Постанова № 29138668, 25.01.2013, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2013 року Справа № 2а/2370/4963/2012

11 год. 15 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Гаращенка В.В.,

при секретарі - Шалько І.П.,

за участю:

представників позивача: Філіпенка О.О. в особі директора, Потапенка С.В. - за довіреністю,

представника відповідача: Левенець А.М. - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Айлін» до державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Айлін» звернулося до суду з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень-рішень державної податкової інспекції у м. Черкасах від 29.08.2012 року за №0004072301 та №0004062301.

В поданому позові вказано, що ДПІ у м. Черкасах проведена планова виїзна перевірка позивача за період діяльності з 01.10.2010 по 30.09.2011 року, результати якої зафіксовані в акті від 16.02.2012 року №128/23-2/33018404, а в наступному здійснено повторну, вже позапланову перевірку товариства за той самий період діяльності, висновки якої зазначено в акті від 20.08.12 року №189/22-12/33018402 і як наслідок, після повторної перевірки податковою інспекцією рішеннями від 29.08.2012 року за №0004072301 та №0004062301 збільшено ТОВ «Айлін» грошові зобов'язання з податку на прибуток на суму 109176 грн. та з податку на додану вартість на суму 87341 грн.

Вважаючи винесені податкові рішення неправомірними та такими, що підлягають скасуванню, позивач оскаржив його до суду.

В судовому засіданні представники позивача заявлені вимоги підтримали у повному обсязі, з приводу чого пояснили, що висновки перевіряючих про нікчемність господарських операцій між позивачем та його контрагентом є необґрунтованими, направленими на безпідставне зменшення валових витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість. Такі висновки спростовуються вивченими відповідачем в процесі планової перевірки первинними документами - належним чином укладеними договорами, накладними про надання послуг, платіжними дорученнями про проведення розрахунків за виконані роботи.

Всі первинні документи досліджені податковою інспекцією під час планової перевірки позивача, питань щодо їх дійсності, повноти заповнень чи зауважень іншого характеру у ревізорів-інспекторів не виникло, що підтверджується актом перевірки ТОВ «Айлін» від 16.02.2012 року №128/23-2/33018404 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 30.09.2011 року, який є чинним на даний момент.

Таким чином, посилання відповідача на те, що ТОВ «Айлін» не підтвердило право на податковий кредит відповідними податковими накладними базуються на припущеннях і не підтверджуються об'єктивними даними.

Так само безпідставні і твердження податкової інспекції про нікчемність правочинів з посилань на фіктивний характер відносин. Згідно ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним правочин визнається судом тільки після встановлення відповідного факту в сукупності з умислом сторін на заволодіння майном держави (порушення публічного порядку), отже, без відповідного судового рішення відповідач не може стверджувати про нікчемність такого правочину згідно ст. 228 Цивільного кодексу України.

Так, операції, обов'язок виконання яких покладений на контрагента позивача, ним фактично виконані і зауважень щодо якості та вчасності їх виконання з боку позивача немає. Щодо виявлених порушень в діяльності контрагента ТОВ «Айлін» представник зазначив, що на позивача як добросовісного та законослухняного суб'єкта господарювання не поширюється відповідальність за негативні наслідки допущених його контрагентом порушень, отже з підстав викладеного оскаржувані рішення відповідача є неправомірними та підлягають скасуванню.

В свою чергу, представник відповідача в судовому засіданні та в письмовому запереченні на адміністративний позов просила відмовити в його задоволенні повністю, зазначивши при цьому, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, не підтверджені належними первинними документами та фактичним вчиненням господарської операції.

З пояснень представника відповідача вбачається, що ДПІ у м. Черкасах зверталася до ТОВ «Айлін» з проханням надати документальне підтвердження його взаємовідносин з ТОВ «Укртехномас-сервіс» за період діяльності з 01.10.2010 по 31.12.2010 року, однак окрім журналу проведень бухгалтерських рахунків 631 та 31 по зазначеному контрагенту інших документів, що підтверджують факт здійснення господарських операцій з ТОВ «Укртехномас-сервіс», товариством не надано.

В своїх твердженнях представник відповідача спиралася, зокрема, і на дані акту перевірки ТОВ «Укртехномас-сервіс» від 25.07.2012 року №548/22-08/37144600 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 14.06.2010 по 10.05.2011 року, проведеної на виконання постанови старшого слідчого з ОВС 4 відділу 1 управління Головного слідчого управління СБ України капітана юстиції Черняк І.Р. від 20.06.2012 року.

Проведеною перевіркою встановлено, що операції між ТОВ «Укртехномас-сервіс» та його контрагентами-постачальниками і покупцями не підтверджуються, виходячи з врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності. Крім того, директора ТОВ «Укртехномас-сервіс» визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України.

Таким чином, виявлені порушення у своїй сукупності вказують на невірне формування позивачем розміру валових витрат для подальшого оподаткування податком на прибуток по операціях з суб'єктом господарювання, правочини з яким є нікчемними.

В порушення Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ТОВ «Айлін» завищено валові витрати за 4 квартал 2010 року на суму 349365 грн. і неправомірно сформовано податковий кредит в деклараціях з ПДВ на загальну суму 69873 грн. по операціях з ТОВ «Укртехномас-сервіс».

З підстав викладеного представник відповідача зазначила, що податкові рішення стосовно позивача винесені правомірно, а тому скасуванню не підлягають.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши подані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Айлін» як юридична особа, ідентифікаційний код 33018402, зареєстроване виконавчим комітетом Черкаської міської ради 27.08.2004 року, перебуває на обліку в державній податковій інспекції у м. Черкасах та є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва №32149904 від 01.09.2004 року.

Державною податковою інспекцією у м. Черкасах проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Айлін» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 30.09.2011 року, за результатами якої складено акт перевірки від 16.02.2012 року №128/23-2/33018404.

В процесі вказаної перевірки відповідачем досліджувалася господарська діяльність позивача на предмет її законності та відповідності вимогам чинного законодавства через взаємовідносини ТОВ «Айлін» та його контрагентів, зокрема з ТОВ «Укртехномас-сервіс», з вивченням відповідних документів первинного бухгалтерського обліку позивача, на основі яких і відбулося формування показників з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Наступною позаплановою невиїзною перевіркою ТОВ «Айлін» з питань господарських взаєморозрахунків з ТОВ «Укртехномас-сервіс» за період з 01.10.2010 по 31.12.2010 року в результаті повторного дослідження господарської діяльності позивача виявлені порушення, які зафіксовано в акті від 20.08.12 року №189/22-12/33018402.

Вказаним актом встановлено, що ТОВ «Айлін» в порушення норм пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР (далі - Закон № 168), а також п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року № 283/97-ВР (далі - Закон № 283) занижено податок на прибуток за 4 квартал 2010 року на суму 87341 грн. і неправомірно сформовано податковий кредит в деклараціях з ПДВ на загальну суму 69873 грн., в тому числі: за жовтень 2010 року на суму 18000 грн., за листопад 2010 року на суму 17100 грн., за грудень 2010 року на суму 34773 грн. по операціях з ТОВ «Укртехномас-сервіс».

29 серпня 2012 року на підставі даного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення за №0004072301 та №0004062301, якими позивачу відповідно визначено суми податкових зобов'язань: з податку на додану вартість в сумі 69873 грн. основного платежу та 17468 грн. штрафних санкцій, а також з податку на прибуток в розмірі 87341 грн. основного платежу та 21835 грн. штрафних санкцій.

З матеріалів справи вбачається, що фактичною підставою для віднесення вказаних сум податку на додану вартість до податкового кредиту позивача і відповідного збільшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток та винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугували відображені в акті перевірки висновки про відсутність належного документального підтвердження господарських операцій, а також нікчемність правочинів на підставі статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, оформлених між ТОВ «Айлін» та його контрагентом - ТОВ «Укртехномас-сервіс» в цілому.

За загальним правилом нікчемний правочин не породжує правових наслідків, що передбачено нормою ст. 216 Цивільного кодексу України, на яку посилається відповідач, а тому такий правочин підлягає виключенню з податкового обліку. При цьому виключення нікчемного правочину з податкового обліку повинно відбуватися в усіх учасників такого правочину.

Ґрунтуючись на викладених вище твердженнях, відповідачем в акті позапланової перевірки діяльності позивача зроблені висновки про неправомірність дій ТОВ «Айлін» через проведення господарських операцій не направлених на настання реальних наслідків, що, відповідно, підтверджує безпідставність формування податкового кредиту і збільшення суми від'ємного значення по податку на прибуток.

За результати перевірки ТОВ «Укртехномас-сервіс» встановлено укладання нікчемних (недійсних) цивільно-правових відносин та проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування валових доходів, валових витрат, податкового зобов'язання та податкового кредиту третім особам.

Крім того, у своїх запереченнях відповідач посилається на те, що за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 2 та 3 ст. 358 КК України, відносно директора ТОВ «Укртехномас-сервіс» розглянуто кримінальну справу по факту створення та реєстрації суб'єкта господарювання з метою прикриття незаконної діяльності без наміру здійснювати будь-яку діяльність підприємства.

З метою об'єктивного оцінювання обґрунтованості вказаних висновків відповідача і, відповідно, прийнятих на їх підставі спірних рішень, згідно вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, судом досліджено усі наявні матеріали справи з наданими доказами і встановлено наступне.

Згідно довідки про включення до ЄДРПОУ у видах діяльності ТОВ «Айлін», зокрема значиться виробництво виробів з паперу, картону та інша поліграфічна діяльність, у зв'язку з чим позивачем укладалися договори на виконання замовлень з наведеного виду діяльності, по причині укладення правочину між ТОВ «Проктер енд Гембл Трейдінг Україна» в ролі замовника та ТОВ «Айлін» в ролі виконавця на предмет виконання робіт з виготовлення поліграфічної продукції.

Для закінчення позивачем виробничого процесу готової продукції і її наступної передачі замовнику виникала необхідність залучення інших виконавців для виконання окремої частини операцій технологічного процесу через відсутність необхідного обладнання у ТОВ «Айлін».

В результаті виникнення потреби здійснення певних поліграфічних завдань, які сам позивач не в змозі виконати в зв'язку зі специфікою робіт, між ТОВ «Айлін» і ТОВ «Укртехномас-сервіс» укладений договір на виконання останнім технологічних операцій, які є складовою частиною повного циклу виготовлення замовлення.

По суті спору щодо документального підтвердження правовідносин з контрагентом ТОВ «Укртехномас-сервіс» керівником товариства Філіпченком О.О. в судовому засіданні роз'яснено, що оскільки державною податковою інспекцією у м. Черкасах під час планової виїзної перевірки ТОВ «Айлін» за період його діяльності з 01.10.2010 по 30.09.2011 року вивчались всі документи первинного бухгалтерського обліку між позивачем та ТОВ «Укртехномас-сервіс», за відсутності спірних питань між податкової та позивачем, товариством 01.03.2012 року помилково проведено списання та знищення первинних бухгалтерських документів за вказаний період. Перевірка вказаних документів підтверджена самим відповідачем, про що і зафіксовано в акті перевірки від 16.02.2012 року за № 128/23-2/33018404.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів в Україні, зокрема, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - Кодекс).

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Механізм оформлення результатів документальних перевірок платників податків - юридичних осіб органами державної податкової служби визначений Порядком оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, який затверджений наказом Державної податкової адміністрації від 22.12.2010 року № 984 (далі - Порядок).

Так, п. 3 ч. І Порядку визначено, що результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно п. 4 Порядку акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Пункт 5 ч. І Порядку передбачає, що за результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

В силу п. 6 ч. І Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та у повній мірі, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно п. 5.2 ч. ІІ Порядку у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, зокрема:

чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

З аналізу викладеного вбачається, що оскільки податковою інспекцією згідно вимог п. 5.2 Порядку за результатами планової перевірки позивача та складеному акті від 16.02.2012 року не вказано шляхом зазначення непідтверджених первинними документами чи іншими достовірними доказами конкретних фактів недобросовісної господарської діяльності позивача та недотримання ним вимог чинного податкового законодавства у взаємовідносинах з контрагентом ТОВ «Укртехномас-сервіс», а також чітко не викладено зміст порушень з наведеним контрагентом, слід вважати, що в діях господарюючих суб'єктів відсутній склад порушень та настання відповідних наслідків в частині притягнення до відповідальності за відсутність документального підтвердження господарських відносин.

З акту перевірки від 16.02.2012 року №128/23-2/33018404 вбачається, що у відповідача в результаті дослідження документів по взаємовідносинах ТОВ «Айлін» з ТОВ «Укртехномас-сервіс» не виникли сумніви в правомірності їх складання чи інші зауваження до їхнього змісту та порядку оформлення з наступним визначенням змісту порушення та посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків.

Під час планової перевірки не встановлений факт невиконання господарської операції з придбання позивачем послуг у ТОВ «Укртехномас-сервіс», а також не ставився під сумнів факт технічної необхідності замовлених послуг для їх використання позивачем у власній господарській діяльності.

Разом з тим, відповідачем ставиться під сумнів дійсність господарських операцій позивача з ТОВ «Укртехномас-сервіс» на підставі того, що укладена між ними угода стосовно надання послуг фактично не виконана і не спричинила реального настання юридичних наслідків, а навпаки, спрямована на надання податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту.

Обґрунтовуючи свою позицію, податкова інспекція посилається на порушення, встановлені в процесі діяльності контрагента позивача, зокрема притягнення до відповідальності директора ТОВ «Укртехномас-сервіс» за скоєння злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України.

Згідно акту перевірки ТОВ «Укртехномас-сервіс» від 25.07.2012 року №548/22-08/37144600 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства директором ТОВ «Укртехномас-сервіс» за період з червня 2010 року по травень 2012 року був ОСОБА_6.

Вироком Печерського районного суду м. Києва по справі №1-167/12 від 19.03.2012 року ОСОБА_6 визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України. Судом встановлено, що після реєстрації товариства ОСОБА_6 самостійно підприємницьку діяльність не здійснював, угод фінансового характеру не складав, печаткою підприємства не користувався, а реєстраційні і установчі документи зазначеного підприємства та банківські документи передав невстановленій досудовим слідством особі.

Враховуючи наведені вище факти відповідачем зроблено висновок, що в порушення норм чинного законодавства фактично документальне оформлення правовідносин ТОВ «Укртехномас-сервіс» здійснювали особи, не уповноважені керівником вказаного підприємства здійснювати господарські операції та підписувати первинні документи.

Отже, на думку відповідача, оформлені від імені ТОВ «Укртехномас-сервіс» документи не являються юридично значимими і не підтверджують надання послуг з виконання робіт зазначеним підприємством для ТОВ «Айлін».

Стосовно викладеного суд звертає увагу на те, що вказаними документами не спростовується сам факт ведення господарської діяльності ТОВ «Укртехномас-сервіс» та складання документів від імені товариства, а лише досліджується роль ОСОБА_6 у цьому процесі. З наведеного вбачається, що ТОВ «Укртехномас-сервіс» вело фінансово - господарську діяльність. Це дає можливість зробити висновок про те, що замовлені позивачем послуги фактично надані і на їх дійсність та об'єктивну значимість в контексті впливу на права та обов'язки позивача не впливає той факт, ким саме від імені ТОВ «Укртехномас-сервіс» вони були вчинені та яке коло повноважень мала дана особа.

В підтвердження виконання замовлення для позивача надані такі підтверджуючі господарські відносини між ТОВ «Айлін» та ТОВ «Укртехномас-сервіс» документи: податкові накладні за №161213 від 10.12.2010 року, №1115 від 04.11.2010 року, №29/10 від 29.10.2010 року, № 20/10 від 20.10.2010 року, №201216 від 20.12.2010 року, №61208 від 06.12.2010 року, №101214 від 07.12.2010 року, №1129 від 05.11.2010 року та ін., а також видаткові накладні, рахунки-фактури, банківські платіжні доручення, з яких вбачається як зміст та обсяг господарських операцій, так і їхнє фактичне виконання.

Дійсність господарських операцій позивача підтверджується фізичним переміщенням товару, а саме - транспортуванням ТОВ «Айлін» виготовленої за домовленістю сторін продукції згідно подорожніх листів службового легкового автомобіля. Так як отримана продукція була малогабаритною, її об'єм не вимагав необхідності переміщення вантажним транспортом.

Суд вважає надані позивачем документи в сукупності з іншими поясненнями представника позивача достатньою доказовою базою для підтвердження своєї позиції у зв'язку з попереднім вивченням податковою інспекцією під час перевірки цих та всіх інших первинних бухгалтерських документів по взаємовідносинах позивача та вказаного контрагента, оскільки їхня наявність, повна комплектація та правомірність складання не поставлена під сумнів відповідачем за результатами перевірки, що підтверджується відповідним актом, чинним на момент розгляду спору в суді.

Отже, порушень законодавства при здійсненні вказаних господарських операцій не виявлено, що свідчить про їх наповненість належним юридичним змістом і тягне за собою настання передбачених законом правових наслідків, зокрема, в частині оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість.

На думку суду, порядок та спосіб виконання контрагентом ТОВ «Айлін» своїх договірних зобов'язань, ким та за рахунок яких ресурсів вони були виконані, а також належне чи неналежне виконання контрагентом обов'язків, покладених на нього законом як на суб'єкта підприємницької діяльності - як то подача звітності, сплата податків та інше, не впливає на дійсність та значимість господарської операції для самого позивача, оскільки така операція фактично мала місце і направлена на досягнення конкретної економічної та господарської мети.

Дана обставина спростовує висновок ДПІ про наявність умислу позивача щодо штучного формування податкового кредиту та необґрунтованого завищення від'ємного значення податку на прибуток для власної вигоди.

Платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету на час виникнення спірних правовідносин визначав Закон України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР).

Згідно п. 7.1 ст. 7 Закону №168/97-ВР (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин) поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону №168/97-ВР податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Підпунктом 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно п. 7.4.5 Закону №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У пп.7.2.4 п. 7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР вказано, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону №168-ВР).

Отже, податковий кредит складається із сум податків сплачених (нарахованих) платником податку своєму контрагенту у зв'язку із здійсненням господарської операції, що відповідає вимогам, переліченим вище. При цьому підставою для нарахування податкового кредиту є факт придбання товарів (послуг) у відповідності із вимогами п. 7.4. ст. 7 Закону №168-ВР.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит, не залежить від тієї обставини, чи відображалися суми податку на додану вартість у податковій звітності контрагентів платника податку і чи сплачувався ними податок на додану вартість.

Пункт 7.5. ст. 7 Закону №168/97-ВР визначає, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В силу п. 2.1 ст. 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94-ВР (далі по тексту - Закон № 334/94-ВР) Платниками податку, зокрема, є з числа резидентів - суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Згідно п. 3.1 Закону №334/94-ВР об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з п. 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених ст. 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до п. 4.1 Закону №334/94-ВР валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Норма п. 5.1 ст. 5 Закону №334/94-ВР встановлює, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпункт 5.2.1 п. 5.2 вказаної статті Закону передбачає, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В той же час, згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Також суд звертає увагу на норму ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», де передбачено, що у разі, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

Оскільки на момент виконання господарських операцій контрагент позивача мав статус платника податку на додану вартість та дійсне свідоцтво платника ПДВ, відповідно, зазначений суб'єкт господарювання мав право і на нарахування податку та складання податкових накладних, адже таке право надано Законом лише для осіб, що зареєстровані в якості платника податку на додану вартість.

Отже, всі податкові накладні по вищенаведених операціях виписані особою, яка являлась платником податку на додану вартість станом на момент спірних правовідносин, підприємство-контрагент під час здійснення господарських операцій перебувало на обліку в органах ДПІ, на час вчинення угод знаходилося в ЄДРПОУ. Доказів зворотного в акті не надано, даний факт нічим не спростовано.

Стосовно висновків перевірки щодо діяльності контрагента позивача - ТОВ «Укртехномас-сервіс», згідно яких здійснено органами ДПІ аналіз про неможливість вказаної юридичної особи фактично здійснювати господарські операції через відсутність трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, суд зазначає наступне.

Порушення порядку здійснення господарської діяльності контрагента тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки, у відповідності до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

У разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність.

Суд зазначає, що фактів, які свідчили б про те, що предмет договору не відповідає дійсним намірам сторін і що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначеного договору, судом не встановлено, належних доказів у відповідності до положень статті 71 КАС України відповідачем не надано.

Суд звертає увагу на те, що в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» Вищий адміністративний суд України зазначив: «…у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття «добросовісний платник податків». Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.

У разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних.

Тож, відповідачем не наведено доводів та не подано доказів, в розумінні статей 69, 70 КАС України, які б могли свідчити про наявність обставин в обґрунтування висновку щодо формування позивачем документів для отримання податкової вигоди.

Отже, наявність у платника податку (позивача у справі) виданої йому податкової накладної є достатніми підставами для формування податкового кредиту, з урахуванням підтвердження реального здійснення господарської операції.

Таким чином, суд вважає наявними підстави для правомірного формування податкового кредиту з ПДВ за період, що перевірявся, оскілки таке формування здійснене на підставі перевірених відповідачем первинних документів та при доведеності в судовому порядку економічної необхідності та фактичного вчинення господарських операцій.

Згідно ч. 1 та 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, а тому зважаючи на обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, докази щодо їх підтвердження, керуючись актами законодавства щодо цих правовідносин, суд дійшов висновку, що з'явленні в адміністративному позові вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 17, 86, 159, 162, 163, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Податкові повідомлення - рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби № 0004072301 від 29.08.2012 року та № 0004062301 від 29.08.2012 року - скасувати.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Айлін» 1965 (одну тисячу дев'ятсот шістдесят п'ять) грн. 17 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а в разі проголошення судом вступної та резолютивної частини постанови апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 06 лютого 2013 року.

Суддя В.В. Гаращенко