Постанова № 29139978, 30.01.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.01.13 Справа № 5015/3944/12

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Гриців В.М., суддів Зварич О.В., Хабіб М.І.

при секретарі судового засідання Швець О.В.

за участю представників: позивача Ахметова Р.Р., відповідача Луціва О.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення господарського суду Львівської області від 05 грудня 2012 року у справі №5015/3944/12 за позовом публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Новий Розділ» про стягнення заборгованості в сумі 169 614,22 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (НАК «Нафтогаз України») у вересні 2012 року звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Новий Розділ» з вимогами про стягнення з відповідача заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу №29/09-11-ТЕ від 29.09.2011 року (договір) у розмірі 169 614,22 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, якими позивач нарахував відповідачу 122 326,51 грн. пені, 13 506,80 грн. інфляційних втрат, 24 359,83 грн. 3% річних, 9 421,08 грн. штрафу (разом 169 614,22 грн.).

Господарський суд Львівської області (суддя Коссак С.М.) рішенням від 05 грудня 2012 року по справі №5015/3944/12 позов задовольнив частково: стягнув з відповідача на користь позивача 51 904,45 грн. пені, 13 506,80 грн. інфляційних втрат, 20 654,83 грн. 3% річних та 9 421,08 грн. штрафу. В рештій частині позовних вимог відмовив.

Не погоджуючись із рішенням суду, позивач звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 05 грудня 2012 року в частині зменшення пені та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача повний розмір заявленої позивачем пені в суді першої інстанції. Вважає, що рішення суду першої інстанції в цій частині прийняте з порушенням норм матеріального (ст. 233 ГКУ, ст. 549-552 ЦКУ) та процесуального (ст. 4-2, 43, 83, 84 ГПКУ) права, без дослідження усіх істотних обставин справи та підлягає скасуванню у цій частині.

Про розгляд справи сторони повідомлені належним чином, про що є докази у справі.

29 січня 2013 року відповідач подав суду відзив на апеляційну скаргу, просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У призначене на 30 січня 2013 року судове засідання з'явилися представники сторін, надали пояснення по суті спору.

Львівський апеляційний господарський суд розглянув апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін, перевірив законність і обґрунтованість рішення господарського суду Львівської області по справі №5015/3944/12 від 05 грудня 2012 року та вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з нижченаведених підстав.

Відповідно до вимог ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з матеріалами справи 29 вересня 2011 року між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» (продавець) та ТзОВ «Енергія-Новий Розділ» (покупець) було укладено договір №29/09-11-ТЕ про купівлю-продаж природного газу (договір).

Відповідно до п. 1.1. договору, продавець зобов'язався передати у власність покупця імпортований природний газ, а відповідач зобов'язався прийняти і оплатити природний газ.

Згідно з п. 2.1. договору, продавець передає покупцю в період з 01.10.2011 р. до 31.12.2012 р. газ в обсязі до 96250 тис. (дев'яносто шість мільйонів двісті п'ятдесят тисяч) куб. м.

Відповідно до п. 5.2. договору, ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 1 091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 1 091,00 грн., крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ - 1 309,20 грн.

Додатковою угодою №1 від 11.10.2011р. до договору з 11 жовтня 2011 року п. 5.2. «Ціна газу» договору викладений у новій редакції, а саме ціна за 1000 куб. м. природного газу, що використовується для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням становить 1091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 1 091,00 грн., крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ - 1 309,20 грн.

Ціна за 1000 куб. м. природного газу, що використовується для виробництва теплової енергії, яка споживається релігійними організаціями становить 1 248,74 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 1 248,74 грн., крім того ПДВ: на газ - 0%, на послуги з транспортування - 20% (60,46 грн.), всього з ПДВ - 1 309,20 грн.

Додатковою угодою №2 від 19.01.2012р. до договору з 01 січня 2012 року п. 5.2. «Ціна газу» договору викладений у новій редакції, а саме ціна за 1000 куб. м. природного газу, що використовується для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням становить 1091,00грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 1 091,00 грн, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 1 309,20 грн.

Ціна за 1000 куб. м. природного газу, що використовується для виробництва теплової енергії, яка споживається релігійними організаціями становить 1 248,74 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 1 248,08 грн., крім того ПДВ : на газ - 0%, на послуги з транспортування - 20% - 61,12 грн., всього з ПДВ - 1 309,20 грн.

Згідно з п. 6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

На виконання умов договору, позивач поставив протягом жовтня 2011р. - червня 2012р. природного газу на загальну суму 56 847 186,90 грн., що підтверджується відповідними актами прийому-передачі природного газу (том 1, а.с. 21-28).

Відповідно до п. 7.1. договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим Договором.

Відповідачем було допущене порушення умови договору щодо оплати коштів за отриманий природний газ, а саме прострочення термінів оплати (п. 6.1. договору).

Відповідно до п. 7.2. договору, у разі невиконання покупцем (відповідачем) умов п. 6.1. цього договору, покупець (відповідач) зобов'язується (крім суми основного боргу) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

За неналежне виконання відповідачем свої зобов'язань, позивачем, відповідно ст. 625 ЦК України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та договору, нараховано: 122 326,51 грн. пені; 13 506,80 грн. інфляційних втрат; 24 359,83 грн. 3% річних; 9 421,08 грн. 7% штрафу, загалом - 169 614,22 грн. (том 1, а.с. 32-36).

Станом на день розгляду справи у суді першої інстанції, відповідач доказів сплати заборгованості не представив, просив суд зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) на 95%, в частині стягнення інфляційних нарахувань та трьох процентів річних відмовити.

Господарський суд Львівської області на підставі фактичних обставин справи та приписів закону здійснив перерахунок заборгованості відповідача (з урахуванням положень ч. 5 ст. 254 ЦК України щодо визначення останнього дня строку) за договором та правомірно дійшов висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем за договором по пені складає 103808,89 грн. та по 3% річних - 20654,83 грн. (замість 122326,51 грн. та 24359,83 грн. відповідно).

В апеляційній скарзі позивач вказує, що у відповідності до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені) яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Оскільки вказана норма не містить переліку таких випадків, скаржник вважає, це випадки невиконання або неналежного виконання зобов'язання з вини обох сторін, або якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Скаржник також вказує, що відповідачем в судовому засіданні не було надано жодного доказу, який би вказував на наявність таких виняткових обставин, які б підтверджувались документами, тому суд не мав права зменшувати розмір нарахованої пені.

Як зазначено у п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року №18, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Причинами неналежного виконання зобов'язання відповідач називає факт невідшкодування з відповідного місцевого бюджету різниці між встановленим розміром тарифів на житлово-комунальні послуги та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг. Відповідачу не відшкодовано збитки за послуги теплопостачання, централізованого постачання холодної та гарячої води, водовідведення, існує значна дебіторська заборгованість контрагентів яка виникла на підставі укладених цивільно-правових і господарських договорів, факт несвоєчасного перерахування основними споживачами (населення м. Новий Розділ) платежів за надані житлово-комунальні послуги. Тому згідно з балансом непокритий збиток відповідача станом на 01 липня 2012 року становить 46 309 000,00 грн. (том 1, а.с. 87-113).

Відповідач вказує що він опинився і перебуває у критичній фінансово-економічній ситуації з незалежних від нього обставин та вважає, що розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій є надмірно великим порівняно із збитками позивача, та таким, що може суттєво зашкодити нормальному функціонуванню підприємства у сфері житлово-комунальних послуг.

За приписами ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 526 ЦК Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч. 1, 7 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За умовами ч.ч. 1, 2 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Згідно зі ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Подібні норми містить і Цивільний кодекс України, за приписами ч. 3 ст. 551 якого, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За умовами ч. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

За приписами ст. 3 ЦК України Загальними засадами цивільного законодавства, зокрема є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Господарський суд Львівської області вірно зазначив, що з огляду на те, що порушення зобов'язання відповідачем не потягло значних втрат для позивача і виникло через заборгованість населення, враховуючи ступінь виконання зобов'язання боржником (повне погашення суми основного боргу, майновий стан сторін та їх інтереси), відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України, суд частково задовольнив клопотання відповідача і на п'ятдесят відсотків зменшив розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача.

Львівський апеляційний господарський суд вважає, що висновок суду першої інстанції ґрунтується на законі та відповідає фактичним обставинам справи, відносинам, що виникли між сторонами, а також відповідає визначеним ст. 3 Цивільного кодексу України таким загальним засадам цивільного законодавства, як справедливість, розумність, добросовісність.

Позивач в апеляційній скарзі вказує на те, що за договором №29/09-11-ТЕ про купівлю-продаж природного газу від 29 вересня 2011 року, ним постачався імпортований природний газ, який НАК «Нафтогаз України» закуповує за зовнішньоекономічними контрактами, якими встановлені чіткі строки розрахунків за поставлений газ а також жорсткі санкції за порушення цих строків, аж до припинення постачання природного газу на територію України. Проте доводи позивача про понесення ним збитків з причини порушення відповідачем строку оплати газу чи з інших причин не підтверджені належними та допустимими доказами, як того вимагають ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України.

Також слід зазначити, що право суду зменшити розмір штрафних санкцій передбачено статтями 83 ГПК України, 233 ГК України та 551 ЦК України, таке право ґрунтується на оціночних поняттях принципів справедливості, добросовісності та розумності.

Згідно із ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

У силу ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Постановляючи оскаржене рішення господарський суд Львівської області у повній мірі дослідив усі обставини справи, дав їм належну оцінку та правильно застосував норми матеріального і процесуального права, в тому числі суд об'єктивно оцінив поведінку відповідача і обставини, які склалися за період прострочення грошового зобов'язання за договором №29/09-11-ТЕ про купівлю-продаж природного газу від 29 вересня 2011 року виходячи з інтересів сторін, котрі заслуговують на увагу, причин неналежного виконання зобов'язань, та правомірно вказав, що неналежне виконання відповідачем договірного зобов'язання є винятковим випадком, а тому, відповідно до норм ст. 233 ГК України визнав за доцільне зменшити розмір пені.

Отже, рішення господарського суду Львівської області від 05 грудня 2012 року у справі №5015/3944/12 є обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам закону. Доводи ж апеляційної скарги цього висновку не спростовують, а тому підстав для скасування оскарженого рішення немає.

Керуючись ст.ст. 82-1, 99, 101, 103, 105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Львівської області від 05 грудня 2012 року у справі №5015/3944/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Гриців В.М.

суддя Зварич О.В.

суддя Хабіб М.І.