Рішення № 29136115, 15.01.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2013 р.Справа № 5023/5710/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калантай М.В.

при секретарі судового засідання Ліпчанської В.В.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі філії "Дирекція первинної мережі Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Київ до Військової частини № А 1451 МОУ, м. Харків про стягнення 2118,26 гривень за участю представників сторін:

Позивача - не з'явився;

Відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі філії " Дирекція первинної мережі Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Військової частини А1451 (надалі -Відповідач) суми заборгованості у розмірі 2118,26 гривень, у тому числі, 2027,40 гривень суми основного боргу, 47,56 гривень пені, 34,08 гривень суми 3% річних, 9,22 гривень суми інфляційних втрат. Заявлену вимогу обґрунтовує неналежним виконанням Відповідачем умов договору №764/8 про надання послуг зв'язку, укладеного між сторонами 01 квітня 2003 року. Крім того, Позивач просив суд стягнути з Відповідача судовий збір у розмірі 1609,50 гривень.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14 грудня 2012 року було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження у справі порушено та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 15 січня 2013 року.

11 січня 2013 року представник Позивача надав через канцелярію суду супровідним листом (вх. №817) витребувані судом документи на підтвердження заявлених вимог. Судом було досліджено надані документи та долучено до матеріалів справи.

14 січня 2013 року представник Позивача надав через канцелярію суду клопотання (вх.№995) про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю прибуття у призначене судове засідання.

Розглянувши клопотання представника Позивача про відкладення розгляду справи, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.3 ст.22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. До того ж, подача клопотань спрямованих на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що у матеріалах справи достатньо належних доказів для винесення законного та обгрунтованого рішення, а тому не вбачає підстав для відкладення розгляду спору на іншу дату, у зв'язку з чим, відмовляє Позивачу в задоволенні відповідного клопотання.

15 січня 2013 року представник Відповідача надав через канцелярію суду відзив (вх. №1249), в якому викладена позиція останнього полягає у тому, що він дійсно укладав спірний договір з Позивачем, але за відсутністю грошових коштів не має можливості виконати дане договірне зобов'язання, оскільки є неприбутковою установою та утримується за рахунок Державного бюджету України, а тому вважає, що відповідний борг у сумі 2118,26 гривень виник не з його вини. Судом було досліджено наданий відзив та долучено до матеріалів справи.

Позивач у судове засідання 15 січня 2013 року свого представника не направив. Про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням від 02 січня 2013 року.

Відповідач у судове засідання 15 січня 2013 року свого представника не направив, витребувані судом документи не надав. Про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням від 24 грудня 2012 року.

Враховуючи те, що норми ст.65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Суд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, встановив наступне.

01 квітня 2003 року між Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" в особі філії "Дирекція первинної мережі Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (Позивач) та Військовою частиною А 1451 (надалі - Відповідач) був укладений договір №764/8 про надання послуг зв'язку. Даний договір було підписано повноважними представниками з обох сторін та скріплено печатками.

Відповідно до п.1.1. спірного договору, Позивач зобов'язувався прийняти на технічне обслуговування обладнання Відповідача П-301-О на одну систему передачі, 24 канали, яке встановлене в ЛАЦ ЦПМ-1, а Відповідач, в свою чергу, зобов'язувався своєчасно оплачувати отримані послуги відповідно до умов даного договору.

Відповідно до п.4.11. даного договору, Відповідач повинен був своєчасно здійснювати оплату за технічне обслуговування на розрахунковий рахунок Позивача щомісячно, до 10 числа місяця наступного за звітним.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем були надані відповідні послуги за спірним договором на суму 2027,40 гривень за період з серпня 2011 року по жовтень 2012 року, що підтверджується відповідними рахунками (а.с.47-61), виставленими до сплати Відповідачу:

- рахунок №1839 від 29 серпня 2011 року;

- рахунок №1969 від 23 вересня 2011 року;

- рахунок №838403/11-202 від 25 жовтня 2011 року;

- рахунок №838403/11-532 від 30 листопада 2011 року;

- рахунок №838403/11-727 від 14 грудня 2011 року;

- рахунок №838403/11-1058 від 31 січня 2012 року;

- рахунок №838403/12-951 від 29 лютого 2012 року;

- рахунок №838403/12-133 від 31 березня 2012 року;

- рахунок №838403/12-326 від 30 квітня 2012 року;

- рахунок №838403/12-1471 від 31 травня 2012 року;

- рахунок №838403/12-951 від 29 лютого 2012 року;

- рахунок №838403/12-1671 від 29 червня 2012 року;

- рахунок №838403/12-2003 від 31 липня 2012 року;

- рахунок №838403/12-2275 від 31 серпня 2012 року;

- рахунок №838403/12-2449 від 30 вересня 2012 року;

- рахунок №838403/12-2959 від 31 жовтня 2012 року;

Факт направлення вищевказаних рахунків на адресу Відповідача підтверджується відомостями та списками згрупованих внутрішніх простих листів, наявними у матеріалах справи (а.с.62-79).

Відповідач, в свою чергу, вищевказані рахунки своєчасно не оплатив, доказів сплати до суду не надав.

15 жовтня 2012 року Позивач надіслав на адресу Відповідача претензію №418/06 з вимогою сплатити відповідну заборгованість за надані послуги зв'язку, що підтверджується належним чином завіреним списком поштових відправлень (а.с. 35-37).

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач не виконав своє зобов'язання щодо оплати наданих послуг Позивачем у повному обсязі. Основний борг Відповідача перед Позивачем за спірним договором складає 2027,40 гривень, який до цього часу не погашен.

Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов висновку про повне задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч.1 ст.179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До того ж ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює те, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Враховуючи викладене, та те, що на момент прийняття рішення по справі у матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення Відповідачем основного боргу в добровільному порядку, суд вважає заявлену вимогу Позивача щодо стягнення з Відповідача суми основного боргу у розмірі 2027,40 гривень нормативно та документально обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач нарахував Відповідачу пеню в сумі 47,56 гривень.

Відповідно до п.5.2 даного договору, за порушення строків оплати послуг Відповідач зобов'язаний сплачувати Позивачу пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України від вартості неоплачених послуг, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення.

Суд, перевіривши розрахунок пені, нарахований Позивачем, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому підлягає стягненню з Відповідача у повному обсязі.

Щодо заявленої вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 9,22 гривень суми інфляційних втрат та 34,08 гривень суми 3% річних, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунки Позивача щодо кожної із нарахованих санкцій, перевіривши періоди нарахування останнім вказаних сум інфляційних втрат та 3% річних, дійшов висновку про те, що відповідні розрахунки є вірними, та відповідають нормам чинного законодаства, а тому підлягають стягненню у повному обсязі.

Суд, вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, керується ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких судовий збір покладається на Відповідача.

На підставі вищевикладеного та ст.129 Конституції України, ст.ст.526, 527, 530, 599, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.179, 193 Господарського суду України, та керуючись ст.ст.1, 12, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Військової частини А 1451 (61018, м. Харків, вул. Дерев'янко, 3-а, р/р №35214016000423 в УДК Харківскьої області, МФО 851011, ЄДРПОУ 08208941) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі філії " Дирекція первинної мережі Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 3, р/р №26006501022891 в Київській регіональній дирекції ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 322904, ЄДРПОУ 16479714) 2027,40 гривень суми основного боргу, 9,22 гривень суми інфляційних втрат, 47,56 гривень суми пені, 34,08 гривень суми 3% річних та 1609,50 гривень судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 17 січня 2013 року.

Суддя Калантай М.В.

Справа №5023/5710/12