Рішення № 29135816, 06.02.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2013 р.Справа № 5017/3434/2012Господарський суд Одеської області у складі судді Лічмана Л.В.,

секретар судового засідання Бєлих К.В.,

за участю представників сторін:

від позивача Барбін В.В.,

від відповідача не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державного підприємства „Миколаївський морський торговельний порт" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Авто-Гранд М" про стягнення 4079,36 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.11.2012 р. прийнято позовну заяву Державного підприємства „Миколаївський морський торговельний порт"; порушено провадження у справі № 5017/3434/2012 та призначено справу до розгляду в засіданні суду на 24.12.2012 р.

За правилами ст.77 ГПК України в судовому засіданні 24.12.2012 р. розгляд справи відкладено на 21.01.2013 р., у судовому засіданні 21.01.2013 р. - на 06.02.2013 р.

Сторони повідомлені про час і місце засідань господарського суду, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення та розписками представника позивача.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Авто-Гранд М" з невідомих причин жодного разу не скористалось наданим ст.22 ГПК України правом на участь в судових засіданнях, тому розгляд справи здійснено за відсутності його представника.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.01.2013 р. відповідно до ч.3 ст.69 ГПК України за клопотанням позивача продовжено строк розгляду спору до 10.02.2013 р.

Згідно із приписами ст.85 ГПК України в судовому засіданні 06.02.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Державне підприємство „Миколаївський морський торговельний порт" (далі - ДП „Миколаївський морський торговельний порт") звернулось в господарський суд Одеської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Авто-Гранд М" (далі - ТОВ „Авто-Гранд М") 4103,45 грн., з яких 3500,00 грн. основного боргу, 253,45 грн. 3% річних, 350,00 грн. інфляційних втрат, вказуючи на неповернення позивачу коштів, сплачених за роботи, від проведення яких відповідач відмовився.

Обґрунтовуючи позов, ДП „Миколаївський морський торговельний порт" посилається на положення ст.ст.525,526,530,611,625 ЦК України, умови договору від 21.08.2002 р. № 21/08/02-01 з доповненням та додатковими угодами, платіжні доручення від 07.04.2010 р. № 309 на суму 7063,00 грн., від 18.06.2010 р. № 455 на суму 3563,00 грн., рахунок-фактуру від 23.03.2010 р. № НА-0009326, лист від 18.05.2012 р. № 42/02-04/254, претензію від 03.09.2012 р. № 09/1645 тощо.

21.01.2013 р. позивач подав прийняту судом до розгляду заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить стягнути 4079,36 грн. заборгованості, а саме 3500,00 грн. основного боргу, 229,36 грн. 3% річних, 350,00 грн. інфляційних втрат з підстав помилковості попереднього розрахунку 3% річних.

ТОВ „Авто-Гранд М" відзив на позовну заяву не подало, тому розгляд справи здійснено в порядку ст.75 ГПК України за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив таке.

21.08.2002 р. між Морською Державною Адміністрацією Дніпро-Бузького морського порту (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Ніко-Південь" (Виконавець) укладено договір № 21/08/02-01 (Договір), предметом якого є надання послуг з технічного обслуговування та ремонту Виконавцем автомобілів Замовника (п.1.1 Договору). Замовник зобов'язується своєчасно та чітко здійснювати всі розрахунки з Виконавцем згідно встановленого рахунку (п.4.1 Договору). Договір укладається на строк до 01.09.2003 р. (п.6.1 Договору).

Додатковою угодою від 11.08.2003 р. № 2 у зв'язку зі зміною назви Замовника на ДП „Дніпро-Бузький морський торговельний порт" зазначено його нові реквізити, а також продовжено дію Договору до 31.12.2004 р. Крім того, введено положення, згідно якого якщо ні одна із сторін не повідомить другу сторону про припинення дії Договору за 30 днів до закінчення строку дії Договору, то він автоматично продовжується на наступний рік.

Додатковою угодою від 28.08.2007 р. № 3 в зв'язку з перейменуванням Виконавця в преамбулу та реквізити Договору внесено зміни шляхом зазначення, що Виконавцем є ТОВ „Авто-Гранд М".

Відповідно до додаткової угоди від 12.12.2008 р. у зв'язку з реорганізацією Замовника його права та обов'язки за Договором набуто ДП „Миколаївський морський торговельний порт".

Також з матеріалів справи вбачається, що Виконавцем виставлено 23.03.2010 р. рахунок-фактуру № НА-0009326 на суму 7063,00 грн. з метою оплати вартості замовлених йому робіт, які є предметом Договору.

Замовником оплачено вказаний рахунок-фактуру в повному обсязі, про що свідчить платіжне доручення від 07.04.2010 р. № 309, однак Виконавець не здійснив обумовлені роботи, тому Замовник звернувся до нього з листом-вимогою від 18.05.2010 р. № 42/02-04/254 про повернення коштів.

18.06.2010 р. Виконавцем повернуто Замовнику 3563,00 грн., доказом чого є платіжне доручення № 455. Підставою платежу названо лист від 18.05.2010 р. № 42/02-04/254.

Через неперерахування решти грошових коштів 03.09.2012 р. Замовником направлено претензію № 09/1645, в якій викладено прохання сплати залишок боргу з урахуванням 3% річних та інфляційних втрат.

Залишення претензії без виконання спричинило звернення до господарського суду Одеської області із уточненою позовною заявою в рамках провадження у даній справі.

Перевіривши обґрунтованість доводів позивача, господарський суд дійшов висновку про задоволення його вимог, виходячи з наступного.

Досліджені в описовій частині рішення обставини (вимога Замовника повернути сплачену суму, часткове її задоволення та невиконання робіт з березня 2010 р.) свідчать про те, що зобов'язання по технічному обслуговуванню автомобіля, яке виникло на підставі виставленого рахунку-фактури від 23.03.2010 р. № НА-0009326, за взаємною згодою контрагентів припинено.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, ДП „Миколаївський морський торговельний порт" фактично просить повернути сплачені кошти у зв'язку із відсутністю у сторін діючої домовленості по виконанню робіт на цю суму, але неправильно визначає при цьому норму права для повернення цих коштів.

Господарський суд не позбавлений можливості застосувати інші норми права, ніж визначені позивачем, з чим погоджується Вищий господарський суд України, який в п.2 постанови пленуму від 23.03.2012 р. № 6 роз'яснив, що з огляду на вимоги ч.1 ст.4 ГПК України господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими актами та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюється спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

В даному випадку спірні правовідносини врегульовано ч.1, п.3 ч.3 ст.1212 ЦК України, відповідно до яких особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно; особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала, дане положення застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Частиною 2 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Господарський суд, проаналізувавши наведені вище приписи чинного законодавства, відзначає, що ч.1 ст.1212 ЦК України, де закріплено право особи вимагати повернення належного їй майна, безпідставно набутого іншою особою, не передбачено строк, протягом якого має відбутись таке повернення.

Відтак, набуте без достатньої правової підстави майно підлягає поверненню за правилами ч.2 ст.530 ЦК України в семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Таким чином, грошові кошти в розмірі 7063,00 грн. Виконавець мав повернути за правилами ч.2 ст.530 ЦК України в семиденний строк від дня пред'явлення вимоги від 18.05.2012 р. № 42/02-04/254.

Враховуючи викладене, те, що на момент подачі цієї позовної заяви обов'язок ТОВ „Авто-Гранд М" повернути кошти настав у сумі 7063,00 грн., адже відповідачем отримано вимогу, підтвердженням чому є платіжне доручення від 18.06.2010 р. № 455 з її реквізитами, проте оплату здійснено лише в розмірі 3563,00 грн., позовні вимоги про стягнення 3500,00 грн. основного боргу підлягають задоволенню.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на підтвердження матеріалами справи факту неналежного виконання відповідачем зобов'язань за Договором у сумі 3500,00 грн. з ТОВ „Авто-Гранд М" слід стягнути:

- 229,36 грн. 3% річних за визначений позивачем період з 26.06.2010 р. по 31.08.2012 р.;

- 350,00 грн. інфляційних втрат за визначений позивачем період з липня 2010 р. по жовтень 2012 р. (в заяві про зменшення позовних вимог вказано по липень 2012 р., проте індекси інфляції застосовано по жовтень 2012 р.). Фактично розмір інфляційних втрат за цей період становить 352,79 грн., проте позивач просить менше, що є його правом.

Отже, вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат також слід задовольнити.

За правилами ч.1 ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.33,34,43,44-49,82-85 ГПК України, вирішив:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Авто-Гранд М" (65098, м. Одеса, вул. Стовпова, буд. 15-Г, код 20008570) грн. на користь Державного підприємства „Миколаївський морський торговельний порт" (54002, м. Миколаїв ,вул. Заводська, 23, код 01125608) 3500/три тисячі п'ятсот/ грн. 00 коп. основного боргу, 229/двісті двадцять дев'ять/ грн. 36 коп. 3% річних, 350/триста п'ятдесят/ грн. 00 коп. інфляційних втрат, 1609/одна тисяча шістсот дев'ять/ грн. 50 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано 07.02.2013 р.

Суддя Лічман Л.В.