Рішення № 29136010, 28.01.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.13 Справа№ 5015/5301/12

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., при секретарі судових засідань Олійник Ю.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісний центр "Діамант", с.Наварія Пустомитівського району Львівської області

до відповідача-1 Приватного підприємства "Професійні системи безпеки", м.Львів

до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімекс Україна", м.Львів

про визнання договору недійсним.

За участю представників сторін:

від позивача не з'явився;

від відповідача-1 Кротов В.Є. - представник (довіреність №5 від 10.12.2012р.);

від відповідача-2 Куксов В.Г. - представник (довіреність б/н від 20.05.2011р.);

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервісний центр "Діамант" подано позов до відповідача-1 Приватного підприємства "Професійні системи безпеки" та до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімекс Україна" про визнання договору недійсним.

Ухвалою суду від 17.12.2012р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 16.01.2013р. Ухвалою суду від 16.01.2013р. розгляд справи відкладено на 28.01.2013р., з підстав наведених в даній ухвалі.

Позивач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив. Представник позивача подав клопотання (від 28.01.2013р. вх.№2292/13) про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні, зазначивши, що докази вказаного будуть подані в наступному судовому засіданні.

Представник відповідача-1 просив відмовити у задоволенні позову з підстав викладених у запереченні на позовну заяву вх. №2244/13 від 28.01.2013р. у задоволенні позову просив відмовити повністю. Відповідач-1 стверджує, що первісні зобов'язання позивача перед відповідачем-1 за договором переводу боргу №02/09 припинені та замінені новим позиковим зобов'язанням між тими самими сторонами - 20.08.2009р. у зв'язку з укладанням нової угоди - угоди про реструктурування боргу №04. Відтак, відповідач-1 заявив про застосування строку позовної давності, мотивуючи тим, що припинення договору переводу боргу №02/09 мало місце 20.08.2009р. більше як три роки тому назад, просив суд відповідно до ст.ст.256, 257, 258 ЦК України застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позову повністю. Крім того, відповідач-1 повідомив суд про те, що рішенням господарського суду Львівської області від 17.12.2012р. у справі №5015/4580/12 з ТзОВ "Сервісний центр "Діамант" стягнуто на користь ПП "Професійні системи безпеки" кошти в сумі 161 457,88 грн. у зв'язку з невиконанням ТзОВ "Сервісний центр "Діамант" своїх зобов'язань за угодою про реструктурування боргу №04 від 20.08.2009р.

Представник відповідача-2 відзив на позов не подав, підтримав заперечення відповідача-1, просив відмовити у задоволенні позову.

Представники відповідачів проти відкладення розгляду спору заперечили, мотивуючи тим, що у позивача є юридичний відділ начальником якого є Айкашева М.А. та штат юристів, що не позбавляє можливості забезпечити явку іншого представника.

Розглянувши клопотання позивача про відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку відсутності підстав для його задоволення з огляду на наступне:

Нормами Господарського процесуального кодексу України не визначено вичерпного кола осіб, які можуть бути представниками в господарському процесі, а тому інтереси підприємства мають право представляти як директор, так і засновник, головний бухгалтер та інші особи як з числа працівників, так і з числа осіб, не пов'язаних з позивачем трудовими відносинами. При цьому, неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (ст.ст.32-34 ГПК України). Позивачем не подано належдних доказів неможливості явки в судове засідання іншого представника, крім Шуста С.І. з числа як своїх представників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Крім того, у разі неможливості забезпечення явки представника в судове засідання, сторона у справі не позбавлена права надавати свої вимоги і заперечення у письмовому вигляді.

Слід зазначити, що представник позивача не з"явився і в попереднє судове засідання, яке відбулось 16.01.2013р., подавши клопотання про відкладення розгляду справи, яке було задоволено судом.

Згідно ч.3 ст.22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відкладення розгляду справи при належному повідомленні сторін є правом суду, а не його обов"язком.

Зважаючи на вищевикладене, враховуючи, що неявка представника позивача не перешкоджає розгляду спору по суті, суд відмовляє у задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України при відсутності представника позивача за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши заперечення представників відповідача-1 та відповдача-2, суд, -

встановив:

20.01.2009р. між Приватним підприємством "Професійні системи безпеки" (надалі - кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оптімекс Україна" (надалі - первісний боржник), та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервісний центр "Діамант" було укладено договір переводу боргу №02/09, за умовами якого первісний боржник повністю переводить свій борг в сумі 161 457,88 грн., що існує на момент підписання даного договору, відповідно до договору на виконання робіт по впровадженню комплексної системи безпеки №55/07-ПНМ від 07.09.2007р., договору на виконання робіт по впровадженню системи димовидалення №02/08-ПНМ від 26.02.2008р. та договору на виконання робіт по нанесенню вогнезахисного покриття на будівельні металеві конструкції №03/08-ПМН від 25.02.2008р. (надалі - основні договори) та акту звірки розрахунків між ПП «Професійні системи безпеки» та ТзОВ «Оптімекс Україна» станом на 02.01.2009р. на загальну суму 161 457,88 грн. на нового боржника.

Згідно п. 2. договору переводу боргу №02/09 новий боржник зобов'язується сплатити заборгованість, що випливає з основних договорів станом на день укладення цього договору, на рахунок кредитора №26003013360 відкритий у ВАТ ПЛФ «Кредобанк», МФО 325365, ЄДРПОУ 31291275, свідоцтво платника податків 17837208.

За умовами п. 5. договору переводу боргу №02/09 новий боржник цим підтверджує, що йому була передана вся необхідна інформація, пов'язана із основними договорами, зокрема і та, що стосується спорів і суперечностей за основними договорами між первісним боржником та кредитором.

Згідно п. 6. договору переводу боргу №02/09 новий боржник, підписуючи цей договір гарантує, що він не має та не матиме майнових претензій у майбутньому до первісного боржника з приводу виконання ним своїх зобов'язань за основними договорами в розмірі вартості переведеного боргу.

Відповідно до п. 8. договору переводу боргу №02/09 новий боржник зобов'язується виконати зобов'язання первісного боржника перед кредитором на умовах та в строки, що додатково будуть погоджені кредитором та новим боржником шляхом обміну листами.

Згідно п.11. договору переводу боргу №02/09 дія даного договору поширюється виключно на сплату боргу, визначеного в п.1 цього договору. Даний договір набуває чинності з дня його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Позивач стверджує, що договір переводу боргу №02/09 від 20.01.2009р. укладений Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервісний центр "Діамант" помилково, оскільки не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Крім того, позивач зазначає, що помилка при укладенні оспорюваного договору полягає в тому, що позивач не знав про фактичні правовідносини первісного боржника та кредитора, оскільки кредитор та первісний боржник не надали новому боржнику (позивачу) жодних доказів щодо реального існування боргу ТзОВ "Оптімекс Україна" перед ПП "Професійні системи безпеки" в розмірі 161 457,88 грн.

Також позивач зазначає, що договір переводу боргу №02/09 від 20.01.2009р. не містить чіткого строку його виконання.

Представник відповідача стверджує, що позивач приховав від суду дійсні обставини справи, а саме: на виконання умов п.8 договору переводу боргу №02/09 від 20.01.2009р. позивачем (ТзОВ "Сервісний центр "Діамант") було направлено лист вих.№324 від 21.08.2009р. до кредитора (ПП "Професійні системи безпеки") про реструктурування боргу та в разі погодження, підписати угоду про реструктурування боргу.

20.08.2009р. між Приватним підприємством "Професійні системи безпеки" (надалі - позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервісний центр "Діамант" у зв'язку з неможливістю виконання своїх зобов'язань, а саме оплати заборгованості, яка виникла внаслідок не оплати за існуючим договором підряду та на підставі листа-прохання ТзОВ "Сервісний центр "Діамант", було укладено угоду про реструктурування боргу №04.

За умовами п.1.1. угоди ця угода - правочин про реструктурування простроченої заборгованості ТзОВ "Сервісний центр "Діамант" перед ПП "Професійні системи безпеки".

За умовами п.1.2. угоди, позика - грошові кошти в сумі 161 457,88 грн., які становлять гривневу заборгованість ТзОВ "Сервісний центр "Діамант" перед ПП "Професійні системи безпеки", яка виникла внаслідок невиконання позичальником зобов'язань за договором на виконання робіт по впровадженню комплексної системи безпеки №55/07-ПНМ від 07.09.2007р., договором на виконання робіт по впровадженню систем димовидалення 02/08-ПНМ від 26.02.2008р., договором на виконання робіт по нанесенню вогнезахисного покриття на будівельні металеві конструкції №03/08-ПМН від 25.02.2008р., договором переводу боргу №02/09 від 20.01.2009р. станом на 30.06.2009р.

За умовами п.2.1. та п.2.2. угоди позикодавець надає позику шляхом відмови від негайного стягнення заборгованості, позичальник зобов'язується повернути позику за умовами, викладеними в угоді. Відтермінування по сплаті позики становить 7 (сім) місяців.

За умовами п.3.1. угоди позичальник зобов'язується погасити позику в термін до 15.08.2010р. згідно графіку платежів, що є невід'ємним додатком №1 до даної угоди.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.02.2010р. позикодавець (ПП "Професійні системи безпеки") та позичальник (ТзОВ "Сервісний центр "Діамант") підписали додаток №2 до угоди про реструктурування боргу від 20.08.2009р., яким затвердили графік платежів, згідно якого боргові зобов'язання позичальника в повному обсязі мали бути сплачені частинами до 15.10.2010р.

Позивач стверджує, що підписавши договір переводу боргу та вчинивши дії на його виконання він несе дійсні реальні збитки, оскільки в подальшому не матиме підстав на їх відшкодування.

Посилаючись на п.5 ст.203, 215, ст.229, п.1 ст.631 ЦК України позивач просить визнати недійсним договір переводу боргу № 02/09 від 20.01.2009р. укладений між сторонами.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

За умовами ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У ст.215 ЦК України визначаються загальні правові підстави визнання правочину недійсним. Так, частиною 1 цієї статті визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Позивач, вимагаючи визнати недійсним договір переводу боргу № 02/09 від 20.01.2009р. посилається на норми ч.5 ст. 203 ЦК України (правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним), а також на норму ст.229 Цивільного кодексу України (правові наслідки правочину, який вчинено під впливом помилки).

Посилання позивача на порушення ч.5 ст. 203 ЦК України при вчиненні спірного правочину суд вважає необґрунтованим з огляду на наступне:

Правочин, вчинений без наміру створити правові наслідки, є недійсним як фіктивний, тобто вчинений лише для виду. Статтею 234 ЦК України передбачено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Позивачем не наведено жодних доводів, які б обґрунтували визнання вчиненого правочину таким, що не спрямований на реальне настання правових наслідків. Зокрема, суд не вбачає в цих правочинах таких наслідків, як, наприклад, завідома об'єктивна неможливість настання правового результату, реальність настання правових наслідків не поставлена у залежність від поведінки сторін чи інших обставин тощо. За таких обставин суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог з посиланням на ч.5 ст.203 ЦК України.

Посилання позивача на порушення ст.229 ЦК України при вчиненні спірного правочину суд вважає необґрунтованим з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

В пункті 19 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зазначено, що обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Не є помилкою щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання хоча б однією зі сторін зобов'язань, які виникли з правочину, і не пов'язане з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Трактування позивачем помилкою того, що позивачу не надано доказів реального існування боргу, не є помилкою в розумінні ст.229 ЦК України.

Суд звертає увагу позивача на те, що статтею 522 ЦК України передбачено, що новий боржник у зобов'язанні має право висунути проти вимоги кредитора всі заперечення, що ґрунтуються на відносинах між кредитором і первісним боржником.

За таких обставин, коли позивач вважає, що заборгованість кредитора перед первісним боржником не існувала, він вправі заперечити проти вимог кредитора у справі про стягнення заборгованості з нового боржника.

За таких обставин суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, відтак у задоволенні позову про визнання договору переводу боргу №02/09 від 20.01.2009р. укладеного між сторонами, слід відмовити.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

складено 04.02.2013р.

Суддя Сухович Ю.О.