Ухвала суду № 29135679, 05.02.2013, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

05.02.13

Справа № 908/492/13-г

Суддя Місюра Людмила Сергіївна, розглянувши матеріали

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Лавр-2007” (69047, м. Запоріжжя, вул. Карпенка-Карого, буд. 47)

До Районної адміністрації Запорізької міської ради по Орджонікідзевському району (69035, м. Запоріжжя, вул. Сєдова, буд. 5)

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації” (69063, м. Запоріжжя, вул. Горького, буд. 23)

Реєстраційна служба Головного управління юстиції у Запорізькій області (69063, м. Запоріжжя, вул. Дзержинського, буд. 5)

1) про визнання нежилих приміщень VIII (літ. А-9) IX за адресою: м. Запоріжжя, бульвар Центральний, будинок № 3, єдиним об’єктом нерухомості;

2) про присвоєння нежилим приміщенням VIII (літ. А-9) IX за адресою: м. Запоріжжя, бульвар Центральний, будинок № 3, реєстраційного номеру № 328;

3) про визнання за позивачем права власності на об’єднанні нежитлові приміщення з реєстраційним номером 328, розташовані за адресою: м. Запоріжжя, бульвар Центральний, будинок № 3, яке підлягає реєстрації в Реєстраційній службі Головного управління юстиції у Запорізькій області

В с т а н о в и в:

Позовна заява вих. № 15 від 15.01.2013 року підлягає поверненню відповідно до п. 3 та п. 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України (надалі – ГПК України) у зв’язку з тим, що у позовній заяві що у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, не вказані докази, які підтверджують викладені в заяві обставини, а також не надано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Відповідно до п. 5 ст. 54 ГПК України, позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, зазначення доказів, що підтверджують позов, … обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються, законодавство, на підставі якого подається позов …

Позивач в позовній заяві просить суд визнати нежилі приміщення VIII (літ. А-9) IX за адресою: м. Запоріжжя, бульвар Центральний, будинок № 3, єдиним об’єктом нерухомості.

При цьому, у позовній заяві не вказана конкретна норма чинного законодавства, на підставі якої позивач просить визнати певні приміщення єдиним об’єктом нерухомості. Також, у позові не вказані конкретні норми чинного законодавства, згідно яких господарський суд може визнати певні нежилі приміщення єдиним об’єктом нерухомості.

Також, позивач просить суд присвоїти нежилим приміщенням VIII (літ. А-9) IX за адресою: м. Запоріжжя, бульвар Центральний, будинок № 3, реєстраційний номер № 328, посилаючись на ст. ст. 21, 25 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”.

За приписами ч. 3 ст. 25 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” Порядок присвоєння реєстраційного номера об’єкту нерухомого майна встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На сьогоднішній день існує постанова Кабінету Міністрів України № 1117 від 08.12.2010 року „Про ідентифікацію об’єктів нерухомого майна для державної реєстрації прав на них”.

При цьому, позивачем в позовній заяві не вказані конкретні норми чинного законодавства, згідно яких він просить саме суд присвоїти нежилим приміщенням реєстраційний номер „328”, та не вказана норма законодавства, згідно якої господарські суди можуть присвоювати нежилим приміщенням єдині реєстраційні номери.

Суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”, органами державної реєстрації прав є Міністерство юстиції України; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав; органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.

Відповідно до положень ст. 25 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”, на яку в позові посилається сам позивач, реєстраційним номером об’єкта нерухомого майна є індивідуальний номер, який присвоюється кожному окремо визначеному об’єкту нерухомого майна при проведенні державної реєстрації права власності на нього, не повторюється на всій території України і залишається незмінним протягом усього часу існування такого об’єкта.

Тобто, державна реєстрація права власності на нерухоме майно та присвоєння реєстраційного номеру цьому об’єкту – це одночасні дії, нерозривна пов’язані між собою, а тому не можуть вчинятися у різний час та різними суб’єктами.

Крім того, відповідно до ст. 1 ГПК України, до господарського суду із заявами мають право звертатися підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статус суб’єкта підприємницької діяльності..., за захистом своїх порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно з ст. 1 ГПК України, сторона звертається до суду за захистом своїх прав тільки у випадку, якщо ці права на момент подачі позову порушені відповідачем.

У наданій до суду позовній заяві не вказані підстави заявлення саме до відповідача вимоги про визнання нежилих приміщень VIII (літ. А-9) IX за адресою: м. Запоріжжя, бульвар Центральний, будинок № 3, єдиним об’єктом нерухомості та про присвоєння нежилим приміщенням VIII (літ. А-9) IX за адресою: м. Запоріжжя, бульвар Центральний, будинок № 3, реєстраційного номеру № 328.

В позовній заяві не вказані документи, які підтверджують, що відповідач порушив права позивача, у т.ч. в частині визнання нежилих приміщень єдиним об’єктом нерухомості та в частині присвоєння нежилим приміщенням реєстраційного номеру № 328.

Також, позивач у позовній заяві просить визнати за ним право власності на об’єднанні нежитлові приміщення з реєстраційним номером 328, розташовані за адресою: м. Запоріжжя, бульвар Центральний, будинок № 3, яке підлягає реєстрації в Реєстраційній службі Головного управління юстиції у Запорізькій області.

При цьому, відповідно до вимог ст. 392 Цивільного кодексу України, з позовом про визнання права власності може звернутися до суду особа, яка вважає, що це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

З наведеного слідує, що право власності за рішенням суду визнається тільки у випадку, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, або у випадку втрати документу, що підтверджує право власності. Відповідачем у справі про визнання права власності може бути не будь-яка особа взагалі, а лише та особа, яка оспорює або не визнає за позивачем право власності на майно, тобто особа, яка вважає, що саме вона є власником спірного майна, а не позивач.

В наданій до суду позовній заяві не вказані підстави заявлення вимоги про визнання права власності до відповідача – Районної адміністрації Запорізької міської ради по Орджонікідзевському району, не вказані документи, з яких слідує, що відповідач вважає себе власником спірного майна, а не позивача, або ж відповідач оспорює право власності позивача на спірне приміщення.

У даному випадку позивач не позбавлений права звернутися до відповідного державного органу щодо проведення державної реєстрації права власності, а у випадку відмови такого органу провести відповідну реєстрацію, позивач має право звернутися з позовом до суду про спонукання відповідного державного органу провести державну реєстрацію права власності.

Крім того, позивачем не було подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Так, позивачем заявлено три позовні вимоги, дві з яких мають немайновий характер і одна (про визнання права власності на об’єднане нежитлове приміщення ) – майновий.

За подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового і немайнового характеру.

Аналогічна позиція викладена в п. 3 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 25.08.2011р. №01-06/1175/2011.

Позивачем в якості доказів сплати судового збору за вимогами немайнового характеру (визнання нежилих приміщень єдиним об’єктом нерухомості та присвоєння нежилим приміщенням реєстраційного номеру № 328) було надано оригінал платіжного доручення № 3 від 16.01.2013 року на суму 1 147 (одна тисяча сто сорок сім) грн.

В якості доказу сплати судового збору за вимогу про визнання права власності було надано оригінал платіжного доручення № 18 від 29.01.2013 року на суму 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

Однак, судовий збір з позовної вимоги про визнання права власності визначається з урахуванням вартості спірного майна (тобто як зі спору майнового характеру).

Вказана правова позиція викладена в п. 1.1.3 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 05.07.2012р. №01-06/869/2012.

Позивачем в тексті позовної заяви взагалі не вказана вартість спірного майна.

Проте, до матеріалів позову було надано ксерокопію декларації про готовність об’єкта до експлуатації за реєстр. № ЗП14312232242 від 30.11.2012 року, де на п’ятому аркуші вказано вартість основних фондів, що приймаються в експлуатацію – 523 768 (п’ятсот двадцять три тисячі сімсот шістдесят вісім) грн.

Отже, враховуючи таку вартість спірного приміщення – сума судового збору за вимогою про визнання права власності на вказане приміщення становить 10 475 грн. 36 коп.

Повернення позовної заяви на підставі статті 63 ГПК України не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду у загальному порядку після усунення допущених порушень.

У випадку повторного звернення до суду позивачу необхідно врахувати викладені вище обставини.

Керуючись п. п. 3 та 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суд –

У Х В А Л И В :

Позовну заяву повернути позивачу.

Додаток: позовні матеріали на 28 (двадцяти восьми) аркушах, у т.ч. оригінали: позовної заяви вих. № 15 від 15.01.2013 року на трьох аркушах, трьох описів вкладення у цінний лист від 16.01.2013 року, платіжного доручення № 5 від 16.01.2013 року на суму 1 147 грн. /судовий збір/, платіжного доручення № 18 від 29.01.2013 року на суму 1 720 грн. 50 коп. /судовий збір/.

Суддя Л.С. Місюра