Рішення № 29139967, 18.12.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2012 р. Справа № 5023/4890/12 (н.р. 5023/6982/11)

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Френдій Н.А.

при секретарі судового засідання Алексєєвій Т.О.

розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Безмятежне", с. Безмятежне, Шевченківський район, Харківська область, 63652;

до Публічного акціонерного товариства "Атоменергокомплект", вул. Санаторна, 9-А, м. Київ, 02000;

про визнання недійсною додаткової угоди від 24.12.2004 року, яка є невід'ємною частиною форвардного контракту №10 від 03.03.2003 року

за участю представників

позивача -Капінос Н.В:, довіреність №10/01 від 10.01.2012р.;

відповідача -Ткаченко В.В., довіреність №104 від 21.06.2012р.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач -товариство з обмеженою відповідальністю "Безмятежне" Харківська область, Шевченківський район, с. Безмятежне, звернувся з позовом про визнання недійсною додаткової угоди від 24.12.2004 року, яка є невід'ємною частиною форвардного контракту №10 від 03.03.2003 року (з урахуванням заяви від 21.09.2011р.).

Позивач обґрунтовує свій позов перевищенням повноважень директором позивача при підписанні оспорюваної додаткової угоди, відсутністю наміру створити реальні наслідки в зв'язку з укладенням додаткових угод до контракту, суперечністю змісту укладених угод статутним цілям товариства.

Відповідач проти позову заперечував, просив його залишити без задоволення, вказував на пропуск позивачем строку позовної давності.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.03.2012р. (складене 19.03.2012р.) у справі №5023/6982/11 позовні вимоги задоволені. Визнано недійсною додаткову угоду від 24.12.2004р., яка є невід'ємною частиною до форвардного контракту № 10 від 03.03.2003р. укладеного між позивачем та відповідачем. Одночасно змінено назву підприємства відповідача з Відкритого акціонерного товариства "Атоменергокомплект" (код 19122591) на Публічне акціонерне товариство "Атоменергокомплект" (код 19122591).

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.05.2012р. (складена 21.05.2012р.) у справі №5023/6982/11 зазначене судове рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.10.2012р. рішення господарського суду Харківської області від 12.03.2012р. (складене 19.03.2012р.) та постанова Харківського апеляційного господарського суду від 15.05.2012р. (складена 21.05.2012р.) у справі №5023/6982/11 підлягають скасуванню, як винесені без дослідження всіх обставин справи, що мають істотне значення для правильного розгляду спору по суті, з направленням справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції, з вказівками з'ясувати, які ознаки має товар, перелічений в специфікації до форвардного контракту №10 від 03.03.2003р. індивідуальні чи родові, фактичні обставини справи щодо найменування товару відповідно до форвардного контракту №10 від 03.03.2003р. в редакції додаткової угоди від 24.12.2004р., який відповідач зобов'язався передати у власність позивачеві, фактичні обставини спірних правовідносин щодо співвідношення пункту 1.1, викладеного у новій редакції (згідно з додатковою угодою від 24.12.2004р.) зі змісту пунктом 1.2 форвардного контракту №10 від 03.03.2003р., в якому наведений перелік товарів із зазначенням класів, зернових та їх вартості з урахуванням сезонності врожаю, питання щодо зберігання визначених у форвардному контракті №10 від 03.03.2003р. товарів (в редакції додаткової угоди від 24.12.2004р.).

Автоматизованою системою документообігу господарського суду Харківської області для розгляду справи призначено суддю Френдій Н.А., справі присвоєно новий номер 5023/4890/12.

Представник позивача в судовому засіданні 12.12.2012р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просить суд задовольнити позов, з підстав, викладених у поясненнях (уточнення), вказуючи зокрема на те, що додатковою угодою від 24.12.2004 р. сторони змінили базовий актив у частині сезону врожаю 2004,2005 рр. (п.1.1. форвардного контракту) і продовжили термін дії форвардного контракту до 2006 року, при цьому, не змінили ціну поставки (п.1.2. форвардного контракту) у межах інтервалу часу до 2006 року - обов'язкову умову будь-якого форвардного контракту, і це свідчить про те, що в момент укладення додаткової угоди ні у однієї із сторін не існувало господарської мети - передати (придбати) базовий актив за форвардними контрактами, бо в цьому випадку сторони повинні були погодити всі істотні умови, які робили цю передачу можливою і заснованої саме на дії форвардного контракту. Відсутність істотних умов угоди, як і відсутність намірів сторін досягти цілей передбачених цією угодою, дають підстави для визнання недійсним відповідно до ст.ст. 203, 215, 234, 628 ЦК України. Позивач також звертає увагу суду на те, що додаткова угода підписана особою без належних повноважень і з порушенням господарської компетенції, оскільки п.10.3. ст. 10 Статуту ТОВ «Безмятежное»встановлено, що директор (протоколом №8 загальних зборів учасників ТОВ «Безмятежное»від 07.03.2003р. директором товариства постановлено обрати Дубнюк М.І., який і підписав оспорюваний правочин) може укладати договори на суму, що не перевищує еквівалент 25000,00дол. США в національній валюті, і у відповідності до ст. 41 Закону України «Про господарські товариства»зазначено, що затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства належить до компетенції загальних зборів, а під час підписання додаткової угоди від 24.12.2004р. сторони продовжили строк дії форвардного контракту ціна якого становить 800000,00грн. (п.2.3. форвардного контракту), а це на дату підписання угоди становить 150778,39дол. США . Та зазначив, що відповідач неправомірно вважає, що факт перерахування попередньої оплати в 2003 році спростовує доводи позивача про фіктивність Додаткової угоди, оскільки предметом спору у даній справі є недійсність додаткової угоди, а не форвардного контракту, укладеного в 2003 році, в зв'язку з цим, необхідно мати на увазі, що Додаткову угоду було укладено в 2004 році, і в її тексті не передбачений правовий режим попередньої оплати, перерахованої до ії укладення. Щодо тверджень відповідача про те, що дійсність Додаткової угоди від 24.12.2004 р. була встановлена і доведена неодноразово, про що, на думку відповідача, свідчать матеріали судових справ, у тому числі: №27/10-10 (н.р. №53/265-10), №29/441-09, №29/442-09, позивач вважає їх безпідставними, оскільки ухвалою від 28.08. 2010р. у справі 27/10-10 був залишений без розгляду позов ТОВ «Безмятежне»до ВАТ «Атомэнергокомплект»про визнання недійсним форвардного контракту №10 від 03. 03. 2003 р. з Додатковими угодами (суддя Мамалуй О.О.), тобто рішення по суті даного спору у справі №27/10 -10 судом не приймалося. Постановою апеляційного господарського суду від 22 вересня 2010 року цю хвалу було скасовано, а справу направлено на новий розгляд. При новому розгляді справи (їй був привласнений номер 53/265-10) позивач уточнив свій позов: відмовився від вимоги про визнання недійсним форвардного контракту №10 від 03. 03. 2003 р. з Додатковими угодами і заявив вимогу про визнання неукладеним Додаткової угоди від 24.12.2004 р. до форвардного контракту №10 від 03. 03. 2003 р. Рішенням про справі №53/265-10 (н.р.27/10-10), залишеним без зміни апеляційною та касаційною інстанцією, позивачу було відмовлено в задоволенні позовних вимог про визнання неукладеним Додаткової угоди від 24.12.2012 р. з огляду на те, що даний спосіб захисту не передбачено законодавством, тобто при новому розгляді справи суд також не приймав рішення про дійсності, або про недійсність Додаткової угоди від 24.12.2004р. Позивач також зазначає, що предметом спору у справі № 29/441-09 і по справі №29/442-09 є стягнення продукції. В ході їх розгляду господарські суди не розглядали вимоги і не приймали рішення про дійсності, або недійсність угод.

Представник відповідача в судовому засіданні 18.12.2012р. проти позову заперечував та просив суд відмовити в позові, з підстав вказаних у запереченнях на позовну заяву, наданих до суду 14.11.2012р., та у додаткових запереченнях на позовну заяву, наданих до суду 18.12.2012р., в яких, зокрема, вказує на недоречність посилань позивача на положення ст. 207 ГК України, оскільки недійсними, з вказаної у ч.1 ст. 207 ГК України підстави, повинні визнаватися лише ті правочини, які прямо суперечать цілям юридичної особи, вказаним у законі, що регулює її діяльність, або в установчих документах. Відповідач також вказує на те, що форвардний контракт №10 від 03.03.2003р. містить всі необхідні реквізити, що визначені Постановою КМУ №632 і жодних обмежень стосовно неможливості подовження строків поставки продукції та зміни базового активу, тим більше, як в даному випадку сільськогосподарської продукції, яка визначена родовими ознаками, яка в розумінні ст. 184 ЦК України, є замінною, ані Постанова КМУ №632, ані Закон України «Про оподаткування підприємств»не містять. Крім того, відповідач вказує на те, що позивач, звертаючись із позовом у даній справі, намагається уникнути зобов'язань за контрактом та затягнути чи унеможливити розгляд пов'язаного судового спору у справі №29/441-09, з урахуванням того, що додаткові угоди від 08.12.2003р. та від 24.12.2004р. відповідають положенням ст. 207 ГК України. Одночасно з цим відповідач посилається на те, що відповідність оспорюваної додаткової угоди вимогам закону неодноразово перевірялась господарським судом (під час розгляду справ №53/265-10 (н.р. 27/10-10), 29/441-09). Представник відповідача також наголошує на тому, що здійснений експертом розрахунок можливих фінансових результатів сторін по справі є абстрактним та однобічним, оскільки зобов'язання за контрактом зі сторони позивача на теперішній час не виконані, хоча відповідач свої зобов'язання за контрактом виконав ще у 2003 році, перерахувавши позивачу 800000,00грн. передплати, в зв'язку з чим збитки відповідача внаслідок інфляційних процесів є більш очевидними та реальними, ніж можливі збитки позивача. Крім того, відповідач просить суд застосувати до правовідносин між позивачем та відповідачем у справі наслідки спливу позовної давності, оскільки, як вказує відповідач у додаткових запереченнях, строк позовної давності, в межах якого ТОВ «Безмятежное»мало право звернутись із позовом у даній справі, закінчився 31.12.2009р.

Відповідачем на вимогу суду згідно ухвали від 12.12.2012р. не надано письмових пояснень щодо зберігання визначених у форвардному контракті №10 від 03.03.2003р. товарів в редакції додаткової угоди від 24.12.2004р.

Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що при попередньому розгляді справи судами було надано оцінку твердженням відповідача про пропуск позовної давності, при цьому в Постанові ВГСУ від 11.10.2012р., якою справу передано на новий розгляд жодним чином не зазначено про необхідність дослідження вказаної обставини, чим суд касаційної інстанції виявив погодження з тим, що строк не пропущено; також зазначив, що перебіг позовної давності відповідно до ст.. 261 ЦК України обліковується від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, в даному випадку 07 грудня 2009 р. ВАТ "Атоменергокомплект" звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з ТОВ "Безмятежне" за форвардним контрактом №10 від 03.03.03р., з посиланням на додаткову угоду від 24.12.2004р., а ухвалою господарського суду Харківської області від 10.12.2009 р. було порушено провадження по справі № 29/441-09 і прийнято зазначену позовну заяву до розгляду, що свідчить про те, що позивач лише в грудні 2009р. довідався про порушення свого права, за чим послідували звернення позивача до суду з позовами щодо визнання неукладеною оскарженої додаткової угоди, визнання недійсним форвардного контракту.

Враховуючи те, що норми ст.65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, суд, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, ураховуючи приписи Постанови Вищого господарського суду України від 11.10.2012р. у справі №5023/6982/11, встановив:

03 березня 2003 року між позивачем та відповідачем був укладено форвардний контракт №10, згідно якого ТОВ "Безмятежне" (продавець) був зобов'язаний передати у власність ВАТ "Атоменергокомплект" (покупець) у строк з 30.08.2003р. по 31.12.2003р. зернові, зернобобові та масляничні культури врожаю 2003р. в кількості та номенклатурі згідно специфікації, яка є невід'ємною частиною контракту.

В пункті 1.2 форвардного контракту наведений перелік товарів із зазначенням класів, зернових та їх вартості (з врахуванням ПДВ) з урахуванням сезонності врожаю станом на час укладення контракту, при цьому в п. 1.2. сторони також домовились про поставку цукру, узгодивши його вартість.

Згодом, в специфікації (додаток №1 до контракту №10 від 03.03.03р.) сторони визначили який товар, його кількість та вартість позивач поставлятиме відповідачу, а саме: товар на загальну суму 800 000,00грн., в тому числі: пшеницю 4-й клас в кількості 160,052 тонн на суму 120039,00грн.; пшеницю 3-й клас в кількості 150,053 тонн на суму 117041,00грн.; пшеницю 5-й,6-й клас в кількості 100,080 тонн на суму 66052,8грн.; ячмінь фуражний в кількості 160,052 тонн на суму 90060,00грн.; кукурудзу фуражну в кількості 118,100 тонн на суму 92118,00грн.; жито група А в кількості 150,600 тонн на суму 69277,20грн.; соняшник в кількості 79,100 тонн на суму 104412,00грн.; цукор в кількості 50,00 тонн на суму 141000,00грн., що відповідає умовам п.п.1.1., 1.2.

Пунктом 3.2 форвардного контракту передбачено, що покупець зобов'язаний здійснити 100% передплату за товар, вказаний у відповідній специфікації на протязі 30-ти днів з моменту підписання договору.

На виконання умов п.3.2 контракту №10 ВАТ „Атоменергокомплект" здійснило 100% передплату за товар вказаний у специфікації на загальну суму 800 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 27.03.2003р.

Додатковими угодами від 08.12.2003р. та від 24.12.2004р. сторони вносили зміни до форвардного контракту №10 від 03.03.2003р. щодо строків передачі товару. Остаточний строк передачі товару сторони визначили додатковою угодою від 24.12.2004р., за умовами якої відповідач зобов'язався передати у власність, а позивач зобов'язався прийняти зернові, зернобобові та масляничні культури врожаю 2004 та 2005 років в строк з 30.08.2003р. по 31.12.2006р.

Тлумачення поняття форвардного контракту міститься в Законі "Про оподаткування прибутку підприємств". Так, відповідно до п.п.1.5.1. п.1.5 ст.1 вказаного Закону, форвардний контракт - це стандартний документ, який засвідчує зобов'язання особи придбати (продати) цінні папери, товари або кошти у визначений час та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін такого продажу під час укладення такого форвардного контракту.

Відповідно до Постанови КМУ від 19.04.1999р. № 632 «Про затвердження Положення про вимоги до стандартної (типової) форми деривативів»Форвардний контракт - це двостороння угода за стандартною (типовою) формою, яка засвідчує зобов'язання особи придбати (продати) базовий актив у визначений час та назначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін такого продажу під час укладення форвардного контракту.

Умови форвардного контракту визначаються за згодою сторін. Форвардний контракт повинен мати такі реквізити: назва контракту; сторони контракту; базовий актив контракту та його характеристики (емітент, вид цінного паперу, його номінальна вартість, термін обігу, інші відомості для цінних паперів; вид валюти - для коштів; асортимент - для інших товарів); - кількість базового активу; - вартість контракту; - ціна виконання; - термін виконання; - порядок оплати придбаного (проданого) базового активу; - відповідальність сторін у разі невиконання чи неналежного виконання зобов'язань, встановлених цим контрактом; - порядок розгляду спорів, що виникають під час укладення та виконання контракту; -адреси, підписи, печатки, реквізити банківських рахунків (для юридичних осіб) та паспортні дані (для фізичних осіб) сторін контракту.

В порядку, встановленому ст.628 ЦК України, в форвардному контракті сторони у момент укладання угоди обов'язково обговорюють між собою всі необхідні умови: конкретний актив - предмет контракту, його якість, розмір контракту, договірну ціну виконання (ціну поставки), термін та місце поставки.

Ціна поставки залишається незмінною протягом всього терміну дії даного форвардного контракту. Відносно кожного інтервалу часу форвардна ціна для даного базового активу є ціною поставки, зазначеної в форвардному контракті, підписаному до цього моменту.

Від інших видів операцій з поставки або купівлі-продажу продукції форвардний контракт відрізняється відстроченістю дати виконання. При досягненні домовленості щодо майбутньої фіксованої ціни кожна із сторін спирається на поточну (форвардну) ціну угоди. І в цьому сенсі форвардний контракт є похідним інструментом, а об'єкт угоди - базовим активом. Вплив ціни базового активу на вартість форвардного контракту є найбільшим.

Тому терміни поставки за форвардними контрактами не вибираються вільно, а визначаються в договорі з вказівкою на конкретний місяць, у якому здійснюється виконання зобов'язань. Виходячи з цього, ціна поставки базового активу - зернових, зернобобових, олійних культур врожаю 2003 року, зазначеного в п. 1.1. форвардного контракту №10 від 03.03.2003 року, діяла тільки до 31 грудня 2003 року, тобто до закінчення терміну дії форвардного контракту.

Для зернових, зернобобових та олійних культур врожаю 2004, 2005 р., зазначених у п.1.1. спірного Додаткової угоди повинна була бути узгоджена інша ціна поставки, виходячи з форвардної ціни, що діяла на цей момент, яка б и була ознакою цього базового активу.

Таким чином, зернові, зернобобові та олійні культури, які за загальним правилом є однорідними речами, в рамках форвардного контракту (як базовий актив) наділені лише їм притаманними індивідуальними ознаками: роком виробництва і ціну поставки, що робить базовий актив форвардного контракту незамінним.

Відповідно до статті 184 Цивільного кодексу України річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її.

При цьому, стаття 184 ЦК України не встановлює, якими повинні бути індивідуальні ознаки. Частина 1 даної статті вказує, що ці ознаки повинні виділяти річ серед інших однорідних речей.

Базовий актив будь-якого форвардного контракту завжди індивідуалізований вищевказаними ознаками і є незамінний, оскільки такий спосіб індивідуалізації обумовлений законодавчої суттю форвардного контракту, його терміновістю, спеціальними цілями і намірами сторін при його укладанні.

Товар визначений в специфікації до форвардного контракту №10 (пшениця 4-й клас; пшениця 3-й клас; пшениця 5-й, 6-й клас; ячмінь фуражний; кукурудза фуражна; жито група А; соняшник) який підлягає передачі від відповідача на користь позивача згідно п. 6.4. форвардного контракту має відповідати вимогам Державного стандарту: пшениця -ДСТУ 3768-98, ячмінь -ДСТУ 3768-98, рожь -ГОСТ 16990-90, соняшник -ГОСТ 22391-89, кукурудза -ГОСТ 13634-90, а впродовж 2004-2006 років змінювались Національні стандарти України щодо зернових, зернобобових та масляничних, стосовно яких укладений форвардний контракт (28 травня 2004 року на зміну ДСТУ 3768-98 на пшеницю були введені ДСТУ 3798:2004 , які змінили характеристики і норми для м'якої і твердої пшениці за класами (Таблиця 2 . Національний стандарт України. Технічні умови. ДСТУ 3768:2004); після 2004 року ДСТУ на пшеницю змінювалися двічі), що робить вказаний в специфікації товар також незамінним і відповідно наділеним індивідуальними ознаками.

Чинне законодавство і вимога до істотних умов форвардного контракту (що роблять його таким) не передбачають можливість їх зміни без анулювання раніше випущеного деривативу. Якщо термін дії попереднього форвардного контракту закінчився, а сторони все ж мають наміру надалі поставити (придбати) товар, то вони укладають новий форвардний контракт і погоджують заново всі істотні умови, в тому числі нову ціну поставки базового активу, рік урожаю, термін поставки.

І в самому ж форвардному контракті № 10 від 03.03.2003 р. не передбачена умова про продовження терміну його дії. Розділом 9 контракту передбачено лише автоматичне продовження терміну виконання зобов'язань виключно у разі форс-мажорних обставин (не більше одного календарного місяця!).

Додатковою угодою від 24.12.2004 р. сторони змінили базовий актив у частині сезону врожаю 2004,2005 рр. (п.1.1. форвардного контракту) і продовжили термін дії форвардного контракту до 2006 року.

При цьому, сторони не змінили ціну поставки (п.1.2. форвардного контракту) у межах інтервалу часу до 2006 року - обов'язкову умову будь-якого форвардного контракту, і це свідчить про те, що в момент укладення додаткової угоди ні у однієї із сторін не існувало господарської мети - передати (придбати) базовий актив за форвардними контрактами, бо в цьому випадку сторони повинні були погодити всі істотні умови, які робили цю передачу можливою і заснованої саме на дії форвардного контракту.

З умов форвардного контракту вбачається,що підлягає поставці продукція врожаю поточного року (в межах одного маркетингового періоду, яким є період, який починається з місяця, в якому починає поставлятися (продаватися) окремий вид продукції рослинництва відповідного врожаю, та закінчується останнім числом місяця, що передує місяцю, в якому починає поставлятися (продаватися) такий самий вигляд продукції рослинництва наступного врожаю. Для інших видів сільськогосподарської продукції маркетинговий період дорівнює одному бюджетному (фінансовому році) року - п.п.2.7. ст.2 Закону №1877 - IV від 24 червня 2004 р. «Про державну підтримку сільського господарства»).

Виходячи з цього, продукція рослинництва є сезонною, і її постачання не може переноситися на інші маркетингові періоди, оскільки сільськогосподарська продукція, вирощена в різні роки, істотно відрізняється за своїми якісними показниками і, як наслідок, відноситься до інших типів, груп і підгруп.

Також, з матеріалів справи вбачається, що укладенню спірного додаткової угоди передували форс-мажорні обставини 2003, 2004 рр. (Висновок ТПП України в матеріалах справи), тому підписання додаткової угоди без зміни інших істотних умов (крім року врожаю і терміну поставки), зокрема, ціни, ДСТУ та ГОСТи, свідчить про відсутність у сторін намірів виконувати його.

Предметом поставки за додатковою угодою від 24.12.2004 р. є сезонна продукція врожаю 2004, 2005 р. з терміном поставки - до 31.12.2006г., що свідчить про необхідність тривалого зберігання сільськогосподарської продукції, яке можливе без втрат її якості виключно на спеціалізованих зернових складах, які повинні відповідати певним вимогам (ст.5 Технічного регламенту зернового складу, затвердженого Наказом Мінагрополітики від 15.06.2004 р. № 228.(із змінами і доповненнями, внесеними Наказом Мінагрополітики від 16.11.2004. №422).

У контракті ж був передбачений базис поставки EXW - ТОВ «Безмятежне», а сторонами не надано доказів щодо наявності у останнього складів, які відповідають вимогам зернового складу, що свідчить про те, що продукція врожаю 2004, 2005 рр. не могла зберегтися у позивача до кінця 2006 року, що підтверджується судовою економічної експертизою, проведеної ХНДІСЕ ім. Бокариуса, яка встановила неможливість виконання умов форвардного контракту №10 від 03.03.2003 року, зміненого додатковою угодою від 24.12.2004 року, на протязі наступних років, після 2006 року, у зв'язку із відсутністю залишків відповідних культур врожаю 2004-2005 р. р., тобто базового активу форвардного контракту.

В процесі розгляду даної справи суд неодноразово (зокрема ухвали суду від 27.11.2012р. та від 12.12.2012р.) витребував у відповідача письмові пояснення щодо зберігання визначених у форвардному контракті №10 від 03.03.2003р. товарів (в редакції додаткової угоди від 24.12.2004р.) та письмові пояснення стосовно спірних правовідносин щодо співвідношення пункту 1.1, викладеного у новій редакції (згідно з додатковою угодою від 24.12.2004р.) зі змісту пунктом 1.2 форвардного контракту №10 від 03.03.2003р., проте відповідачем вказані докази до суду надані не були.

При цьому, суд бере до уваги, що в п. 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12. 2011 року, зазначено, що якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

У відповідності зі ст. 234 ЦК України угода, зроблена без наміру створити юридичні наслідки, передбачені нею, є фіктивною і визнається судом недійсною. При цьому ознаки фіктивності повинні бути притаманні обом сторонам, що має місце в даному випадку.

Відповідач неправомірно вважає, що факт перерахування попередньої оплати в 2003 році спростовує доводи позивача про фіктивність Додаткової угоди.

Оскільки предметом даного спору є фіктивність Додаткової угоди від 24.12.2004 року до форвардними контрактами, а не самого форвардного контракту, укладеного в 2003 р., то факт перерахування попередньої оплати за форвардним контрактом в 2003 році не може свідчити про існування намірів сторін створити юридичні наслідки в 2004 році при укладенні Додаткової угоди.

При цьому необхідно враховувати правову позицію Верховного суду України, викладену в п.7 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних спорів про визнання угод недійсними», згідно з якою факт виконання або невиконання сторонами зобов'язань, які виникають з договору, не мають значення для визнання договору недійсним.

Згідно ст.1 Закону України "Про господарські товариства" господарськими товариствами цим Законом визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.

Прибуток товариства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці (ст.15 Закону України "Про господарські товариства").

Згідно статуту позивача отримання прибутку є метою його діяльності, як господарського товариства.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про те, що при укладенні додаткової угоди від 24.12.2004 року, якою було змінено строк поставки продукції до 31.12.2006 року, сторони не могли мати наміру створити правові наслідки, які обумовлюються форвардним контрактом, виходячи із законодавчої суті форвардного контракту, як зобов'язання по поставці реального базового активу у визначений строк та по ціні, обумовленій на момент її укладення.

Вказані обставини свідчать про те, що сторони завідомо не передбачали виконання зобов'язань по поставці продукції, про що також свідчить той факт, що відповідач звернувся до суду із позовом про стягнення продукції по форвардному контракту лише наприкінці 2009 року.

Згідно ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зміст компетенції (правосуб'єктності) конкретного учасника господарських правовідносин складають його права і обов'язки, встановлені законодавством та установчими документами.

Якщо суб'єкт господарювання вступив у зобов'язальні відносини і при цьому вийшов за рамки своїх цілей і завдань, визначених установчими документами, то таке зобов'язання є недійсним у відповідності зі ст. 207 ГК України.

Вищевказане свідчить про укладення сторонами правочини без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, та, відповідно, про фіктивність додаткової угоди від 24.12.2004 року до форвардного контракту №10 від 03.03.2003 року, а також про те, що додаткова угода від 24.12.2004 року до форвардного контракту №10 від 03.03.2003 року протирічить меті діяльності підприємства позивача.

Згідно п.9 Роз'яснення ВАСУ від 12.03.99 р. №02-5/11 від 12.03.1999г. підписання особою (органом юридичної особи) договору без належних повноважень, є підставою для визнання його недійсним. Зі змісту цього Роз'яснення вбачається, що угода, зроблена з перевищенням повноважень, створює цивільні права та обов'язки лише у разі подальшого схвалення угоди.

При новому розгляду справи позивач уточнив свої позовні вимоги і як на підставу для визнання угоди недійсною послався на підписання додаткової угоди від 24.12.2004 р. до форвардного контракту № 10 від 03.03.2003 р. не повноважною особою - без належних повноважень, наданих Статутом.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України двостороння угода вважається укладеною у письмовій формі, якщо вона підписана обома сторонами. Угода, яка здійснюється від імені юридичної особи підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюється печаткою. Згідно ст. 92 ГК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, що діють згідно з установчими документами і законом.

Позивач - юридична особа у формі товариства з обмеженою відповідальністю, створена відповідно до Закону України «Про господарські товариства»(далі - Законом, в редакції, що діяла на момент укладення угоди). Відповідно до ст.143 ЦК України, ст. 4 Закону установчих документів юридичної особи товариства з обмеженою відповідальністю є Статут.

Статей 58 Закону визначено повноваження Вищого органу товариства з обмеженою відповідальністю - Загальних зборів учасників. Згідно ст. 62 Закону виконавчим органом товариства з обмеженою відповідальністю є Директор, який діє від імені товариства в межах компетенції, наданої йому Законом та Статутом .

Протоколом №8 Загальних зборів учасників директором товариства з обмеженою відповідальністю «Безмятежне» від 07.03.2003 р. призначений Дубнюк Н.І.

Як вбачається з положень ст. 10 Статуту ТзОВ «Безмятежне»(том І а.с. 16-26) директор товариства затверджує купівлю та продаж майна, вартість якого не перевищує 25000,00 00 доларів США чи еквівалент в національній валюті України, затверджує любі угоди, крім зазначених в інших пунктах цієї статті, вартість яких не перевищує 50000,00 доларів США чи еквівалент в національній валюті України.

Відповідно до ст. 41 Закону затвердження операцій на суми, що перевищують суму зазначену в Статуті, відноситься виключно до компетенції Вищого органу товариства-Загальних зборів його учасників.

Загальна вартість товару по форвардному контракту складає 800 000,00 грн. (п.2.3. форвардного контракту), що на дату його укладення еквівалентно більше 150 778,39 доларів США за курсом, встановленим Національним банком України: 1 грн. - 5, 3058 дол. США., що свідчить про необхідність узгодження його підписання директором з загальними зборами учасників відповідно до положень статуту, а тому і всі додаткові угоди до нього які стосуються базового активу контракту мають бути відповідно узгоджені з вищим органом управління.

При укладанні сторонами Додаткової угоди від 24.12.2004 року боку продовжили термін дії, а також змінили базовий актив форвардного контракту, вартість якого становить 800000,00грн, що свідчить про необхідність для директора товариства позивача узгодження підписання вказаної угоди з загальними зборами учасників товариства.

Приймаючи до уваги, що директор товариства позивача - Дубнюк Н.І. не мав згоди на підписання вказаної додаткової угоди, тобто вказану угоду підписано директором, не маючи на те повноважень, наданих йому Статутом, при цьому додаткова угода від 24.12.2004 р. не була схвалена в майбутньому загальними зборами учасників та/або виконана позивачем, беручи до уваги відсутність намірів сторін досягти цілей передбачених цією угодою, враховуючи, що відповідно до Статуту позивача, ЗУ «Про господарські товариства»отримання прибутку є метою його діяльності як господарського товариства, а в результаті проведення судової економічої експертизи (Висновок №11439 від 27.12.2011 р.) було встановлено, що можливий економічний ефект від виконання умов форвардного контракту №10 від 03.03. 2003 р. продавець міг отримати лише в 2003-2004 рр., а надалі, після укладення додаткової угоди від 24.12 12.11.2004 р., у разі виконання умов форвардного контракту №10 від 03.03.2003 р. позивач міг зазнати винятково збитки, а тому підлягає визнанню недійсною відповідно до ст. 207 ГК України, ст.ст. 203, 215, 234 ЦК України.

Перебіг позовної давності щодо вимог про визнання право чинів недійсними обчислюється не з моменту вчинення правочину, а відповідно до частини першої статті 261 ЦК України - від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. ЦК встановлено винятки з цього правила щодо окремих вимог, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними (частини друга, третя статті 261 ЦК). (Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними Верховний Суд; Постанова від 06.11.2009 № 9).

Враховуючи підписання спірної угоди директором поза межами повноважень, наданих йому Статутом, беручи до уваги відсутність у сторін наміру досягти цілей передбачених цією угодою, приймаючи до уваги, що 07 грудня 2009 р. ВАТ "Атоменергокомплект" звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з ТОВ "Безмятежне" за форвардним контрактом №10 від 03.03.03р., з посиланням на додаткову угоду від 24.12.2004р., а ухвалою господарського суду Харківської області від 10.12.2009 р. було порушено провадження по справі № 29/441-09 і прийнято зазначену позовну заяву до розгляду, що свідчить про те, що позивач лише в грудні 2009р. довідався про порушення свого права, що свідчить про безпідставність тверджень відповідача про пропуск позовної давності щодо звернення до суду з позовом про визнання недійсною додаткової угоди від 24.12.2004р., яку останній безпідставно розраховує з 31.12.2006р., пов'язуючи початок її перебігу зі строком виконання зобов'язань продавцем щодо поставки товару.

Слід зазначити, що саме після звернення ВАТ "Атоменергокомплект" до суду з згаданим позовом та порушення провадження по справі № 29/441-09, позивач звертався до суду з позовами щодо визнання неукладеною оскарженої додаткової угоди, визнання недійсним форвардного контракту.

Судові витрати у даній справі, які складаються з 85,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу та вартості судової експертизи - 4102,00 грн., згідно ст. 44, ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсною додаткову угоду від 24.12.2004 року, яка є невід'ємною частиною форвардного контракту №10 від 03.03.2003 року , укладеного між ВАТ «Атоменергокомплект»(код 19122591) та ТОВ „Безмятежне" (код 30755465).

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Атоменергокомплект" (02099,м. Київ, вул. Санаторна,9-а, код 19122591) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Безмятежне" (Харківська обл., Шевченківський р-н, с.Безмятежне, код 30755465) 85,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 4102,00 грн. витрат за проведення судової експертизи.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 24.12.2012р.

Суддя Френдій Н.А.