Рішення № 29135775, 01.02.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.02.13 Справа№ 5015/4872/12

Господарський суд Львівської області у складі судді Ділай У.І.

При секретарі Лосик Ю.О.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзернотранс-К», м. Київ

до відповідача: Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця», м. Львів

про: стягнення 39 584,64 грн.

Представники :

Від позивача: Заїць П.К. - представник (Довіреність б/н від 04.09.2012 р.)

Від відповідача: Гачак І.О. - ю/к (Довіреність № НЮ-713 від 14.09.2012 р.)

Представникам сторін роз'яснено права і обов'язки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Клопотань в порядку ч. 6 ст. 811 ГПК України про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На розгляд Господарського суду Львівської області поступила позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзернотранс-К», м. Київ до відповідача - Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця», м. Львів про стягнення 39 584,64 грн.

Ухвалою суду від 19.11.2012 р. вказана позовна заява прийнята до провадження та призначена до розгляду на 05.12.2012 р.

З підстав, викладених в ухвалі суду від 05.02.2012 р. розгляд справи відкладався. Для надання сторонами можливості подати додаткові докази у справі в судовому засіданні оголошувалася перерва.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Заявлені у позові вимоги позивач мотивує тим, що відповідач безпідставно здійснив безспірне стягнення з ТОВ «Укрзернотранс-К» коштів за маневрову роботу, що виконується локомотивом залізниці неодночасно з подачею і забиранням вагонів на окрему вимогу власника під'їзної колії або вантажовласника, порту, в сумі 355, 80 грн. (без ПДВ) та за подачу й забирання вагонів на колії залізниці в сумі 32 631, 40 грн. (без ПДВ).

За твердженням позивача Львівська залізниця повинна була звернутися до ТОВ «Укрзернотранс-К» з претензією щодо сплати зазначених сум, оскільки Договором про організацію перевезень вантажів передбачено, що суперечки між залізницею та експедитором розв'язуються шляхом переговорів. У випадку, якщо шляхом переговорів сторони не можуть досягти угоди, всі суперечки підлягають розгляду в Господарському суді в порядку, встановленому діючим законодавством України .

Представник відповідача вимоги позивача заперечив з підстав, викладених у Відзиві на позовну заяву № М-2571 від 04.12.2012 р. та Поясненнях № М-229 від 31.01.2013 р.

На обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що Залізниця на підставі заявок-угод з листопада 2011 року по квітень 2012 року здійснювала подачу та забирання вагонів для Позивача. 04.05.2012 за результатами перевірки на залізничній станції Сенкевичівка було встановлено факти неправильного нарахування суми за подачу та забирання вагонів на вагову колії № 9 для тарування та зважування вагонів. Так, для перестановки вагонів з однієї колії на іншу проводиться проїзд коліями станції. У зазначений період часу працівниками Залізниці оформленні пам'ятки на подачу та забирання вагонів лише на одну під'їзду колію (№ 5), те що вагони подаються на різні під'їдні колії не враховано, в наслідок чого виникли недобори за подачу та забирання вагонів на під'їзду колію № 9, тобто, перевіркою встановлено що, фактично порожні вагони спочатку подаються та забираються на під'їзду колію № 9 для тарування, потім подаються на колію № 5 для навантаження, забираючи вагони, подаються на колію № 9 для визначення маси, у зв'язку з чим, в Позивача виникла перед Залізницею заборгованість за надані послуги в сумі 32 987,20 грн. (в тому числі ПДВ 6 597,44 грн.)

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:

25.12.2008 р. сторонами у справі укладено Договір № 675 «Про організацію перевезень вантажів та проведення розрахунків за перевезення вантажів та надані залізницею послуги», відповідно до умов якого відповідач взяв на себе зобов'язання здійснювати перевезення та надавати додаткові послуги позивачу при умові попередньої оплати ним тарифу, зборів запланованих перевезень та послуг.

У п.п. 4.1. - 4.2. Договору сторони погодили, що розмір оплати та періодичність її внесення визначається позивачем, виходячи із очікуваного обсягу перевезень та послуг на підставі діючих тарифів. У міру виконання перевезень та надання послуг Залізниця через Єдиний Технологічний центр обробки перевізних документів на підставі перевізних документів, накопичувальних карток та ін. списує з наявних на коді позивача авансових сум належні Залізниці кошти.

Як зазначається у позовній заяві на підставі Договору та заявок замовника у період з листопада 2011 року по квітень 2012 року Залізницею на користь ТзОВ «Укрзернотранс-К» на станції Сенкевичівка Львівської залізниці було надано послуги з перевезення вантажів замовника залізничним транспортом України.

10.05.2012 р. станцією Сенкевичівка Львівської залізниці було оформлено Накопичувальну картку № 10050047 зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов'язаних з перевезенням вантажів, відповідно до якої позивачу нараховано 355,80 грн. плати за маневрову роботу локомотивом залізниці та 32 631,40 грн. плати за подачу й забирання вагонів на колії залізниці, всього - 32 987,20 грн. (без ПДВ).

Того ж дня станція Сенкевичівка за допомогою телефонограми повідомила ТзОВ «Укрзернотранс-К» про необхідність прибути для підписання накопичувальної картки № 10050047.

У відповідь на телефонограму позивачем було надіслано на адресу відповідача лист № 800/05/12 від 10.05.2012 р., в якому повідомлено, що представник Товариства не зміг прибути на станцію для підписання накопичувальної картки у зв'язку з тим, що знаходився на станції Горохів на відвантаженні вантажу.

Таким чином Накопичувальна картка № 10050047 від 10.05.2012 р. представником позивача підписана не була.

Як встановив суд, вказані у Накопичувальній картці № 10050047 від 10.05.2012 р. суми у безспірному порядку було списано з рахунку позивача.

Посилаючись на порушення Залізницею порядку, встановленого ст. 137 Статуту залізниць України щодо стягнення в однобічному порядку грошових коштів з коду платника ТзОВ «Укрзернотранс-К» позивач надіслав на адресу відповідача Претензію № 1230/07/12 від 25.07.2012 р. із вимогою повернути суму неправомірно стягнутих коштів в розмірі 39 584,64 грн. (в т.ч. 6 597,44 грн. ПДВ).

У відповіді на претензію № МЮ-5107/П-5 від 08.10.2012 р. відповідач вказав, що підстав для повернення списаних коштів немає.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав:

Обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, визначає Статут залізниць України (надалі Статут), затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457.

Стаття 62 Статуту визначає, що порядок розрахунків за перевезення і послуги встановлюється Укрзалізницею згідно з чинним законодавством. Належні за перевезення вантажів і надання додаткових послуг платежі можуть вноситися готівкою, чеками, безготівково, якщо інше не передбачено законодавством, на станціях відправлення або передоплатою через розрахункові підрозділи залізниць.

У Договорі № 675 «Про організацію перевезень вантажів та проведення розрахунків за перевезення вантажів та надані залізницею послуги» від 25.12.2008 р. сторони обумовили, що розрахунки за надані відповідачем послуги здійснюються через Єдиний Технологічний центр обробки перевізних документів.

На підставі перевізних документів, накопичувальних карток та ін. Залізниця списує з наявних на коді позивача авансових сум належні Залізниці кошти.

Як встановлено судом згідно Накопичувальної картки № 10050047 від 10.05.2012 р. з коду платника ТзОВ «Укрзернотранс-К» відповідачем було стягнуто додаткові платежі за маневрову роботу, що виконується локомотивом залізниці неодночасно з подачею і забиранням вагонів на окрему вимогу власника під'їзної колії або вантажовласника, порту, в сумі 355, 80 грн. (без ПДВ) та за подачу й забирання вагонів на колії залізниці в сумі 32 631, 40 грн. (без ПДВ). Розрахунок стягнутих сум відповідачем здійснено відповідно до Тарифного керівництва № 1, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 р.№ 317.

Стягнення вказаних сум відповідач обґрунтовує тим, що з листопада 2011 року по квітень 2012 року працівниками Залізниці оформлялися пам'ятки на подачу та забирання вагонів лише на одну під'їзду колію № 5, тоді як вагони подавалися і забирались також із колії № 9. У зв'язку з наведеним, позивачу було не донараховано плату за надані Залізницею послуги в сумі 32 987,20 грн. (в тому числі ПДВ 6 597,44 грн.).

Згідно п. 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644 усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.

У випадках, визначених чинним законодавством, на суми платежів і зборів, що підлягають сплаті, залізниця нараховує податок на додану вартість, сума якого відображається в особовому рахунку платника.

Як вже зазначалося Накопичувальна картка № 10050047 від 10.05.2012 р. представником позивача не підписана, а відтак списані з коду платника ТзОВ «Укрзернотранс-К» суми позивачем не погоджено.

Як вбачається із відповіді ТзОВ «Укрзернотранс-К» на телефонограму відповідача представник Товариства не зміг прибути на станцію для підписання накопичувальної картки у зв'язку з тим, що знаходився на станції Горохів на відвантаженні вантажу.

Повторно накопичувальна картка для підписання позивачу не пред'являлась.

З огляду на викладене, суд вважає, що позивач був позбавлений можливості у встановленому порядку письмово відзначити на накопичувальній картці свої заперечення щодо нарахованої суми.

У відповідності до положень статуту перевізні документи, відомості плати за користування вагонами і контейнерами, накопичувальні картки мають бути підписані уповноваженим працівником платника. У разі відмови від підписання зазначених документів станція складає акт загальної форми, додає його до відповідного документа та надсилає розрахунковому підрозділу для списання грошей з особового рахунку.

У п. 19 оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.11.2007 р. №01-8/917 «Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства» зазначено, що у випадку підписання платником відомостей плати за користування вагонами і контейнерами, накопичувальних карток із запереченнями, зауваженнями чи застереженням, залізниця не має права списувати спірні суми із попередньої оплати; в такому разі спір має регулюватись платником безпосередньо із станціями, які нарахували платежі.

Пунктом 2.10 Правил розрахунків за перевезення вантажів передбачено, що усі спірні питання з розрахунків за перевезення вантажів і додаткових послуг платники регулюють безпосередньо з станціями, які нараховували платежі, і розрахунковими підрозділами, що провадили розрахунки. У разі недосягнення домовленості спірні питання вирішуються в претензійно-позовному порядку.

Із врахуванням вищенаведеного суд погоджується із доводами позивача про порушення відповідачем порядку списання коштів на підставі накопичувальної картки № 10050047 від 10.05.2012 р. та безпідставне списання непогоджених ТзОВ «Укрзернотранс-К» сум.

Таким чином, заявлені позивачем вимоги суд вважає обґрунтованими, доведеними наявними в матеріалах справи доказами та такими, що підлягають до задоволення.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

З огляду на те, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі більшому, ніж встановлено законом, судовий збір на суму 67,50 грн. підлягає поверненню позивачу із державного бюджету згідно приписів п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 43, 32- 34, 43, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» (79000, м. Львів, вул. Гоголя, 1. Ідентифікаційний код 01059900) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзернотранс-К» (01042, м. Київ, вул. Івана Кудрі, 12, оф. 3. Ідентифікаційний код 31406764) неправомірно стягнуті кошти у розмірі 39 584, 64 грн.; 1 609,50 грн. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Укрзернотранс-К» (01042, м. Київ, вул. Івана Кудрі, 12, оф. 3. Ідентифікаційний код 31406764) зайво сплачений судовий збір в розмірі 67,50 грн. який сплачено згідно Платіжного доручення № 20737 від 12.11.2012 р.

Суддя У.І. Ділай

Повний текст рішення виготовлено та підписано 05.01.2013 р.

Суддя Ділай У.І.