Постанова № 29133418, 04.02.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

04 лютого 2013 р. № 2а-13353/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Севастьяненко К.О.,

при секретарі судового засідання - Демченко В.В.,

за участю: представника відповідача - Поволяєвої В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Управління Пенсійного фонду України в Краснокутському районі Харківської області до Державного підприємства "Дублянський спиртовой завод" про стягнення заборгованості, - В С Т А Н О В И В:

Позивач, Управління Пенсійного фонду України в Краснокутському районі Харківської області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державного підприємства "Дублянський спиртовой завод", в якому з урахуванням уточнень просить суд стягнути з відповідача на користь Управління Пенсійного фонду України в Краснокутському районі Харківської області штрафні санкції та пеню в розмірі 2548,95 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено наступне. Державне підприємство "Дублянський спиртовой завод" зареєстроване як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. ДП "Дублянський спиртовой завод" не виконало вимог чинного законодавства щодо своєчасного перерахування єдиного внеску до Пенсійного фонду України за липень 2012 року. Рішенням про застосування фінансових санкцій та нарахування пені № 362 від 10.10.2012 року була нарахована фінансова санкція та пеня на загальну суму 2548,95 грн., яке було отримано відповідачем 10.10.2012 року, станом на день подачі позову відповідачем не оскаржено та не сплачено, у зв'язку з чим, позивач просив стягнути вказану заборгованість в судовому порядку.

Заперечуючи проти позову представник відповідача надав письмові заперечення, в яких зазначив, що згідно з ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.07.2012 року про порушення провадження у справі про визнання банкрутом ДП "Дублянський спиртовой завод" введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, у зв'язку з чим, на думку відповідача, управління Пенсійного фонду України в Краснокутському районі Харківської області неправомірно нарахувала штрафну санкцію та пеню за несвоєчасну сплату ДП "Дублянський спиртовой завод" єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування після введення мораторію.

Представник позивача в судове засідання не прибув, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, до суду надав заяву, в якій просив слухати справу без його участі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених в письмових запереченнях, крім того, пояснив, що позивачем було оскаржено рішення Управління Пенсійного фонду України в Краснокутському районі Харківської області № 362 від 10.10.2012 року до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, рішенням якого скарга відповідача залишена без задоволення, а оспорюване рішення - без змін. Також зазначив, що у судовому порядку рішення № 362 від 10.10.2012 року відповідач не оскаржував.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідач, державне підприємство "Дублянський спиртовой завод", зареєстрований як юридична особа - ідентифікаційний код 00375289, місцезнаходження: 62052, Харківська обл., Краснокутський район, с. Дублянка, вул.Заводська, буд. 1, що підтверджується Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 60-62), є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Краснокутському районі Харківської області (а.с. 5).

Порядок обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування підприємствами, установами, організаціями, громадянами до Пенсійного фонду України врегульовано Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування"№ 2464-VI від 08.07.2010 року (далі - Закон України № 2464-VI) та Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою Постановою правління Пенсійного фонду України 27.09.2010 N 21-5, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.10. 2010 р. за № 994/18289.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пунктом 1 статті 4 Закону України № 2464-VI від 08.07.2010 року визначено, що платниками єдиного внеску, крім інших, є підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до ст. 6 зазначеного Закону платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно з ч. 8 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом для відповідача є календарний місяць. Суми єдиного внеску, своєчасно не сплачені страхувальником, вважаються простроченою заборгованістю із сплати єдиного внеску (недоїмка).

Пунктом 2 ч. 11 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що територіальний орган Пенсійного фонду застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Частинами 10, 13 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлено, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

Судом встановлено, що відповідачем прийнято рішення № 362 від 10.10.2012 року про застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 20.08.2012 р. по 31.08.2012 року в загальному розмірі 2548,95 грн. (а.с. 6), яке було отримано відповідачем 10.10.2012 року, що підтверджується підписом уповноваженої особи на рішенні (а.с. 8).

Не погодившись з зазначеним рішенням, відповідач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з запереченнями (а.с. 67-68). Рішенням про результати розгляду скарги № 17485-07/28 від 07.11.2012 року скарга ДП "Дублянський спиртовой завод" залишена без задоволення, рішення № 362 від 10.10.2012 року - без змін. Представником відповідача не заперечувалось отримання поштою зазначеного рішення.

З пояснень представника відповідача судом встановлено, що в судовому порядку зазначене рішення відповідачем не оскаржено та фінансові санкції не сплачені.

Отже, станом на дату судового розгляду заборгованість відповідача на загальну суму 2548,95 грн. не сплачена, що підтверджується карткою особового рахунку відповідача (а.с. 7-27).

Щодо посилань відповідача про порушення відносно ДП "Дублянський спиртовой завод" провадження у справі про банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, судом встановлено наступне.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.07.2012 року порушено провадження у справі про банкрутство державного підприємства "Дублянський спиртовой завод".

Пунктом 6 зазначеної ухвали з моменту прийняття ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, під час дії мораторію: заборонено стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; заборонено нарахування неустойки (штраф, пеня) інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" №2343-ХІІ (далі - Закону України №2343-ХІІ), мораторій на задоволення вимог кредиторів -це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Положення статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка встановлює, зокрема, заборону нараховувати протягом дії мораторію неустойку (штраф, пеню), інші фінансові (економічні санкції) за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) стосується вимог, зобов'язань, які підпадають під поняття мораторію. Таким чином, ці положення слід застосовувати у контексті зі статтею 1 Закону, де наведене саме визначення мораторію.

Системний аналіз змісту вищезазначених норм права свідчить про те, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію, а отже, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

З огляду на наведене суд приходить до висновку про те, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів, що стосується зобов'язань поточних кредиторів, то за цими зобов'язаннями, згідно із загальними правилами, нараховується неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Таким чином, оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію, то, відповідно, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Невиконання таких зобов'язань є правопорушенням. Отже, нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за невиконання згаданих зобов'язань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на виконання таких грошових зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також штрафних санкцій за невиконання зобов'язань, у зв'язку з веденням господарської діяльності підприємством після порушення провадження справи про банкрутство, ґрунтується на законі.

Нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій з усіх видів заборгованості за зобов'язаннями, строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, припиняється згідно з частиною першою статті 23 Закону України №2343-ХІІ лише з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

З матеріалів справи вбачається та представником відповідача в судовому засіданні не заперечувалось, що відповідачем не було дотримано строку сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до Пенсійного фонду України за липень 2012 року, граничний строк сплати якого - 20.08.2012 року.

Таким чином, враховуючи те, що до відповідача застосовані штрафні санкції за період несвоєчасної сплати сум єдиного внеску, строк сплати яких та дата їх фактичної сплати, припадають на період після введення Господарським судом Харківської області мораторію на задоволення вимог кредиторів, то дія мораторію на виконання цих зобов'язань не розповсюджується.

Зазначена позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, яка викладена при розгляді судових справ цієї категорії, зокрема у постановах від 25.06.2011 р. по справі № 21-113а11, від 04.07.2011р. по справі № 21-144а11, від 05.12.2011р. по справі № 21-348а11, від 07.05.2012 року по справі № 21-289а11, від 11.06.2012 по справі № 21-179а12, від 01.10.2012 року по справі № 21-298а12, від 09.10.2012 року по справі № 21-213а12.

В силу ч.2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що позивачем правомірно та в межах повноважень прийнято рішення № 362 від 10.10.2012 року про застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 20.08.2012 р. по 31.08.2012 року в загальному розмірі 2548,95 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та представником відповідача в судовому засіданні не заперечувалось, що державне підприємство "Дублянський спиртовой завод" на момент розгляду справи не ліквідовано, постанова про визнання відповідача банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури не винесена, заборгованість, яка є предметом даного спору, виникла після порушення провадження у справі про банкрутство відповідача та введення мораторію, тому суд приходить до висновку, що вона може бути стягнута в судовому порядку.

Таким чином, судом встановлено, що на дату судового засідання відповідач прострочену заборгованість зі сплати штрафних санкцій та пені в сумі 2548,95 грн. не сплатив, рішення в судовому порядку не оскаржив, отже, заборгованість є узгодженою, безспірною і тому підлягає стягненню.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в Краснокутському районі Харківської області до Державного підприємства "Дублянський спиртовой завод" про стягнення заборгованості - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Державного підприємства "Дублянський спиртовой завод" (код: 00375289) на користь управління Пенсійного фонду України в Краснокутському районі Харківської області штрафні санкції та пеню в сумі 2548,95 грн. (дві тисячі п'ятсот сорок вісім грн. 95 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 06 лютого 2013 року.

Суддя К.О. Севастьяненко