Постанова № 29134604, 31.01.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

31 січня 2013 р. № 2а- 13459/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - Судді Бездітка Д.В.,

при секретарі судового засідання - Фоміній В.В.,

за участю: представника позивача - Машира В.О.,

представника відповідача - Сосонного В.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Крановий електропривід"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Крановий електропривід", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби №0006362204, №0006372204 від 13.08.2012р.

Свій позов позивач обґрунтував тим, що при проведенні перевірки податковим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки є неправомірними та такими, що не відповідають дійсності, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для їх скасування.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити через безпідставність. Згідно наданих до суду письмових заперечень пояснив, що оскаржувані в даній справі податкові повідомлення-рішення від 13.08.2012 р. №0006362204 та №0006372204 є цілком законними та обґрунтованими, винесеними відповідно до чинного законодавства, а позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби проведена позапланова документальна невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Крановий електропривід" з питань перевірки відносин з платником податків Товариством з обмеженою відповідальністю " Металург -2010" за період грудень 2011 року.

За результатами перевірки складено Акт № 3043/2204/32031071 від 26.07.2012 року, в якому встановлені порушення позивачем:

- п.138.8 ст.138, ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI, зі змінами та доповненнями, підприємством ТОВ "Крановий електропривід" завищено витрати всього у сумі 130515,0 грн., а саме 4 квартал 2011 року у сумі 130515,0 грн., встановлено заниження податку на прибуток всього у сумі 30018,0 грн., у т.ч. за 4 квартал 2011 року у сумі 30018,0 грн.;

- п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, зі змінами та доповненнями, підприємством в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму ПДВ 26103,0 грн., у тому числі по періодах: грудень 2011 року завищена сума податкового кредиту на 26103,0 грн.

На підставі висновків акту перевірки № 3043/2204/32031071 від 26.07.2012 року Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби прийняті наступні податкові повідомлення - рішення:

- № 0006362204 від 13.08.2012 року, яким ТОВ "Крановий електропривід" збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем на суму 26018,0 грн., за штрафними санкціями на суму 13051,50 грн.;

- № 0006372204 від 13.08.2012 року, яким ТОВ "Крановий електропривід" збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток за основним платежем на суму 30018,0 грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії і відображених в акті № 3043/2204/32031071 від 26.07.2012 року на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд наголошує на такому.

Судом встановлено, що ТОВ "Крановий електропривід" було укладено з ТОВ "Металург -2010" договір купівлі-продажу № 3011 ІІ від 30.11.2011 р., за яким Продавець (ТОВ "Металург -2010") зобов'язується передати у власність товарно-матеріальні цінності: електротехнічну продукцію, а Покупець (ТОВ "Крановий електропривід") зобов'язується прийняти і своєчасно оплачувати ці товарно-матеріальні цінності на умовах даного договору. Кількість, найменування, вартість та інші індивідуальні особливості товару відображуються у рахунках-фактурах.(п.1.1, 1.2 Договору № 3011 ІІ від 30.11.2011 р.).

Відповідно до п.1.3 Договору право власності на товар переходить від Продавця до Покупця у момент фактичної передачі товару Продавцем Покупцю, про що свідчить підпис у товарній накладній.

На підтвердження виконання договору № 3011 ІІ від 30.11.2011 р., представником позивача наданий рахунок-фактура №2912-2 від 29.12.2011 р., видаткова накладна №2912-2 від 29.12.2011 р., податкова накладна № 157 від 29.12.2011 р., товарно-транспортна накладна від 29.12.2011 р.

Судом встановлено, що представником позивача не надано до суду товарної накладної згідно п.1.3 Договору та в судовому засіданні представником позивача не надано пояснень щодо існування товарної накладної.

За умовами Договору, відвантаження товару здійснюється за рахунок ТОВ "Крановий електропривід", самовивозом. (п.3.1 Договору).

Суд зазначає, що відповідно до ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" зазначені документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення є товарно-транспортна накладна.

Наказом Мінтрансу України від 29.12.1995р №488/346 "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля", затверджені типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля - це подорожній лист, товарно-транспортна накладна, талон замовника, застосування яких є обов'язковим всіма суб'єктами господарської діяльності, незалежно від форм власності.

Тобто, товарно-транспортна накладна відноситься до первинної транспортної документації.

Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених наказом Мінтрансу від 14.10.1997р. за №363 визначено, що товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Згідно з п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, зареєстрованого Мінюстом України від 20 лютого 1998 року за № 128/2568 з наступними змінами та доповненнями (подалі -Правила), товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Перевізник - особа, яка надає послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом загального користування.

Відповідно до п.п. 11.1, 11.3-11.9 п. 11 "Правила оформлення документів на перевезення" Правил, - основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Підпунктом 13.1, п. 13 "Правила здачі вантажів" Правил визначено, - перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною.

За приписами п.п. 14.4, п. 14 "Розрахунки за перевезення" цих Правил, - остаточний розрахунок за перевезення вантажів провадиться Замовником на підставі рахунку Перевізника, який має бути виписаний не пізніше трьох днів після виконання перевезень з доданням товарно-транспортних накладних.

Рахунок за виконані перевезення виписується на підставі належним чином оформлених дорожніх листів разом з товарно-транспортними накладними, а при користуванні автомобілями, робота яких оплачується виходячи з часу роботи автомобіля у Замовника, - тільки дорожніх листів.

Суд, перевіривши надану представником позивача на підтвердження виконання вимог Договору товарно-транспортну накладну від 29.12.2011 р. встановив, що вказаний документ не відповідає Типовій формі N 1-ТН, затвердженої наказом Мінтрансу, Мінстату України N 488/346 від 29.12.1995 р.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянута товарно-транспортна накладна має дефекти форми, змісту, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а відтак не сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарської операції.

Крім того, з товарно-транспортної накладної від 29.12.2011 р. вбачається, що автопідприємством (перевізником) є ПП "УКР-СВ".

До матеріалів справи представником позивача надано Договір на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 03.01.2012 р. № 02У, укладеного між ПП "УКР-СВ" (перевізник) та ТОВ "Крановий електропривід" (замовник), за яким Замовник надає, а Перевізник приймає до перевезення вантажі на основі письмових заявок, переданих по факсу, або іншим засобом.

Отже, в даному випадку відсутні докази та об'єктивні данні щодо фактичного переміщення товару від продавця покупцю, що свідчить про відсутність реального здійснення господарської операції між господарюючими суб'єктами.

Відповідно до п.4.1 Договору №02У від 03.01.2012 р. оплата транспортних послуг здійснюється після надання послуг на основі актів виконаних робіт та рахунків-фактур, виставлених Перевізником, шляхом перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок перевізника протягом трьох банківський днів з моменту отримання рахунку-фактури.

Представником позивача в якості підтвердження виконання вимог Договору №02У від 03.01.2012 р. надано затверджений між ПП "УКР-СВ" (перевізником) та ТОВ "Крановий електропривід" (замовником) акт надання послуг № 85 від 03.01.2012 р., з якого неможливо встановити які саме послуги по перевезенню вантажу були здійснені та чи стосуються взагалі вказаний акт надання послуг № 85 від 03.01.2012 р. саме Договору купівлі-продажу № 3011 ІІ від 30.11.2011 р.

При цьому рахунків-фактур, за якими повинна проводитись оплата транспортних послуг контрагентом позивача, відповідно до п.4.1 Договору №02У від 03.01.2012 р., представником позивача надано не було.

Суд звертає особливу увагу на те, що Договір на перевезення вантажу автомобільним транспортом №02У та акт надання послуг № 85 складені 03.01.2012 р., при цьому товарно-транспортна накладна на перевезення електротехнічної продукції за Договором купівлі-продажу № 3011 ІІ від 30.11.2011 р. датується 29.12.2011 р., отже, вказане підтверджує фіктивність складеної товарно-транспортної накладної.

Відповідно до п.3.3 Договору купівлі-продажу № 3011 ІІ від 30.11.2011 р., відвантаження товару здійснюється за довіреністю на право отримання матеріальних цінностей, оформленою належним чином і засвідченою Покупцем.

В матеріалах справи міститься витяг журналу видачі довіреностей, однак довіреності на право отримання матеріальних цінностей, оформленою належним чином і засвідченою ТОВ "Крановий електропривід" представником позивача надано до суду не було.

Згідно умов договору вартість товару встановлюється Сторонами у гривнях і включає в себе вартість товару, тари, упаковки, ПДВ. Упаковка та тара відповідають державним стандартам, поверненню не підлягають. Загальна сума договору складає сукупність рахунків виписаних по цьому договору. Покупець сплачує товар за ціною, вказаною в товарних накладних (специфікаціях, рахунках або іншій формі, передбаченій законодавством), які є невід'ємною частиною цього договору. (п.4.1, 4.2, 4.3 Договору № 3011 ІІ від 30.11.2011 р.).

Представником позивача не надано доказів оприбуткування отриманої разом з товаром тари по договору № 3011 ІІ від 30.11.2011 р. та доказів використання вказаної тари у власній господарській діяльності.

Також, не було надано товарних накладних чи специфікацій, рахунків або інших форм, передбачених законодавством, які є невід'ємною частиною цього договору, за якими покупець повинен сплачувати товар.

Відповідно до п.5.1, 5.2 договору № 3011 ІІ від 30.11.2011 р., якість переданого Продавцем товару повинно відповідати вимогам, діючим в Україні на момент поставки. У випадку, передбаченому законодавством України, Продавець зобов'язаний надати Сертифікат виробника. Упаковка та маркування повинні відповідати вимогам, діючим в Україні.

Представником позивача до матеріалів справи надані копії сертифікатів невідомого походження, оскільки на копіях сертифікатів не міститься печатки виробника, копії засвідчені лише печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю "Крановий електропривід". Тобто неможливо встановити відношення наданих сертифікатів до продукції, яка поставлялася в умовах спірного правочину.

Так, відповідно до вимог статті 71 КАС України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Пунктом 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Положеннями п. 198.2. ст.198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підставі п.198.6. ст.198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Згідно п.200.1. ст.200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.2. ст.200 Податкового кодексу України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно п.200.3. ст.200 Податкового кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Суд зазначає, що наявність податкових накладних не є вичерпною умовою для формування податкового кредиту підприємства платника податків.

Враховуючи вищевикладені факти, суд зазначає, що в ході розгляду справи встановлена нереальність та фіктивність укладеного правочину, а надані документи не відповідають вимогам чинного законодавства України та не можуть вважатися доказами по справі, в розумінні положень глави 6 розділу 2 КАС України.

Що стосується завищення валових витрат в силу визнання нікчемними відповідачем укладених правочинів суд зазначає наступне.

Згідно ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність об'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення чи реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом. Зрозуміло, що одержання прибутку є метою діяльності підприємства, однак досягнення цієї мети може зайняти певний час.

Згідно з абз.1 п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно з п.п. 139.1.9, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України витрати, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з ч. 1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачем до матеріалів справи не надано документів, які б спростовували висновки податкового органу, що зазначені в акті перевірки про встановлені порушення податкового законодавства щодо формування валових витрат та податкового кредиту за вказаним договором.

За таких обставин, висновки податкового органу, що викладенні в акті перевірки відповідають дійсності, податкові повідомлення - рішення відповідача від 13.08.2012р. № 0006362204 та №0006372204 відповідають ч.3 ст. 2 КАС України, а тому позовні вимоги позивача є необґрунтованими, спростовуються зібраними доказами по справі та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України у разі ухвалення судового рішення на користь сторони, яка є суб'єктом владних повноважень, сплачений судовий збір позивачу не повертається.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Крановий електропривід" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 05 лютого 2013 року.

Суддя Д.В. Бездітко