Рішення № 29136133, 01.02.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" лютого 2013 р.Справа № 5023/10324/11

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальніковой Г.І.

при секретарі судового засідання Близнюковой А.І.

розглянувши справу

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (м. Київ) до Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" (м. Харків) про стягнення 18927308,58 грн. заборгованості за договором про закупівлю природного газу за державні кошти №06/10-2251БО-32 від 20.12.10 р.за участю представників:

позивача - Нестерчук А.П. (довіреність №262/10 від 14.12.12 р.);

відповідача - Радигін Є.С. (довіреність б/н від 01.09.2012 р.)

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача, Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території", основний борг в сумі 16 683 598,73 грн., пеню в сумі 1297506,52 грн., збитки від інфляції в сумі 631139,23 грн., 3% річних в сумі 315064,10 грн. Також судові витрати позивач просить покласти на відповідача. Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором про закупівлю природного газу за державні кошти №06/10-2251БО-32 від 20.12.10 р.

Ухвалою суду від 17.01.12 р. зупинено провадження у справі та призначено у справі №5023/10324/11 судово-економічну експертизу, проведення якої доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. засл. проф. Н.С. Бокаріуса. Для вирішення судовим експертом поставлено наступні питання: 1. Чи підтверджується документально сума основного боргу у розмірі 16683598,73 грн. визначена позивачем станом на 28.09.2011 року за договором постачання природного газу №06/10-2251БО-32 від 20.12.2010 року? 2. Як що ні, то яким, станом на день подання позову, є розмір заборгованості ХОКП "Дирекція розвитку інфраструктури територій" перед ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" за договором постачання природного газу №06/10-2251БО-32 від 20.12.2010 року? 3. Чи правильно здійснені нарахування пені, 3% річних та інфляційних збитків?

Згідно висновку судово-економічної експертизи за №820 від 20.04.12 р., яка проводилась ХНДІСЕ ім. проф. Бокаріуса, було встановлено, що по першому та другому питаннях, в межах компетенції судового експерта - економіста в обсязі представлених документів сума основного боргу у розмірі 16683598,73 грн. визначена позивачем станом на 28.09.2011 року за договором постачання природного газу №06/10-2251БО-32 від 20.12.2010 року документально підтверджується, по третьому питанню розрахунок збільшення боргу внаслідок інфляційних процесів за період лютий 2011 - червень 2011 саме в розмірі 631139,23 грн. та нарахування 3% річних за період з 11.02.2011 по 31.10.2011 у розмірі 315064,10 грн. арифметично підтверджується. Судовий експерт - економіст зазначив, що розрахунок збільшення боргу внаслідок інфляційних процесів проведений без врахування дефляційних процесів за липень та серпень 2011 року, що призведе до зменшення суми інфляційних нарахувань. ( т. 1 а.с.94-95).

В зв'язку із поверненням справи №5023/10324/11 з Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. М.С. Бокаріуса, розгляд справи поновлено ухвалою від 08.05.12 р. та призначено до розгляду на 22.05.2012 р.

22.05.2012 р. в судовому засіданні оголошено перерву до 23.05.2012 р.

Ухвалою суду від 23.05.12 р. зупинено провадження у справі та призначено у справі №5023/10324/11 судово-економічну експертизу, проведення якої доручено Науково-дослідному експертно-криміналістичному центру ГУМВС України в Харківській області. На вирішення судової економічної експертизи поставлено наступні питання: 1) Чи були тарифи на теплопостачання для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання у період постачання газу за договором № 06/10-2251 БО-32 від 20.12.2010 р. економічно обґрунтованими, тобто тими чинниками, що надавали ХОКП "Дирекція розвитку інфраструктури території" фінансову стабільність та беззбитковість? 2) Визначити основні економічні показники (ліквідності, платоспроможності та прибутковості) господарсько-фінансової діяльності ХОКП "Дирекція розвитку інфраструктури території" на дату укладення договору № 06/10-2251 БО-32 від 20.12.2010 р. та на момент закінчення постачання газу за договором № 06/10-2251 БО-32 від 20.12.2010 р.? 3) Які саме з вказаних показників вплинули на результати господарсько-фінансової діяльності ХОКП "Дирекція розвитку інфраструктури території" та яким чином? 4) Чи могло ХОКП "Дирекція розвитку інфраструктури території" у період постачання газу за договором № 06/10-2251 БО-32 від 20.12.2010 р. згідно вище встановлених економічних показників господарсько-фінансової діяльності своєчасно розраховуватися за поставлений газ за договором № 06/10-2251 БО-32 від 20.12.2010 р., тобто чи була у нього (підприємства) фінансова можливість це зробити на час дії договору № 06/10-2251 БО-32 від 20.12.2010 р. та на цей час?

15.10.12 р. до канцелярії суду разом з супровідним листом (вх. №16796) надійшло клопотання судового експерта №57/1-2091-1 від 11.10.12 р. про надання додаткових матеріалів, що необхідні для виконання дослідження та складання висновку, а також рахунок на оплату експертизи.

На вимогу суду 26.10.12 р. матеріали справи були повернуті до суду з Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУМВС України в Харківській області.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.10.12 р. поновлено провадження у справі, з метою вирішення клопотання судового експерта про надання додаткових матеріалів, що необхідні для виконання дослідження та складання висновку.

Ухвалою суду від 01.11.12 р. задоволено клопотання судового експерта №57/1-2091-1 від 11.10.12 р. про надання додаткових матеріалів, що необхідні для виконання дослідження та складання висновку, задоволено клопотання представника відповідача про продовження строку розгляду справи за межами встановленого строку на 15 календарних днів, направлено матеріали справи №5023/10324/11 на адресу Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУМВС України в Харківській області для подальшого проведення експертизи за наявними в матеріалах справи документами.

В зв'язку із поверненням справи №5023/10324/11 з Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУМВС України в Харківській області разом з висновком експерта №31 від 10.12.12 р., розгляд справи було поновлено ухвалою суду від 11.01.13 р. та призначено до розгляду на 21.01.13 р.

Згідно висновку судово-економічної експертизи за №31 від 10.12.12 р., яка проводилась НДЕКЦ ГУМВС України в Харківській області, було встановлено, що по першому питанню, питання, чи були тарифи на теплопостачання для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання у період постачання газу за договором № 06/10-2251 БО-32 від 20.12.2010 економічно обґрунтованими, тобто тими чинниками, що надавали ХОКП «Дирекція розвитку інфраструктури території» фінансову стабільність та беззбитковість виходить за межі компетенції судового експерта-економіста, тому що пов'язане з правовою інтерпретацією законодавчих норм. По другому питанню, коефіцієнт абсолютної ліквідності (характеризує готовність підприємства негайно ліквідувати короткострокову заборгованість, нормативне значення 0,2-0,35), станом на 01.01.2011 дорівнює 0,01 станом на 31.12.2011 дорівнює 0,03, є динаміка на збільшення, але нормативного значення не досягнуто. Коефіцієнт швидкої ліквідності (показує скільки одиниць найбільш ліквідних активів припадає на одиницю термінових боргів, нормативне значення 0,6-0,8) станом на 01.01.2011 дорівнює 0,33, станом на 31.12.2011 дорівнює 0,50, також є динаміка на збільшення, рекомендованого значення не досягнуто. Коефіцієнт покриття станом на 01.01.2011 дорівнює 0,30, станом на 31.12.2011 дорівнює 0,50. Коефіцієнт маневрування власних оборотних засобів має від'ємне значення. Так само як і коефіцієнт Бівера та оцінка рентабельності, які також є від'ємними, тому що діяльність підприємства - збитковою. По третьому питанню, аналізуючи розраховані показники економічної діяльності підприємства експерт зробив висновок, що коефіцієнт абсолютної ліквідності на кінець 2011 року нижче нормативного значення. Коефіцієнт маневрування власних оборотних засобів має від'ємне значення, що свідчить про недостатність власних коштів для формування необоротних активів і як наслідок - дефіцит власних оборотних коштів. До таких негативних наслідків призвела збиткова діяльність підприємства та наявність значних поточних зобов'язань. Отже, фінансова стійкість підприємства в досліджуваних періодах є дуже низькою, що створює передумови для їх кризового становища. По четвертому питанню, через ненадання на дослідження бухгалтерських реєстрів за 2011 рік (головної книги, обігово-сальдових відомостей по рахункам), про надання яких заявляв клопотання експерт, визначити експертом, чи могло ХОКП «Дирекція розвитку інфраструктури території» у період постачання газу за договором № 06/10-2251 БО-32 від 20.12.2010 своєчасно розрахуватися за поставлений газ за договором № 06/10-2251 БО-32 від 20.12.2010 не надалось за можливе.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.01.13 р. розгляд справи було відкладено на 01.02.13 р.

Представник позивача в судовому засіданні 01.02.13 р. підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд відмовити в клопотанні відповідача про зменшення суми пені, яка підлягає стягненню з відповідача на 90 відсотків та відстрочення виконання рішення суду строком на один рік з моменту винесення рішення судом по даній справі.

Представник відповідача в призначеному судовому засіданні 01.02.13 р. проти заявлених позовних вимог частково заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та доповненнях до останньої редакції відзиву, які долучено до матеріалів справи, та просить суд зменшити суму пені, яка підлягає стягненню з відповідача на 90 відсотків, зменшити суму інфляційних збитків, заявлену позивачем у позові на суму 251543,54 грн., до суми 379595,69 грн., а також відстрочити виконання рішення суду строком на один рік з моменту винесення рішення судом по даній справі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

20.12.2010 року між ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та Харківським обласним комунальним підприємством "Дирекція розвитку інфраструктури" (покупець) був укладений договір поставки природного газу за державні кошти №06/10-2251БО-32 .

Відповідно до п. 1.1. договору, постачальник зобов'язується поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2 цього договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання. Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом цього договору.

Відповідно до п. 1.2. договору, постачальник передає покупцю в період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року природний газ (надалі - газ) з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 10906,0 тис. (десять мільйонів дев'ятсот шість тисяч) куб.м. За розрахункову одиницю переданого газу приймається один кубічний метр (куб. м). приведений до стандартних умов (t-20 град. За Цельсієм Р = 760 мм ртутного стовбчика).

Відповідно до п. 3.1. договору, ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 2187,20 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: - збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; - податок на додану вартість за ставкою 20%.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 234,00 грн., крім того ПДВ - 20%.

До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 2464,94 грн., крім того ПДВ - 20%. всього з ПДВ -2957,93 (дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят сім гривень, 93 коп.) гривень.

Загальна вартість цього договору на дату його укладення становить 26882635,64 гривень, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 32259162,77 (тридцять два мільйони двісті п'ятдесят дев'ять тисяч сто шістдесят дві грн. 77 коп.) гривень.

П. 3.1.1. договору, сторони домовились, що ціна за 1000,0 кубічних метрів газу встановлюється на рівні граничної ціни на газ та/або тарифів, затверджених уповноваженим державним органом. У разі зміни уповноваженим державним органом граничної ціни на газ та/або тарифів. Сторонами в обов'язковому порядку застосовується нова ціна на газ та/або тарифи.

Відповідно до п. 4.1. договору, розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку: - перша оплата в розмірі 34 (тридцять чотири) відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки; - подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 (тридцять три) відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється па підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 2.1 додатку №1 до договору про закупівлю природного газу за державні кошти №06/10-2251БО-32 від 20.12.10 р., обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця, з урахуванням п. 1.5.1 цього додатку.

Відповідно до п. 2.2 додатку №1 до договору про закупівлю природного газу за державні кошти №06/10-2251БО-32 від 20.12.10 р., обсяг газу, визначений згідно з п. 2.1 цього додатку, є підставою для визначення обсягу газу, переданого за договором у пунктах приймання-передачі. Приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна та вартість. Акт приймання-передачі газу складається на підставі технічних актів приймання-передачі газу між газотранспортним підприємством та покупцем, з урахуванням планового обсягу поставки, наданого постачальником.

Відповідно до п. 1 додаткової угоди №1 до договору про закупівлю природного газу за державні кошти №06/10-2251БО-32 від 20.12.10 р., викладено назву договору у наступній редакції: "Договір поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання".

Відповідно до п. 4 додаткової угоди №1 до договору про закупівлю природного газу за державні кошти №06/10-2251БО-32 від 20.12.10 р., викладено п. 3.1 договору у наступній редакції: "Ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 2282,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: - збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; - податок на додану вартість за ставкою 20%.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 234,00 грн., крім того ПДВ - 20%.

До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 2561,64 грн., крім того ПДВ - 20%. всього з ПДВ - 3073,97 (три тисячі сімдесят три гривні, 97 коп.) гривень".

Відповідно до п. 5 додаткової угоди №1 до договору про закупівлю природного газу за державні кошти №06/10-2251БО-32 від 20.12.10 р., викладено п. 3.1.1 договору у наступній редакції: "3.1.1 Загальна вартість цього договору складається із сум вартості місячних поставок газу".

Відповідно до п. 6 додаткової угоди №1 від 28.01.11 р. до договору про закупівлю природного газу за державні кошти №06/10-2251БО-32 від 20.12.10 р., викладено п. 3.2 договору у наступній редакції: "Сторони домовились, що ціна за 1000,0 кубічних метрів газу встановлюється на рівні граничної ціни на газ та/або тарифів, затверджених уповноваженим державним органом. У разі зміни уповноваженим державним органом граничної ціни на газ та/або тарифів, сторонами в обов'язковому порядку застосовується нова ціна на газ та/або тарифи".

Відповідно до п. 1 додаткової угоди №2 від 04.04.11 р. до договору поставки природного газу №06/10-2251БО-32 від 20.12.10 р., з 01 квітня 2011 року викладено п. 3.1 договору у наступній редакції: "Ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 2553,20 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: - збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; - додаток на додану вартість за ставкою 20%.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 259,70 грн., крім того ПДВ - 20%.

До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 2863,96 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 3436,75 (три тисячі чотириста тридцять шість грн. 75 коп.) гривень".

Відповідно до п. 1 додаткової угоди №3 від 11.07.11 р. до договору поставки природного газу №06/10-2251БО-32 від 20.12.10 р., з 01 квітня 2011 року викладено п. 3.1 договору у наступній редакції: "Ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 3023,50 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: - збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; - додаток на додану вартість за ставкою 20%.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 285,00 грн., крім того ПДВ - 20%.

До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 3368,97 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 4042,76 (чотири тисячі сорок дві грн. 76 коп.) гривень".

Відповідно до п. 1 додаткової угоди №4 від 30.08.11 р. до договору поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання №06/10-2251БО-32 від 20.12.10 р., викладено пункт 1.2 договору в наступній редакції: "1.2. Постачальник передає покупцю в період з 01 січня 2011 року до 31 грудня 2011 року включно природний газ (надалі - газ) з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 11631,013 тис. (одинадцять мільйонів шістсот тридцять одна тисяча тринадцять) куб. м. Постачання природного газу в період з 06 серпня 2011 по ЗО вересня 2011 року буде здійснюватися за окремим договором у зв'язку із набуттям чинності Закону України від 07.07.11 №3609-VI."

За умовами зазначеного договору, постачальник передав у власність покупцю протягом січня-квітня 2011 року природний газ, на загальну суму 23 604 537,52 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу, які підписані представниками сторін та скріплені печатками товариств (т. 1, а.с. 27-30).

Судом встановлено, що позивач виконав свої обов'язки у повному обсязі, проте відповідач в порушення норм чинного цивільного та господарського законодавства України та умов договору поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання №06/10-2251БО-32 від 20.12.10 р., лише частково оплатив отриманий товар, а саме розрахувався за поставлений природний газ в сумі 6 920 938,79 грн.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи, що сума боргу за постачання природного газу в розмірі 16 683 598,73 грн. відповідачем не погашена, суд вважає що позовні вимоги в частині стягнення основної заборговані є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною першою ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 7.3.1 Договору передбачено, що у разі порушення Покупцем умов п. 4.1 цього Договору, Покупець зобов'язується) крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п. 9.3 Договору, строк позовної давності про стягнення неустойки встановлюється тривалістю 3 роки. Неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Позивач надав обґрунтований розрахунок пені, який відповідає вимогам Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та відповідно до якого належна до сплати сума становить 1297506,52 грн. за період з 07.06.2011 року по 07.12.2011 року.

Відповідно до частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Право господарського суду у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання передбачено п.3 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п.3 ч.1 ст. 83 ГПК України), суд, об'єктивно оцінивши даний випадок, приймає до уваги причини неналежного виконання зобов'язання. Враховуючи, що основною причиною невиконання зобов'язань відповідача по договору є те, що він є комунальним підприємством, яке створено для задоволення потреб споживачів, у тому числі населення, суд вважає можливим зменшити розмір пені на 90% та стягнути з відповідача пеню в сумі 129750,65 грн. В іншій частині стягнення пені в розмірі 1167755,87 грн. - відмовити.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам в частині стягнення інфляційних витрат та 3 % річних, суд зазначає наступне.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, повинен на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т.п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007 р. № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

Нарахування індексу інфляції у розумінні 625 Цивільного кодексу України відбувається за весь час прострочення без обмежень певним вибірковим періодом. Цією нормою передбачено підрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення. І якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю, і може мати при цьому економічну назву "дефляція", то це не змінює її правову природу. Є цілком неприпустимим при розрахунку пропуск жодного місяця, бо при цьому руйнувався би весь ланцюг розрахунків. Державні органи статистики щорічно встановлюють загальний індекс інфляції в цілому за минулий рік з обов'язковим урахуванням інфляції за всі без виключення місяці, в яких індекс інфляції був як більше, так і менше одиниці.

Отже, якщо кредитор звертається за стягненням суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується.

Між тим, позивачем здійснений невірний розрахунок інфляційних витрат в розмірі 631139,23 грн. за період з лютого 2011 року по червень 2011 року.

Так, згідно висновку судово-економічної експертизи за №820 від 20.04.12 р., яка проводилась ХНДІСЕ ім. проф. Бокаріуса, було встановлено, що при розрахунку розміру інфляційних втрат позивачем не враховано дефляційних процесів за липень та серпень 2011 року.

Згідно з вимогами чинного законодавства, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення до моменту звернення до суду, а не за окремий обраний ним період.

Враховуючи викладене, належною до сплати сумою інфляційних витрат згідно зазначеного висновку експерта є 379595,69 грн. за період з лютого 2011 року по червень 2011 року, яка підлягає стягненню з відповідача.

Щодо стягнення 3 % річних в розмірі 315 064,10 грн. за період з 11.02.2011 року по 30.10.2011 року, то суд зазначає, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно наданих суду відзиву (т. І, арк. справи 49-52), уточнення відзиву (т. І, арк. справи 100-103) та доповнення до останньої редакції відзиву (т. VІІ, арк. справи 131-138), відповідач наполягає на задоволенні клопотання про відстрочку виконання рішення суду на один рік з моменту винесення рішення судом по даній справі, у зв'язку з тяжким фінансовим станом підприємства, який виключає можливість виконання в повному обсязі усіх зобов'язань перед кредиторами. Відповідач посилається на те, що він є комунальним підприємством, яке створено для задоволення потреб споживачів у тому числі населення та державних органів в теплопостачанні у вигляді опалення та гарячого водопостачання. Підприємство не уповноважене чинним законодавством самостійно встановлювати тарифи, які відповідають витратам за надання послуг. Відповідач постачає теплову енергію по вартості нижчої її собівартості з чого у нього виникають збитки. Субвенції, які надаються з боку держави, до цього часу не мають постійного чинного правового механізму з компенсації витрат з різниці в тарифах на теплову енергію, тому виплата такої компенсації та строки виплати у повній мірі залежать від своєчасного внесення законодавчим органом таких витрат до Закону України "Про державний бюджет на кожний рік"; від фінансування в даному бюджетному році у повному обсязі цих витрат згідно витратам передбаченим Закону України "Про державний бюджет"; від строку виконання виконавчими органами влади обов'язків по перерахуванню закладених витрат бюджету у вигляді субвенцій до отримувачів.

Відповідно до ст.121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання, про що приймається ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.

Для застосування передбачених цією нормою заходів, суду необхідно встановити чи є у наявності обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі.

Враховуючи питання про відстрочку виконання рішення суду, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен врахувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

При вирішенні заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст.351 ЦПК України і ст.121 ГПК України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду.

Відповідно абз. 1 п. 1 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12 вересня 1996 року № 02-5/333 "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального Кодексу України" зі змінами та доповненнями, господарський суд на підставі статті 121 ГПК має право за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно п. 2 зазначеного Роз'яснення, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

В даному випадку посилання відповідача на важкий фінансовий стан є винятковою обставиною в розумінні ст.121 ГПК України, за наявності якої можливе надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду.

Аналогічної правової позиції придержуються Господарський суд Харківської області в рішенні від 05.09.12 р., Харківський апеляційний господарський суд в постанові від 22.10.12 р., Вищий господарський суд України в постанові від 03.12.12 р. по справі №5023/129/12 (арк. справи 136 - 143).

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе частково задовольнити клопотання відповідача про надання відстрочки виконання рішення суду на 6 місяців.

У відповідності до ст.49 ГПК України, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог, а саме в сумі 50 376,21 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 526, 612, 625, 629, 692 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" (61022, м. Харків, Держпром, під'їзд 3, 5 поверх, р/р 26035023298, банк Філія ХОУ ВАТ "Ощадбанк", МФО 351823, код 03361721) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, р/р 26008301970 в ВАТ "Ощадбанк", МФО 300465, код 31301827) заборгованість в сумі 16 683 598,73 грн., пеню - 129 750,65 грн., інфляційні витрати - 379 595,69 грн., 3% річних - 315 064,10 грн., а також судовий збір 50 376,21 грн.

Відстрочити виконання рішення суду на 6 місяців, починаючи з 01.02.2013 року.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 06.02.2013 р.

Суддя Сальнікова Г.І.