Постанова № 29139876, 06.02.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2013 р.Справа № 5024/1415/2012Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Картере В.І.,

суддів: Лавриненко Л.В., Пироговського В.Т.,

секретар судового засідання - Райлян І.Г.

за участю представників:

від ТОВ „Мізол" - Біла Д.В.,

від ТОВ „Мир Строй-Ки" - Ошовський С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Мізол"

на рішення Господарського суду Херсонської області від 30.11.2012р.

у справі № 5024/1415/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Мізол"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Мир Строй-Ки"

про повернення залишку непроданого товару на суму 20 559,20 грн.

ВСТАНОВИВ:

25.09.2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) „Мізол" звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовом, в якому просило зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю „Мир Строй-Ки" повернути йому залишок непроданого товару на суму 20 559,20 грн. та стягнути судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовано із посиланням на порушення відповідачем умов договорів комісії на продаж продукції №60-К від 07.07.2009р. та №31-К від 09.01.2008р., укладених між ТОВ „Мізол" та ТОВ „Мир Строй-Ки" щодо реалізації товару, а у разі неможливості його реалізації, його повернення.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 30.11.2012р. (суддя Словойов К.В.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність факту передачі позивачем відповідачу товару, щодо якого заявлений позов, саме на умовах договорів комісії №60-К від 07.07.2009р. та №31-К від 09.01.2008р.

Зокрема, місцевий господарський суд зазначив, що:

- позивач не надав суду передбачених п. 1.2. та п. 3.1.1 договорів комісії замовлень або заявок відповідача на отримання товару, який був переданий відповідачу згідно з накладними від 22.01.2008р. №8, від 29.07.2009р. №170034 та від 27.11.2009р. №285448;

- умовами договорів комісії не передбачено складання позивачем рахунків для оформлення передачі товару на умовах договорів комісії, у зв'язку з чим вказаними рахунками не може бути підтверджений факт передачі відповідачу товару на умовах договорів комісії;

- згідно з накладними від 22.01.2008р. № 8 та від 29.07.2009р. № 170034 позивач передавав відповідачу виставкові стенди та зразки товару - сходи на горище, які не є товаром у розумінні визначення цього терміну за текстом договорів комісії;

- рахунками на комісію від 22.01.2008р. №МФ00000008, від 27.07.2009р. №2216 та від 26.11.2009р. №2522 передбачено інший порядок розрахунків за товар та передачі товару, ніж той, що встановлений у договорах комісії;

- позивач не надав будь-яких доказів того, що поверненню відповідачем позивачу товару, згідно накладних №10108/00676 від 23.05.2011р. та №10108/00744 від 01.06.2011р., передувало направлення позивачем відповідачу передбаченої п.8.4 договорів комісії вимоги.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ТОВ „Мізол" подало апеляційну скаргу, відповідно до якої просить скасувати рішення суду першої інстанції по даній справі та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги, а судові витрати покласти на відповідача.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги ТОВ „Мізол" зазначає про хибність висновку господарського суду першої інстанції щодо недоведеності позивачем факту передачі відповідачу товару, щодо якого заявлено позов, саме на умовах договорів комісії №60-К та №31-К, оскільки засобом підтвердження замовлень відповідача, згідно договорів комісії, сторони погодили видачу позивачем рахунків на комісію, які містять посилання на договори комісії та містяться у матеріалах справи.

Також апелянт зазначає, що місцевий господарський суд не прийняв до уваги фактичне визнання відповідачем у наданому до суду відзиві на позов існування в нього заборгованості саме за накладними на комісію, а також те, що товар передавався саме за договорами на комісію №60-К та №31-К.

Крім того, за ствердженням апелянта, суд першої інстанції зробив суб'єктивні висновки про неможливість передавати на комісію виставкові стенди, через те, що вони не призначені для реалізації покупцям, оскільки такий висновок не ґрунтується на обставинах справи та законодавчих нормах, а є тільки особистими уявленнями про потреби покупців.

Апелянт звертає увагу апеляційного господарського суду й на те, що приймаючи оскаржуване судове рішення, місцевий господарський суд безпідставно та незаконно позбавив ТОВ „Мізол" права власності на переданий відповідачу товар, оскільки жодної норми з переліку підстав для припинення права власності, зазначених у статті 346 ЦК України або посилання на спеціальну норму закону, у рішенні суду першої інстанції не наведено.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу відповідно до якого просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

У відповідності до приписів ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, присутніх у судовому засіданні, дослідивши наявні у справі докази та проаналізувавши на підставі встановлених по справі фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, 09.01.2008р. між Миколаївською філією ТОВ „Мізол" (Комітент) та ТОВ „Мир Строй-Ки" (Комісіонер) укладено договір комісії на продаж продукції №31-К, а 07.07.2009р. договір комісії на продаж продукції №60-К, відповідно до умов яких Комітент доручив Комісіонеру реалізувати (продати) товар (партію товару) шляхом укладання відповідних договорів, за ціною не менше ніж зазначена в накладних на відпуск товарів (партії товарів) (п.1.1 договорів).

Відповідно до п.1.2 договорів комісії товар відпускається відповідачеві окремими партіями згідно його замовлень за цінами, в асортименті (по номенклатурі) і кількості, що узгоджуються сторонами у накладних, які є невід'ємною частиною договорів комісії.

Згідно з термінологією договорів комісії :

- товар - визначена родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонам), прейскурантах або товарознавчих довідниках.

- партія товару - загальна кількість товарів, їх співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за цінами, сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами, обумовлена в накладній, що підлягають передачі покупцеві на умовах договорів комісії (для цілей договорів комісії відповідач виступає продавцем товару (партії товарів) перед третіми особами (покупцями), із якими укладатиме договори купівлі - продажу);

- замовлення - документ або телефонограма, яка містить необхідний відповідачеві (комісіонеру) товар або партію товару, їх часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами.

Пунктом 1.3 договорів комісії загальний обсяг товару, який передається позивачем відповідачеві за кожним з цих договорів, визначається протягом терміну дії відповідного договору комісії, з урахуванням кількості й асортименту (номенклатури) товару по всім переданим, відповідно до умов цього договору, окремим партіям товару.

Відповідно до п.1.4 договорів комісії право власності на отриманий відповідачем від позивача товар або партію товару належать позивачу до моменту продажу товару або партії товару третій особі.

Згідно з п.5.1 договорів комісії за виконання доручення позивач сплачує відповідачеві винагороду у розмірі 99 % від різниці між ціною зазначеною у накладних та більш вигідною ціною, за якою відповідач реалізує товар (партію товару).

Пунктом 5.2 договорів комісії встановлено, що підставою для отримання винагороди відповідачем є отримання ним грошових коштів від покупця за продаж товару (або партії товару) та перерахування ним отриманих грошових коштів на рахунок позивача.

Відповідно до п.6.1 договорів комісії винагорода відповідачеві виплачується шляхом утримання належних відповідачеві сум із грошових коштів, перерахованих третьою особою (покупцем) відповідачеві за продаж товару позивача.

Згідно з п.8.5 договорів комісії відповідач не має права відмовитися від виконання прийнятого зобов'язання, окрім як на підставах, встановлених законом, і за умови письмового повідомлення позивача про свою відмову. Договори комісії зберігають чинність протягом 1-го місяця з дня одержання позивачем повідомлення відповідача про відмову від виконання доручення.

Відповідно до приписів ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою ст. 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 1011 ЦК України встановлено, що за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

За ствердженням позивача, саме на виконання своїх зобов'язань за договорами комісії №60-К від 07.07.2009р. та №31-К від 09.01.2008р., він передав ТОВ „Мир Строй-Ки" товар на загальну суму 39 200,83 грн., що на його думку підтверджується накладними на комісію № 8 від 22.01.2008р. на суму 1 090,25 грн., № 170034 від 29.07.2009р. на суму 21 900,84 грн., № 285448 від 27.11.2009р. на суму 16209,74 грн. (а.с.16, 18, 20), а відповідач, в свою чергу, прийняв цей товар, про що свідчать довіреності на отримання товару № 775110 від 22.01.2008р., № 717 від 29.07.2009р., № 1386 від 27.11.2009р. (а.с.17, 19, 21).

Вказані накладні та довіреності не є належними та допустимими доказами факту передачі позивачем відповідачеві та отримання останнім товару, про повернення непроданого залишку якого заявлений позов, саме на умовах договорів комісії №60-К від 07.07.2009р., №31-К від 09.01.2008р., з огляду на наступне:

Пунктами 1.2 та 3.1.1 договорів комісії сторони погодили, що відпуск товару Комісіонеру для подальшої його реалізації на умовах комісії має здійснюватися окремими партіями згідно замовлень (документ або телефонограма) відповідача.

Однак, в матеріалах справи відсутні передбачені вказаними пунктами договорів комісії замовлення у вигляді документів або телефонограм на отримання товару, який був переданий позивачем відповідачеві згідно з накладними № 8, № 170034 та № 285448.

Крім того, ТОВ „Мізол" не надало будь-яких інших доказів замовлення відповідачем вказаного товару на умовах договорів комісії.

Посилання ТОВ „Мізол" на те, що прийняття позивачем замовлень відповідача та готовність позивача передати відповідачеві товар на умовах договорів комісії оформлювалось рахунками на комісію №2216 від 27.07.2009р., №МФ00000008 від 22.01.2008р. та №2522 від 26.11.2009р. (а.с.69, 70, 71), не приймаються до уваги апеляційним господарським судом, оскільки умовами договорів комісії не передбачено складання позивачем рахунків для оформлення передачі товару відповідачу на умовах договорів комісії.

Крім цього, у довіреності відповідача на отримання товару № 775110 від 22.01.2008р. згідно із накладною № 8 від 22.01.2008р відсутні будь-які посилання на відповідний рахунок на комісію, як на підставу для отримання товару.

Також слід зазначити, що вказані рахунки на комісію визначають іншій порядок розрахунків за товар та його передачу, ніж встановлений договорами комісії.

Так, п. 4.1 - 4.3 договорів комісії №60-К та №31-К встановлено, що передача партії товару здійснюється за накладними на підставі довіреності уповноваженого представника Комісіонера; передача партії товару здійснюється за місцезнаходженням товару на складі Комітента або, за узгодженням сторін, шляхом доставки товару Комісіонеру; у разі відсутності заявленого товару на складі Комітента, строк відпуску товару комісіонеру збільшується на строк, необхідний для поставки товару на склад Комітента.

Відповідно до п. 6.2 договорів комісії №60-К та №31-К належні позивачу грошові кошти відповідач повинен перерахувати протягом 3-х банківських днів з моменту відвантаження (передачі) відповідачем товару третій особі (покупцю), з обов'язковим посиланням на номер даного договору та номер і дату накладної.

Однак, згідно з рахунками на комісію №2216, №МФ00000008 та №2522 оплата товару має здійснюватися протягом доби з дати виписки рахунку, а передача товару здійснюється після отримання позивачем оплати за товар.

Отже, порядок передачі товару та здійснення розрахунків за нього, передбачений умовами договорів комісії, відрізняється від порядку передачі товару та здійснення розрахунків за нього, який зазначено у рахунках на комісію №2216, №МФ00000008 та №2522, що в свою чергу свідчить про те, що передача вказаного товару відбулася не на умовах відповідних договорів комісії.

Також, п.8.4 договорів комісії №60-К та №31-К передбачено, що у разі невиконання чи неналежного виконання доручення, Комісіонер зобов'язаний, за вимогою Комітента, протягом 3-х днів повернути отриманий товар власними силами на склад Комітента.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що поверненню відповідачем позивачеві товару, згідно з накладними про повернення товару № 10108/00676 від 23.05.2011р., № 10108/00744 від 01.06.2011р. та №9101/02604 від 21.04.2010р., передувало направлення позивачем відповідачеві передбаченої умовами договорів комісії вимоги.

Крім того слід зазначити, що відповідно до накладних про повернення товару, що містяться у матеріалах справи, № 10108/00676, № 10108/00744 та №9101/02604, відповідач повернув позивачу товар („ролети тканеві" (3), „окно мансардне", „тримач желоба пласт. Profil 130 мм. білий" (60), „тримач труби стальний L100 Profil 130 мм. білий" (19), „заглушка желоба 90 мм. Profil ліва корич." (7), тримач труби стальний L160 Profil 90 мм. білий" (29), „тримач труби стальний L160 Profil 90 мм. корич." (9), „тримач труби стальний L160 Profil 130 мм. білий" (40), „тримачі труби стальний L160 Profil 130 мм. корич." (7), „заглушка желоба 130 мм. Profil ліва біла" (9), „заглушка желоба 130 мм. Profil ліва корич." (5), „заглушка желоба 130 мм. Profil прав. біла" (10), „заглушка желоба 130 мм. Profil прав. корич." (5), лівнеприйомник прав. Profil 130 білий" (5), „лівнеприйомник прохідний Profil 130 білий" (5), „лівнеприйомник прохідний Profil 130 корич." (5), „з'єднувач желоба Profil 130 білий" (10), „з'єднувач труби Profil 130 корич." (5), „тримач труби стальний L100 Profil 90 мм білий" (32), „тримач труби стальний L100 Profil 90 мм корич." (51), „тримач труби стальний L100 Profil 130 мм білий" (40), „тримач труби стальний L100 Profil 130 мм корич." (38), „заглушка желоба 90 мм. Profil ліва біла" (2), „заглушка желоба 130 мм. Profil прав. корич" (3), „з'єднувач желоба Profil 90 білий" (4), „з'єднувач труби Profil 90 білий (4), „з'єднувач труби Profil 90 корич." (2.)), який не зазначено у накладних № 8 від 22.01.2008р., № 170034 від 29.07.2009р. та № 285448 від 27.11.2009р., тобто товар, який не був переданий позивачем відповідачу за вказаними накладними.

Отже з наведеного вбачається, що серед іншого товару, перелік якого міститься у накладних про повернення товару № 10108/00676, № 10108/00744 та №9101/02604, відповідач повернув позивачу товар, факт отримання якого відповідачем саме на умовах договорів комісії №60-К та №31-К позивач не довів.

Крім того слід зазначити, що відповідно до п.1.1 та п.1.4 договорів комісії №60-К та №31-К, переданий відповідачу на умовах цих договорів товар, має бути реалізований відповідачем третім особам (покупцям товару).

Однак, згідно із накладними № 8 від 22.01.2008р. та № 170034 від 29.07.2009р., позивач передавав відповідачу, відповідно, за першою накладною „виставковий стенд" та зразок товару - „сходи на горище", а за іншою - зокрема, 8 „виставкових стендів", які не є товаром у розумінні визначення цього терміну за текстом договорів комісії №60-К та №31-К, оскільки не призначені для реалізації їх третім особам (покупцям) як товар на умовах цих договорів.

Разом з цим, договорами комісії №60-К та №31-К не передбачено будь-яких положень стосовно порядку передачі позивачем відповідачу виставкових зразків товарів, з відповідним приладдям для демонстрації цих зразків покупцям, умов подальшого використання відповідачем цих зразків та приладдя, порядку продажу зразків товару та приладдя для їхньої демонстрації третім особам або повернення їх позивачу.

При цьому, апеляційний господарський суд враховує й той факт, що між позивачем та відповідачем, окрім договорів комісії №60-К та №31-К, були укладені також договори купівлі-продажу №10 від 08.01.2008р., №109 від 18.06.2008р., №122 від 06.11.2008р., №39 від 12.03.2009р. та додаткову угоду до нього від 17.07.2009р., а також договір відповідального зберігання №86 від 30.09.2009р., про що зазначено у письмових поясненнях відповідача від 20.11.2012р.(а.с.55), а отже вказані обставини підтверджують обґрунтованість висновку місцевого господарського суду про недоведеність того факту, що зазначений у накладних № 170034 від 29.07.2009р., №285448 від 27.11.2009р. та №8 від 22.01.2008р. товар, був отриманий відповідачем саме на умовах договорів комісії № 60-К та №31-К.

Посилання апелянта в апеляційній скарзі на відзив відповідача на позов, в якому, за ствердженням апелянта, відповідач фактично визнав існування в нього заборгованості саме за накладними на комісію, а також те, що товар передавався саме за договорами на комісію №60-К та №31-К, не приймаються до уваги апеляційним господарським судом, оскільки пояснення відповідача, наведені у відзиві на позов від 11.10.2012р. (а.с.32) відносно того, що його заборгованість перед ТОВ „Мізол" за договором комісії №60-К від 07.07.2009р. не може перевищувати 8 804,63 грн. не спростовує висновків суду, наведених вище.

Ствердження апелянта про те, що висновок місцевого господарського суду щодо неможливості передавати на комісію виставкові стенди не ґрунтується на обставинах справи та законодавчих нормах, а є тільки особистими уявленнями про потреби покупців, відхиляються апеляційним господарським судом, оскільки не відповідають фактичним обставинам справи.

Зокрема, в оскаржуваному судовому рішенні місцевий господарський суд зазначив, що виставкові стенди та зразок товару не є товаром у розумінні визначення цього терміну за текстом договорів комісії, оскільки не призначені для реалізації відповідачем третім особам (покупцям) як товар на умовах цих договорів, і крім того, договори комісії не містять будь-яких положень стосовно порядку передачі позивачем відповідачеві виставкових зразків товарів, з відповідним приладдям для демонстрації цих зразків покупцям, а також умов подальшого використання відповідачем цих зразків та приладдя, порядку продажу зразків товару та приладдя для їхньої демонстрації третім особам або повернення їх позивачеві, а не дійшов висновку щодо неможливості передавати на комісію виставкові стенди.

Посилання апелянта на те, що приймаючи оскаржуване судове рішення, місцевий господарський суд безпідставно та незаконно позбавив ТОВ „Мізол" права власності на переданий відповідачу товар, також відхиляються апеляційним господарським судом, оскільки не ґрунтуються на приписах діючого законодавства, оскільки прийняте судом першої інстанції судове рішення про неможливість витребування товару на підставі договорів комісії жодним чином не позбавляє позивача права витребування переданого відповідачу товару або права стягнення вартості такого товару за доведеності відповідних правових підстав, однак в даному випадку інших підстав ніж договори комісії позивачем заявлено не було.

Виходячи з наведеного, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 85, 99, 101-105 ГПК України, Одеський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Херсонської області від 30.11.2012р. по справі № 5024/1415/2012 - залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Мізол" - без задоволення.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 07.02.2013р.

Головуючий суддя : В.І. Картере

Судді: Л.В. Лавриненко

В.Т. Пироговський