Постанова № 29137235, 06.02.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2013 р. Справа № 804/700/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Барановського Р. А. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Днепрспецремонт" до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби у якому просить:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 07.12.2012 року за № 0000043200 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "Днепрспецремонт" суми грошового зобов'язання за основним платежем 786 000,00 (сімсот вісімдесят шість тисяч) грн. та штрафними санкціями 393 000,00 (триста дев'яносто три тисячі) грн.

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 07.12.2012 року за № 0000033200 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "Днепрспецремонт" суми грошового зобов'язання за основним платежем 903 900,00 (дев'ятьсот три тисячі дев'ятьсот) грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що податкові повідомленя-рішеня, що оскаржено є

протиправними та підлягають скасуванню оскільки прийняті на підставі Акту перевірки, висновки якого не відповідають фактичним обставинам та суперечать діючому законодавству.

Позивач зазначає, що для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту необхідні належним чином оформленні первинні документи які були пред'явлені позивачем в ході проведення перевірки.

Заперечень на адміністративний позов відповідач до суду не надав.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що за результатами проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Днепрспецремонт" з питань підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ "Дніпропетровський завод промислової оснастки" (далі ТОВ "ДЗПО") (код ЄДРПОУ 32897053) та їх реальності та повноти відображення в обліку за жовтень 2011 року, відповідачем було складено акт від 13.11.2012 року за № 598/222/31256586.

07.12.2012 року на підставі висновків зазначених в акті перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення рішення за формою "Р":

податкове повідомлення рішення № 0000043200 про застосування до ТОВ "Днепрспецремонт" збільшення суми грошового зобов'язання за основним платежем по податку на додану вартість у розмірі 786 000,00 грн. та штрафними санкціями у розмірі 393 000,00 грн., встановлено порушення ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216, ст. 662, 655 та 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах; ст. 1 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 44 Господарського Кодексу України, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198 розділу V Податкового кодексу України;

податкове повідомлення рішення № 0000033200 про застосування до ТОВ "Днепрспецремонт" суми грошового зобов'язання за основним платежем 903 900,00 грн., встановлено порушення пп. 138.1.1, п. 138.1 п ст. 138, пп. 139.1.1, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу.

Для здійснення своєї господарської діяльності, а саме будівельних робіт, між ТОВ "Днепрспецремонт" та ТОВ "ДЗПО" 31.08.2011 року було укладено договір № 01 про надання послуг. Предметом якого - є надання послуг вантажними транспортними засобами.

Договір укладено з дотриманням норм чинного законодавства України, підписано директорами ТОВ "Днепрспецремонт" та ТОВ "ДЗПО" та скріплено печатками підприємств.

На виконання умов договору, у жовтні 2011 року, ТОВ "Днепрспецремонт" було отримано послуги від ТОВ "ДЗПО", реальність виконання яких підтверджується наступними документами:

Актами прийому - передачі виконаних робіт: № 31015 від 03.10.2011 року, №51007 від 05.10.2011 року, № 101007 від 10.10.2011 року, № 141007 від 14.10.2011 року, № 171007 від 17.10.2011 року, № 201007 від 20.10.2011 року, № 241006 від 24.10.2011 року, № 271004 від 27.10.2011 року, №311006 від 31.10.2011 року.

Отриманими податковими накладними всього на суму 4 716 000,00 у т.ч. ПДВ 786 000,00 грн в тому числі: № 031015 від 03.10.2011 року на суму 492 000,00 грн. у т. ч. ПДВ 82 000,00 грн; № 051007 від 05.10.2011 року на суму 492 000,00 грн. у т. ч. ПДВ 82 000,00 грн.; № 1001007 від 10.10.2011 року на суму 480 000,00 грн. у т.ч. ПДВ 80 000,00 грн.; № 141007 від 14.10.2011 року на суму 480 000,00 грн. у т.ч. ПДВ 80 000,00 грн.; № 171007 від 17.10.2011 року на суму 570 000, 00 грн. у т.ч. ПДВ 95 000, 00 грн.; № 201007 від 20.10.2011 року на загальну суму 570 000, 00 грн. у т.ч. ПДВ 95 000, 00 грн.; № 241006 від 24.10.2011 року на загальну суму 570 000, 00 грн. у т.ч. ПДВ 95 000, 00 грн.; № 271004 від 27.10.2011 року на загальну суму 570 000, 00 грн. у т.ч. ПДВ 95 000, 00 грн.; № 311006 від 31.10.2011 року на загальну суму 492 000,00 грн. у т.ч. ПДВ 82 000,00 грн.

Розрахунки між підприємствами проводилися у безготівковій формі згідно платіжних доручень № 4 від 04.01.2012 року на суму 108 000,00 грн.; № 3 від 04.01.2012 року на суму 492 000,00 грн.; № 34 від 11.01.2012 року на суму 116 000,00 грн.; № 33 від 11.01.2012 року на суму 384 000,00 грн.

Сума податку на додану вартість включена до податкового кредиту за жовтень 2011 року, відображена в реєстрі отриманих податкових накладних та відповідає даним податкових декларацій з ПДВ.

Крім того, реальність господарських операцій та вчинених правочинів підтверджується самим же податковим органом в Акті перевірки (стор. Акту 3-4).

Незважаючи на вказані вище первинні документи, які оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства та перевірялися при проведенні перевірки, податковий орган дійшов до необґрунтованого висновку який не базується на первинних документах.

Так в акті перевірки (стор. Акту 13-14), відповідач посилається "...на відсутність у ТОВ "ДЗПО" необхідних умов для здійснення господарських операцій, а тому операції проведені з контрагентами не є господарською діяльністю підприємства в розумінні пп. 14.1.36 ПК України...В ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від або до підприємців - контрагентів у жовтні 2011 року, що свідчить про те, що правочин між ТОВ "ДЗПО" та контрагентами здійснені без мети настання реальних наслідків... Таким чином, перевіркою встановлено нереальність проведення господарських операцій між ТОВ "ДЗПО" і контрагентами та юридичну дефектність первинних документів ".

Відповідно до пп. 14.1.27. п.14.1. ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). До складу витрат підприємства включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

За пп. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 ПК України, не належать до складу витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Виходячи з положень пп.14.1.181. п.14.1.ст. 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Згідно п. 198.1, п. 198.3. ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів, послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2. ст.198 Кодексу).

Виходячи з положень п. 198.6. ст. 198 ПК України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

У відповідності з п. 201.10. ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення (ч. 1 ст. 9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Таким чином, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту необхідні належним чином оформленні первинні документи.

З наведеного вбачається, що підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, є саме наявність у платника податку - належно оформленої податкової накладної, та здійснення операцій з метою досягнення господарської мети.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права визначено підстави для формування платником податкового кредиту і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата (нарахування) ПДВ, у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Між тим, як вбачається з акту перевірки зробивши висновки про порушення ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216, ст. 662, 655 та 656 ЦК України, недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків,податковий орган не врахував наступного.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Слід зазначити, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Відповідно до пп. 1 п.7 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Головною підставою вважати правочин нікчемним - є його недійсність, яка встановлена законом (ч. 2 ст. 215 ЦК України). Саме законом, а не актами складеними податковими органами. Вказані ж в акті перевірки висновки є суто суб'єктивною думкою головного державного податкового ревізора з посиланнями на відомості акту перевірки контрагента позивача.

У зв'язку з цим одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для висновків ДПІ з вказаних вище порушень, став акт перевірки Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська № 508/23-3/32897053 від 03.02.2012 року за період 01.10.2011 року по 31.10.2011 року "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Дніпропетровський завод промислової оснастки", проте дані висновки були спростовані постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 2а/0470/10043/12 від 22.10.2012 року.

В силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагент є окремими суб'єктами права, за таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Як було вказано вище, господарські правовідносини між ТОВ "Днепрспецремонт" та ТОВ "ДЗПО" визначені договором про надання послуг та регулюються зокрема ст.ст. 901-907 ЦК України, натомість з висновків акту перевірки та спірних ППР вбачається порушення ст.ст. 662, 655, 656 ЦК України, які регулюють положення про купівлю продаж і не можуть в даному випадку застосовуватись до договірних відносин з надання послуг.

З акту перевірки також вбачається порушення ст. 234 ЦК України, згідно з якою фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, що обумовлюються цими правочинами.

Відповідно до ч.2 ст.234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Укладений між ТОВ "Днепрспецремонт" та ТОВ "ДЗПО" договір про надання послуг, № 01 від 31.08.2011 року не віднесено судом до нікчемного, також відсутні судові рішення про визнання його недійсним, а тому твердження відповідача, про недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків є безпідставними.

З огляду на акт перевірки, можна дійти висновку, що підставою для донарахування спірних податкових зобов'язань стали висновки ДПІ про нікчемність укладеного договору, які зроблено лише з огляду на фінансово-господарську діяльність контрагента позивача та на підставі висновків викладених в акті перевірки Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська № 508/23-3/32897053 від 03.02.2012 року за період 01.10.2011 року по 31.10.2011 року "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Дніпропетровський завод промислової оснастки".

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

З огляду на сукупність викладених обставин вважаємо, що ТОВ "Днепрспецремонт" правомірно відобразив суми у податковому обліку по податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств а податкові повідомлення рішення № 0000043200 про застосування до ТОВ "Днепрспецремонт" збільшення суми грошового зобов'язання за основним платежем по податку на додану вартість у розмірі 786 000,00 грн. та штрафними санкціями у розмірі 393 000,00 грн та № 0000033200 про застосування до ТОВ "Днепрспецремонт" суми грошового зобов'язання за основним платежем 903 900,00 грн. відповідача є протиправними та підлягають скасуванню.

Також, права органів державної податкової служби перелічені в статті 20 Податкового Кодексу України, серед яких відсутнє право визнання угод (правочинів) нікчемними або недійсними.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене, рішення, що оскаржено є протиправними. Тому, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області ДПС від 07.12.2012 року за № 0000043200 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "Днепрспецремонт" суми грошового зобов'язання за основним платежем 786 000,00 (сімсот вісімдесят шість тисяч) грн. та штрафними санкціями 393 000,00 (триста дев'яносто три тисячі) грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області ДПС від 07.12.2012 року за № 0000033200 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "Днепрспецремонт" суми грошового зобов'язання за основним платежем 903 900,00 (дев'ятьсот три тисячі дев'ятьсот) грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Днепрспецремонт" судовий збір в сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп.

Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, предбачені статтями 186 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.А. Барановський