших обов'язкових платежів. У свою чергу нарахування і стягнення податкових зобов'язань регулюється нормами Податкового кодексу України, якими передбачено окрему процедуру узгодження податкових зобов'язань.

У відповідності до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Виходячи з вищевказаного, суд зобов'язаний не тільки встановити протиправність дій, бездіяльності та рішень суб'єкта владних повноважень, а й обрати реальний спосіб захисту порушеного права.

Так як документальна позапланова невиїзна перевірка ПП „Кіровоградська ліфтова компанія" проведена, тому, навіть за умови наявності підстав для визнання оскаржуваного наказу протиправним та його скасування, суд не зможе захистити порушене право позивача, так як це не є підставою для спростування висновків, наведених в акті перевірки.

З огляду на те, що захист прав ПП „Кіровоградська ліфтова компанія" перемістився в площину оскарження рішення фіскального органу, яким визначено суму грошового зобов'язання, суд вважає, що позов в цій частині підлягає задоволенню. Також суд зазначає, що оперативний захист порушеного права при винесені протиправного наказу про проведення перевірки можливий лише за умови звернення до суду з позовом до початку її проведення.

Визначаючи позивачеві суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість відповідач виходив з того, що позивач протягом перевіреного періоду мав господарські взаємовідносини з контрагентом ПП „Джетта Плюс".

Висновки відповідача ґрунтуються на тому, що правочини між позивачем та вказаним контрагентом ПП „Джетта Плюс" є нікчемними, оскільки не встановлено факту передачі товарів, у зв'язку з відсутність договорів про господарську діяльність, довіреностей на приймання-передачі товару, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, їх використання в господарській діяльності.

З метою дослідження факту реальності здійснення господарських операцій позивачем з ПП „Джетта Плюс", а отже, правомірності формування податкового кредиту, суд встановив наступне.

Позивачем згідно довідки з ЄДРПОУ здійснюються такі види діяльності: електромонтажні роботи, нотаріальна та інша юридична діяльність, надання послуг перукарням та салонам краси (а.с.7).

Позивачем в усній формі досягнуто згоди з ПП „Джетта Плюс" щодо ціни, асортименту товару- запчастин до ліфтів.

Згідно пояснень представника позивача, перед укладенням правочину йому було надано контрагентом копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, копію свідоцтва платника ПДВ, копію довідки з ЄДРПОУ, також позивачем було перевірено статус контрагента як платника ПДВ, оскільки господарські операції з даним підприємством проводилися вперше.

08.12.2010р. позивачем придбано у ПП „Джетта Плюс" запчастини до ліфтів, а саме автоматичний вимикач АП-50 (10 шт.), катушка контактора (10 шт.), реле лотка И-310 (5 шт.), Реле РПГ-9 (10 шт.), колодка гальмівна (5 шт.), замок дверей шахти (10 шт.), ричаг двуплечий підшипник електродвигуна (10 шт.), катушки електромагнітні (2 шт.), трансформатор (1 шт.), що підтверджується виданою позивачеві податковою накладною №271 від 08.12.2010р. (а.с.30), копією видаткової накладної №С-188 від 08.12.10р., копією банківської виписки на суму 12000 грн., в т.ч. ПДВ - 2000 грн., копією платіжного доручення №195 від 07.12.2010р.

Також судом не можуть бути взяті до уваги доводи відповідача про безтоварність операцій за вищевказаним договоромна основі відсутності у позивача товаросупроводжуючих документів, оскільки в судовому засіданні встановлено, що поставка запчастин здійснювалась постачальником власним автотранспортом.

Окрім того, зважаючи на специфіку своєї діяльності (проведення електромонтажних робіт), для якої є необхідним використання запчастин для ліфтів, з метою чого позивачем були укладено відповідний правочин, що не визнається відповідачем.

Представником позивача надано суду копії відомостей установки запчастин за І квартал 2011 року, з яких суд вбачає, що придбані запчастини у контрагента позивачем дійсно використовувалися у проведенні електромонтажних робіт в різних установах, підприємствах в м. Кіровограді та Кіровоградській області, з якими укладені договори по обслуговуванню ліфтів (а.с.48-49).

Судом досліджено, що господарські операції фактично були здійснені, тому складені документи між позивачем та його контрагентом мають силу первинних документів та повністю по формі та змісту відповідають вимогам чинного законодавства України.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"від 03.04.1997 року № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) -актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

В підпункті 7.5.1 пункту 7.5 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Наведені норми дають підстави зробити висновок, що у Законі України "Про податок на додану вартість" передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку-покупця належно оформленої податкової накладної.

Пунктом 7.2.1 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних, виданих йому контрагентами у перевіряємому періоді.

У відповідності до п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності -продукція, роботи чи послуги -мають вартісний характер і цінове вираження.

Разом з тим, чинне законодавство не передбачає відповідальності для платників податків за недотримання податкової дисципліни своїми контрагентами.

Як вбачається з матеріалів перевірки та встановлено судом в судовому засіданні, фактичною підставою для визначення позивачеві грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за перевірений період стали висновки відповідача про вчинення позивачем з ПП „Джетта Плюс" правочину, який не спрямований на реальне настання правових наслідків, оскільки вказаний правочин, на думку відповідача, є нікчемним.

Згідно ч.1 ст.234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Такий правочин визнається судом недійсним.

У відповідності до ст.228 Цивільного кодексу України, в редакції чинній на момент проведення перевірки, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Згідно п.11 ст.10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав.

З вищевказаних норм вбачається той факт, що повноваженнями щодо визнання правочину недійсним із мотивів порушення публічного порядку, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (нікчемний правочин), органи податкової служби не наділені, оскільки таке визнання можливе в судовому порядку, а тому суд вважає, що висновки відповідача в частині визнання правочинів нікчемними, покладені в основу для визначення податкових зобов'язань позивачеві, вимогам чинного законодавства не відповідають.

Висновок податкового органу про нікчемність правочинів, які на його думку, вчинені з метою, що суперечить інтересам держави та порушують публічний порядок не може бути беззаперечним доказом такої нікчемності, а повинен доводитись в судовому порядку шляхом подання відповідного позову на виконання законодавчо визначених повноважень.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентом позивача взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Відповідачем не надано жодних доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема, Рішення Європейського Суду від 09.01.2007 у справі „Інтерсплав проти України", якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Відповідач не довів суду належними доказами неправомірність включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ сплачених ним контрагенту -ПП „Джетта Плюс", а тому податкове повідомлення-рішення від 02.01.2013р. №0000012240 підлягає скасуванню.

Судом встановлено, що при подачі адміністративного позову до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 114,71 грн., що підтверджується квитанцією (а.с2).

Відповідно до ст. 94 ч. 1 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Згідно частини третьої цієї статті, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Зважаючи, що позовні вимоги Приватного підприємства „Кіровоградська ліфтова компанія" задоволено частково, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України судові витрати зі сплати судового збору в сумі 57,35 грн. відповідно до частини задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 17, 18, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовільнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби від 02.01.2013р. №0000012240, яким збільшено Приватному підприємству „Кіровоградська ліфтова компанія" суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість в сумі 2500 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 2000 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 500 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Присудити Приватному підприємству „Кіровоградська ліфтова компанія" судові витрати з державного бюджету шляхом зобов'язання Державної казначейської служби України безспірно списати з рахунку Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби грошові кошти в розмірі 57,35 грн.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова у повному обсязі складена 31.01.2013 р.

Суддя В.С. Мирошниченко