Постанова № 29138620, 29.01.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 січня 2013 р. Справа №2а-14132/12/0170/25

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кононової Ю.С., за участю секретаря судового засідання - Зайцевої М.О., представника позивача - Ускова І.В., представника відповідача - Одабаші А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія "Кєнєш" ЛТД

до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія "Кєнєш" ЛТД звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення - рішення Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби:

- №0002582301 про збільшення грошового зобов'язання у загальній сумі 14926,25 гривень (11941,00 - податок на додану вартість, 2985,25 - штрафні санкції);

- №0002592301 про збільшення грошового зобов'язання у загальній сумі 18657,50 гривень (14926,00 - податку на прибуток та 3731,50 гривень штрафні санкції).

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем була проведена позапланова невиїзна перевірка з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з контрагентами у тому числі з ПП "Кримторг" та ПП "Укрторгпартнер" за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 рік, якою встановлено заниження податку на прибуток на суму 3731,50 гривень, та неправомірне включення до податкового кредиту з ПДВ за рахунок цих контрагентів суми у розмірі 2985,25 гривень, внаслідок нікчемності укладених з цими підприємствами угод.

Позивач, вважає ці висновки безпідставними, оскільки господарські операції відбувались реально, отримання та оплата товарів та послуг підтверджено всіма необхідними документами бухгалтерського і податкового обліку, а отже валові витрати та податковий кредит за рахунок цих взаємовідносин були сформовані правомірно.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, пояснив, що при проведенні перевірки позивача була отримана інформація про неможливість проведення зустрічних перевірок його контрагентів ПП "Кримторг" та ПП "Укрторгпартнер", щодо яких також порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва. Отже, з цієї інформації було зроблено висновок, що контрагенти позивача були зареєстровані з подальшою передачею в управління підставним особам, які не мали наміру проводити фінансово - господарську діяльність, приховували своє місцезнаходження та не сплачували податки. Керівники ПП "Кримторг" та ПП "Укрторгпартнер" не здійснювали від імені підприємств безпосередньої самостійної діяльності, направленої на отримання прибутку, не підписували первинних документів, що свідчить про безтоварність проведених з позивачем операцій.

Суд, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач Товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія "Кєнєш" ЛТД є юридичною особою, відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, перебуває на обліку платників податків в Cімферопольській МДПІ АР Крим ДПС та є платником податку на додану вартість, (а.с. 28, 43).

Згідно Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, видами діяльності позивача є: оптова торгівля хімічними продуктами; оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин; оптова торгівля офісною технікою та устаткуванням (а.с. 87).

З 04 по 10.10.2012 року Сімферопольською міжрайонною Державною податковою інспекцією АР Крим ДПС була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ Торгівельна компанія "Кєнєш" ЛТД з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість, при здійсненні фінансово -господарських операцій з його контрагентами, у тому числі з ПП "Кримторг" та ПП "Укрторгпартнер" за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року, за результатами якої було складено акт № 1803/22-0/25140529 від 17.10.2012 року (а.с. 26-42).

В ході проведення цієї перевірки було встановлено, що за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року ТОВ Торгівельна компанія "Кєнєш" ЛТД мало взаємовідносини з наступними підприємствами - постачальниками, а саме: з ПП "Кримторг" та ПП "Укрторгпартнер".

За рахунок цих взаємовідносин, підприємством до складу скоригованих валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування віднесено вартість товарів, робіт, послуг на загальну суму 59705,00 гривень, у тому числі по періодах: 2 квартал 2010 року -54405,00 гривень, нараховуючим підсумком за півріччя 2010 року в сумі - 54405,00 гривень, за 3 квартал 2010 року -5300,00 гривень, наростаючим підсумком за 3 квартали 2010 року в сумі - 59705,00 гривень, наростаючим підсумком за рік 2010 року в сумі - 59705,00 гривень.

Також, по взаємовідносинах з цими контрагентами позивачем було задекларовано податковий кредит по податку на додану вартість в сумі 11941 гривень, в тому числі за квітень 2010 року -10881 гривень, за вересень 2010 року -1060 гривень.

Сімферопольською МДПІ АР Крим ДПС було отримано матеріали перевірки від ДПІ у м. Сімферополі в АР Крим ДПС, а саме: акти від 06.04.2012 року №22/22/32271261 та №19/22/36693415 з яких вибачається, що проведення зустрічних перевірок контрагентів позивача ПП "Кримторг" та ПП "Укрторгпартнер" є неможливим, а також зазначено, що платники не знаходяться за податковою адресою, діяльність постачальників ПП "Кримторг" та ПП "Укрторгпартнер" має ознаки фіктивності та спрямована на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту; в рамках кримінальної справи, порушеної відносно ТОВ БВП "Строитель-плюс". Також порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва -створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності, в тому числі ПП "Кримторг" та ПП "Укрторгпартнер" з метою прикриття незаконної діяльності, за ознаками складу злочину, передбаченого ст. ст. 28 ч. 2, 205 ч. 2 КК України.

Таким чином, перевіркою встановлено, що усі операції з продажу товарів (послуг) за участю ПП "Кримторг" та ПП "Укрторгпартнер" спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Встановивши ці обставини, Сімферопольська МДПІ АР Крим ДПС дійшла висновку про порушення ПП "Кримторг" та ПП "Укрторгпартнер":

- п.п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п. 5.3.9 п.п. 5.3 ст. 5, Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 44.1 ст. 44, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.6, 138.8, п.п. 138.8.1 п. 138.8, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 14926 гривень, у тому числі за 2 квартал 2010 року -у сумі 13601 гривень, наростаючим підсумком за півріччя 2010 року в сумі -13601 грн., за 3 квартал 2010 року -у сумі 1325 гривень, наростаючим підсумком за півріччя 2010 року в сумі - 14926 грн.;

- п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5, п.7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 11941 гривень, у тому числі за квітень 2010 року - у сумі 10881 гривень, за вересень 2010 року -у сумі 1060 гривень.

На підставі цих висновків акту, Сімферопольською МДПІ АР Крим ДПС 08 листопаду 2012 року були винесені податкові повідомлення - рішення:

- № 0002592301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств усього на суму 18657,50 гривень, з яких 14926 гривень - основний платіж та 3731,5 гривень - штрафні санкції (а.с. 7);

- № 0002582301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 14926,25 гривень, з яких 11941 гривень - основний платіж та 2985,25 гривень - штрафні санкції (а.с. 6).

Таким чином, як вбачається з акту перевірки, підставою для висновку податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств є формування валових витрат та податкового кредиту за рахунок угод з контрагентами, господарська діяльність яких на думку податкового органу має ознаки нікчемності.

Податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку, але рішенням ДПС в АР Крим від 12.11.2012 року залишені без змін (а.с.8-13).

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких він повинен дотримуватись при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В судовому засіданні, яке відбулось 29.01.2013 року представник позивача пояснив, що письмові угоди між позивачем та його контрагентами ПП "Кримторг" та ПП "Укрторгпартнер" не укладались, з тих підстав, операції по придбанню товару були тимчасові, однак здійснення господарських операцій підтверджується первинними документами, що знаходяться в матеріалах справи.

Так, судом встановлено, що ПП «Кримторг» в квітні 2010 року було здійснено поставку ТОВ ТК «Кенеш» ЛТД запчастин на транспортні засоби, в саме: 21.04.2010 року на загальну суму 49884,00, у тому числі ПДВ 8314,00 гривень (видаткова накладна №605), та 30.04.2010 року на загальну суму 15402,00 гривень у тому числі ПДВ в сумі 2567,00 гривень, ( видаткова накладна №656) (а.с. 15-18).

Позивачу були виставлені рахунки №532 та №566 на оплату товарів (запчастин), які були оплачені ТОВ ТК «Кенеш» ЛТД відповідно 20.04.2010 року та 26.04.2010 року (а.с. 73, 86).

За фактом поставки та оплати товарів, 21.04.2010 року ПП «Кримторг» було виписано позивачу податкову накладну № 605 на суму 49884 гривень, в тому числі ПДВ 8314,00 гривень (а.с. 16), за фактом передоплати - податкову накладну від 26.04.2010 року № 656 на суму 15402,00 гривень, в тому числі ПДВ 2567,00 гривень (а.с. 19).

Зазначений товар було використано в подальшій господарській діяльності позивача, що підтверджується прибутковими накладними, договором купівлі-продажу №4 від 19.04.2010 року з контрагентом ДП ДСУ №5 ТОВ «Юждорстрой», та договором купівлі-продажу №5 від 22.04.2010 року з контрагентом ТОВ «ДСУ 44», а також видатковими накладними, податковими накладними , платіжними дорученнями, рахунками, які свідчать про отримання позивачем вигоди від цих операцій. (а.с. 74 -86).

21.07.2010 року ТОВ ТК «Кенеш» ЛТД було подано до Сімферопольської МДПІ АР Крим ДПС декларацію з податку на прибуток підприємства за півріччя 2010 року, в якій задекларовані витрати, понесені на придбання товару від ПП «Кримторг» (а.с. 98-99).

19.05.2010 року позивачем було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2010 року разом з Додатком № 5, згідно з яким ним було включено до складу податкового кредиту суму ПДВ 10881,00 гривень, на підставі податкових накладних, виписаних ПП «Кримторг» (а.с. 92-94).

ПП «Кримторг» на момент здійснення господарських відносин з позивачем було зареєстроване платником ПДВ, його свідоцтво анульоване лише 21.05.2010 року (а.с. 88).

Судом встановлено, що ПП «Укрторгпартнер» 09.09.2010 року здійснило поставку ТОВ ТК «Кенеш» ЛТД картриджів та тонеру для принтерів, на загальну суму 6360,00, у тому числі ПДВ 1060,00 гривень, що підтверджується видатковою накладною №1081 від 09.09.2010 року (а.с. 21).

За фактом поставки, 09.09.2010 року ПП «Укрторгпартнер» було виписано позивачу податкову накладну № 1081 на суму 6360,00 гривень, в тому числі ПДВ 1060,00 гривень (а.с. 22).

09.09.2010 року позивачу був виставлений рахунок №1061 на оплату товару (картриджів та тонерів для принтеру), який був оплачений ТОВ ТК «Кенеш» ЛТД 10.09.2010 року (а.с. 68).

Одержаний товар було продано позивачем ТОВ ПК «Кримтел» з отриманням економічної вигоди, тобто він був використаний в його господарській діяльності, що підтверджується, видатковою накладною, податковою накладною, а також платіжним дорученням (а.с. 68 -72).

13.10.2010 року ТОВ ТК «Кенеш» ЛТД було подано до Сімферопольської МДПІ АР Крим ДПС декларацію з податку на прибуток підприємства за 3 квартали 2010 року з додатком К1/1, в якій задекларовані витрати, понесені на придбання товарів від ПП «Укрторгпартнер» (а.с. 100-101).

15.10.2010 року позивачем було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2010 року разом з Додатком № 5, згідно з яким ним було включено до складу податкового кредиту суму ПДВ 1060,00 гривень, на підставі податкових накладних, виписаних ПП «Укрторгпартнер» (а.с. 95-97).

На момент господарських взаємовідносин з позивачем ПП «Укрторгпартнер» було зареєстроване в реєстрі платників ПДВ, свідоцтво якого було анульоване лише 19.12.2011 року (а.с. 89).

Відповідач вважає ці господарські операції між позивачем та контрагентами ПП «Укрторгпартнер» та ПП «Кримторг» нікчемними, оскільки перевіркою було встановлено, що діяльність контрагентів позивача спрямована на отримання податкової вигоди та ці відносини мали безтоварний характер.

Станом на 2010 рік вимоги законодавства щодо віднесення витрат підприємства до валових витрат були встановлені ст.. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Так, згідно п. 5.1 ст. 5 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці з врахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Згідно з п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 ст. 5 Закону заборонено встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових крім тих, що визначені в цьому Законі.

Правила ведення податкового обліку визначаються статтею 11 Закону, при цьому вказана стаття не містить будь-яких вимог до наявності документів, що підтверджують право на віднесення певних витрат до складу валових витрат.

Відповідно до підпункту 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку -день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) -дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Суд вважає, що позивачем при проведенні перевірки була надана вся необхідна первинна документація, яка підтверджує факт здійснення підприємством господарських операцій з отримання від ПП «Кримторг» та ПП «Укрторгпартнер» товарів, використання цих товарів в господарській діяльності підприємства та відповідно правомірність віднесення витрат по придбанню цих товарів до валових.

Стосовно неправомірного формування, на думку податкової інспекції податкового кредиту за рахунок цих взаємовідносин, суд зазначає наступне.

В 2010 році порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентувався приписами п. 7.4, 7.5, ст.. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", яких платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення яких формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Відповідно до п.п. 7.2.4. п. 7.2 ст. 7 цього Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Інших умов для формування податкового кредиту за наслідками придбання товарів у Законі України "Про податок на додану вартість не передбачено.

При придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість в ціні товару продавцю, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність. Покупець не несе відповідальності за несплату податку до бюджету продавцем (платником податку).

Певні обмеження щодо формування податкового кредиту були передбачені пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", відповідно до якого до складу податкового кредиту можуть бути включені тільки суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), який при цьому обов'язково повинні бути підтверджені податковими накладними. В разі недотримання цього правила до платників податку на додану вартість застосовуються фінансові санкції відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону.

В судовому засіданні були досліджені всі документи Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія "Кєнєш" ЛТД, які підтверджують фактичне придбання та використання позивачем отриманих від ПП «Кримторг» та ПП «Укрторгпартнер» товарів, та ці документи не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення вищенаведених операцій або висновку про їх нездійснення.

Будь-яких невідповідностей виписаних контрагентами позивача накладних встановленим законодавствам вимогам, відповідачем в акті перевірки не викладено та судом також не встановлено.

Позивач має виробничі потужності для здійснення своєї господарської діяльності, про що свідчить договір відповідального зберігання №10 від 01.01.2010 року ( а.с.91).

Суд також вважає необґрунтованими посилання відповідача, як на доказ безтоварності та нікчемності угод ТОВ ТК «Кенеш» ЛТД з його контрагентами на постанову про порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності, у тому числі ПП «Кримторг» та ПП «Укрторгпартнер» за фактом фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності за ознаками злочину, передбаченого ст.. ст.. 28 ч. 2, 205 ч. 2 КК України.

Згідно з ч. 1 ст. 204 Цивільного Кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності).

Тобто, підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами перевірок контрагентів платника податку та процесуальними документами кримінальної справи.

В той же час, відповідно до ст.. 204 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського Кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ст.. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним

Жодних фактів, які б свідчили про порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладення та виконання позивачем з ПП «Кримторг» та ПП «Укрторгпартнер» правочинів, відповідачем при проведенні перевірки не встановлено та суду також не надано.

Також, згідно п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Наявність вини у формі наміру у сторін угоди означає, що вони, виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди, що укладається і суперечність її мети інтересам держави і суспільства і прагнули або завідомо припускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової особи або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження.

Отже, вина юридичної особи у формі наміру повинна бути доведена через вину відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладення угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю, що тягне за собою кримінальну відповідальність, передбачену відповідними статтями Кримінального Кодексу України, а тому такі обставини повинні бути доведені остаточним рішенням по кримінальній справі із встановленням вини фізичної особи у вчиненні таких дій.

Тобто, суд зазначає, що такі обставини не можуть бути доведені постановою про порушення кримінальної справи, протоколами допиту осіб по кримінальній справі та іншими документами до винесення по справі обвинувального вироку або іншого остаточного рішення.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені ст.. 203 ЦК України, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідачем не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що укладені між позивачем та його контрагентами угоди не відповідають зазначеним вимогам.

Одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до ст. 4 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Разом з тим, власне фіктивність діяльності одного з постачальників в ланцюзі до позивача, порушення ним податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не є підставою для висновку про необґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, якщо податковий орган не доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Чинним законодавством України на покупця товару - платника податку не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту та валових витрат перевіряти дотримання постачальниками товару в ланцюгу постачання вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобов'язань до бюджету.

Як встановлено судом, позивач мав взаємовідносини з підприємствами, які були зареєстрованими платниками податку на додану вартість, податковий кредит був ним сформований на підставі належним чином оформлених податкових накладних, податок сплачений в ціні товару.

Якщо один з контрагентів не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Отже, враховуючи викладене, суд вважає, що позивач в даному випадку здійснював податковий облік відповідно до вимог чинного законодавства, а тому висновки податкової інспекції щодо неправомірного формування ним валових витрат на загальну суму 59705,00 гривень та неправомірного внесення ним до податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 11941,00 гривень, що призвело до винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень є протиправними.

Відповідно до ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень.

Позивач просить лише скасувати податкові повідомлення-рішення. Відповідно до ч. 2 ст.11 КАС, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія "Кєнєш" ЛТД є обґрунтованими та винесені на підставі акту перевірки від 17.10.2012 року податкові повідомлення - рішення № 0002582301 та № 0002592301 є протиправними та мають бути скасовані судом.

В судовому засіданні 29.01.13 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

У повному обсязі постанову складено 04.02.2013 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія "Кєнєш" ЛТД - задовольнити.

Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення -рішення, винесені 08.11.2012 року Сімферопольською міжрайонною державною податковою інспекцією АР Крим Державної податкової служби №0002582301 та № 0002592301.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Ю.С. Кононова